вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" січня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2942/25
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Бельдій С.Я. розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бонум Груп», м. Київ
до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Інвест», Київська обл., м. Бровари
про стягнення 324 365 грн. 65 коп.
Представники сторін:
позивача - Лісовик І. О.;
відповідача - не з'явився.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бонум Груп» з позовом до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Інвест» про стягнення заборгованості за договором про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №0111/22-С від 02.11.2022 року у розмірі 324 365 грн. 65 коп., з яких: 113 000,00 грн. заборгованість зі сплати винагороди компанії з управління активами; 43 244,30 грн. пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України; 163 327,74 грн. інфляційні витрати; 4 793,61 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті винагороди компанії з управління активами згідно договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 0111/22-С від 02.11.2022 року.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив суд належним чином, однак на адресу суду повернувся конверт, який надсилався відповідачу з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бонум груп» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Інвест» укладено договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 0111/22-С, відповідно до п. 1.1. якого, Фонд з метою проведення діяльності зі спільного інвестування доручає, а КУА приймає на себе зобов'язання здійснювати діяльність з управління активами Фонду протягом терміну дії цього договору, від імені, в інтересах і за рахунок Фонду, за винагороду, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.
Відповідно до п.п. 5.2.6 п. 5.2 договору, Фонд зобов'язаний за рішенням Наглядової ради Фонду визначати остаточний розмір винагороди Компанії з управління активами у відповідності до Регламенту Фонду та чинного законодавства.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що винагорода Компанії з управління активами визначається як відсоток вартості чистих активів Фонду. Відсоток вартості чистих активів Фонду затверджується рішенням Наглядової ради Фонду.
Згідно з п. 7.3 договору, винагорода Компанії з управління активами, розрахована у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, нараховується та сплачується щомісяця за рахунок активів Фонду.
Максимальний розмір винагороди Компанії з управління активами не може перевищувати 5 відсотків середньої вартості чистих активів Фонду, які перебувають в управлінні протягом фінансового року, розрахованої в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Остаточний розмір винагороди Компанії з управління активами визначається за рішенням Наглядової ради Фонду (п.7.4 Договору).
Відповідно до п. 7.5 договору, визначення вартості чистих активів для розрахунку винагороди Компанії з управління активами здійснюється на підставі даних середньомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду станом на кінець останнього робочого дня звітного місяця. За підсумками фінансового року здійснюється остаточний перерахунок винагороди КУА за рік на підставі розрахунку середньорічної вартості чистих активів, здійсненого за даними щомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду.
З листопада 2022 року по жовтень 2023 року включно, Фонд згідно умов Договору виконував свої зобов'язання та сплачував винагороду ТОВ «КУА» за управління активами, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «КУА «БОНУМ ГРУП» та Фондом за період з 02.11.2022 року по 15.01.2025 року.
В порушення п. 7.3 договору, починаючи з листопада 2023 року по грудень 2024 року у відповідача перед Компанією з управління активами виникла заборгованість зі сплати винагороди у розмірі 113 000,00 грн., що підтверджується актами-розрахунків винагороди №12 від 31.12.2023р.; №1 від 31.01.2024р.; №2 від 29.02.2024р.; №3 винагороди від 31.03.2024р.; №4 від 30.04.2024р.; №5 від 31.05.2024р.; №6 від 30.06.2024р.; №7 від 31.07.2024р.; №8 від 31.08.2024р.; №9 від 30.09.2024р.; №10 від 31.10.2024р.; №11 від 30.11.2024р.; №12 від 31.12.2024р.
Також підтверджується копією виписки з рахунку АТ «ЗНВКІФ «СИНЕРГІЯ ІНВЕСТ» відкритому в АТ «ОТП БАНК» за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року та актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «КУА «БОНУМ ГРУП» та АТ «ЗНВКІФ «СИНЕРГІЯ ІНВЕСТ» за період з 02 листопада 2022 року по 15 січня 2025 року.
Згідно з п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та обов'язкового затвердження рішенням Загальних зборів учасників Фонду та діє до 31 жовтня 2032 року. Строк дії договору продовжується за умови прийняття рішення про продовження строку дії договору Загальними зборами учасників Фонду та у разі відсутності повідомлення від будь-якої сторони про намір розірвати договір.
Відповідно до п. 9.2. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання однієї зі Сторін умов цього Договору, він може бути припинений достроково, про що сторона-ініціатор припинення договору повинна письмово повідомити іншу сторону не менше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати такого припинення.
Пунктом 9.3. договору сторони визначили, що, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення про дострокове припинення договору сторони зобов'язані здійснити повний розрахунок стосовно грошових зобов'язань за цим договором. КУА зобов'язана передати Фонду або вказаній ним іншій компанії з управління активами усі документи щодо діяльності Фонду та його активів. Фонд зобов'язаний погасити заборгованість за всіма наданими послугами..
30.11.2024 р. позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове з 15.01.2025 року припинення договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 0111/22-С від 02.11.2022 року, та про необхідність протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання повідомлення здійснити повний розрахунок грошових зобов'язань за договором та погасити заборгованість за всіма, наданими ТОВ «КУА «БОНУМ ГРУП» послугами, зокрема: 112 000,00 грн. заборгованості зі сплати винагороди; 43 224,30 грн. нарахованої пені.
Відповіді на вищевказане повідомлення відповідач не надав, заборгованість за договором не погасив.
Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
31.07.2025 року ТОВ «КУА «БОНУМ ГРУП» на адресу АТ «ЗНВКІФ «СИНЕРГІЯ ІНВЕСТ» листом (вих. №31-07/2025-02) було направлено вимогу про сплату заборгованості разом з актом звірки взаємних розрахунків за період з 02.11.2022р. по 15.01.2025р., які відповідачем так і не отримано та повернуто на адресу за місцезнаходженням позивача.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем нараховано пеню за період з 01.12.2023 по 01.09.2025 у розмірі 43 224,30 грн., 3% річних за період з 01.12.2023 по 31.08.2025 на суму 4 793,61 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2023 по серпень 2025 у розмірі 163 327,74 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідач мав сплачувати позивачу винагороду, розмір якої встановлюється рішенням наглядової ради у відсотках до вартості чистих активів Фонду.
Судом здійснено перевірку розрахунку позивача зі сплати винагороди Компанії з управління активами за період з листопада 2023 по грудень 2024 на суму 113 000,00 грн. та встановлено, що вказана сума позивача є вірною та нарахована відповідно до умов договору та актів-розрахунків.
Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.11.2022 по 15.01.2025, відповідно до якого станом на 15.01.2025 заборгованість Фонду на користь Компанії з управління активами складає 113 000,00 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується актами-розрахунків та випискою з рахунку АТ «ЗНВКІФ «СИНЕРГІЯ ІНВЕСТ» відкритому в АТ «ОТП БАНК» за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що належний позивачу розмір винагороди підтверджений доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі або частково суду не надав, як і контррозрахунок спірної суми.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості Фондузі сплати винагороди Компанії з управління активами у період з листопада 2023 по грудень 2024 включно складає 113 000,00 грн., підтверджена матеріалами справи, а тому вказані вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення пеня за період з 01.03.2025 по 31.08.2025 в розмірі 43 244,30 грн., 3 % річних за період з 01.12.2023 по 01.09.2025 в розмірі 4 793,61 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2023 по вересень 2025 у розмірі 163 327,74 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що:
- платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1).
- розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Відповідно до п. 6.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання Фондом зобов'язань щодо розрахунків з Компанією з управління активами, передбачених розділом 7 цього договору, Фонд сплачує Компанії з управління активами за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Проте суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені зазначає, що розрахунок є невірним, оскільки здійснений з моменту виникнення заборгованості, а не за 6 місяців відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка встановлює, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Це обмеження діє, якщо інший строк не встановлено законом або договором.
Позиція ВП ВС (справа № 911/952/22 від 16.10.2024): Якщо умови договору не містять чітких застережень про інший строк, крім формулювання «за кожен день прострочення», суди застосовують 6-місячний строк.
Вказана норма діяла до 28 серпня 2025 року, тобто до втрати чинності ГК України на підставі Закону №4196-IX від 09 січня 2025 року.
Таким чином, розмір пені за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 01 березня 2025 року по 11 вересня 2025 року (день звернення до суду) становить 17 621,81 грн.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період 01.12.2023 по 31.08.2025 на суму 4 793,00 грн. та інфляційних витрат за період з грудня 2023 по серпень 2025 у розмірі 163 327,74 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Узв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Інвест» (07402, Україна, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вулиця Симоненка Василя, будинок 4; код ЄДРПОУ 44847477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бонум груп» (01033, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 68, приміщення 196, 1; код ЄДРПОУ 33889111) 113 000,00 грн. (сто тринадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості зі сплати винагороди компанії з управління активами 17 621 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 81 коп. пені, 163 327 (сто шістдесят три тисячі триста двадцять сім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 4 793 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 61 коп. 3 % річних та 4 870 (чотири тисячі вісімсот сімдесят) грн. 74 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 04.02.2026 року.
Суддя Л.Я. Мальована