28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 911/595/19
провадження № 61-2042св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Фермерське господарство «Кландайк»,
треті особи: ОСОБА_1 , Білоцерківська міська рада Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року у складі судді Ярмола О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року керівник Білоцерківської окружної (місцевої) прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), Фермерського господарства «Кландайк» (далі - ФГ «Кландайк») про визнання недійсними наказів та договорів.
Позовна заява мотивована тим, що оспорювані договори оренди земельних ділянок, укладені 14 березня 2014 року між ГУ Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 , на підставі незаконних наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 03 лютого 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» за № КИ/3220488600:04:001/00012868, № КИ/3220488600:04:013/00012869, № КИ/3220488600:04:001/00012870, № КИ/3220488600:04:006/00012871, № КИ/3220488600:04:001/00012872.
Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 , отримуючи в оренду спірні земельні ділянки, не мав намірів займатись фермерським господарством особисто та не звертався із цією метою до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області із заявою про отримання в оренду земельних ділянок державної власності.
Посилався на те, що отримання ОСОБА_1 значних площ земель для ведення фермерського господарства спрямоване на збільшення обсягу земель ФГ «Кландайк». При цьому ОСОБА_1 як голова цього фермерського господарства повинен був отримати такі земельні ділянки у користування за результатами аукціону, що відповідало б вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство».
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд:
- визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства у Київській області) від 03 лютого 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» за № КИ/3220488600:04:001/00012868, № КИ/3220488600:04:013/00012869, № КИ/3220488600:04:001/00012870, № КИ/3220488600:04:006/00012871, № КИ/3220488600:04:001/00012872;
- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок із кадастровими номерами: 3220488600:04:001:0055, 3220488600:04:013:0023, 3220488600:04:001:0056, 3220488600:04:006:0037, 3220488600:04:001:0057, укладені 14 березня 2014 року між ГУ Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 березня 2014 року з індексними номерами: 11634860, 11629408, 11636743, 11632817, 11638418 від 14 березня 2014 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08 травня 2019 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24 червня 2020 року прийнято відмову прокурора від частини позовних вимог та закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України в частині позовних вимог керівника Білоцерківської окружної (місцевої) прокуратури в інтересах держави про скасування рішення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 березня 2014 року з індексними номерами: 11634860, 11629408, 11636743, 11632817, 11638418.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24 червня 2020 року позов керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено.
Визнано недійсним наказ ГУ Держземагенства у Київській області від 03 лютого 2014 року за № КИ/3220488600:04:001/00012868 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», загальною площею 73,3800 га, кадастровий номер 3220488600:04:001:0055.
Визнано недійсним наказ ГУ Держземагенства у Київській області від 03 лютого 2014 року за № КИ/3220488600:04:013/00012869 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», загальною площею 10,0000 га, кадастровий номер 3220488600:04:013:0023.
Визнано недійсним наказ ГУ Держземагенства у Київській області від 03 лютого 2014 року за № КИ/3220488600:04:001/00012870 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», загальною площею 17,4200 га, кадастровий номер 3220488600:04:001:0056.
Визнано недійсним наказ ГУ Держземагенства у Київській області від 03 лютого 2014 року за № КИ/3220488600:04:006/00012871 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», загальною площею 9,4561 га, кадастровий номер 3220488600:04:006:0037.
Визнано недійсним наказ ГУ Держземагенства у Київській області від 03 лютого 2014 року за № КИ/3220488600:04:001/00012872 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», загальною площею 5,2939 га, кадастровий номер 3220488600:04:001:0057.
Визнано недійсним договір оренди землі з кадастровим номером 3220488600:04:001:0055, укладений 14 березня 2014 року між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір оренди землі з кадастровим номером 3220488600:04:013:0023, укладений 14 березня 2014 року між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір оренди землі з кадастровим номером 3220488600:04:001:0056, укладений 14 березня 2014 року між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір оренди землі з кадастровим номером 3220488600:04:006:0037, укладений 14 березня 2014 року між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір оренди землі з кадастровим номером 3220488600:04:001:0057, укладений 14 березня 2014 року між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ФГ «Кландайк» задоволено.
Рішення Господарського суду Київської області від 24 червня 2020 року скасовано.
Провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року заяву ФГ «Кландайк» про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Прокуратури Київської області на користь ФГ «Кландайк» 28 815 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01 лютого 2021 року заяву Білоцерківської місцевої прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено.
Матеріали справи № 911/595/19 направлено для розгляду по суті до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу Білоцерківську міську раду Київської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року у задоволенні позову керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на дотримання прокурором під час звернення до суду із цим позовом вимог Закону України «Про прокуратуру». Районний суд зазначив, що ГУ Держземагентства у Київській області під час видання наказів про передачу в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок порушило вимоги ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство» та не встановило його волевиявлення на створення фермерського господарства з урахуванням перспектив його діяльності, не перевірило наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі.
Оскільки земельні ділянки були передані в оренду з порушенням вимог законодавства, тому й договори оренди, укладені на підставі наказів про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок, підпадають під ознаки недійсного правочину. На думку суду першої інстанції, прокурор довів, що передача в оренду спірних земельних ділянок була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.
Посилаючись на відсутність підстав для відмови у позові керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в частині вимог до ФГ «Кландайк», районний суд виходив із того, що останнє є неналежним відповідачем, оскільки до відкриття провадження у цій справі Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та на момент розгляду справи користувачем (суборендарем) спірних земельних ділянок є Фермерське господарство «Кландайк-ІІ» (далі - ФГ «Кландайк-ІІ»).
Суд урахував, що оспорювані накази ГУ Держземагентства у Київській області видало 03 лютого 2014 року, спірні договори були укладені 14 березня 2014 року, державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за ОСОБА_1 була здійснена 14 березня 2014 року, а прокурор звернувся до суду із цим позовом у березні 2019 року, тобто через п'ять років після реєстрації договорів. Оскільки прокурор не обґрунтував своєї позиції щодо строку звернення до суду за захистом своїх прав, районний суд дійшов висновку, що позов керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено ФГ «Кландайк».
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року скасовано.
Позов керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Білоцерківська територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради, до компетенції якої належать повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, у цій справі, не є ані суб'єктом звернення, ані залученим учасником справи, хоча у цьому випадку, вона має бути належним позивачем у спірних правовідносинах.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва.
Звертаючись з позовом до господарського суду у липні 2019 року, після передачі справи до суду цивільної юрисдикції, прокурор підстави звернення до суду не змінював, незважаючи на те, що питання представництва у цій справі вже досліджувалося та суд першої інстанції ухвалою від 26 липня 2021 року відмовив ФГ «Кландайк» у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 ЦПК України. Апеляційний суд звернув увагу на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Зазначеного прокурор не довів.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2024 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (касаційне провадження № 61-200св23).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що підставою звернення прокурора до суду із цим позовом було виявлення під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження факту порушення встановленого законодавством порядку надання фізичній особі в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Верховний Суд вказав, що з огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання недійсними відповідних наказів ГУ Держземагентства у Київській області про затвердження документації із землеустрою і передачі в оренду земельних ділянок та договорів оренди землі, укладених на підставі цих наказів між ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Київській області, та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор під час подання позову до суду правомірно визначив ГУ Держгеокадастру у Київській області одним із відповідачів у справі.
Суд касаційної інстанції вважав помилковими висновки апеляційного суду про те, що Білоцерківська територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради не є залученим учасником справи, оскільки питання зміни форми власності спірних земельних ділянок та їх перехід до відання Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради Київської області було предметом дослідження суду першої інстанції під час розгляду клопотання міської ради про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, за наслідками розгляду якого було постановлено відповідну ухвалу від 05 жовтня 2021 року.
Верховний Суд урахував, що зміна форми власності спірних земель відбулася вже після звернення прокурора до суду із цим позовом, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у прокурора на час пред'явлення позову обов'язку на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» доводити бездіяльність Білоцерківської міської ради Київської області.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позову керівника Білоцерківської окружної прокуратури у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову керівника Білоцерківської окружної прокуратури, проте помилився з мотивами відмови у позові, а саме у зв'язку із пропуском прокурором передбаченого законом строку позовної давності та відсутності поважності причин його пропуску, залишивши поза увагою те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції вважав, що саме із цих підстав належить відмовити у задоволенні позову керівника Білоцерківської окружної прокуратури.
На думку суду апеляційної інстанції, районний суд не врахував, що неправильно визначений прокурором суб'єктний склад учасників справи унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті. Саме у межах розгляду справи за участі належного відповідача (належного складу відповідачів) суд вирішує спір по суті, надає оцінку правовим позиціям сторін спору.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що при зверненні до суду із цим позовом прокурор неправильно визначив суб'єктний склад учасників справи, зокрема, не залучив як відповідача ОСОБА_1 , у якого з оспорюваних наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 03 лютого 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», а також договорів оренди землі, укладених на підставі цих наказів, виникли відповідні права та обов'язки. Заявлені прокурором у цій справі вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків особи ОСОБА_1 та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, оскільки позивач до закінчення підготовчого засідання клопотання про залучення як співвідповідача ОСОБА_1 не подавав та підтримав позовні вимоги, де ним визначено ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Апеляційний суд урахував, що ОСОБА_1 розірвав договори суборенди, укладені з ФГ «Кландайк» та передав спірні земельні ділянки: площею 73,3800 га (кадастровий номер 3220488600:04:001:0055), площею 10,0000 га (кадастровий номер 3220488600:04:013:0023), площею 17,4200 га (кадастровий номер 3220488600:04:001:0056), площею 9,4561 га (кадастровий номер 3220488600:04:006:0037), площею 5,2939 га (кадастровий номер 3220488600:04:001:0057) в суборенду ФГ «Кландайк-ІІ». 06 вересня 2019 року відбулася державна реєстрація зазначених договорів суборенди, що свідчить про те, що до відкриття провадження у цій справі районним судом та на теперішній час користувачем (суборендарем) спірних земельних ділянок є ФГ «Кландайк-ІІ». Тому прокурор помилкового вказав як відповідача ФГ «Кландайк», у якого відсутній обов'язок відповідати за цим позовом, у зв'язку із чим наявні підстави для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову прокурора в частині вимог до ФГ «Кландайк».
При цьому апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо належного суб'єктного складу учасників справи.
У січні 2025 року представник ФГ «Кландайк» - адвокат Крохмальова Я. Е. звернулася до апеляційного суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року представника ФГ «Кландайк» - адвоката Крохмальової Я. Е., про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ФГ «Кландайк» витрати на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що стороною відповідачадотримано визначений процесуальним законом порядок подання такої заяви, а саме заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у встановлений процесуальним законом строк та надано докази на підтвердження понесених таких витрат.
Суд апеляційної інстанції вважав, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 48 000 грнє завищеним, оскільки витрати та тривалість такої роботи адвоката, що стосуються ознайомлення з матеріалами справи, підготовкою адвокатом правової позиції з аналізом судової практики, додаткових пояснень, участь адвоката в судовому засіданні Київського апеляційного суду належно не обґрунтовані. Заявлені витрати в частині ознайомлення адвоката з матеріалами справи, підготовки адвокатом правової позиції з аналізом судової практики, додаткових пояснень зводяться до формування правової позиції відповідача та є складовими підготовки як відзиву на апеляційну скаргу, так і до участі адвоката в судовому засіданні і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
Апеляційний суд урахував, що враховує, що правова позиція сторони відповідача у цій справі не змінювалася в судах першої та апеляційної інстанції, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги та інші обставини. Крім того, включені до опису робіт, виконаних адвокатом, послуги у вигляді складання адвокатом заяви про розподіл судових витрат не підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, оскільки вказані послуги, у розумінні статті 137 ЦПК України, не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, а є обов'язком учасника справи, який для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат подає до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява представника відповідача про стягнення витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, а витрати на правничу допомогу відшкодуванню у розмірі 7 000 грн, що відповідатиме критерію реальності адвокатських послуг, обґрунтованості їхнього розміру, як такі, що мають характер необхідних і пропорційні зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2025 року у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд справи за участю прокурораОфісу Генерального прокурора та клопотання ФГ «Кландайк» про розгляд справи за участю представника відмовлено, а справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у цій справі, не вжив заходів щодо повної та об'єктивної перевірки доводів сторін, не встановив належний склад учасників справи та інші фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотань прокурора та Білоцерківської міської ради про залучення до участі у справі ФГ «Кландайк-ІІ» та ОСОБА_1 як належних відповідачів з підстав подання відповідних клопотань після закінчення підготовчого судового засідання, закритого ухвалою від 26 липня 2021 року, не врахував, що повернення до стадії підготовчого провадження зі стадії розгляду справи по суті є можливим у випадку, якщо питання, яке підлягає вирішенню саме на стадії підготовчого провадження, має суттєве значення для визначення справи по суті, зокрема, у випадку замовчування ФГ «Кландайк» важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження.
Посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що відповідач ФГ «Кландайк», достовірно знаючи про розірвання договорів суборенди спірних земельних ділянок, не повідомило суд та учасників справи про вказану обставину, а також не зазначило відомих йому осіб, на права яких може вплинути рішення у даній справі. Також пояснення ОСОБА_1 із долученими копіями договорів суборенди, укладених з ФГ «Кландайк-ІІ» до прокуратури надійшли лише 05 серпня 2021 року, тобто, після закриття підготовчого провадження у справі.
Не зважаючи на вказані фактичні обставини та ухилення відповідача та третьої особи від обов'язку належного повідомлення суду та учасників справи про відомі їм фактичні обставини, а також коло осіб, на права яких може вплинути судове рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання прокурора про залучення належного відповідача.
Вказує, що суд першої інстанції, у порушення вимог частини третьої статті 53 ЦПК України, отримавши інформацію про наявність похідного речового права на предмет спору у ФГ «Кландайк-ІІ», не залучив вказану особу до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. При цьому районний суд ухвалою від 05 жовтня 2021 року залучив до участі у розгляді справи як третю особу Білоцерківську міську раду Київської області, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стадії розгляду справи по суті, не повертаючись до стадії підготовчого судового розгляду.
У сукупності вказані фактичні обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 189 ЦПК України, порушив положення статті 53 ЦПК України, не сприяв учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав та у подальшому вказав на неналежний склад відповідачів у справі як на підставу для відмови у задоволенні позову. Апеляційний суд, по суті залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на наведене уваги не звернув.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Київської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 916/2421/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 902/271/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 922/2115/19, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У квітні 2025 року ГУ Держгеокадастру у Київській областіподало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що викладені в ній доводи є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У травні 2025 року ФГ «Кландайк»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на безпідставність викладених у ній доводів та те, що вони не впливають на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій, оскільки саме позивач наділений правом заявляти клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача. Інші учасники справи чи самостійно суд не замінюють неналежного відповідача на належного (частини перша, друга статті 51 ЦПК України).
Також представник ФГ «Кландайк»- адвокат Крохмальова Я. Е. зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ФГ «Кландайк» понесло в суді касаційної інстанції становить 40 000 грн, докази понесення яких будуть надані додатково у порядку і протягом строку, передбаченому ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Прокуратурою Київської області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 06 червня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111030000182 (том 7, а. с. 72).
Постановою Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 26 грудня 2018 року кримінальне провадження № 42018111030000182 від 06 червня 2018 року було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за встановленої відсутності в діяннях посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Київській області складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України (том 5, а. с. 104-106).
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було встановлено, що 03 лютого 2014 року ГУ Держземагентства у Київській області видало накази «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» за № КИ/3220488600:04:001/00012868, № КИ/3220488600:04:013/00012869, № КИ/3220488600:04:001/00012870, № КИ/3220488600:04:006/00012871, № КИ/3220488600:04:001/00012872, якими затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та на підставі відповідних договорів оренди землі від 14 березня 2014 року ОСОБА_1 передано в оренду земельні ділянки із кадастровими номерами: 3220488600:04:001:0055, площею 73,3800 га, 3220488600:04:013:0023, площею 10,0000 га, 3220488600:04:001:0056, площею 17,4200 га, 3220488600:04:006:0037, площею 9,4561 га та 3220488600:04:001:0057, площею 5,2939 га (том 1, а. с. 26-55).
Договори оренди землі від 14 березня 2014 року посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А., зареєстровані 14 березня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за індексними номерами 11634860, 11629408, 11636743, 11632817 та 11638418 (том 1, а. с. 31-55).
14 березня 2014 року ОСОБА_1 уклав з ФГ «Кландайк» договори суборенди землі, відповідно до яких ОСОБА_1 як суборендодавець передав ФГ «Кландайк» як суборендарю земельні ділянки: площею 73,3800 га (кадастровий номер 3220488600:04:001:0055), площею 10,0000 га (кадастровий номер 3220488600:04:013:0023), площею 17,4200 га (кадастровий номер 3220488600:04:001:0056), площею 9,4561 га (кадастровий номер 3220488600:04:006:0037) та площею 5,2939 га (кадастровий номер 3220488600:04:001:0057) (том 1, а. с. 56-75).
27 серпня 2014 року відбулася державна реєстрація зазначених договорів суборенди землі, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 151864305 (том 1, а. с. 76-90).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФГ «Кландайк» зареєстровано у державному реєстрі підприємств та організацій України 07 лютого 2006 року та станом на 05 квітня 2019 року засновником і головою вказаного фермерського господарства є ОСОБА_1 (том 1, а. с. 115-120).
Загальна площа землі, яку передано в суборенду ФГ «Кландайк», становить 115,55 га. З дня отримання земельних ділянок у 2014 році ФГ «Кландайк» використовувало їх за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
06 вересня 2019 року ОСОБА_1 та ФГ «Кландайк-ІІ» уклали договори суборенди землі, за якими спірні земельні ділянки передано в суборенду ФГ «Кландайк-ІІ» (том 7, а. с. 36-67).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 листопада 2011 року № 286599792 державна реєстрація зазначених договорів суборенди відбулася 06 вересня 2019 року, де суборендарем вказаних земельних ділянок є ФГ «Кландайк-ІІ» (том 8, а. с. 4-22).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 03 лютого 2014 року про затвердження документації із землеустрою і передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 та визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Київській області на підставі цих наказів.
Відповідачами прокурор зазначив: ГУ Держгеокадастру у Київській області, як уповноважений державою орган на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, та ФГ «Кландайк», як користувача спірних земельних ділянок.
ОСОБА_1 , в якого з оспорюваних наказів, а також договорів оренди землі, укладених на підставі цих наказів, виникли відповідні права та обов'язки, прокурором визначено за позовом як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави у зв'язку із пропуском прокурором передбаченого законом строку позовної давності та відсутності поважності причин його пропуску.
Апеляційний суд змінив мотиви відмови у задоволенні позову прокурора, вказавши про те, що висновки по суті спору необхідно зробити за належного суб'єктного складу учасників справи, а позивачем не залучено до участі у справі як відповідачів: ОСОБА_1 , у якого з оспорюваних наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 03 лютого 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», а також договорів оренди землі, укладених на підставі цих наказів, виникли відповідні права та обов'язки, та ФГ «Кландайк-ІІ», яке є користувачем (суборендарем) спірних земельних ділянок, й вирішення спору впливає на їхні права та обов'язки. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, є самостійною підставою для відмови у позові керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави.
Верховний Суд погоджується з указаними висновками апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 677/1893/18 (провадження № 61-18281св20).
Закриваючи провадження у вказаній справі, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 24 листопада 2020 року керувався тим, що, виходячи з характеру спірних правовідносин, а також те, що ОСОБА_1 звернувся за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, проте у встановленому законом порядку його не створив, беручи до уваги суб'єктний склад сторін у даних правовідносинах, спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (том 6, а. с. 118-119).
Відповідно до частин першої, другої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні суд, зокрема: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше (пункти 3, 4 частини другої статті 197 ЦПК України).
Відповідно до протоколу судового засідання від 01 липня 2021 року, від 26 липня 2021 року у підготовчому судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги, змін та уточнень до них не заявив (том 6, а. с. 195-197; том 7, а. с. 6-8).
Протокольною ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті (том 7, а. с. 6-8).
Після початку розгляду справи по суті, а саме 26 листопада 2021 року від третьої особи Білоцерківської міської ради Київської області до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_1 (том 7, а. с. 245-246).
29 листопада 2021 року прокурором подано до суду клопотання про заміну неналежного співвідповідача у справі ФГ «Кландайк» на належного - ФГ «Кландайк-ІІ» (том 8, а. с. 1-3).
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року у задоволенні клопотання прокурора про заміну неналежного співвідповідача у справі з ФГ «Кландайк» на ФГ «Кландайк-ІІ» відмовлено.
У задоволенні клопотання Білоцерківської міської ради Київської області про залучення до участі у справі співвідповідача як співвідповідача ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 51 ЦПК України саме позивач наділений правом до закінчення підготовчого провадження подавати клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, тоді як позивач підтримав позовні вимоги у первісний редакції, де ОСОБА_1 є третьою особою, та безпосередньо до нього вимог не пред'явив (том 8, а. с. 25-28).
Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови районного суду у задоволенні позову керівника Білоцерківської окружної прокуратури виходив із того, що при зверненні до суду із цим позовом прокурор неправильно визначив суб'єктний склад учасників справи, зокрема, не залучив як відповідача ОСОБА_1 , у якого з оспорюваних наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 03 лютого 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», а також договорів оренди землі, укладених на підставі цих наказів, виникли відповідні права та обов'язки.
Ураховуючи наведене, суд апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що неправильно визначений прокурором суб'єктний склад учасників справи унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті. Саме у межах розгляду справи за участі належного відповідача (належного складу відповідачів) суд вирішує спір по суті, надає оцінку правовим позиціям сторін спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 205/3695/18 (провадження № 61-12477св21), від 29 березня 2023 року у справі № 462/8376/20 (провадження № 61-513св22).
Верховний Суд зазначає, що вказаний спір безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 , як особи на підставі заяв якого були видані оспорювані накази, та ФГ «Кландайк-ІІ», яке є користувачем (суборендарем) спірних земельних ділянок.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19).
Разом із цим, ОСОБА_1 залучений до участі у справі як третя особа. Заяв чи клопотань про його залучення до участі у справі як відповідача, позивач не заявляв, а підтримав позовні вимоги, де ОСОБА_1 є третьою особою та безпосередньо до нього вимог не пред'явив.
Процесуальне становище третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (стаття 53 ЦПК України), є відмінним від процесуального становища відповідача (стаття 49 ЦПК України), адже відповідач як сторона в спорі крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 ЦПК України, користується правами, визначеними статтею 49 ЦПК України.
Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки третьої особи без самостійних вимог, розглядаючи спір між сторонами (див.: постанову Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 141/55/17).
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги прокурора на те, що ФГ «Кландайк», достовірно знаючи про розірвання договорів суборенди спірних земельних ділянок, не повідомило суд та учасників справи про вказану обставину, а також не зазначило відомих йому осіб, на права яких може вплинути рішення у даній справі, оскільки питання щодо залучення співвідповідача при розгляді цієї справи є обов'язком позивача, який може бути реалізований у встановлений ЦПК України процесуальний строк.
Указане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову Білоцерківської окружної прокуратури.
Апеляційний суд, урахувавши відповідну судову практику Великої Палати Верховного суду та Верховного Суду, вірно вважав, що висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог прокурора мають бути зроблені за належного суб'єктного складу учасників справи.
Висновки апеляційного суду узгоджуються з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), яка є сталою та сформованою, застосовані правові позиції є релевантними.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову апеляційного суду - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк