65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"30" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2311/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Чуйко О.О.
при розгляді справи за позовом: Нижньодністровського національного природного парку (Французький бульвар, 89, м. Одеса, 65009)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мельниченко» (вул. Перемоги, 2-М, м. Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67708)
про стягнення 464667,00 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Фіщенко І.О.;
від відповідача: Приймачук С.І.
На розгляді Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/2311/25 за позовом Нижньодністровського національного природного парку до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мельниченко» про стягнення грошових коштів у розмірі 464667,00 грн, з яких: 264667,00 грн збитків; 200000,00 грн моральної шкоди.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що відповідач, в порушення вимог законодавства, з метою отримання прибутку, здійснює рекреаційну діяльність на території природно-заповідного фонду Парку за відсутності укладеного договору з позивачем, як установою природно-заповідного фонду, чим завдав позивачу збитки у спірній сумі. При цьому, як наголошує позивач, такі дії відповідача, а також розміщення у засобах масової інформації реклами щодо послуг, які надаються на території природно-заповідного фонду Парку, мають наслідком завдання шкоди репутації позивача, що спричинило позивачу моральну шкоду.
Під час розгляду справи у судовому засіданні представники позивача та відповідача заявили суду спільне усне клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення спору у справі Господарського суду Одеської області № 916/101/24.
Розглянувши вищевказане клопотання про зупинення провадження у справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про таке.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Так, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, зокрема, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами тощо.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 638/18026/19).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як зазначалось судом, у цій справі позивачем заявлені вимоги до відповідача про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 464667,00 грн, з яких: 264667,00 грн збитків; 200000,00 грн моральної шкоди. За твердженням позивача, у разі здійснення відповідачем господарської діяльності з дотриманням вимог законодавства, зокрема, за наявності укладеного чинного договору з позивачем, останній міг би отримати дохід у розмірі 264667,00 грн, а оскільки такий договір між сторонами відсутній, у вказаному розмірі позивач поніс збитки, які кваліфіковані ним як упущена вигода. В цей же час, зі змісту позову та доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що суму упущеної вигоди у розмірі 264667,00 грн позивач розрахував виходячи з умов укладеного між сторонами договору про співпрацю у сфері рекреаційної діяльності від 31.05.2018 № 3-Р.
Водночас, з матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що на розгляді Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/101/24 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Нижньодністровського національного природного парку та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельниченко», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» про визнання договору недійсним, усунення перешкод у користуванні. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 у справі № 916/101/24, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, позов прокурора було задоволено повністю; визнано недійсним договір № 3-Р про співпрацю у сфері рекреаційної діяльності, укладений 31.05.2018 між Нижньодністровським національним природним парком та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хозяюшка» (теперішня назва ТОВ “Мельниченко»); ухвалено усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Мельниченко» привести у попередній стан лісові ділянки Біляївського лісництва філії “Одеське лісове господарство» ДП “Ліси України в кварталі 35 виділу 1 та кварталі 34 виділу 2 (кадастрові номери земельних ділянок 512800000:01:001:0040, 512800000:01:001:2235) Одеського району Одеської області шляхом демонтажу відповідних будівель та споруд. При цьому у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 вказано, що укладення договору про співпрацю, яким передбачено розміщення п'ятдесяти місць короткострокового відпочинку з можливістю здійснення облаштування таких місць (п. 2.3.9, 2.4.3) за відсутності згоди власника земельної ділянки (Одеська ОДА) та постійного користувача (ДП «Ліси України») порушує інтереси держави у збереженні та раціональному використанні земель лісогосподарського призначення державної власності.
Наразі ухвалою Верховного Суду від 22.05.2025 у цій справі зупинено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 до закінчення перегляду справи № 916/101/24 у касаційному порядку.
Отже, з урахуванням предмету та підстав позову позивача у даній справі суду при вирішенні спору у цій справі необхідно встановити обставину щодо дійсності чи недійсності укладеного між сторонами договору про співпрацю у сфері рекреаційної діяльності від 31.05.2018 № 3-Р, на який посилається позивач у позовній заяві, можливості застосування його умов до спірних правовідносин в частині розрахунку позивачем упущеної вигоди тощо. В цей же час судом встановлено, що вищевказаний договір визнаний судовим рішенням у справі № 916/101/24 недійсним та наразі виконання зазначеного рішення суду зупинено ухвалою Верховного Суду до закінчення перегляду справи № 916/101/24 у касаційному порядку.
З урахуванням вказаного суд вважає, що обставини, які будуть встановлені за результатом остаточного вирішення спору у справі № 916/101/24, будуть мати значення для вирішення спору у цій справі та не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі, оскільки не є предметом даного позову.
За цих підстав та враховуючи заявлене сторонами клопотання, суд дійшов висновку про наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення спору у справі № 916/101/24, у зв'язку з чим провадження у справі № 916/2311/25 слід зупинити.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 916/2311/25 зупинити до вирішення спору у справі Господарського суду Одеської області № 916/101/24.
Повну ухвалу складено 04.02.2026.
Ухвала набрала законної сили 30.01.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля