ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/11507/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна"
про стягнення заборгованості за Договором підряду в розмірі 7 266 372,42 грн.
Представники сторін:
від позивача: Винник Р.О., довіреність № 40-21/117 від 25.12.2025;
від відповідача: Наливайко С.П., ордер серія АА № 1549276.
Акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» про стягнення заборгованості за Договором підряду в розмірі 7 266 372,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором підряду № 14-е від 06.06.2024, в частині строків виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.10.2025.
07.10.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
15.10.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
У судове засідання 20.10.2025 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 17.11.2025.
11.11.2025 представником відповідача подано клопотання про дослідження електронної пошти відповідача та заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання 17.11.2025 представники сторін з'явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
12.12.2025 представником позивача подано письмові пояснення.
У судове засідання 15.12.2025 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 12.01.2026.
08.01.2026 представником відповідача подано письмові пояснення.
У судове засідання 12.01.2026 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 26.01.2026.
23.01.2026 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 26.01.2026 представники сторін з'явились.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві та просив зменшити розмір штрафних санкцій.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 26.01.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (далі - підрядник, відповідач) та Акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - замовник, позивач) укладено Договір підряду № 14-е (далі - Договір), за умовами якого підрядник в обумовлені строки, на свій ризик, своїми силами і засобами, приймає на себе зобов'язання із виконання комплексу робіт (далі - роботи) з технічного переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання киснево-компресорній дільниці енергосилового цеху в Акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод», що включає:
- виконання робіт з розроблення робочого проекту: «Технічне переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання ККД ЕСЦ в Акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод» у відповідності до завдання на проектування робочого проекту (Додаток № 1 до Договору);
- комплектування обладнання, виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, та підготовка документів для проведення експертного обстеження обладнання підвищеної небезпеки для отримання відповідного Дозволу від Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці на об'єкті підряду у відповідності до завдання на проектування робочого проекту та робочого проекту: «Технічне переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання ККД ЕСЦ в Акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод».
Результатом виконання підрядних робіт за Договором є відповідність технічних показників продуктивності та параметрів роботи об'єкту підряду визначених у завданні на проектування робочого проекту (Додаток № 1 до Договору) і робочому проекті (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору весь комплекс робіт за Договором визначений пунктами 1.1.1-1.1.2 повинен бути виконаний підрядником у строк 340 календарних днів з дати підписання Договору за умови дотримання замовником графіку оплат встановленого Календарним планом виконання робіт, комплектування обладнання і розрахунків (Додаток № 2 до Договору).
Згідно з п. 2.2 Договору виконання робіт здійснюється етапами, згідно Календарного плану виконання робіт, комплектування обладнання і розрахунків (Додаток № 2 до Договору) та оформлюється Актом приймання-передавання виконаних робіт за кожним етапом Договору.
У відповідності до п. 3.1 Договору загальна орієнтовна сума цього Договору складає 36 931 608,06 грн з ПДВ (в тому числі ПДВ 6 155 268,01 грн), визначена протоколом договірної ціни (Додаток № 3 до Договору), порядок розрахунків визначений Календарним планом виконання робіт, комплектування обладнанням і розрахунків (Додаток № 2 до Договору) і включає в себе:
- вартість виконання робіт з розроблення робочого проекту: «Технічне переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання ККД ЕСЦ в Акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод» в сумі 2 220 000,00 грн з ПДВ (в тому числі ПДВ 370 000,00 грн);
- вартість необхідного для виконання робіт обладнання в асортименті, номенклатурі та кількості визначених у Календарному плані виконання робіт, комплектування обладнанням і розрахунків (Додаток № 2 до Договору) в 27 262 250,34 грн з ПДВ (в тому числі 4 543 708,39 грн);
- вартість виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, та підготовка документів для проведення експертного обстеження обладнання підвищеної небезпеки для отримання відповідного Дозволу від Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці на об'єкті підряду у відповідності до завдання на проектування робочого проекту (Додаток № 1 до Договору) та робочого проекту: «Технічне переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання ККД ЕСЦ в Акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод» в сумі 7 449 357,72 грн з ПДВ (в тому числі ПДВ 1 241 559,62 грн).
Враховуючи, що ціна підрядних робіт включає імпортну складову, яка дорівнює вартості обладнання, яке придбавається підрядних робіт за цим Договором, керуючись статтями 524, 533 ЦК України, сторони погодили визначити грошовий еквівалент імпортної складової в сумі 27 262 250,34 грн з ПДВ (в тому числі ПДВ 4 543 708,39 грн) 618 972 Євро з ПДВ, за офіційним курсом НБУ+1% на дату укладення Договору (1 Євро=44,0444 грн).
Після підписання Договору загальна вартість обладнання, яке придбавається підрядником не підлягає зміні, за виключенням випадків коли на дату проведення розрахунків за обладнання відбулися зміни на 2% та більше відсотків курсу продажу ЄВРО встановленого НБУ+1% та опублікованого на інтернет-сайті https://minfin.com.ua/ua/currency, по відношенню до курсу продажу Євро встановленим НБУ+1% на дату укладання Договору.
У разі зміни Курсу іноземної валюти по відношенню до гривні на дату оплати (А1) більш ніж на 2% в сторону збільшення або зменшення, в порівнянні з курсом на дату укладення Договору (А0), вартість обладнання та сума, що підлягає оплаті, визначається за наступною формулою: S1 = (A1/A0) x S0, де: S0 - сума у гривнях, що підлягає сплаті на дату підписання Договору; S1 - сума у гривнях, що підлягає сплаті після перерахунку; A1 - курс іноземної валюти на дату оплати товару; A0 - курс іноземної валюти на дату укладення Договору, зафіксований у Договорі; «x» - математичний знак множення; «/» - математичний знак ділення.
Під поняттям «курс іноземної валюти» сторони розуміють курс, встановлений НБУ +1%.
У пункті 3.2 Договору узгоджено, що оплата за Договором здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника у строки визначені календарним планом виконання робіт, комплектування обладнанням і розрахунків (Додаток № 2 до Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору у випадку порушення будь-якою із сторін строків встановлених Календарним планом виконання робіт, комплектування обладнанням і розрахунків (як строків розрахунків так і строків виконання робіт) управнена сторонами має право застосувати притримання подальшого виконання свого зобов'язання за Договором на відповідну кількість днів прострочення зобов'язання зобов'язаної сторони.
Згідно з п. 4.4 Договору приймання всього комплексу робіт з технічного переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання киснево-компресорного цеху в Акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод» здійснюється окремо за першим і другим етапами робіт, передбаченими Календарним планом виконання робіт. комплектування обладнання і розрахунків (Додаток № 2 до Договору), із складанням Актів приймання-передавання виконаних робіт по завершенню виконання робіт вказаних етапів.
Акт приймання-передавання виконаних робіт - документ, який підтверджує виконання робіт підрядником в повному обсязі та у стані, що відповідає умовам даного Договору (п. 4.5 Договору).
Відповідно до п. 4.6 Договору складання актів приймання-передавання виконаних робіт, виконавчої документації (виконавчі схеми та креслення, акт приймально-здавальних випробувань, акти прихованих робіт, акти та/або протокол поточних випробувань, акти прихованих робіт, акти та/або протоколи поточних випробувань, сертифікати на матеріали, паспорта та інструкції на обладнання українською мовою та ін.), які є обов'язковими додатками до актів приймання-передавання виконаних робіт у відповідності до вимог проектної документації, ДБН, інших норм і правил чинного законодавства України покладається на підрядника.
Згідно з п. 4.7 Договору датою виконання робіт та/або етапів робіт є дата підписання актів приймання-передавання виконаних робіт замовником.
Пунктом 6.1 Договору визначено. що підрядник зобов'язується виконати роботи в обсязі й у терміни, передбачені Договором, і здати їх у стані, що відповідає умовам Договору, завданню на проектування робочого проекту і робочому проекту «Технічне переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання ККД ЕСЦ в Акціонерному товариства «Кременчуцький сталеливарний завод».
Відповідно до п. 7.2 Договору підрядник несе наступну відповідальність:
- за порушення строків виконання робіт встановлених Договором сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від вартості відповідного етапу робіт за кожний календарний день прострочення;
- за прострочення виконання робіт понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості відповідного етапу робіт.
Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення строку виконання робіт підрядник сплачує замовнику 20% річних за весь час користування чужими коштами нарахованих на суму попередньої оплати і обчислених з дня, коли роботи повинні бути виконані підрядником до дня фактичної здачі робіт чи повернення суми попередньої оплати.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, але не менш ніж до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 11.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Завдання на проектування.
Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Календарний план виконання робіт, комплектування обладнання і розрахунків, відповідно до весь комплекс робіт за Договором повинен бути виконаний підрядником у строк 340 календарних днів з дати підписання Договору за умови дотримання замовником графіку оплат встановленого даним Календарним планом виконання робіт. комплектування обладнанням і розрахунків.
Також, Додатком № 2 до Договору узгоджено розмір попередньої оплати за кожним із етапів робіт, а також умови щодо строку здійснення попередньої оплати, та підстав - виставлення рахунку від підрядника.
На виконання умов Договору та на підставі виставлених відповідачем рахунків № 6505 від 14.06.2024 на суму 4 755 337,55 грн, № 6505/1 від 12.08.2024 на суму 660 661,80 грн, № 6505/2 від 18.09.2024 на суму 1 057 058,88 грн, № 6505/3 від 08.10.2024 на суму 602 142,00 грн, № 6505/4 від 30.10.2024 на суму 963 427,20 грн, № 6505/5 від 14.11.2024 на суму 496 817,70 грн, № 6505/6 від 14.11.2024 на суму 668 615,69 грн, № 6505/7 від 14.11.2024 на суму 1 069 785,10 грн, № 6505/8 від 26.11.2024 на суму 256 654,08 грн, № 6505/9 від 26.11.2024 на суму 2 234 807,32 грн, № 6505/10 від 24.12.2024 на суму 538 254,24 грн, № 6505/11 від 13.01.2025 на суму 1 554 000,00 грн, № 6505/12 від 13.01.2025 на суму 4 387 325,40 грн, № 6505/13 від 13.01.2025 на суму 7 019 720,64 грн, позивачем перераховано відповідачу 37 642 578,10 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями № 17204 від 20.06.2024 на суму 4 089 337,55 грн з ПДВ, № 17207 від 20.06.2024 на суму 666 000,00 грн з ПДВ, № 24590 від 20.08.2024 на суму 660 661,80 грн з ПДВ, № 28214 від 20.09.2024 на суму 1 057 058,88 грн з ПДВ, № 31125 від 10.10.2024 на суму 602 142,00 грн з ПДВ, № 32883 від 31.10.2024 на суму 963 427,20 грн з ПДВ, № 34612 від 19.11.2024 на суму 160 408,80 грн з ПДВ, № 34611 від 19.11.2024 на суму 336 408,90 грн з ПДВ, № 36243 від 26.11.2024 на суму 1 738 400,79 грн з ПДВ, № 36316 від 28.11.2024 на суму 256 654,08 грн з ПДВ, № 36315 від 28.11.2024 на суму 2 234 807,32 грн з ПДВ, № 38379 від 25.12.2024 на суму 538 254,24 грн з ПДВ, № 1415 від 15.01.2025 на суму 1 554 000,00 грн з ПДВ, № 1414 від 15.01.2025 на суму 11 407 046,04 грн, № 98604 від 11.09.2025 на суму 5 214 550,40 грн, № 98605 від 11.09.2025 на суму 131 760,78 грн, № 98606 від 11.09.2025 на суму 3 015 829,66 грн, № 98607 від 11.09.2025 на суму 3 015 829,66 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що з урахуванням дати підписання договору 06.06.2024 кінцевим строком виконання відповідачем робіт за договором є 11.05.2025, однак станом на 11.05.2025 відповідач не здав роботи за другим етапом договору та допустив прострочення у їх виконанні, фактично здавши роботи тільки 21.08.2025 із порушенням строку на 101 календарний день, що підтверджується складеним і підписаним сторонами актом приймання-передавання виконаних робіт № 5572 від 21.08.2025 на суму 34 711 608,06 грн з ПДВ, а отже відповідачем допущено порушення договірного зобов'язання визначеного пунктом 2.1 Договору в частині строку виконання робіт.
Враховуючи порушення відповідачем строків виконання робіт другого етапу, вартість яких згідно умов договору складає 34 711 608,72 грн, позивачем на підставі п. 7.2 Договору нараховано та заявлено до стягнення 3 505 872,48 грн неустойки за прострочення у виконанні робіт, 2 429 812,61 грн штрафу за прострочення понад 30 днів, а також на підставі п. 7.3 Договору 20% річних у розмірі 1 330 687,33 грн за користування коштами в сумі 24 044 607,60 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що кінцевим строком оплати за 1 етапом робіт було 29.11.2024 включно, в той же час оплата позивачем здійснена 15.01.2025, тобто з порушенням строку на 47 днів, а отже позивачем було порушено строк оплати кінцевого розрахунку 70 % вартості робіт етапу I, в зв'язку з чим, з моменту початку прострочення строку оплати, у відповідача припиняється обов'язок виконати роботи за Договором протягом 340 календарних днів з дати його підписання, а отже твердження позивача про те, що кінцевим строком виконання відповідачем робіт за Договором є 11.05.2025 є необґрунтованими. Також, відповідач зазначає, що твердження позивача про правомірність порушення ним строку оплати виконаних робіт за першим етапом з посиланням на п. 3.3. Договору (притримання) є помилковим, а порушення строку оплати - протиправним. Відповідач зазначає, що під час виконання умов Договору позивачем допускалось порушення умов оплати на всіх етапах його виконання, починаючи з 29 вересня 2024 року (прострочення з оплати 40 % від вартості магістрального фільтру F 16800 MP та висушувача стисненого повітря DTD 15000). Крім того, відповідач зазначає: 1) позивачем допущено помилку в початковій сумі виконаних робіт за ІІ етап: за договором вказано 34 711 608,06 грн, а в позові - 34 711 608,72 грн; 2) вимоги про стягнення 3 505 872,48 грн неустойки за прострочення у виконанні робіт - наявні помилки в розрахунку (копійки та гривні); 3) вимоги про стягнення 3 505 871,60 грн - штрафу 7% помилка в розрахунку; 4) незважаючи на те, що виконані роботи за І етапом на загальну суму 2 220 000,00 грн було прийнято самим позивачем 19.11.2024, означена сума включена в розрахунок відсотків річних за період 11.05.2025 по 21.08.2025.
Позивач в свою чергу, у відповіді на відзив зазначає, що позивачем серед позовних вимог не ставиться питання про стягнення штрафних санкцій за прострочення у виконанні робіт по першому етапу договору, оскільки, за допущене прострочення позивачем застосовано притримання виконання зобов'язання перед відповідачем з проведення остаточного розрахунку за перший етап робіт на підставі пункту 3.3 Договору, при цьому, строк притримання остаточного розрахунку із відповідачем за першим етапом робіт склав 47 календарних днів, проти 76 календарних днів прострочення у виконанні робіт допущеного стороною відповідача, що з урахуванням підтвердження факту прострочення відповідача та правомірності застосування позивачем притримання у листах відповідача № 394 від 22.07.2024, де останній повідомляє про затримку у виконанні робіт та позивача № 40-07-130 від 31.07.2024 року де позивач повідомляє про застування притримання, а отже за наведених обставин та приймаючи до уваги положення пункту 3.3 договору, застосування позивачем притримання розрахунку не може кваліфікуватися як порушення грошового зобов'язання останнім, а відтак твердження відповідача про порушення графіку розрахунку і відсутність у нього обов'язку дотримуватися встановлених строків виконання робіт є необґрунтованими та безпідставними. Також позивач зазначає, що суми платежів здійснених позивачем на виконання умов Договору відповідають сумам виставлених відповідачем рахунків та сумам визначеним календарним планом. Крім того, позивач зазначає, що строк виконання обов'язку з оплати курсових різниць в разі їх наявності ані договором, ані календарним планом не визначено, рахунків, корегуючих рахунків на оплату курсових різниць сторона позивача від відповідача не отримувала, як і не отримували повідомлень про неможливість відповідача виконати умови договору у визначені строки у зв'язку із необхідністю оплати стороною позивача курсових різниць за окремими платежами.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що 14 червня 2024 року позивачем було отримано рахунок № 6505 від 06.06.2024 на загальну суму Договору в розмірі 36 931 608,06 грн, що спростовує твердження позивача про те, що 14.06.2024 ним отримано рахунок лише на здійснення попередніх оплат за першим та другим етапом робіт є безпідставним, а отже умова Договору про надання позивачу рахунку на оплату була виконана відповідачем 14.06.2024 і з цієї дати у позивача відсутнє право посилатись на неотримання рахунків за Договором як на підставу для відстрочення, притримання або неможливості оплат за Договором. Відповідач зазначає, що посилання позивача на його право не платити різницю при зміні курсу євро в порядку п. 3.1.4 Договору до моменту отримання рахунку є безпідставним з огляду на специфіку таких оплат та те, що вказана «різниця» входить у вартість обладнання, порядок оплати якого чітко визначений календарним планом.
Заперечення ж викладені відповідачем у письмових поясненнях, поданих до суду після початку розгляду справи по суті, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 161 ГПК України).
Частиною 2 ст. 161 ГПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач скориставшись наданими процесуальними правами подав відзив на позовну заяву, виклавши свої аргументи та заперечення.
Однак в подальшому відповідачем подано письмові пояснення, які за своєю суттю зводяться до заяв по сутті спору, а саме відзиву на позовну заяву із викладення нових додаткових заперечень проти позову.
При цьому, відповідачем не ставилось питання про надання дозволу для надання нових заперечень по суті спору, а судом у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України такого дозволу не надавалось.
Водночас, пунктами 2 та 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
В свою чергу подання пояснень із новими запереченнями проти позову, фактично зводиться до порушення таких принципів та суперечить ч. 1 ст. 161 ГПК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.
Проаналізувавши передбачені договором зобов'язання сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за правовою природою є договором підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, § 1 Глави 61 ЦК України.
Так, статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору підряду є результат виконаних підрядником робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.1 Договору весь комплекс робіт за Договором визначений пунктами 1.1.1-1.1.2 повинен бути виконаний підрядником у строк 340 календарних днів з дати підписання Договору за умови дотримання замовником графіку оплат встановленого Календарним планом виконання робіт, комплектування обладнання і розрахунків (Додаток № 2 до Договору).
Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Календарний план виконання робіт, комплектування обладнання і розрахунків, відповідно до якого весь комплекс робіт за Договором повинен бути виконаний підрядником у строк 340 календарних днів з дати підписання Договору за умови дотримання замовником графіку оплат встановленого даним Календарним планом виконання робіт, комплектування обладнанням і розрахунків.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, відповідач повинен був виконати весь комплекс робіт у строк до 12.05.2025 включно, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, якими визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Частина 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Згідно з п. 4.4 Договору приймання всього комплексу робіт з технічного переоснащення турбінного відділення та системи оборотного водопостачання киснево-компресорного цеху в Акціонерному товаристві «Кременчуцький сталеливарний завод» здійснюється окремо за першим і другим етапами робіт, передбаченими Календарним планом виконання робіт. комплектування обладнання і розрахунків (Додаток № 2 до Договору), із складанням Актів приймання-передавання виконаних робіт по завершенню виконання робіт вказаних етапів.
Згідно з п. 4.7 Договору датою виконання робіт та/або етапів робіт є дата підписання актів приймання-передавання виконаних робіт замовником.
За результатами виконання відповідачем робіт за Договором, сторонами складено та підписано Акти приймання-передавання виконаних робіт № 10411 від 19.11.2024 за першим етапом робіт на суму 2 220 000,00 грн, № 5572 від 21.08.2025 за другим етапом робіт на суму 34 711 608,06 грн.
Водночас, як вже зазначалось судом, Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено, що строк виконання робіт залежить від дотримання замовником графіку оплат встановленого даним Календарним планом виконання робіт, комплектування обладнанням і розрахунків.
Частина 1 ст. 854 ЦК України визначає, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
При цьому, відповідно до п. 3.3 Договору у випадку порушення будь-якою із сторін строків встановлених Календарним планом виконання робіт, комплектування обладнанням і розрахунків (як строків розрахунків так і строків виконання робіт) управнена сторонами має право застосувати притримання подальшого виконання свого зобов'язання за Договором на відповідну кількість днів прострочення зобов'язання зобов'язаної сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та Додатку № 2 до Договору, відповідачем виставлено рахунки на оплату № 6505 від 14.06.2024 на суму 3 962 781,29 грн, № 6505/1 від 12.08.2024 на суму 660 661,80 грн, № 6505/2 від 18.09.2024, № 6505/3 від 08.10.2024 на суму 602 142,00 грн, № 6505/4 від 30.10.2024 на суму 963 427,20 грн, № 6505/5 від 14.11.2024 на суму 496 817,70 грн, № 6505/6 від 14.11.2024 на суму 668 615,69 грн, № 6505/7 від 14.11.2024 на суму 1 069 785,10 грн, № 6505/8 від 26.11.2024 на суму 256 654,08 грн, № 6505/9 від 26.11.2024 на суму 2 234 807,32 грн, № 6505/10 від 24.12.2024 на суму 538 254,24 грн, № 6505/11 від 13.01.2025 на суму 1 554 000,00 грн, № 6505/12 від 13.01.2025 на суму 4 387 325,40 грн, 6505/13 від 13.01.2025 на суму 7 019 720,64 грн, а також 06.06.2024 відповідачем виставлено загальний рахунок на оплату по замовленню № 6505 від 06.06.2024 на суму 36 931 608,06 грн.
Позивач в свою чергу, на виконання умов Договору та з урахуванням виставлених відповідачем рахунків, перерахував відповідачу кошти станом на 11.05.2025 згідно платіжних інструкцій № 17204 від 20.06.2024 року на суму 4 089 337,55 грн з ПДВ, № 17207 від 20.06.2024 на суму 666 000,00 грн з ПДВ, № 24590 від 20.08.2024 на суму 660 661,80 грн з ПДВ, № 28214 від 20.09.2024 на суму 1 057 058,88 грн з ПДВ, № 31125 від 10.10.2024 на суму 602 142,00 грн з ПДВ, № 32883 від 31.10.2024 на суму 963 427,20 грн з ПДВ, № 34612 від 19.11.2024 на суму 160 408,80 грн з ПДВ, № 34611 від 19.11.2024 на суму 336 408,90 грн з ПДВ, № 36243 від 26.11.2024 на суму 1 738 400,79 грн з ПДВ, № 36316 від 28.11.2024 на суму 256 654,08 грн з ПДВ, № 36315 від 28.11.2024 на суму 2 234 807,32 грн з ПДВ, № 38379 від 25.12.2024 на суму 538 254,24 грн з ПДВ, № 1415 від 15.01.2025 на суму 1 554 000,00 грн з ПДВ, № 1414 від 15.01.2025 на суму 11 407 046,04 грн.
З наведеного вбачається, що позивачем було дотримано графік оплати з урахуванням дат виставлення відповідачем рахунків на оплату, зокрема рахунок № 6505/11 від 13.01.2025 на суму 1 554 000,00 грн для оплати відповідачем вартості решти 70% за 1 етап було виставлено лише 13.01.2025, і 15.01.2025 такий рахунок було оплачено позивачем згідно платіжної інструкції № 1415 від 15.01.2025 на суму 1 554 000,00 грн.
Суд також враховує, що обов'язок з виставлення рахунків передбачено безпосередньо узгодженими сторонами умовами, зокрема Додатком № 2 до Договору.
Також, з урахуванням визначеного у Календарному плані виконання робіт, комплектування обладнання і розрахунків строку виконання робіт за 1 етапом, відповідач мав виконати роботи у строк до 04.09.2024, в той же час, такі роботи виконано в повному обсязі і передано позивачу лише 19.11.2024, в зв'язку з чим, позивачем правомірно застосовано положення п. 3.3 Договору в частині притримання подальшого виконання свого зобов'язання за Договором на відповідну кількість днів прострочення зобов'язання зобов'язаної сторони.
Таким чином, дослідивши узгоджені сторонами строки виконання робіт, дати виставлення відповідачем рахунків і дати здійснених позивачем оплат, строки порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань із виконання робіт за Договором, зокрема за 1 етапом робіт, враховуючи п. 3.3 Договору, судом не встановлено порушення строку здійснення позивачем оплат, зокрема як зазначає відповідача на 47 днів зі здійснення оплат за 1 етапом робіт, натомість, встановлено порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині порушення строків виконання робіт.
В свою чергу, предметом спору згідно заявлених та визначених позивачем предмету та підставу позову є вимога про стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п. 7.2 Договору та 20% річних на підставі п. 7.3 Договору, у зв'язку з порушенням строку виконання робіт за Договором.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов'язання (основного зобов'язання), якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
За змістом частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами Договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/3385/24.
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов'язання, і як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов'язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.
Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).
Щодо застосування наведених положень статті 231 ГК України суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
У зв'язку із викладеним суд доходить висновку, що розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:
- характером неустойки (договірний або встановлений законом);
- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);
- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;
- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.
В свою чергу, як вбачається з умов Договору, сторонами у п. 7.2 Договору узгоджено, що підрядник несе наступну відповідальність:
- за порушення строків виконання робіт встановлених Договором сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від вартості відповідного етапу робіт за кожний календарний день прострочення;
- за прострочення виконання робіт понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості відповідного етапу робіт.
Отже, оскільки відповідач мав виконати весь обсяг робіт передбаченим Договором у строк до 12.05.2025, і відповідно з 13.05.2025 є таким, що порушив такий обов'язок, з огляду на передачу всього обсягу передбаченого Договором робіт згідно Акту приймання-передавання виконаних робіт № 5572 від 21.08.2025 за другим етапом робіт на суму 34 711 608,06 грн, а також з врахуванням допущених позивачем помилок у визначенні суми, від розміру якої нараховується неустойка, правомірним є нарахування 3 471 160,81 грн пені та 2 429 812,57 грн штрафу.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що відповідачем виконано зобов'язання за Договором до моменту подання позовної заяви, відсутнє погіршення фінансового стану позивача чи ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності та відсутні збитки від прострочення відповідачем виконання зобов'язання.
Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку, подальше здійснення відповідачем виконання робіт за Договором не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язання, у даному випадку, порушення строків виконання робіт за Договором.
Також суд зважає на те, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань вплинуло й на інтереси замовника, що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов'язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення пені та штрафу.
Також, згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення строку виконання робіт підрядник сплачує замовнику 20% річних за весь час користування чужими коштами нарахованих на суму попередньої оплати і обчислених з дня, коли роботи повинні бути виконані підрядником до дня фактичної здачі робіт чи повернення суми попередньої оплати.
Оскільки на виконання умов Договору позивачем було перераховано суму у розмірі 24 044 6607,60 грн, в тому числі без урахування оплат за 1 етапом, які позивачем не були включені до зазначеної суми, як про це помилково зазначає відповідач, враховуючи період прострочення виконання відповідачем робіт за Договором (13.05.2025-20.08.2025), судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 20% річних на підставі п. 7.3 Договору в розмірі 1 317 512,75 грн.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (04212, м. Київ, вул. Лук'яненка Левка, буд. 9; ідентифікаційний код: 33399780) на користь Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141; ідентифікаційний код: 05756783) пеню в розмірі 3 471 160 (три мільйони чотириста сімдесят одна тисяча сто шістдесят) грн 81 коп., штраф у розмірі 2 429 812 (два мільйони чотириста двадцять дев'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн 57 коп., 20% річних у розмірі 1 317 512 (один мільйон триста сімнадцять тисяч п'ятсот дванадцять) грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 86 621 (вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять одна) грн 84 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.02.2026
Суддя О.А. Грєхова