04.02.2026 м.Дніпро Справа № 904/5502/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Чередко А.Є., Дармін М.О.,
розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" про звільнення від сплати судового збору у справі №904/5502/25
за позовом Антимонопольного комітету України
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ"
про стягнення 78 950 420 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі №904/5502/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" м. Дніпро штраф 39 475 210 грн., пеню 39 475 210 грн. та визначено зарахувати зазначені суми у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнуто з акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" м.Дніпро на користь Антимонопольний комітет України м. Київ судовий збір 847 840 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", в якій просить:
- визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/5502/25;
- поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/5502/25;
- прийняти апеляційну скаргу в провадження, відкрити апеляційне провадження у справі № 904/5502/25;
- задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/5502/25, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Антимонопольного комітету України задовольнити частково, а саме:
- стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз» штраф у розмірі 39 475 210,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України;
- зменшити розмір нарахованої Антимонопольним комітетом України пені до 1,00 грн та стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз» пеню у розмірі 1,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України;
- здійснити розподіл судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чередко А.Є.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.01.2026 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
16.01.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2026 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 1 271 760,00 грн.). Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (10 днів з моменту отримання ухвали суду).
Вказану ухвалу апелянтом отримано 19.01.2026 о 14:09 годині, що підтверджується довідкою суду про доставку процесуального документу до електронного кабінету апелянта в ЄСІТС.
Тобто, недоліки мали бути усуненні у строк до 29.01.2026.
29.01.2026 через систему «Електронний суд» до суду від скаржника надійшла заява про звільнення від сплати судового збору, яка мотивована скрутним фінансовим становищем відповідача, оскільки через зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1771, АТ «Дніпропетровськгаз» фактично позбавлено можливості вести господарську діяльність, отже, отримувати прибуток передбачений структурою тарифу, що є основною метою господарської діяльності; крім того, на території ведення ліцензійної діяльності АТ «Дніпропетровськгаз» на час розгляду справи та на теперішній час ведуться бойові дії, через що більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою АТ «Дніпропетровськгаз», відтак, витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час збільшилась; частина споживачів АТ «Дніпропетровськгаз» тимчасово залишила Нікопольський район через постійні обстріли; тяжкий фінансовий стан АТ «Дніпропетровськгаз» обумовлено також несвоєчасними та не в повному обсязі розрахунками споживачів за розподіл природного газу. Звертає увагу, що станом на 27.10.2025 дебіторська заборгованість АТ «Дніпропетровськгаз» становила 927 199 691 грн.26 коп., що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість понад 1 млн. грн. (довідка наявна в матеріалах справи).
Зауважує, що на теперішній час АТ «Дніпропетровськгаз» є збитковим підприємством, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2024 рік, відповідно до якого збиток за 2024 рік складає - 90 033 млн. грн. (код рядка 2355), при цьому, слід зазначити, що отриманий прибуток у розмірі 19 260 млн. грн., який підтверджується звітом про фінансові результати (Звіт про сукупній дохід) за І півріччя 2025 року не покриває збитки отриманні АТ «Дніпропетровськгаз» в попередніх періодах (звіти наявні в матеріалах справи).
Розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні такого клопотання, враховуючи наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Характер порушення, встановленого ЄСПЛ у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025 (CASE OF KOROL AND OTHERS v. UKRAINE; заява № 82560/17 та 6 інших заяв), в частині заяви № 36465/21(обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір".
Подібні правові висновки містять постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20.
В той же час, необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі №910/14313/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала «розгляд судом». Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Як вже зазначалось. визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого скаржницею були надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №911/2728/23.
Суд наголошує, що відповідні докази фінансового становища заявника мають бути подані апеляційному суду на загальних підставах.
Натомість, апелянтом відповідні докази надані лише частково.
Так, згідно наявних у справі фінансових звітів (за 2024 рік та 1 півріччя 2025 року), на які посилається у заяві апелянт, АТ «Дніпропетровськгаз» є збитковим підприємством, зокрема за звітом про фінансові результати за 2024 рік, відповідно до якого збиток за 2024 рік складає - 90 033 млн. грн. (код рядка 2355).
При цьому, звітом про фінансові результати (Звіт про сукупній дохід) за І півріччя 2025 року підтверджується отримання прибутку у розмірі 19 260 млн. грн., даних щодо збитковості цей звіт не містить.
В свою чергу, колегія суддів зауважує, що відповідно до норми Закону (ст.8) при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік.
Натомість, апелянт посилається на матеріали справи в яких містяться фінансові звіти за 2024 рік і 1 півріччя 2025 року, в той час, як позов подано 29.09.2025, а заяву (клопотання) про звільнення від сплати судового збору - 29.01.2026.
Отже, суд не має можливості стверджувати про тенденцію до збитковості підприємства протягом кількох років поспіль (2024-2025) через відсутність повних фінансових даних за 2025 рік, які не надані заявником.
Відтак, подання апелянтом даних стосовно фінансового становища за 2024 рік і 1 півріччя 2025 року, не є достатнім для констатації факту неналежного фінансового стану заявника.
До того ж, заявником не зазначено про наявність /відсутність грошових коштів на рахунках.
Таким чином, заявником не доведено належними доказами власного фінансового становища на момент звернення з заявою, у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
В той же час, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, у разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.
У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.
Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Тобто, повернення скарги з розглядом клопотання не має збігатись у часі, а суд при розгляді клопотання сторони має пересвідчитись в отриманні заявником ухвали з результатом її розгляду судом та достатності часу на усунення недоліку, визначеного ухвалою про залишення скарги без руху, який не повинен перевищувати п'яти днів (за нормою ч.6 ст.260 ГПК України).
Керуючись ст.8 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" у задоволенні клопотання №б/н від 29.01.2026 про звільнення від сплати судового збору у справі №904/5502/25.
Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" протягом п'яти днів з 04.02.2026 виконати вимоги ухвали від 19.01.2026 про залишення його скарги без руху (в частині оплати судового збору в розмірі 1 271 760,00 грн).
В разі невиконання вимог суду, настають наслідки, визначені ч. 4 ст. 174, ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, а саме - повернення апеляційної скарги заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя М.О. Дармін