Постанова від 29.01.2026 по справі 910/628/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Київ

Справа № 910/628/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

розпорядника майна - Юрескул Н.С.;

Національного банку України - Пасацька В. В.;

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Орендівський В.І.;

Головного управління ДПС у Хмельницькій області - Щавінська Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області (вх. № 8933/2025)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025

у складі колегії суддів: Козир Т. П. - головуючого, Отрюха Б. В., Станіка С. Р.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області в розмірі 258 102,76 грн)

у складі судді Омельченко Л. В.

у справі № 910/628/20

за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк", як правонаступника Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності відхилення судами попередніх грошових вимог податкового органу у частині основного боргу та пені.

Короткий зміст позовних вимог

1. 26.02.2020 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз", боржник), увів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

2. Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося з грошовими вимогами до боржника на загальну суму (з урахуванням уточненої заяви) 1 846 800,61 грн.

3. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до наданих відомостей Головного управління ДПС у Хмельницькій області у ПрАТ "Компанія "Райз" обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:, по податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), по екологічному податку та щодо нарахованої на суми несплачених податків пені та штрафних санкцій.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. 17.04.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/628/20, за результатами проведення попереднього засідання, визнано кредитором ПрАТ "Компанія "Райз", зокрема, Головне управління ДПС у Хмельницькій області на загальну суму 1 592 901,85 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 588 610,06 грн - третя черга, 87,79 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника. У задоволенні вимог на суму 258 102,76 грн - відмовлено.

5. Зазначена ухвала в частині відхилених кредиторських вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області мотивована тим, що строк оплати частини заявлених вимог (плата за землю на суму 21 786,00 грн по Хмельницькому району та на суму 22 113,69 грн по Білогірському району) настав 01.03.2020, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (заборгованість не є конкурсною), а також відсутній детальний розрахунок пені в розмірі у розмірі 214 203,07 грн, а у наданому суду розрахунку зазначені дати нарахувань, які настали після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. 10.11.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 12.11.2025) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/628/20 в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області з грошовими вимогами до боржника - залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про задоволення вимог Головного управління ДПС у Хмельницький області у розмірі 1 632 509,75 грн основного боргу

8. При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, в межах вказаної суми відсутні підстави для задоволення вимог кредитора в частині визнання заборгованості по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Хмельницькому району на суму 21 786,00 грн за податковою декларацією від 18.02.2020 та по Білогірському району Хмельницької області на суму 22 113,69 грн, за податковою декларацією від 18.02.2020, оскільки строк сплати самостійно визначеного зобов'язання за податковою декларацією за 2020 рік настав 01.03.2020, натомість провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія Райз" було відкрито ухвалою суду від 26.02.2020 та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відтак суд виснував, що вказані вимоги на загальну суму 43 899,69 грн є поточними.

9. Стосовно грошових вимог податкового органу щодо пені на суму 214 203,07 грн суд апеляційної інстанції зазначив про те, що зміст заяви кредитора не містить обґрунтованого розрахунку пені, який би містив суми, на які нараховано, періоду нарахування, формули нарахування тощо, що унеможливлює перевірку такого розрахунку.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. У касаційній скарзі Головне управління ДПС у Хмельницькій області просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/628/20 (в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області в розмірі 258 102,76 грн);

- ухвалити нове рішення, яким визнати вимоги в сумі 1 846 800,61 грн в повному обсязі та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

11. Підставою касаційного оскарження Головне управління ДПС у Хмельницькій області визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували таких правових висновків Верховного Суду:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20);

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

12. За доводами скаржника, у частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 43 899,69 грн, які суди кваліфікували як поточні грошові вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували змісту уточненої заяви з грошовими вимогами, в якій кредитор врахував заперечення розпорядника майна та самостійно зменшив суму заявленого до визнання суму поточних грошових вимог у розмірі 43 899,69 грн.

13. Щодо відмови у визнанні пені скаржник стверджує, що у даному випадку остаточний розрахунок податкового боргу, та пені зокрема, було здійснено із врахуванням пені, нарахованої по 26.02.2020, та на підставі облікових показників, наявних станом на 26.02.2020. Однак, судом першої інстанції помилково вказано, що у наданому суду розрахунку зазначені дати нарахувань, які настали після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія Райз".

14. Що стосується висновків суду апеляційної інстанції про неналежність поданого розрахунку пені, скаржник стверджує, що суд першої інстанції при розгляді заяви з грошовими вимогами не витребував у заявника додаткові підтвердження грошових вимог, такі як детальний розрахунок пені.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відхилених грошових вимог податкового органу до боржника щодо основного боргу у сумі 43 899,69 грн та 214 203,07 грн пені.

17. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

18. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

19. У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).

20. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22).

21. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

22. Положеннями пункту 1.1 статті 1 ПК України передбачено, що цей Кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо основного боргу у сумі 43 899,69 грн

23. Оскаржуючи судові рішення у частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 43 899,69 грн, які суди кваліфікували як поточні грошові вимоги, Головне управління ДПС у Хмельницькій області, стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували змісту уточненої заяви з грошовими вимогами, в якій кредитор врахував заперечення розпорядника майна та в уточненій заяві самостійно зменшив суму заявленого до визнання суму поточних грошових вимог у розмірі 43 899,69 грн.

24. Така помилка судів, на переконання скаржника, призвела до зменшення загальної суми грошових вимог двічі на одну й ту ж суму.

25. Як вбачається із матеріалів справи, у березні 2020 року до суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника Головного управління ДПС у Хмельницькій області на загальну суму 1 676 497,23 грн, з яких 1 676 409,44 - основний борг, 87,79 грн - штрафні санкції (Т 5 а.с. 2-66).

26. Розпорядник майна визнав грошові вимоги кредитора на суму 1 632 509,75 грн основного боргу і 87,79 грн штрафних санкцій (конкурсні вимоги) та заперечив проти визнання грошових вимог на загальну суму 43 899,69 грн, оскільки зобов'язання з їх сплати виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство.

27. У жовтні 2023 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало до суду уточнену заяву з грошовими вимогами на загальну суму 1 846 800,61 грн (Т 113 а.с. 86-89).

28. Згідно з уточненою заявою, кредитор заявив до боржника 1 632 509,75 грн основного боргу та 87,79 грн штрафних санкцій, тобто кредитор зменшив заявлену суму основного боргу на суму 43 899,69 грн. Також додатково заявив до визнання 214 203,07 грн пені.

29. В ухвалі суду першої інстанції за результатами попереднього засідання зазначено про те, що суд дійшов висновку про задоволення вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області у розмірі 1 632 509,75 грн - основного боргу.

30. Проте надалі суд зазначив про визнання грошових вимог вказаного податкового органу на загальну суму 1 592 901,85 грн (4 204,00 грн - перша черга; 1 588 610,06 грн - третя черга, 87,79 грн - шоста черга), що відобразив у резолютивній частині ухвали.

31. Таким чином, суд першої інстанції суперечливих висновків щодо розміру суми основного боргу, яка є обґрунтованою та підлягає визнанню. Така неузгодженість імовірно полягала у допущеній судом арифметичній помилці.

32. Суд апеляційної інстанції залишив вказану ухвалу суду першої інстанції у частині вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишив без змін та погодився з судом першої інстанції про задоволення вимог Головного управління ДПС у Хмельницький області у розмірі 1 632 509,75 грн - основного боргу. При цьому зазначив про те, що в межах вказаної суми відсутні підстави для задоволення вимог кредитора в частині визнання вимог у сумі 43 899,69 грн, оскільки вони, за висновком суду, є поточними грошовими вимогами. Тобто апеляційний суд не врахував неузгодженості у висновках суду щодо основного боргу, фактично узаконивши імовірну арифметичну помилку суду першої інстанції.

33. У силу положень частини першої-третьої, п'ятої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

34. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

35. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі № 17/169-07.

36. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

37. Таким чином, з огляду на межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції та зміст апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не усунув суперечностей ухвали суду першої інстанції у частині суми основного боргу, оскільки не врахував уточненої заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області (Т 113 а.с. 86-89) і не дослідив доданих до заяви з грошовими вимогами документів - розрахунку основного боргу (Т 5 а. с. 9-13).

Щодо пені

38. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

39. Положеннями пункту 1.1 статті 1 ПК України передбачено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

40. За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

41. У підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

42. Пеня є способом забезпечення погашення податкового зобов'язання та визначається у ст. 1 ПК України, як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

43. Так, згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

44. ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов'язання: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).

45. Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

46. За правилами пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов'язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів

47. Підпунктом 129.3.3 пункту 129.2 статті 129 ПК України встановлено, що нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

48. Згідно з пунктом 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

49. На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

50. Відповідно до пункту 129.5 статті 129 ПК України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

51. Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

52. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

53. Верховним Судом сформовано сталу практику про те, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

54. У розвиток цієї правової позиції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 зазначила, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них.

55. В уточненій заяві податковий орган заявив до боржника 214 203,07 грн пені, яка не заявлялася ним у заяві, поданій у березні 2020 року.

56. Суд апеляційної інстанції вказав, що зміст заяви кредитора не містить обґрунтованого розрахунку пені, який би містив суми, на які нараховано пеню, періоду нарахування, формули нарахування тощо, що унеможливило перевірку такого розрахунку.

57. Скаржник стверджує, що у даному випадку остаточний розрахунок податкового боргу, та пені зокрема, було здійснено із врахуванням пені, нарахованої по 26.02.2020, та на підставі облікових показників, наявних станом на 26.02.2020. Однак, судом першої інстанції помилково вказано, що у наданому суду розрахунку зазначені дати нарахувань, які настали після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія Райз". Що стосується висновків суду апеляційної інстанції про неналежність поданого розрахунку пені, скаржник стверджує, що суд першої інстанції при розгляді заяви з грошовими вимогами не витребував у заявника додаткові підтвердження грошових вимог, такі як детальний розрахунок пені.

58. Водночас такі аргументи не спростовують установленого судом апеляційної інстанції факту ненадання кредитором обґрунтованого детального розрахунку пені із зазначенням сум, на які вона нарахована, періоду нарахування, формули нарахування (правової підстави), оскільки саме відсутність таких відомостей у заяві кредитора унеможливила перевірку правильності нарахування пені.

59. Крім того, варто наголосити, що покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

60. Отже, доводи касаційної скарги у частині відхилених судами грошових Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо пені в сумі 214 203,07 грн не підтвердилися.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

62. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

63. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

64. З огляду на викладене у цій постанові, касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягає частковому задоволенню, постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у частині перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/628/20 про відмову у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області в розмірі 43 899,69 грн основного боргу скасуванню з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

65. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 про відмову у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області в розмірі 214 203,07 грн пені необхідно залишити без змін.

66. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до боржника в частині 43 899,69 грн основного боргу.

В. Розподіл судових витрат

67. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у частині перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/628/20 про відмову у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області в розмірі 43 899,69 грн основного боргу скасувати.

3. Справу № 910/628/20 у скасованій частині направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 про відмову у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області в розмірі 214 203,07 грн пені залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере