04 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/19496/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025
(суддя Ващенко Т. М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025
(головуюча - Алданова С. О., судді: Євсіков О. О., Корсак В. А.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоколорит";
2. ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення запису про право власності.
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка; скаржниця) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоколорит" (далі - відповідач-1; ТОВ "Автоколорит") та ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Автоколорит", оформленого протоколом № 1 від 10.11.2015;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2015, укладеного між ТОВ "Автоколорит" та ОСОБА_2 ;
- застосування наслідків недійсності правочину, а саме скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 786697980000), індексний номер: 26478908 від 25.11.2015 21:18:15, прийнятого приватним нотаріусом Василенком О.А. Київського міського нотаріального округу на підставі договору купівлі-продажу, номер 2051, виданий 25.11.2015 приватним нотаріусом Василенком О. А., відповідно до якого право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 10, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 , з одночасним поновленням запису № 12222448 від 25.11.2015 про право власності ТОВ "Автоколорит" на нежитлове приміщення загальною площею 93,4 кв.м, що складає 58/100 частин нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 18) та № 1 по № 5 (групи приміщень № 19) загальною площею 160,50 кв.м та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 було підроблено протокол загальних зборів засновників ТОВ "Автоколорит" № 1 від 10.11.2015, а в подальшому незаконно відчужено нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Автоколорит". За доводами позивачки, відповідач-2 як учасник відповідача-1 із часткою 50% статутного капіталу не був присутній при проведенні зазначених зборів, будь-яких повідомлень з приводу їх проведення не отримував та не підписував вказаний протокол.
3. 13.12.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
4. 21.01.2025 від позивачки до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої остання просила суд:
1) визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Автоколорит", оформлене протоколом №1 від 10.11.2015;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2015, укладений між ТОВ "Автоколорит" та ОСОБА_2 ;
3) застосувати наслідки недійсності правочину, а саме:
3.1. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 786697980000), індексний номер: 26478908 від 25.11.2015 21:18:50, прийняте приватним нотаріусом Василенко О. А. Київського міського нотаріального округу, на підставі договору купівлі-продажу, номер 2051, виданий 25.11.2015, відповідно до якого право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 10, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 , з одночасним поновленням запису № 12222448 від 25.11.2015 про право власності ТОВ "Автоколорит" (код ЄДРПОУ 30675700) на нежитлове приміщення загальною площею 93,4 кв.м, що складає 58/100 частин нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 18) та № 1 по № 5 (групи приміщень № 19) загальною площею 160,50 кв.м та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
3.2. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 618807880000), індексний номер: 26777750 від 04.12.2015 17:36:48, прийняте приватним нотаріусом Василенком О. А., Київський міський нотаріальний округ, на підставі дублікату договору купівлі-продажу, номер: 2119, виданий 04.12.2015, видавник: Василенко О. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 18) та нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 19) (в літ. А), загальною площею 160,50 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 .
5. 24.01.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову.
6. 20.05.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
7. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли наступних висновків:
- щодо фактичного підтвердження обізнаності позивачки про проведення загальних зборів та реалізації нею своїх корпоративних прав на відповідних зборах, ОСОБА_1 була присутня та приймала рішення на загальних зборах 10.11.2015, підписавши протокол без заперечень та зауважень;
- позивачкою недоведено незаконності оспорюваного рішення загальних зборів, що вказує про відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Автоколорит", оформленого протоколом № 1 від 10.11.2015;
- укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідало волевиявленню ТОВ "Автоколорит" та відчужувалось з дотриманням чинного на той час законодавства та положень статуту, а нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу не входило до статутного капіталу ТОВ "Автоколорит";
- спірним договором права та інтереси позивачки не порушені, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
8. 15.01.2026 позивачка подала до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги й установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
10. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
12. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
13. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
14. Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
15. У касаційній скарзі скаржниця підставами касаційного оскарження визначає випадки, передбачені пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
16. В обґрунтування підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржниця зазначає постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, які не були враховані судами попередніх інстанцій.
17. Водночас у касаційній скарзі скаржниця не наводить обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.
18. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачені вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, то у такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
19. При цьому, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.
20. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржниця в прохальній частині просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, і не визначає, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення та не наводить їх обґрунтування.
21. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржниці строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
22. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
23. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
24. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
25. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
26. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір").
28. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
29. Позов у цій справі подано у 2021 році, а предметом спору є чотири вимоги немайнового характеру, а саме: визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 2-х реєстраційний номерів об'єкта нерухомого майна (№ 786697980000 та № 618807880000).
30. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.
31. Таким чином відповідно до вимог касаційної скарги, скаржниця за подання касаційної скарги повинна була сплатити судовий збір у розмірі 14 528,00 грн, який розраховано таким чином: (2 270,00 грн х 4 (вимоги немайнового характеру) х 200 % х 0,8).
32. До касаційної скарги скаржниця не додала документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.
33. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
34. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі № 910/19496/21 залишити без руху.
2. Встановити скаржниці строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 17-20 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 14 528,00 грн.
3. Роз'яснити скаржниці, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде їй повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова