28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 199/8799/23
провадження № 61-2445св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач -Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа- Комунальне підприємство «Жилсервіс-5»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2024 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Макарова М. О., Пищиди М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
20 жовтня 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13 червня 2012 року № 657 «Про зміну правового режиму житлових приміщень №№ 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, на АДРЕСА_1 » надано статусу квартир вказаним приміщенням та виключено їх зі складу гуртожитків комунальної власності територіальної громади міста, в особі Дніпропетровської міської ради, з видачею свідоцтв.
Пунктом 3 зазначеного рішення було вирішено виконавчому комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради видати квартиронаймачем ордери для постійного проживання на квартири №№ 102 , 103 , 104 , 105 , 106 , 107 , 108 , 109 , 110 , 111 , 112 на АДРЕСА_1 згідно із чинним законодавством.
Вісім ордерів на житлову площу зазначених квартир виконкому було видано КП «Жилсервіс-5», яке прийняло зазначений будинок на свій баланс з 23 серпня 2012 року від КП «Жилсервіс-3», яке було ліквідовано.
На момент прийняття вищевказаної будівлі гуртожитку реконструкція першого поверху гуртожитку під квартири була виконана на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 22 листопада 2011 року № ДП08311082519 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24 травня 2012 року № ДП14312082290.
Квартири №№ 102 , 103 , 104 , 105 , 106 , 107 , 108 , 109 , 110 , 111 , 112 на АДРЕСА_1 , відповідно до чинного законодавства були введені в експлуатацію та зареєстровані за комунальною власністю територіальної громади м. Дніпра у 2016 році.
За інформацією КП «Жилсервіс-5» при передачі гуртожитку з балансу КП «Жилсервіс-3» станом на 01 грудня 2012 року був переданий особистий рахунок № НОМЕР_1 на оплату комунальних послуг на ім'я ОСОБА_1 на кімнату № 43 зазначеного гуртожитку на 2 (дві) особи. З 01 червня 2017 року цей особистий рахунок був закритий за її власним бажанням.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року, у справі № 199/5005/14-ц було вирішено виселити з квартири АДРЕСА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення.
Після цього, вказана родина самоправно зайняла квартиру АДРЕСА_14 , переобладнавши зазначену квартиру з однокімнатної у двокімнатну, а квартиру № 108 з двокімнатної у однокімнатну шляхом утворення отвору проходу між квартирами та закладання проходу між кімнатами.
У КП «Жилсервіс-5» відсутні ордери або інші документи, які б підтверджували законність вселення сім'ї ОСОБА_1 та зайняття житлових приміщень кімнати № 43 , а також квартир № 107 та № 108 за зазначеною адресою. Компетентний орган не приймав рішення про видачу ордера на заняття вказаного житлового приміщення ОСОБА_1 та членам її сім'ї.
З 01 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 підприємством було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 на квартиру АДРЕСА_14 на 2 (дві) особи: її та сина - ОСОБА_2 , а з 01 жовтня 2017 року до площі квартири № 107 була додана частина квартири № 108 . Вказана обставина підтверджується листом департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 04 липня 2023 року № 1/9-388 та підтверджується, що відповідачі використовують спірне житло за відсутності законних підстав на таке користування. Квартири № 107 та АДРЕСА_13 , перебувають у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
Ураховуючи наведене, Дніпровська міська рада просила суд усунути перешкоди їй у користуванні комунальною власністю - квартирами № 107 та № 108, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із цих квартир без надання іншого житлового приміщення та зобов'язати ОСОБА_1 привести квартири № 107 та № 108 , які до первісного стану.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення задоволено частково.
Усунуто перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні комунальною власністю - квартирами № 107, 108, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартир № 107, 108, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідачі проживають у спірних житлових приміщеннях без правових підстав, не надали доказів правомірності користування спірними житловими приміщеннями в гуртожитку, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
Апеляційний суд зазначив, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона вселилася до спірного житла за погодженням із позивачем та третьою особою, тривалий час там проживає, не приймаються до уваги, оскільки такі не спростовують неправомірність користування відповідачами спірним житлом на час розгляду справи, оскільки рішенням суду відповідачів було виселено з вказаних квартир. Крім того, між сторонами немає договірних відносин з приводу цього житла, а саме по собі проживання відповідачів у спірній кімнаті та сплата комунальних послуг не свідчить про виникнення в них права користування цим житлом.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виселенням відповідачів зі спірних кімнат в гуртожитку не буде порушено баланс пропорційності втручання у право на повагу до приватного життя та житла у розумінні статті 8 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, оскільки у цій конкретній справі превалює законне право позивача, що передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, та позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що вони вже тривалий час, більше 30 років, проживають у гуртожитку, в якому знаходяться спірні житлові приміщення, тому їх не можна було позбавляти житла, з яким вони мають настільки тривалий зв'язок, в незалежності від того, чи воно є зайнятим на законних підставах, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Також вказує, що суд першої інстанції незаконно стягнув судовий збір з ОСОБА_1 , яка є інвалідом другої групи.
Відзиви на касаційну скаргу позивач та третя особа не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Зупинено виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2024 року.
10 квітня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року, у справі № 199/5005/14-ц було вирішено виселити з квартири АДРЕСА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником квартир № 107 та № 108 є Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради.
Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 07 квітня 2023 року № 1/9-388 у КП «Жилсервіс-5» відсутні ордери або інші документи, які б підтверджували законність вселення сім'ї ОСОБА_1 та зайняття житлових приміщень кімнати № 43 , а також квартир № 107 та № 108 за зазначеною адресою. Компетентний орган не приймав рішення про видачу ордера на заняття вказаного житлового приміщення ОСОБА_1 . З 01 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 підприємством було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 на квартиру АДРЕСА_14 на 2 (дві) особи, у тому числі заявника, та її сина - ОСОБА_2 , а з 01 жовтня 2017 року до площі квартири № 107 була додана частина квартири № 108 , тобто відповідачі використовують об'єднане спірне житло за відсутності законних підстав на таке користування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявники вказують неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, та Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №754/613/18-ц, від 12 червня 2023 року у справі № 607/15144/20, від 27 серпня 2024 року у справі № 201/193/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Власником спірних квартир № 107, 108 є територіальна громада Дніпровської міської ради .
Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 цього Кодексу визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частин першої і другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).
Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, передбачених законом.
Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (частина третя статті 116 ЖК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року, у справі № 199/5005/14-ц були виселені з квартири АДРЕСА_13 , але вони самоправно вселилися та проживають у належних територіальній громаді міста Дніпра житлових приміщеннях без правових підстав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні цим нерухомим майном, шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартир № 107 та № 108, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували тривалості проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на практику ЄСПЛ та статті 8 Конвенції, є безпідставними, оскільки суди надали оцінку пропорційності втручання у право осіб на повагу до приватного життя та права на житло, правильно врахувавши, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року, у справі № 199/5005/14-ц вказаних осіб вже було виселено зі спірного житла без надання іншого житлового приміщення, проте вони рішення суду не виконали та продовжили безпідставно проживати у цьому житлі.
Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що особи з інвалідністю другої групи звільняються від сплати судового збору, проте, вважає, що ця обставина не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції відповідних відомостей. Натомість, нею була надана районному суду довідка про те, що вона має третю групу інвалідності (том 1, а. с. 57), що не дає підстав для звільнення особи від сплати судового збору.
Суд ухвалює рішення відповідно до наявних у справі доказів на час ухвалення судового рішення (статті 3, 10, 12 ЦПК України),
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення районного суду та постанову апеляційного суду по суті - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк