8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4280/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради , с. Шевченкове
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 132,74 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №442 від 07.12.2023. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 08.12.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у позові та вказує на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, яка у своїй діяльності фінансується із державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. В зв'язку з тим, що позивач не звертався у 2023 році до відповідача вчасно з належним пакетом документів на оплату за спожиту Військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, як результат виникла заборгованість, яку неможливо оплатити у 2025 році інакше як на підставі рішення суду.
Згідно статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 ГПК України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/4280/25 в межах строку, встановленого статтею 248 ГПК України, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вказує позивач - Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради, як власник нерухомого майна - нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з метою допомоги Збройним Силам України, у листопаді 2023 року безоплатно передав у тимчасове безоплатне користування зазначене майно Військовій частині НОМЕР_1 .
В подальшому, з метою врегулювання відносин щодо користування нерухомим майном, 07.12.2023 між Гуманітарним відділом (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3) був укладений договір №442 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі - договір), яке належить позивачу на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Факт передачі майна у користування Військовій частині НОМЕР_1 підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна до договору спільного тимчасового безоплатного використання від 07.12.2023 №442.
За пунктом п.1.1 договору Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1: нежитлові приміщення, загальною площею 709,4 кв.м (далі - майно), розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,03 га за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.2 договору передбачено, що Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб. Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору, Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього договору. Відшкодування за спожиті Стороною 2 комунальні послуги сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТПВ) за відповідним пакетом документів до них. Відповідно до п 8.2 договору, Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього договору. Строк дії цього договору, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, з 18 листопада 2023 року до 31 грудня 2023 року, але не довше дії воєнного стану (п.10.1. вказаного договору).
Позивач є споживачем послуг ТОВ "Мегаенерго Постач", яке здійснює постачання електричної енергії за договором про закупівлю електричної енергії №60 від 03.08.2023. Згідно з вимогами п.6.2.1 договору про закупівлю електричної енергії споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії.
Крім того, між Гуманітарним відділом та АТ "Харківобленерго", як оператором системи розподілу електричної енергії на території Харківської області, укладено договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електроенергії від 20.09.2023 № 65-551. Відповідно до п. 6.1.1 вказаного договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
На виконання умов договору, позивачем кожного місяця укладається договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії з Військовою частиною НОМЕР_1 та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням.
Відповідно до пункту 1.1 договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, Сторона 2 (Гуманітарний відділ Шевченківської селищної ради, Балансоутримувач) забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3 (Військова частина НОМЕР_1 , Споживач), а Сторона 1 (Харківське квартирно-експлуатаційне управління, Платник) відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором. Пунктом 1.2 договору передбачено, що відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 07.12.2023 № 442. Згідно п. 5.2.1 договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, Сторона 2 має право отримувати від Сторони 1 оплату згідно з п. 1.1. вказаного договору.
Позивач вказує на те, що укладення сторонами договорів про відшкодування витрат затягувались у часі з вини відповідача. Останній повертав позивачу підписані зі свого боку договори про відшкодування витрат тільки після отримання відповідних коштів з Державного бюджету. У випадку відсутності/неотримання коштів з Державного бюджету, такі договори відповідачем не підписувались та відповідно позивачу не повертались. Отримання Гуманітарним відділом за укладеними договорами про відшкодування витрат, грошових коштів за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії, як правило перевищувало період у півроку з моменту фактичного споживання електричної енергії з боку Військової частини. А за період листопад - грудень 2023 року відповідачем відшкодування витрат за електричну енергію позивачу взагалі не було здійснено.
Так, відповідно до п. 2.1. договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, а також акту виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору, вартість постачання електричної енергії та розподілу електричної енергії не сплаченої відповідачем складає 23 132,74 грн (у т.ч. ПДВ 3 855,46 грн): за листопад 2023 року - 2 209,45 грн, за грудень 2023 року - 20 923,29 грн.
Обсяги та вартість поставленої електричної енергії підтверджуються відповідними актами приймання-передачі електроенергії та актами приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, складеними постачальниками - ТОВ "Мегаенерго Постач" та АТ "Харківобленерго", а також актами фіксації показників лічильників електричної енергії, складеними сторонами договірних відносин - Гуманітарним відділом та Військовою частиною НОМЕР_1 .
Таким чином, всупереч положенню п. 3.2. договору № 442 від 07.12.2023, відповідач не виконав обов'язку з відшкодування позивачу всіх витрат за комунальні послуги, які були спожиті Стороною 2, по договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії від 25.12.2023.
На вимогу позивача про сплату заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у відповідності до умов договору, відповідач надавав відповідь про відмову у здійсненні таких платежів посилаючись на Бюджетний кодекс України та рекомендував звертатися з позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позовної заяви, є не своєчасне надання йому позивачем для оплати необхідних документів та відсутність відповідного бюджетного фінансування.
Ці доводи, суд не може взяти до уваги, оскільки обсяг спожитої електричної енергії та її вартість підтверджено Військовою частиною НОМЕР_1 , шляхом підписання договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії 25.12.2023, актами приймання-передачі електричної енергії, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 23.12.2023, актом фіксації показників лічильників електричної енергії за період з 18.11.2023 по 31.12.2023.
Також суд зазначає, що позиція відповідача щодо несвоєчасного надання позивачем документів на оплату, не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу статті 613 ЦК України, оскільки наявність або відсутність рахунків/документів не звільняє Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків від обов'язку сплатити вартість фактично спожитої військовою частиною електричної енергії відповідно до укладеного між сторонами договору.
Крім того, згідно частини 2 статті 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги не є підставою для звільнення від обов'язку їх оплати.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська область, Куп'янський район, селище Шевченкове, вулиця Стуса Василя, будинок 7, код ЄДРПОУ 44031148) 23 132,74 грн заборгованості та 3 028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська область, Куп'янський район, селище Шевченкове, вулиця Стуса Василя, будинок 7, код ЄДРПОУ 44031148).
Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м. Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Рішення підписано 04 лютого 2026 року.
СуддяО.В. Погорелова