вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/3513/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОДЖИСТІК», м. Обухів, Київська область
2) ОСОБА_1 , м. Обухів, Київська область
про стягнення заборгованості
без виклику представників учасників справи
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» б/н від 18.11.2025 року (вх. №7886 від 18.11.2025) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОДЖИСТІК» (далі - відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №50.41.0000000125 від 29.11.2024.
Також, позивачем зазначено, що він не заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року позовну заяву залишено без руху.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 28.11.2025 року (вх. №16733/25 від 01.12.2025) про усунення недоліків.
Дослідивши зміст поданої заяви, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 24.11.2025 року.
Ухвалою суду від 02.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3513/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Відповідач 1, належним чином повідомлений про розгляд даної справи через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав
Також, судом враховано, що ухвала Господарського суду Київської області від 02.12.2025 року направлялась відповідачу 2 на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/3513/25 оприлюдено на сайті «Судова влада України». Однак, ухвалу суду від 02.12.2025, надіслану, на адресу відповідача 2 повернуто без вручення.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідачі, які належним чином повідомлені про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до них, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подали до суду відзиви на позов, а відтак, не скористалися наданими їм процесуальними правами.
Враховуючи, що ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Акціонерним товариством “Акцент-Банк» (за договором - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОДЖИСТІК» (за договором - Позичальник) 29.11.2024 року укладено Кредитний договір №N50.41.0000000125 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого відповідачу 1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 450000,00 грн, в тому числі 450000,000 грн. на поповнення обігових коштів. (п. А2 Кредитного договору).
Відповідно до п. А1 Кредитного договору визначено вид кредиту - відновлювана кредитна лінія. В рамках відновлюваної кредитної лінії надаються грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами траншами. Сума запитуваного позичальником траншу не може перевищувати ліміт кредитної лінії, зазначений в п. А2 цього договору, зменшений на суму фактичної заборгованості позичальника за цим договором.
Пунктом А3 Кредитного договору передбачено, що кредит надається на термін 24 місяці з дати укладення договору. Згідно ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є « 28» листопада 2028 року.
Відповідно до п. А7 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: - для траншів строком до 30 днів - 12,9% річних; - строком до 60 днів 19,9% річних; - строком до 90 днів 22,9% річних - для траншів строком до 180 днів - 26,9% процентів річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору.
У випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом згідно з пунктом А7 від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі % подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються (пункт А8 Кредитного договору).
Згідно п. А9 Кредитного договору, датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з пунктом 2.3.2 цього договору).
За видачу кожного траншу позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,90 % від суми виданого траншу в межах ліміту, встановленого у пункті А2 цього договору (п. А10 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А2 цього договору, не пізніше 5-ти днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено, що термін повернення кредиту зазначений у пункті А3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А13, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
Зобов'язання позичальника визначені у пункті 2.2 Кредитного договору, а саме: - використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пунктом 1.1 цього договору; - сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; - повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору; - сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 4.4, 4.11 цього договору.
Відповідно до пп. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушення заставодавцями/іпотекодавцями зобов'язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, отриманні повідомлення від заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані банку у заставу; неотримання від заставодавців/ іпотекодавців до укладення договору застави/іпотеки та під час його/їхньої дії повідомлення про усі відомі йому/їм права та вимоги інших осіб на предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані у встановленому порядку; у випадку передачі предмету застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя; порушення заставодавцями/потекодавцями правил про заміну предмету застави, втрата предмету застави/іпотеки за обставинами, заставодавець/іпотекодавець не замінив або не відновив предмет застави/іпотеки; порушення господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про скасування державної реєстрації позичальника; ухвалення (прийняття) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; порушення кримінальної відповідальності відносно позичальника; втрата можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави/іпотеки для банку з будь-яких інших причин), підтвердженій актами перевірок; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.11 цього договору; відсутність у банку вільних грошових коштів, про що банк письмово повідомляє позичальника; наявність судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразове (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого пунктом 1.1 цього договору.
Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: в) згідно зі ст.. 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за ним договором.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. 00 коп. + 5% від суми встановленого у пункті А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В п. 6.1 Кредитного договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 6.2 Кредитного договору).
Крім того, 29.11.2024 між позивачем та відповідачем - 2 укладено Договір поруки №70.41.0000000148 (далі - Договір поруки), відповідно до умов п. 1.1 якого, останній поручився за позичальника в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Договором поруки встановлена солідарна відповідальність боржника та поручителя (п.1.5). Також, Договором поруки передбачено, що у випадку невиконання якого-небудь зобов'язання боржником кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання. Ненаправлення кредитором вказано вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами (п.2.1.2 Договору поруки).
Так, на виконання умов Кредитного договору, 17.03.2025 року позивач надав відповідачу 450000,00 грн. кредитні кошти (транш) зі строком повернення до 30 днів, що підтверджується заявою на видачу кредитних коштів від 29.11.2024 та меморіальним ордером №TR.45134529.33106.70198 від 17.03.2025, що відповідачем-2 під час розгляду справи не заперечено та не спростовано.
У зв'язку з неповерненням кредиту в установлені строки, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідачів солідарно 532080,26 грн., з яких 1000,00 грн. - штраф за п. 5.8 фіксована частина, 22500, грн. - штраф за п. 5.8 змінна частина, 27000,00 - штраф за п. 5.2 та п. 2.2.14, 445721,36 грн. заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 35858,90 грн. заборгованість за процентами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Згідно ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 надано позивачу заяву на видачу кредитних коштів від 29.11.2024 у якій позичальник просив надати кредитні кошти відповідно до наступних умов: мета використання на поповнення обігових коштів, сума (цифрами) 450000,00 грн., дата видачі 29.11.2024, термін траншу - до 30 днів.
Відповідно до п.2.1.2 Кредитного договору, банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього Договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.1, 2.2.13 цього Договору. Для отримання кредиту (або його частини траншу) позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню заяву згідно з додатком №1 до цього Договору із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Транш надається позичальнику в тому випадку, якщо заява, подана позичальником, відповідає умовам цього договору та погоджена банком. Позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини траншу згідно з умовами цього договору виникають у банку зі дня надання позичальником розрахункових документів (згідно з додатком №1 до цього Договору) на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього Договору. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини траншу на сплату страхових та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату чергових страхових та/або інших платежів за рахунок інших джерел.
Позивач, належним чином виконав свої договірні зобов'язання, на підставі заяви позичальника від 29.11.2024 надав відповідачу кредитні кошти в сумі 450000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від №TR.45134529.33106.70198 від 17.03.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного судом встановлено, що у передбачені договором строки відповідач 1 не повернув транш, тобто, має місце неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Стосовно нарахування позивачем процентів за користування кредитом у сумі 35858,90 грн. суд зазначає наступне.
Позичальник зобов'язався відповідно до п.2.2 Кредитного договору: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору (пп.2.2.1 п.2.2 Кредитного договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього Договору (пп.2.2.2 п.2.2 Кредитного договору); погашати заборгованість з оборотністю згідно з п.А.5 цього Договору (пп.2.2.3 п.2.2 Кредитного договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього Договору (пп.2.2.4 п.2.2 Кредитного договору).
Згідно п.4.5 Кредитного договору, у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених п.п.2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.
Умовами п.6.4 Кредитного договору сторони погодили, що дія договору автоматично продовжується на кожні наступні 12 календарних місяців і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору.
Враховуючи наведені умови Кредитного договору, суд дійшов висновку, що у даному випадку, визначення кредит та транш мають різні значення та строки їх виконання.
Так, кредит - це грошова сума, яка може бути надана банком у межах ліміту цього Договору протягом 24 місяців з дати укладення договору (п.п.А.1, А.2, А.3, 1.2 Кредитного договору) та має бути повернута у строк до 28.11.2026 за умови, якщо у відповідності до п.6.4 Кредитного договору дія договору не буде продовжена.
Транш це частина кредиту, яка надається банком позичальнику на підставі його заяви про видачу кредитних коштів, за формою, визначеною у додатку №1 до цього договору, на строк зазначений у відповідній заяві та має бути повернута після його закінчення (п.п.А.1, А.5, 2.1.2).
У даному випадку, позичальником у наданій заяві на видачу траншу визначено строк надання траншу до 30 днів, до спливу якого транш має бути повернутий.
У свою чергу, банк, переказуючи грошові кошти позичальнику, погодився із зазначеними останнім у заяві на видачу траншу умовами.
Так, сторонами у Кредитному договорі чітко зазначені строки повернення кредитних коштів за наданими траншами в дату, зазначену у заяві (п.п.А.5, 2.1.2 Кредитного договору), тобто до 30 днів.
Суд дійшов висновку, що граничним строком повернення кредитних коштів за наданим на підставі заяви від 29.11.2024 на суму 450000,00 грн. траншем є 16.04.2025.
Доказів виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення траншу в сумі 445721,36 грн. відповідач 1 суду не надав.
Як вбачається із змісту ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути як кредит так і сплатити проценти за користування кредитом.
В п. 2.2.2 Кредитного договору, сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитом.
Пунктом А7 Кредитного договору визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 30 днів - 12,9% (дванадцять цілих дев'ять десятих процентів річних), строком до 60 днів - 19,9% ( дев'ятнадцять цілих дев'ять десятих процентів річних), строком до 90 днів - 22,9% (двадцять дві цілих дев'ять десятих процентів річних), строком до 180 днів - 26,9% (двадцять шість цілих дев'ять десятих процентів річних) та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору;
Датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (п.А9).
Суд бере до уваги, що транш надавався позичальнику зі строком повернення до 30 днів, тому, розмір процентів за користування кредитом є фіксованим та складає 12,9% річних.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за Кредитним договором позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 35858,90 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за період у сумі 35858,90 грн., суд вважає його необґрунтованим, оскільки, позивачем невірно визначені періоди нарахування процентів за наданим траншем.
Так, останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом за наданим: за заявою на видачу кредитних коштів від 29.11.2024 №7 з траншем у сумі 450000,00 грн. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення є 16.04.2025 (період нарахування складає з 17.03.2025 (дата надання траншу) до 16.04.2025), розмір процентів складає 4930,27 грн.
Нарахування АТ «АкцентБанк» процентів після указаних дат (встановлених судом граничних строків повернення відповідного траншу) є неправомірним.
У рішенні від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) Конституційний Суд України вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. У цьому контексті у пункті 143 вказаної постанови зазначено, що саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за користування кредитом могли стягуватися за період після закінчення строку кредитування, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
При цьому, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, яка була врахована судом апеляційної інстанції при наданні оцінки позиції позивача щодо можливості нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Вказане свідчить про послідовну та сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача-1 є проценти за користування кредитом за період з 17.03.2025 до 16.04.2025 у сумі 4930,27 грн., у іншій частині нарахованих позивачем процентів слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
З огляду на укладення між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 Договору поруки №70.41.0000000148 від 29.11.2024, за умовами якого, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості по тілу кредиту у розмірі 445721,36 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 4930,27 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення 1000,00 грн штрафу за п. 5.8 (фіксована частина), 22500,00 грн. штрафу за п.5.8 (змінна частина) та 27000,00 грн. штрафу за п. 5.2 та п.2.2.14 договору суд зазначає таке.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 5.2 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.13, 2.2.14, 4.7, 7.1, цього договору, банк має право нарахувати та застосувати штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожен випадок порушення. Сплата штрафу здійснюється у гривні.
У п. 5.8 Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України можна дійти висновку про те, штраф, сплата якого передбачена договором, який нарахований в період воєнного стану за таким договором, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на те, що штрафи, нараховані позивачем за порушення відповідачем - ТОВ "Транслоджистік" зобов'язань за договором підлягали списанню банком, вимоги позивача про стягнення 50500,00 грн. штрафів, нарахованих за порушення умов договору є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати на оплату правової допомоги -«гонорар успіху» у розмірі 15000,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).
Частиною 1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві АТ «Акцент-Банк» зазначило, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу гонорар успіху складає 15000,00 грн.
За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд наголошує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Згідно п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2023 між адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем та АТ «Акцент-Банк» укладено Договір №2812-1/2023 про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого, адвокат зобов'язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором надати правову допомогу клієнту, як його представник в судах всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ (поліції) та прокуратури, СБУ, фіскальної служби, виконавчої служби, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності витрати, пов'язані з виконанням договору.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді Гонорару успіху. Гонорар успіху становить 5% від ціни позову, але не менше 3000,00 грн. та не більше 15000,00 грн., по справах немайнового характеру Гонорар успіху становить 5000,00 грн.
Оплата гонорару адвоката проводиться у погодженому розмірі на підставі рахунку адвоката у строк до 15.01.2024 (п.4.3 Договору).
Згідно п.4.4 Договору, оплата Гонорару успіху проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування сплачених судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v.Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивачем заявлено до стягнення гонорар успіху у сумі 15000,00 грн.
За оцінкою суду такий розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката з підготовки та подання до суду позовної заяви відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі; часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенню справи для позивача.
Пунктом 3 ч.4 ст.129, ГПК, України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, понесені АТ «Акцент-Банк» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в сумі 15000,00 грн. покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Суд додатково звертає увагу, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, сплачені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОДЖИСТІК» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОДЖИСТІК» (08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, буд. 132/2, кабінет 16, код ЄДРПОУ 44822164) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 445721 (чотириста сорок п'ять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 36 коп. заборгованості за тілом кредиту та 4930 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 27 коп. заборгованості за процентами.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОДЖИСТІК» (08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, буд. 132/2, кабінет 16, код ЄДРПОУ 44822164) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 2703 (дві тисячі сімсот три) грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору та 6352 (шість тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 21 коп. витрат на правничу (правову) допомогу.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 2703 (дві тисячі сімсот три) грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору та 6352 (шість тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 21 коп. витрат на правничу (правову) допомогу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць