65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"30" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2324/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» (74711,
Херсонська обл., Нижньосірогозький р-н, село Новопетрівка, вул. Садова)
2) ОСОБА_1 (зареєстрована адреса:
АДРЕСА_1 ; фактична
адреса: АДРЕСА_2 )
про стягнення заборгованості 1 202 614, 65 грн
у відкритому судовому засіданні
представники сторін:
від позивача: Хільчук О.П. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від відповідачів: 1) Яковенко С.М. (брав участь у судовому засіданні в режимі
відеоконференції поза межами приміщення суду);
2) Хавхун І.В. (брав участь у судовому засіданні в режимі
відеоконференції поза межами приміщення суду).
Судове засідання 30.01.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2324/25 на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/2324/25 за позовом Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 1 202 614, 65 грн; призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2025 о 16:00.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 20.10.2025, 05.11.2025, 26.11.2025 відкладався розгляд справи.
Судове засідання 12.12.2025 не відбулося у зв'язку з тим, що системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області було оголошено повітряну тривогу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 клопотання відповідача - 2 про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження задоволено; постановлено повернутись до розгляду справи № 916/2324/25 на стадію підготовчого провадження.
Відповідач - 2 звернувся з клопотанням, сформованим в системі «Електронний суд» 19.01.2026 (вх. № 1857/26 від 19.01.2026), в якому просить зупинити провадження у справі № 916/2324/25 до вирішення справи № 910/14505/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» до відповідача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов'язання вчинити дії, що розглядається в порядку господарського судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в такій справі.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що у зв'язку з прийнятим позивачем рішенням про відмову у застосуванні мораторію з підстав, не передбачених положеннями Закону № 4340-ІХ від 27.03.2025, відповідач - 1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення про відмову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» у застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 позовну заяву відповідача - 1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14505/25.
Зазначає, що предметом розгляду у справі № 910/14505/25 є як правомірність рішення банку щодо застосування (або відмови у застосуванні) мораторію, так і сам факт застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» мораторію, передбаченого законом, та відповідне звільнення від обов'язку нарахування і сплати грошових зобов'язань за договором № 012/89811/0869850. У справі, що розглядається Господарським судом Одеської області, позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості за тим самим договором, тобто виходить із презумпції наявності чинного та такого, що підлягає виконанню, грошового зобов'язання. Вважає, що за таких обставин існує об'єктивна неможливість розгляду справи про стягнення заборгованості до вирішення справи № 910/14505/25, оскільки суд у межах цієї справи не має можливості самостійно встановити обставини щодо наявності або відсутності у відповідача обов'язку зі сплати заявлених сум, які є предметом дослідження в іншому судовому провадженні. Справи є тісно пов'язаними, оскільки стосуються одного й того самого договору, тих самих сторін (у частині основного зобов'язання) та одного й того самого грошового зобов'язання, а обставини, що встановлюються у справі № 910/14505/25, матимуть преюдиційне значення для правильного вирішення спору у даній справі, зокрема щодо факту застосування мораторію та правового режиму спірного грошового зобов'язання.
Позивач у запереченнях, сформованих в системі “Електронний суд» 26.01.2026 (вх. № 2915/26 від 26.01.2026), просив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи; закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Вказує, що рішення банку про відмову в мораторії, не впливає на існування кредитного договору, не змінює умов договору, не припиняє грошового зобов'язання, не звільняє від обов'язку повернути кредит, мораторій впливає лише на можливість примусового виконання, але не на виникнення чи розмір зобов'язання.
Посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, практику Верховного Суду зазначає, що у даному спорі суд може самостійно дослідити, наявність кредитного договору, факт отримання коштів, розмір простроченої заборгованості, порушення строків погашення, навіть рішення банку, яке є предметом розгляду у справі № 910/14505/25. Ці факти встановлюються документально, і їх дослідження не залежить від результатів справи № 910/14505/25.
Стосовно практики, яка стосується безпосереднього мораторію запровадженого Законом України № 4330-ХІ, позивач вказав про наявність двох постанов Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 908/2999/24 та від 04.11.2025 у справі № 908/3003/24.
Стверджує, що наявність або відсутність мораторію стосовно боржника, жодним чином не впливає та не може вплинути на розгляд цієї справи судом, відповідно і справа про оскарження відповідачем - 1 рішення позивача про відмову у застосуванні щодо нього мораторію не впливає на розгляд цієї справи.
Звертає увагу суду на те, що Законом № 4340-ІХ жодним чином не обмежені ані строки на подання заяви про застосування мораторію, ані кількість таких заяв. Станом на 26.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» вже двічі зверталося до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» із заявами про застосування мораторію за кредитним договором № 012/88911/0869850 від 23.07.2020.
Зазначає, що у клопотанні відповідач - 2 не зазначив, які саме фактичні обставини у справі № 910/14505/25 не можуть бути встановлені у цій справі; є необхідними для її розгляду; створюють “об'єктивну неможливість» розгляду. Мораторій: не впливає на існування кредитного договору, не змінює та не припиняє зобов'язання, не перешкоджає розгляду позову про стягнення заборгованості. Вважає, що клопотання відповідача - 2 спрямоване виключно на чергове затягування розгляду даної справи.
Відповідач - 1 у судовому засіданні 30.01.2026 усно зазначив про підтримання клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд встановив.
Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» звернулося із позовною заявою від 12.06.2025 (вх. № 2376/25 від 12.06.2025), в якій просить:
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором № 012/89811/0869850 від 23.07.2020, що становить 1 202 614,65 грн (з яких заборгованість за тілом - 1 059 500, 00 грн та заборгованість за відсотками 143 114, 65 грн).
- покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 431, 38 грн на відповідачів.
Таким чином, предметом позову у справі № 916/2324/25 є стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/89811/0869850 від 23.07.2020, що становить 1 202 614, 65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов кредитного договору та вимог законодавства України, а саме: ст. ст. 525, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, невиконанням відповідачем - 1 боргових зобов'язань в частині сплати процентів за користування грошовими коштами та неповернення суми кредиту, а також невиконанням умов договору поруки № 142232/89811/328351 від 23.07.202 відповідачем - 2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/14505/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно вказаної ухвали суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Райффайзен банк» про визнання незаконним та скасування рішення; позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем невмотивованого та необґрунтованого рішення від 14.10.2025 на заяву за вих. № 01-14/09-НП від 14.09.2025 про відмову в застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором № 012/89811/0869850 від 23.07.2020.
Таким чином, предмет позову у справі № 910/14505/25 - визнання незаконним та скасування рішення Акціонерного товариства «Райффайзен банк» щодо відмови в застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором № 012/89811/0869850 від 23.07.2020.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Тобто ідея інституту зупинення судового провадження пов'язана не з самими обставинами, наявність яких обумовлює прийняття рішення про зупинення, а з тим, що вони створюють об'єктивні перешкоди у здійсненні судового розгляду.
За змістом наведеного пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною з цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження в якій зупиняється (постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові від 01.03.2024 у cправі № 910/17615/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зробив такі висновки: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 922/2737/24.
10.08.2025 набув чинності Закон України від 27.03.2025 № 4340-IX “Про внесення змін до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 26 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України застосування мораторію має наслідком протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування наступне:
1) позичальник звільняється від обов'язку сплати грошового зобов'язання за договором кредиту (позики);
2) зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язань за договором кредиту (позики);
3) зупиняється нарахування грошового зобов'язання за договором кредиту (позики).
Згідно вказаного Закону № 4340-IX від 27 березня 2025 року пункт 27 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «Строк дії договору кредиту (позики) та договорів застави, іпотеки, поруки, укладених для забезпечення виконання зобов'язань за таким договором кредиту (позики), продовжується на строк мораторію.
Перебіг позовної давності за вимогами про сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) чи звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, перебіг строків звернення з вимогами до поручителя, майнового поручителя зупиняються на період мораторію».
Крім того, відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 30, ст. 542 із наступними змінами) доповнено пунктами 10-7 і 10-8 такого змісту:
"10-7. На строк дії мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), передбаченого пунктами 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), що стосуються стягнення грошового зобов'язання за такими кредитними договорами (договорами позики), а також звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави, іпотеки, які забезпечують виконання зобов'язання за таким кредитним договором (договором позики), з позичальника (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язання за таким договором.
10-8. На строк дії мораторію на нарахування та сплату лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу, передбаченого пунктами 30-36 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) щодо стягнення лізингових та інших платежів за таким договором з лізингоодержувача (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язання за таким договором".
Суд зауважує, що практичне значення прийняття Закону України “Про внесення змін до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» спрямоване на захист боржників (позичальників і лізингоодержувачів), які постраждали внаслідок воєнних дій, шляхом запровадження механізму мораторію на нарахування та сплату грошових зобов'язань за кредитами/лізингом (тіло, відсотки, комісії та ін.).
При цьому, законодавець виходив з принципу балансу інтересів банків і клієнтів: закон намагається надати позичальникам реальну тимчасову підтримку (щоб уникнути безповоротних втрат), але водночас залишає банкам інструменти для верифікації підстав (перевірка документів, наслідків форс-мажору) і механізмів відновлення нарахувань у разі доведення недостовірності інформації. Зокрема, у разі зазначення в заяві недостовірних даних - мораторій може бути скасований із донарахуванням зобов'язань.
Названий Закон орієнтований на збереження економічної стійкості підприємств у прифронтових/окупованих територіях - встановлено особливі підходи до підтвердження втрат майна (витяги з ЄРДР, заяви про кримінальні правопорушення тощо) та критерії, пов'язані зі строками відкриття проваджень. Це надає спеціальний, “воєнний» механізм для тих, чия діяльність постраждала.
Так само Закон спрямований на сприяння врегулюванню проблемних кредитів - закон створює правову рамку для призупинення зобов'язань і одночасно залишає шлях для реструктуризації/узгодження умов між сторонами після стабілізації обставин (зменшення тиску на боржника й одночасний контроль ризиків для кредитора).
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини, у рішенні “Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
У рішенні Європейського Суду з прав людини “Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником “судового розгляду», передбаченого у статті 6.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У даній справі Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» звернулося з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/89811/0869850 від 23.07.2020, що становить 1 202 614, 65 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.12.2025 відкрив провадження у справі № 910/14505/25 та прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» до Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про визнання незаконним та скасування рішення останнього про відмову в застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором № 012/89811/0869850 від 23.07.2020.
Отже, наразі триває процедура оскарження в судовому порядку відповідачем - 1 у даній справі правомірності дій Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» щодо відмови в застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором № 012/89811/0869850 від 23.07.2020, заборгованість за яким позивач просить стягнути у даній справі, зазначаючи, що строк виконання зобов'язання настав.
Ураховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судом по справі № 910/14505/25, матимуть преюдиціальне значення для розгляду справи № 916/2324/25, а тому існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14505/25.
Доводи позивача, викладені у запереченнях на клопотання, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовані встановленими обставинами.
З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу (ч. 2 ст. 227 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, ст. ст. 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання ОСОБА_1 , яке сформоване в системі “Електронний суд» 19.01.2026 (вх. № 1857/26 від 19.01.2026), про зупинення провадження у справі - задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі № 916/2324/25 до вирішення справи № 910/14505/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» до відповідача Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про визнання незаконним та скасування рішення, що розглядається в порядку господарського судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в такій справі.
3. Запропонувати сторонам повідомити про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили 30 січня 2026 року у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено та підписано 04 лютого 2026 року.
Суддя О.О. Мусієнко