02 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2069/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Харківської області
від 21.08.2025
на ухвалу Господарського суду Харківської області (за результатами попереднього судового засідання)
від 21.08.2025
у складі судді: Усатого В.О.,
та ухвалу Східного апеляційного господарського суду
від 05.01.2026
у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), Россолова В.В., Склярук О.І.,
у справі за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) 13.01.2026 засобами електронного зв'язку звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (щодо кредиторських вимог) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (за результатами попереднього судового засідання) та на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 (щодо закриття апеляційного провадження) у справі № 922/2069/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/2069/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 13.01.2026.
22.01.2026 від арбітражного керуючого Іваненка Євгена Володимировича надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали касаційної скарги, з урахуванням заперечень проти відкриття, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 , в частині оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (щодо кредиторських вимог) та ухвали Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (за результатами попереднього судового засідання), з наступних підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
Пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з касаційної скарги заявник просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 винесену за результатами розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 винесену за результатами попереднього судового засідання, водночас ухвала Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 не є судовим рішенням прийнятим по суті заявлених вимог щодо оскарження ухвал місцевого суду.
За таких обставин та в силу положень глави 2 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подана ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (щодо кредиторських вимог) та ухвали Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (за результатами попереднього судового засідання) не може бути розглянута в порядку касаційного провадження, як така, що не відповідає вимогам статті 287 ГПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 не відповідає вимогам ст. 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2026 встановлений у розмірі 3328, 00 грн.
Отже, звертаючись 13.01.2026 з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026, , заявнику належало сплатити судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн. із застосування коефіцієнту 0,8 пониження ставки судового збору за подання касаційної скарги в електронній формі.
Заявником не додано доказів сплати судового збору, за подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 у справі №922/2069/25.
Крім того, відповідно до ст. 291 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
В силу приписів частини 7 статті 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам у справі.
Згідно з п.2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.2 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Комплексний аналіз вищевказаних норм свідчить, що обов'язок надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі, з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою касаційною скаргою, кореспондується з аналогічним обов'язком іншої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення рівності процесуальних прав та обов'язків сторін та інших учасників справи.
До касаційної скарги ОСОБА_1 взагалі не додано доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, а саме надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 2662,40 грн. та надати докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням вимог статті 42 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 286, 290, 293, 294 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (щодо кредиторських вимог) та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 (за результатами попереднього судового засідання) у справі № 905/2199/20.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 у справі № 922/2069/25 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік