ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2026Справа № 910/14845/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонс Транс»
до Приватного підприємства «Агросила»
про стягнення 336 671,00 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонс Транс» до Приватного підприємства «Агросила» про стягнення 336 671,00 грн, з яких: 286 671,00 грн заборгованості та 50 000,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе за договором про розірвання договору № 23 від 09.10.2025 зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/14845/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Вказана ухвала суду від 03.12.2025 була доставлена сторонам до їх електронних кабінетів у системі Електронний Суд, а тому суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи та, зокрема, відповідача про його право подати відзив на позовну заяву.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив таке.
01.04.2024 між Приватним підприємством «Агросила» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліонс Транс» (замовник) було укладено Договір № 23, згідно з умовами п. 1.1. якого відповідач за дорученням позивача зобов'язується здійснити виготовлення та монтаж комплекту термоізоляції для автомобіля позивача, а саме:
1. Комплект Термоізоляції для автомобіля MB Sprinter (з монтуванням) у кількості 1 шт. за ціною 5 600,00 Євро;
2. Холодильний агрегат Carrier Citimax 400 La у кількості 1 шт. за ціною 6 300,00 Євро.
Позивач зобов'язався забезпечити своєчасне фінансування робіт у строки і за цінами визначеними умовами цього договору.
Загальна сума договору складає 11 900,00 Євро. Станом на 02.04.2024 року за курсом НБУ +2% (42,98) гривневий еквівалент складає 511 462,00 грн., в т.ч. ПДВ 85 243,67 грн. (п. 2.1 Договору № 23).
В п. 2.2 договору сторони передбачили, що позивач проводить оплату по договору двома частинами. Перша - попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості договору на протязі 3 днів після підписання договору. Друга - кінцева оплата у розміру 50% протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту повідомлення про готовність до передачі результату робіт.
Строк виконання робіт за Договором № 23 зазначений у Додатку № 1 (Специфікація), який є невід'ємною частиною вказаного Договору, та становить 60 робочих днів.
На виконання п. 2.2. Договору № 23 позивач провів попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості договору, що підтверджується платіжною інструкцією № 7077 від 05.04.2024 на суму 256 980,50 грн.
Позивач зазначає, що станом на 09.10.2025 року відповідачем роботи по виготовленню та монтажу кузову фургона контейнерного типу на шасі автомобіля позивача згідно з Договором № 23 не виконано.
Так, 09.10.2025 між сторонами було укладено договір про розірвання договору № 23 (надалі - договір про розірвання).
В п. 1.1. даного договору сторони домовились розірвати договір № 23 від 01.04.2024 року, згідно умов якого відповідач зобов'язувався здійснити виготовлення та монтаж комплекту термоізоляції для автомобіля позивача на суму 11 900,00 Євро.
Відповідно до п. 1.2. договору про розірвання, відповідач зобов'язується повернути переданий йому позивачем транспортний засіб MERSEDES-BENZ, SPRINTER 311CDI, НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 .
Відповідно до п.1.3. договору про розірвання відповідач зобов'язався повернути сплачені йому позивачем грошові кошти в розмірі 5 950 Євро у гривневому еквіваленті. Грошові кошти в сумі 5 950 євро повертаються позивачу у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.10.2025, що становить 286 671,00 грн.
Дані грошові кошти відповідач, відповідно до п. 1.4. Договору про розірвання, зобов'язувався перерахувати в строк до 31.10.2025.
Водночас, у п. 1.5. договору про розірвання визначено, що у випадку неперерахування відповідачем позивачу грошових коштів у строк, вказаний у п. 1.4. даного договору, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 50 000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем не виконано умов договору від 09.10.2025 про розірвання договору № 23 від 01.04.2024 в частині повернення грошових коштів в сумі 286 671, 00 грн в строк до 31.10.2025.
У зв'язку із зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розміру 286 671,00 грн та 50 000,00 грн штрафу за несвоєчасне повернення грошових коштів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, внаслідок укладення Договору № 23 між сторонами виникли правовідносини підряду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, оскільки відповідачем не було виконано роботи, передбачені Договором № 23, сторони дійшли згоди про його розірвання, про що 09.10.2025 було укладено відповідний договір.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання п. 1.2. Договору про розірвання повернув позивачу переданий ним транспортний засіб MERSEDES-BENZ, SPRINTER 311CDI, НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , а позивач прийняв його. Вказане підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 09.10.2025, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Водночас, доказів виконання відповідачем умов пунктів 1.3., 1.4. Договору про розірвання та повернення позивачу сплачених ним коштів попередньої оплати у розмірі 5950 Євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.10.2025 становить 286 671,00 грн, у строк до 31.10.2025 не надано.
В зв'язку з зазначеним, суд вбачає, що позов в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 286 671,00 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача штраф в сумі 50 000,00 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 1.5 Договору про розірвання сторони передбачили відповідальність відповідача за неперерахування позивачу грошових коштів в строки визначені в п. 1.4 договору у вигляді штрафу в розміру 50 000,00 грн.
Оскільки, відповідач порушив свої договірні зобов'язання в частині повернення грошових коштів, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 000,00 грн штрафу обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та штрафні санкції.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 4040,05 грн (5050,07 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 5 100,00 грн судового збору.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 4040,05 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Агросила» (04071, м. Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код: 32306208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонс Транс» (81500, Львівська область, м. Городок, вулиця Панаса Мирного, 1, ідентифікаційний код 36769138) заборгованість у розмірі 286 671,00 грн, штраф в сумі 50 000,00 грн та судовий збір у розмірі 4 040 грн. 05 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано: 04.02.2026.
Суддя Т.Ю. Трофименко