ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.02.2026Справа № 910/14686/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УГАРІТ»
про стягнення 64 692,77 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УГАРІТ» про стягнення 64 692,77 грн, з яких: 34 518,45 грн боргу за спожиту теплову енергію, 23 092,84 грн інфляційних втрат та 7081,48 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1541167-0101 на постачання теплової енергії від 01.06.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/14686/25 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив. Також даною ухвалою суд звернув увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «УГАРІТ» про наявність у нього обов'язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ушинського, 40, м. Київ 03151, яка згідно інформації з вказаного Реєстру є місцезнаходженням відповідача.
Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.12.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Угаріт» (надалі - абонент, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» (енергопостачальна організація за договором) було укладено Договір № 1541167-0101 на постачання теплової енергії (надалі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до умов п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.
Згідно з Додатком № 8 до Договору постачання теплової енергії для потреб опалення та вентиляція здійснюється до приміщення абонента - офісу, що знаходиться за адресою: б-р Чоколівський, буд. 23 у Солом'янському районі міста Києва.
Абонент (відповідач), у свою чергу, зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах та в терміни, які передбачені у Додатку № 4 до Договору (п. 2.3.2. Договору).
Відповідно до п. 1 Додатку № 3 до Договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» без урахування ПДВ для потреб опалення - 1292,17 грн/Гкал.
При цьому, згідно з п. 2 вказаного додатку до Договору, можливе змінення тарифів в період дії Договору у встановленому законодавством порядку, що не потребує додаткового двостороннього погодження.
Додатком № 4 до Договору врегульовано порядок розрахунків за теплову енергію, згідно з п. 2 якого абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Пунктом 5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ «Голосієво» за адресою: вул. Ямська, буд. 18/20: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТМ); акт виконаних робіт.
Відповідно до п. 8.1. Договору він набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 15.05.2016. Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 8.3. Договору).
Відповідно до п. 8.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
11.10.2018 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської місткої державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (надалі - договір цесії), відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати тощо), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.3. договору цесії).
Відповідно до п. 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання Додатку № 1 до цього Договору актами прийому-передачі кредитор передав позивачу оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього Договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Відповідно до п. 3.4.2. договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги яких відступлене за цим договором.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УГАРІТ» за договором/особовим рахунком № 1541167-0101 у розмірі 34 518,45 грн.
Листом від 08.04.2019 № 1/5-1541167-0101 позивач повідомив відповідача про укладення договору цесії та про набуття права вимоги позивачем на стягнення заборгованості у розмірі 34 518,45 грн за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію, яка виникла на підставі договору № 1541167-0101 від 01.06.2016. Даним листом позивач просив відповідача сплатити наявний борг.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що кредитором виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов'язання внаслідок чого, у останнього виникла заборгованість за Договором, яка становить 34 518,45 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 23 092,84 грн та 3% річних у розмірі 7 081,48 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (що діяв на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Також спірні відносини регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме - Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила).
Згідно з ч. 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Так, наявними в матеріалах справи доказами (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка з ЄДРПОУ, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, технічний паспорт, договір оренди приміщення від 27.07.2013, акт прийому-передачі від 27.07.2013, статут Товариства з обмеженою відповідальністю «УГАРІТ») підтверджується, що відповідач зареєстрований та здійснює свою діяльність за адресою: б-р Чоколівський, буд. 23 у Солом'янському районі міста Києва. Вказаного відповідачем під час розгляду справи не було спростовано.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення норм законодавства, не здійснював оплату за отриману теплову енергію, у результаті чого за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року включно у нього утворилася заборгованість у розмірі 34 518,45 грн.
На підтвердження факту заборгованості відповідача за отриману теплову енергію у спірний період позивачем надано довідки про нарахування за теплову енергію, облікові картки фактичного споживання, корінці нарядів на включення та відключення об'єкту споживання, відомості споживання та обліку, акт звіряння розрахунків за теплову енергію та рахунок-фактуру.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 515 ЦК України).
Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Тобто відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач прийняв право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за теплову енергію за особовим рахунком № 1541167-0101 в розмірі 34 518,45 грн у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі не подано, викладених у позові обставин та заявленої суми заборгованості не спростовано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 34 518,45 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 092,84 грн інфляційних втрат та 7 081,48 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищенаведене, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Суд, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням відсутності жодних заперечень відповідача з приводу його вірності, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 23 092,84 грн інфляційних втрат та 7 081,48 грн 3% річних.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1 та 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УГАРІТ» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, ідентифікаційний код 31025030) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) суму основного боргу у розмірі 34 518 грн 45 коп., 3% річних у розмірі 7 081 грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 23 092 грн 84 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано: 03.02.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко