ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2026Справа № 910/13836/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 373 113,75 грн
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 373113,75 грн, з яких 199142,40 грн заборгованості, 133624,55 грн інфляційних втрат та 40346,80 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
24.11.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яку 24.11.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
27.11.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 27.11.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
01.12.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву (письмові пояснення), які 01.12.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
05.12.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на пояснення позивача, які 05.12.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
17.12.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 17.12.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
22.12.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 22.12.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в місті Києві здійснює КП "Київтеплоенерго".
11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (далі - кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (далі - новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору сторони підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення зі споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладання цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Згідно з додатком № 1 до Договору позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 199 142,40 грн за особовим рахунком (номером договору) 320966-01.
Листом № 1/5-320966-01 від 08.04.2019 позивачем було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні, а також заявлено вимогу про сплату суми заборгованості в розмірі 199 142,40 грн.
Відповідно до Акту обстеження від 13.04.2017 №1-04/715 на цокольному поверсі житлового будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 38 розташовані нежитлові приміщення загальною площею 371,8 кв.м, що належать ПАТ "Українська залізниця" Філія "Центр забезпечення виробництва".
Позивач зазначає, що в період з листопада 2015 року по квітень 2018 року відповідачем було спожито теплову енергію обсягом 121,606376 ГКал загальною вартістю 199 142,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання за спірний період, обліковими картками помісячно та довідкою про нарахування за теплову енергію.
З огляду на відсутність оплати спожитої теплової енергії з боку відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 199142,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 133624,55 грн та 3% річних у розмірі 40346,80 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами чинного законодавства, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що в порушення норм законодавства відповідач не вносив плату за отриману в період з листопада 2015 року по квітень 2018 року включно теплову енергію, в результаті чого, за твердженнями позивача, у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання Договору становить 199 142,40 грн.
Послуга з постачання теплової енергії в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є комунальною послугою, надання якої повинно здійснюватися виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Позивачем не надано жодного доказу укладення між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Акціонерне товариство "К.Енерго") договору про постачання теплової енергії.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
З огляду на викладене, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16 та в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.
Таким чином, предметом доказування у цій справі є, зокрема, факт постачання теплової енергії у спірний період відповідачу до його приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 38.
Водночас судом встановлено, що факт та обсяг постачання теплової енергії позивач підтверджує обліковими картками за спірний період та довідкою про нарахування за теплову енергію, підписаною заступником начальника управління продажу теплової енергії СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго".
При цьому обсяг постачання за вказаними документами не погоджений споживачем (відповідачем), а складені вони безпосередньо позивачем, який не був постачальником теплової енергії у спірний період.
Крім того, з наданих позивачем копій корінців наряду на включення/ відключення за особовим рахунком №320966 вбачається, що споживачем послуги постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 38 є КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".
Судом враховано, що в наданих корінцях нарядів про включення та відключення (початок/кінець опалювального сезонів) у графі "адреса абонента" вказано, що таке постачання здійснюється до житлового будинку, в силу чого споживачами таких послуг є його мешканці/власники квартир, а до опалення підключався відповідно весь будинок, в якому встановлено один загальнобудинковий прилад обліку.
Однак зведені відомості вимірюваних параметрів за спірний період складені на споживача КП "Софіївська", особовий рахунок №320966, лічильник СВТУ-11 №01734.
У свою чергу відповідні документи про взяття на облік індивідуального вузла комерційного обліку (лічильника) відповідача, встановленого на його нежитлові приміщення площею 371,8 кв.м, в матеріалах справи відсутні.
Позивачем також не надано відомостей вимірюваних параметрів за спірний період у нежитлових приміщеннях відповідача.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила користування), споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з п. 23 Правил користування, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Зі змісту наданої позивачем довідки про нарахування за теплову енергію за спірний період вбачається, що нарахування обсягів спожитої відповідачем теплової енергії здійснювалось за лічильником (графа 17), тип лічильника - віртуальний (графа 19), теплолічильник наявний (графа 22).
Проте доказів взяття лічильника №320966-01 на облік, як і доказів його фактичного існування позивачем не надано.
Враховуючи викладене вище, позивачем не доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період в заявленому позивачем обсязі, а відтак суд позбавлений можливості встановити наявність у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 199 142,40 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати грн та 3% річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позивачем належними доказами не доведено наявності у відповідача основного боргу, правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних також відсутні.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 5 596,71 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5 596,71 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.02.2026.
Суддя О.В. Нечай