ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.02.2026Справа № 910/14172/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВЕЛЬ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВА УКРАЇНА»
про стягнення 876 120,00 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВЕЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВА УКРАЇНА» про стягнення 876 120,00 грн пені в розмірі 10% від суми простроченого платежу за товар, поставлений за специфікацією № 4 від 22.08.2025 до договору поставки від 01.07.2025 № 2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
24.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14172/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
12.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, що містив також вимогу про розгляд справи у порядку загального провадження з викликом сторін та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 910/14172/25 в порядку загального позовного провадження відмовлено.
18.12.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕВЕЛЬ» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВА УКРАЇНА» (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу сільськогосподарську продукцію (надалі - товар) на умовах, узгоджених з відповідачем і вказаних у Договорі та/або Специфікаціях до Договору, а відповідач зобов'язався здійснити приймання та оплату товару.
Найменування, асортимент, кількість та якісні характеристики товару зазначаються у Специфікаціях, які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).
В п. 2.1. Договору визначено, що базисні ціни товару визначаються сторонами в Специфікаціях та є фіксованими та такими, що не підлягають зміні в однобічному порядку. Сумою Договору є сума всіх Специфікацій, які укладені для поставки товару (п. 2.2. Договору). Розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару в розрізі Договору (п. 2.3. Договору).
Відповідно до п. 2.4. Договору покупець, якщо інше не передбачено в Специфікації, проводить розрахунки з постачальником наступним чином:
86% вартості товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами цього Договору, за умови виконання п. 7.5. Договору та наявності у покупця належним чином оформлених екземплярів договору та специфікацій;
14% вартості товару після реєстрації податкової накладної згідно п. 7.11. та за умови виконання п. 3.3. Договору.
За згодою сторін покупець може здійснити авансові платежі по цьому договору. Незалежно від умов оплати, визначених у Договорі або у відповідних специфікаціях, покупець має право притримати оплату до моменту надання постачальником усіх документів, передбачених п. 7.5. цього Договору.
За умовами п. 3.2. Договору поставка вважається виконаною з дати отримання покупцем останньої партії товару від його загальної кількості зазначеної у Специфікаціях до Договору. Партія товару - це обсяг товару, зазначений у відповідній специфікації до цього Договору.
Датою поставки товару вважається дата, яка підтверджує виконання постачальником своїх зобов'язань щодо поставки відповідно до узгодженого базису поставки згідно з Інкотермс (п. 3.3. Договору).
Перехід права власності відбувається в момент передачі товару постачальником покупцю за видатковою накладною в пункті доставки, якщо інше не передбачено в Специфікації (п. 3.4. Договору).
Пунктом 5.4. Договору визначено, що покупець несе відповідальність за прострочення оплати товару у вигляді пені у розмірі 1% від простроченого платежу за кожен день прострочення. Максимальна сума нарахованої пені не може перевищувати 10% від суми простроченого платежу, за весь час прострочення.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.06.2025, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 7.1. Договору).
22.08.2025 сторонами складено Специфікацію № 4 до Договору, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар 2025 року врожаю на умовах, зазначених у цій Специфікації, а саме: пшеницю 3 клас в кількості 1 000 000,00 кг, на загальну суму 8 790 000,00 грн без ПДВ. Термін постачання товару: з 29.08.2025 по 10.09.2025.
В п. 7 Специфікації № 4 до Договору погоджено, що оплата здійснюється в наступному порядку:
- оплата 86% вартості поставленого товару - сплачується за три дні до подачі залізничних вагонів під навантаження на станцію постачальника та/або вантажовідправника за умови надання постачальником підписаного сторонами Договору, Специфікації не пізніше ніж за три дні до подачі залізничних вагонів під навантаження на станцію постачальника;
- оплата 14% вартості поставленого товару сплачується покупцем в строк протягом 3 (трьох) банківських днів після реєстрації постачальником податкової накладної.
Позивач на виконання умов Договору в період з 01.09.2025 по 03.09.2025 здійснив поставку товару (пшениці 3 класу) відповідачу на загальну суму 10 187 442,99 грн, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними від 01.09.2025 № 115 на суму 5 083 951,41 грн з ПДВ, від 02.09.2025 № 116 на суму 2 552 246,82 грн, від 03.09.2025 № 117 на суму 2 551 244,76 грн, які підписані електронними підписами та скріплені електронними печатками сторін.
Перевезення товару підтверджується накладними №№ 44949493, 44949675, 44949501, 44955508, 44955516, 44960011.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок розрахунків, а саме, допущено прострочення оплати 86% вартості товару, що підлягала сплаті за 3 дні до подачі вагонів. Так, позивач стверджує, що з урахуванням встановленого Специфікацією № 4 до Договору періоду постачання (29.08-10.09.2025), гранична дата попередньої оплати була - 26.08.2025, однак відповідач прострочив сплату суми попередньої оплати у розмірі 8 761 200,00 грн, що є порушенням п. 7 Специфікації та п. 2.3. Договору. З огляду на зазначене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню на підставі п. 5.4. Договору у загальному розмірі 876 120,00 грн.
Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що у нього в силу п. 2.4. Договору не виник обов'язок щодо оплати за поставлений товар, оскільки позивачем не було виконано своїх зобов'язань, передбачених п. 7.5. Договору та не надано документів, що підтверджують придбання товару у сільськогосподарського підприємства товаровиробника. Відтак, за доводами відповідача, він має право притримати оплату до моменту надання позивачем усіх документів, а тому вимоги позивача про стягнення пені є передчасними. Крім того, відповідач заперечував щодо здійсненого позивачем розрахунку пені, посилаючись, зокрема, на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за якими розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Внаслідок укладення договору поставки № 2 від 01.07.2025 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Судом встановлено, що за умовами Специфікації № 4 до Договору передбачено здійснення покупцем передоплати 86% вартості поставленого товару, яка сплачується за три дні до подачі залізничних вагонів під навантаження.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, з урахуванням наведених приписів законодавства та умов Специфікації, відповідач повинен був здійснити оплату 86% вартості товару до 26.08.2025, що останнім не заперечувалось.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, позивачем подано в матеріали справи інформаційні повідомлення про зарахування коштів, з яких вбачається, що відповідачем здійснювались такі оплати за Договором: 29.08.2025 сплачено 2 000 000,00 грн, 01.09.2025 сплачено 500 000,00 грн, 03.09.2025 сплачено 500 000,00 грн, 09.09.2025 сплачено 1 000 000,00 грн, 12.09.2025 сплачено 1 000 000,00 грн, 17.09.2025 сплачено 800 000,00 грн, 22.09.2025 сплачено 1 000 000,00 грн, 23.09.2025 сплачено 3 000 620,71 грн, 30.09.2025 сплачено 314 488,82 грн, 10.10.2025 сплачено 1 653 054,10 грн.
При цьому, як вказував позивач та було встановлено вище, авансовий платіж у розмірі 8 761 200,00 грн (86% вартості товару від суми поставки) був сплачений відповідачем з порушенням визначеного у п. 7 Специфікації строку.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначає позивач, ним на адресу відповідача направлялася претензія від 17.09.2025 № 293 про сплату пені за порушення строків здійснення передоплати, однак такої претензії в матеріали справи не надано.
Втім, позивачем було надано відповідь відповідача на вказану вище претензію, оформлену листом від 18.09.2025 № 18-09/2025, у якому відповідач вказав, що докладе всіх зусиль для здійснення оплати наявної заборгованості.
Однак, докази сплати відповідачем штрафних санкцій (пені) за порушення ним строків виконання своїх грошових зобов'язань відсутні.
Так, за ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 5.4. Договору покупець несе відповідальність за прострочення оплати товару у вигляді пені у розмірі 1% від простроченого платежу за кожен день прострочення. Максимальна сума нарахованої пені не може перевищувати 10% від суми простроченого платежу, за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд встановив, що позивачем пеня нараховувалась у розмірі 1% від сум прострочених відповідачем платежів попередньої оплати, починаючи з 27.08.2025 (початок періодів прострочення) та по дати здійснення відповідних платежів (включно). Загальний розмір пені, розрахований позивачем, склав 876 120,00 грн та такий розмір не перевищує 10% від суми простроченого платежу, за весь час прострочення.
Водночас, як вказувалось вище та на це також звертав увагу у своєму відзиві відповідач, положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, а також у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 910/4629/21.
Крім того, суд встановив, що позивачем не було враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 та від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20 стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у відповідний період часу, в зв'язку з чим помилково включено день фактичної сплати заборгованості до періодів нарахування пені.
Відтак, за перерахунком суду, обґрунтованим розміром пені, який підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВА УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВЕЛЬ» є 153 154,96 грн, який визначено судом наступним чином (обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України):
пеня у розмірі 712,20 грн за прострочення оплати суми 419 279,36 грн за період з 27.08.2025 по 28.08.2025;
пеня у розмірі 2123,29 грн за прострочення оплати суми 500 000,00 грн за період з 27.08.2025 по 31.08.2025;
пеня у розмірі 2972,60 грн за прострочення оплати суми 500 000,00 грн за період з 27.08.2025 по 02.09.2025;
пеня у розмірі 11 041,10 грн за прострочення оплати суми 1 000 000,00 грн за період з 27.08.2025 по 08.09.2025;
пеня у розмірі 13 589,04 грн за прострочення оплати суми 1 000 000,00 грн за період з 27.08.2025 по 11.09.2025;
пеня у розмірі 14 268,49 грн за прострочення оплати суми 800 000,00 грн за період з 27.08.2025 по 16.09.2025;
пеня у розмірі 22 082,19 грн за прострочення оплати суми 1 000 000,00 грн за період з 27.08.2025 по 21.09.2025;
пеня у розмірі 68 808,75 грн за прострочення оплати суми 3 000 620,71 грн за період з 27.08.2025 по 22.09.2025;
пеня у розмірі 9081,40 грн за прострочення оплати суми 314 488,82 грн за період з 27.08.2025 по 29.09.2025;
пеня у розмірі 8475,90 грн за прострочення оплати суми 226 811,11 грн за період з 27.08.2025 по 09.10.2025.
Доводи відповідача про наявність у нього права на притримання оплати відповідно до п. 2.4. Договору до отримання від позивача документів, що підтверджують придбання товару у сільськогосподарського підприємства товаровиробника відповідно до п. 7.5. Договору судом відхиляються, з огляду на таке.
За приписами ст. 538 ЦК України, на яку посилається відповідач, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Так, дійсно, сторони у п. 2.4. Договору погодили, що відповідач має право притримати оплату до моменту надання позивачем усіх документів, передбачених п. 7.5. цього Договору.
Відповідно до п. 7.5. Договору при укладенні цього Договору постачальник зобов'язується надати, зокрема, копії документів, що підтверджуються придбання товару у сільськогосподарського підприємства виробника, перелік яких наведено у вказаному пункті.
Із аналізу вказаного пункту Договору вбачається, що позивач повинен надати відповідачу відповідні документи щодо товару саме при укладенні Договору, тобто, до здійснення поставки.
При цьому, суд враховує, що зобов'язання позивача з поставки відповідачу товару виконані в повному обсязі та жодних заперечень чи претензій до товару або відсутності будь-яких документів щодо такого товару відповідачем не було заявлено, про що свідчать підписання ним видаткових накладних та проведення оплати за товар.
Суд зазначає, що у правовідносинах, що склалися між сторонами, має місце зустрічне виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України) - обов'язку позивача передати відповідачу товар, кореспондує обов'язок відповідача сплатити вартість такого товару. Зазначене випливає із суті договору поставки - договору, за умовами якого продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відповідач, отримавши від позивача товар та не здійснивши своєчасно розрахунки за нього, по відношенню до позивача є боржником, а не кредитором, що виключає, на переконання суду, можливість застосування у спірній ситуації механізму притримання.
До того ж, суд визнає поведінку відповідача суперечливою, оскільки стверджуючи про своє право на притримання оплати за товар, відповідач здійснював оплату товару, підтвердженням чого є наявні у матеріалах справи повідомлення про зарахування коштів.
Отже, до відповідача, з огляду на допущене ним порушення строків виконання грошових зобов'язань, підлягає застосуванню відповідальність у вигляді сплати пені, обґрунтованим розміром якої, з урахуванням встановлених обставин справи, за розрахунком суду є 153 154,96 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВА УКРАЇНА» (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 44868696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВЕЛЬ» (вул. Харківська, 73-В, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63401; ідентифікаційний код 37092390) 153 154,96 грн пені та 1 838,80 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного рішення: 03.02.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко