22 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/3478/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю учасників справи:
від позивача (апелянта-1): Іващенко А.О., довіреність №01-23/326 від 30.12.2025;
від відповідача: Білоголовська Л.А., ордер серія АХ №1305578 від 14.01.2026;
від 3-ї особи (апелянта-2): Зеленська Т.Ю., довіреність №01-17/10922 від 15.12.2025;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
1) Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх. № 2668 Х/2),
2) Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх. № 2724 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 (повний текст складено 28.11.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі № 922/3478/25 (суддя Добреля Н.С.),
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний лан", с. Капитолівка Ізюмського району Харківської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,
про стягнення коштів
У вересні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний лан" (далі - ТОВ "Чарівний лан") про стягнення коштів у загальній сумі 15673,34грн, з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 12832,06грн, 3% річних у сумі 610,14грн та інфляційні втрати у сумі 2231,14грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії у період лютий 2022 року, березень 2023 року за договором №61-1382 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 відкрито провадження у справі №922/3478/25 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи без повідомлення та виклику учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2025 залучено до участі у справі №922/3478/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "Харківобленерго".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 у справі №922/3478/25 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні обсягів споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 та березні 2023 року ані позивачем, ані третьою особою не було враховано вимоги п.п. 8.6.9 - 8.6.11. розділу VІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії та п. 9 Положення № 148, а також не доведено перебування трансформатора, до якого був підключений відповідач, у березні 2023 у працездатному стані та його фізичного підключення до електромережі, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у спірний період у загальному розмірі 12832,06грн, так само як і заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних, як похідних вимог.
02.12.2025 до Господарського суду Харківської області від ТОВ "Чарівний лан" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №922/3478/25, в якій відповідач просив стягнути з позивача на свою користь судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 заяву відповідача задоволено та стягнуто з ПрАТ "Харківенергозбут" на користь ТОВ "Чарівний лан" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
Означене додаткове рішення мотивовано тим, що підготовка та подання відповідачем заяв по суті справи (відзиву, заперечень, додаткових пояснень) під час розгляду справи були дійсними та необхідними послугами, метою яких є донесення позиції та думки учасника справи щодо поданої позовної заяви. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на правничу допомогу в сумі 5000,00грн є реальними, безпосередньо пов'язані з розглядом справи та підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами.
Не погодившись з вищевказаними основним та додатковим рішеннями суду першої інстанції, позивач - ПрАТ "Харківенергозбут" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 у справі №922/3478/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги; також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі №922/3478/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне:
- на виконання вимог п.п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) позивачем проведено розрахунки за спожиту електроенергію ТОВ "Чарівний лан" на підставі переданих показів приладу обліку від оператора системи розподілу (ОСР) - АТ "Харківобленерго";
- після лютого 2022 року відповідач не повідомляв ані позивача (постачальника), ані третю особу (ОСР) щодо зупинення своєї господарської діяльності, а також від споживача не надходило заяв щодо відключення електроустановки від постачання чи заяв про розірвання договорів про постачання або розподілу (передачі) електроенергії;
- апелянт вважає, що за відсутності повідомлення споживачем ОСР та постачальника про припинення користування електричною енергією, відповідно до п. 4.27 розділу IV ПРРЕЕ, споживач зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту на об'єкті електричну енергію та інші платежі згідно з умовами чинних договорів;
- предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за здійснення постачання електроенергії на об'єкти відповідача; однак, суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки правомірності визначення обсягу спожитої електроенергії, що стосується розподілу електроенергії, а не її поставки; таким чином, апелянт вважає, що місцевий господарський суд на власний розсуд вийшов за межі визначеного позивачем предмету позовних вимог;
- в оскаржуваному рішенні суд послався на Наказ Мінреінтеграції "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф" від 22.12.2022 № 309, який втратив чинність 20.03.2025;
- визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції позивача, а стосується ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП №1470 від 27.12.2017; при цьому, чинним законодавством та умовами договору не передбачено права постачальника електричної енергії не враховувати чи ставити під сумнів обсяги спожитої електричної енергії споживачем, які передаються йому оператором системи (у даному випадку АТ "Харківобленерго");
- відповідач не звертався до ОСР чи постачальника за наданням роз'яснень стосовно виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках, та не зазначав про наявність заперечень та сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії;
- позивачем з дотриманням вимог законодавства на підставі даних, отриманих від ОСР, були сформовані та направлені на адресу споживача рахунки, оплата яких повинна бути здійснена споживачем у строк, не більше 10 робочих днів після отримання рахунку.
Щодо оскарження додаткового рішення апелянт зауважує, що суд першої інстанції проігнорував заперечення позивача стосовно стягнення судових витрат. Так, спірні правовідносини у даній справі не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката, а тому заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру. Апелянт вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг.
Крім того скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та долучити до матеріалів справи копії документів, а саме: договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №19/13979 від 28.11.2018, додаток 10 до договору № 19/13979 за лютий 2022 року та додаток 10 до договору № 19/13979 за березень 2023 року.
АТ "Харківобленерго" (третя особа) також не погодилося із ухваленими рішеннями суду першої інстанції та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 у справі №922/3478/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги; також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі №922/3478/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, які в цілому є подібними до доводів апеляційної скарги позивача, скаржник додатково посилається на наступне:
- у зв'язку з ненаданням споживачем звіту про покази засобів обліку, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за лютий 2022 року, ОСР - АТ "Харківобленерго" було визначено розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця;
- загальний обсяг розподіленої електричної енергії за лютий 2022 року та березень 2023 року, який передається ПрАТ "Харківенергозбут" для проведення відповідних розрахунків становить 2838 кВт*год та підтверджується належними доказами, у тому числі актами про обсяги розподіленої електричної енергії за лютий 2022 та березень 2023 року, звітом про покази засобів обліку електричної енергії за березень 2023 року, довідкою про обсяги розподіленої електроенергії;
- нарахування за розподіл електричної енергії споживачу проводились у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та норм діючого законодавства у сфері постачання електроенергії;
- у березні 2023 року місце розташування об'єктів відповідача, зокрема, село Капитолівка Оскільської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області не перебувало в тимчасовій окупації, а також на вказаній території не відбувалися активні бойові дії;
- відповідач не спростував відсутність споживання електричної енергії та отримання від позивача послуг з розподілу електричної енергії за період лютий 2022 року та березень 2023 року, не довів призупинення господарської діяльності та не підтвердив належними та допустимими доказами пошкодження електроустановок (трансформатора);
- враховуючи підтверджений матеріалами справи факт споживання відповідачем електроенергії та розподілення її обсягів позивачем, апелянт (третя особа) вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період лютий 2022, березень 2023 року законними та обґрунтованими, такими, що підлягали задоволенню в повному обсязі.
Щодо оскарження додаткового рішення скаржник зауважує, що спірні правовідносини у даній справі не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката. Крім того, розгляд даної справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику та участі представників сторін у судових засіданнях. На переконання скаржника, заявлені відповідачем вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00грн є неспівмірними зі складністю даної справи, обсягом наданих послуг, а також не мають розумного розміру.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 у справі №922/3478/25 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі №922/3478/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/3478/25 на 21.01.2026 о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
02.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Чарівний лан" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційних скарг, просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Узагальнені доводи відповідача зводяться до наступного:
- постачання електроенергії відповідачу не здійснювалося у спірний період лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, а посилання позивача на споживання електроенергії у березні 2023 року ґрунтується на показах пошкоджених засобів вимірювання, отже такі дані є недостовірними;
- фактичні обставини руйнування трансформатора, що підтверджується доданими фотознімками, свідчать про неможливість подачі електроенергії до електроустановок відповідача та про відсутність напруги у трансформаторі, що виключає можливість стягнення суми втрат холостого ходу трансформатора;
- відповідач вважає, що у зв'язку з відсутністю постачання електроенергії з лютого 2022 року внаслідок пошкодження трансформаторної підстанції та ліній електропередач, руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану пошкодження приладів обліку електроенергії, обсяг споживання відповідача має дорівнювати 0 кВт/г;
- здійснені позивачем розрахунки є неточними та не відповідають вимогам п.п. 8.6.9, 8.6.11 ККОЕЕ та наказу Міненергетики від 13.04.2022 №148, оскільки за основу розрахунку за лютий 2022 року брався показник споживання електроенергії у січні 2022 року (попередньому місяці до розрахункового), тоді як відповідно до вимог діючого законодавства такий розрахунок має здійснюватися за даними середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року (лютому 2021 року) та із застосуванням коефіцієнту приросту/зниження споживання електричної енергії; у свою чергу, допущені порушення порядку нарахування обсягів електроспоживання є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову;
- також відповідач наполягає на тому, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження направлення рахунків та актів приймання-передачі за електроенергію.
Крім того, у поданому відзиві відповідач зазначив, що у зв'язку з розглядом апеляційним справи ТОВ "Чарівний лан" очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн, а докази понесення цих витрат будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України - протягом 5 днів з моменту винесення судом постанови за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 та від 15.01.2026 задоволено заяви представниць ПрАТ "Харківенергозбут" - адвоката Іващенко А.О. та ТОВ "Чарівний лан" - адвоката Білоголовської Л.А. про їх участь у судових засіданнях по справі №922/3478/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
16.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "Харківенергозбут" надійшли додаткові письмові пояснення, за змістом яких позивач зазначає наступне:
- висновки Верховного Суду у постанові від 20.02.2024 у справі №905/644/22, на які посилається відповідач, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах з огляду на відмінні обставини, встановлені судами під час розгляду цих справ;
- посилання відповідача на необхідність надсилання рахунків саме рекомендованим або цінним листом з описом є юридично необґрунтованим і не відповідає вимогам законодавства України;
- доводи відповідача щодо суперечливої поведінки позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у новому складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Лакіза В.В.
21.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ТОВ "Чарівний лан" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у справі №916/2568/25, яка розглядається Господарським судом Одеської області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2026, внесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 22.01.2026 о 11:15 год.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.01.2026 приймали участь представниці скаржників - позивача та третьої особи, які підтримали доводи та вимоги своїх апеляційних скарги, просили суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представниця відповідача у судовому засіданні 22.01.2026 заперечувала проти задоволення апеляційних скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду без змін.
Розглянувши клопотання ПрАТ "Харківенергозбут", викладене в прохальній частині апеляційної скарзі, про залучення до справи нових доказів, судова колегія відмовляє у його задоволенні, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України)
Скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та долучити до справи договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №19/13979 від 28.11.2018, додаток 10 до договору № 19/13979 за лютий 2022 року та додаток 10 до договору №19/13979 за березень 2023 року.
Водночас, колегія суддів зазначає, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.11.2018 № 19/13979, укладений між АТ "Харківобленерго" (оператор системи) та ПрАТ "Харківенергозбут" (постачальник), є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на офіційному сайті AT "Харківобленерго" за посиланням: http://www.oblenergo. kharkov.ua/nm_contract_electricity_supplier.
Враховуючи, що умови зазначеного договору є загальнодоступними та публічними, відомі суду та всім учасникам процесу, тому він не може вважатися новим доказом у розумінні приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України
Що стосується долучених скаржником додатків 10 до договору № 19/13979 за лютий 2022 року та березень 2023 року, то колегія суддів звертає уваги, що такі докази вже наявні в матеріалах справи та надавалися АТ "Харківобленерго" разом із письмовими поясненнями третьої особи (а.с. 107-109, т.2).
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представниць сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" (позивач) є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", тоді як АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу (ОСР).
Відповідно до умов укладеного між ПрАТ "Харківенергозбут" (постачальник) та ТОВ "Чарівний лан" (споживач) договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 61-1382 (далі - договір), до якого останній приєднався на підставі заяви-приєднання на умовах Комерційної пропозиції постачальника №2, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1. договору).
Пунктом 3.1. передбачено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.
Судом встановлено, що відповідач надав позивачу підписану заяву-приєднання до договору на умовах комерційної пропозиції №2.
Додатком до вищевказаної заяви-приєднання до договору визначена інформація щодо об'єктів споживача, на які з 01.01.2019 здійснюється постачання позивачем електричної енергії відповідно до заяви-приєднання, а саме:
1) Комплекс-зерносклад, ЕІС-код 62Z4062215288721 (Харківська область, Ізюмський район, село Капитолівка);
2) Механічна майстерня, ЕІС-код 62Z8072140304477 (Харківська область, Ізюмський район, село Бражківка).
АТ "Харківобленерго" є оператором системи розподілу електричної енергії, який з 01.01.2019 надає споживачу ТОВ "Чарівний лан" послуги з розподілу електроенергії відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу енергії № 61-1382.
Розділом 5 "Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії" передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1. договору).
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається у комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 договору).
Пунктом 5.5 договору передбачено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно з п. 5.7. договору оплата рахунка постачальника за ним договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору, а п. 7.2 передбачено обов'язок постачальника забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; нараховувати та виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.
Також п. 8.2 передбачено, що припинення електропостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Додатковою угодою від 29.11.2019 до договору сторони домовилися здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів.
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що за період лютий 2022 року та березень 2023 року позивачем проведено нарахування, сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію на загальну суму 12832,06грн, а саме:
- за лютий 2022 року на суму 10122,65грн; спожито 2378 кВт*год згідно з актом прийому-передачі (а.с. 33-34 т. 1);
- за березень 2023 року на суму 2709,41грн; спожито 460 кВт*год згідно з актом прийому-передачі (35-36 т.1);
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у цій справі, позивач зазначив, що у період лютий 2022 року та березень 2023 року відповідачем спожито електричну енергію в загальній кількості 2838,00 кВт/год, про що свідчить довідка про обсяги розподіленої електричної енергії споживачу ТОВ "Чарівний лан", яка надана ОСР - АТ "Харківоблененрго" у відповідь на адвокатський запит представника позивача №87 від 09.09.2025.
На підставі наданих оператором системи АТ "Харківобленерго" фактичних обсягів електричної енергії позивачем сформовані рахунки за електричну енергію нараховану у лютому 2022 року на суму 10122,65грн (спожито 2378 кВт*год) та у березні 2023 року на суму 2709,41грн (спожито 460 кВт*год), які було надіслані на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, про що свідчить надані реєстри поштових відправлень АТ "Укрпошта".
Однак дані рахунки не були оплачені відповідачем з посиланням на те, що у нього не виникли зобов'язання з оплати наданих послуг.
Обставини наявності зазначеної суми боргу, який не був оплачений відповідачем, стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з основного боргу у сумі 12832,06грн за спірний період лютого 2022 року та березня 2023 року.
Також, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 610,14грн та інфляційні втрати у сумі 2231,14грн.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення від 28.11.2025 у справі №922/3478/25, яким у задоволені позову відмовлено повністю.
Висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з ґрунтуються на неправильності здійсненого розрахунку обсягу спожитої відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року, а також відсутності доказів того, що електроустановка (трансформатор) відповідача у березні 2023 року знаходилася у працездатному стані та була фізично підключена до електромережі.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 цього Кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинний на момент існування спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
За змістом ч.ч. 2, 6, 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
У пункті 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено (далі - ПРРЕЕ), що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами (п. 1.2.15 ПРРЕЕ).
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Досліджені судом матеріали справи свідчать, що відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу, шляхом подання позивачу заяви-приєднання, на умовах публічної комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору).
Судом встановлено, що у заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком 1 до договору, зокрема, у розділі Персоніфіковані дані споживача вказано оператора системи, з яким споживач (відповідач) уклав договір розподілу електричної енергії - АТ "Харківобленегро"; зазначено адреси об'єктів споживача та ЕІС-коди точок комерційного обліку:
1. Комплекс-зерносклад, ЕІС-код 62Z4062215288721 (Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Капитолівка);
2. Механічна майстерня, ЕІС-код 62Z8072140304477 (Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Бражківка).
Згідно із п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п. 4.12. ПРРЕЕ).
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13. ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 2.1.1 Кодексу комерційного обліку, комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО (адміністратором комерційного обліку) та здійснюється ППКО (постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії) відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.
Пунктом 2.2.2 Кодексу комерційного обліку передбачено, що АКО виконує функції, зокрема, щодо надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов'язані з певною ТКО (точкою комерційного обліку).
Згідно відомостей адміністратора комерційного обліку - АТ "Харківобленерго" (звітів про покази засобів обліку та довідки про обсяги розподіленої електроенергії) споживач ТОВ "Чарівний лан" спожив наступний обсяг розподіленої електричної енергії по двом точкам комерційного обліку (ЕІС-коди 62Z4062215288721 та 62Z8072140304477): у лютому 2022 року - 2378 кВт/год, у березні 2023 року - 460 кВт/год.
З наданого позивачем листа оператора системи АТ "Харківобленерго" №16-48/7881 від 22.09.2025 вбачається наступне:
1) зняття показів у період лютого 2022 за адресою: с. Капитолівка, Ізюмський район, с. Бражківка, персоналом АТ "Харківобленерго" не проводилося; звіти про покази засобів обліку електричної енергії за період лютий 2022 року відповідачем до АТ "Харківобленерго" не подавалися; у зв'язку з ненаданням відповідачем як споживачем звіту про покази засобів обліку, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за лютий 2022 року визначено розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця.
2) обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії по об'єкту споживача за адресою: с. Капитолівка, Ізюмський район, с. Бражківка, Ізюмський район (ЕІС-коди 62Z4062215288721 та 62Z8072140304477) визначені таким чином:
- за лютий 2022 року обсяги розподіленої електричної енергії визначено на підставі середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця (за значенням середньодобового споживання) у зв'язку з відсутністю звіту про дані комерційних засобів обліку за лютий 2022 року нараховано 2378 кВт/год;
- за березень 2023 року обсяги розподіленої електричної енергії визначено на підставі звіту про покази засобів обліку електричної енергії, наданої споживачем та нараховано 460 кВт/год.
Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору він поставив (продав) відповідачу електричну енергію, а відповідач, в свою чергу, у період лютого 2022 року, березня 2023 року спожив (прийняв) електричну енергію у загальному обсязі 2838 кВт*год на загальну суму 12832,06грн, що підтверджується належними доказами.
Так, позивач сформував та направив відповідачу відповідні платіжні документи, у тому числі рахунки:
- за лютий 2022 року на суму 10122,65грн (відповідно до акту прийому-передачі за лютий 2022 року);
- за березень 2023 року на суму 2709,41грн (відповідно до акту прийому-передачі за березень 2023 року).
При формуванні та виставленні рахунку позивач виходив із обсягів спожитої електричної енергії, дані про які отримав від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленрго", що відображені у довідці про обсяги розподіленої електроенергії за спірний період, актах про обсяги розподіленої енергії тощо (а.с. 24-28 т.1).
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження обсягів споживання ТОВ "Чарівний лан" електричної енергії суд першої інстанції зазначив про їх неналежність та невідповідність законодавству, зокрема, п.п. 8.6.9 - 8.6.11. Кодексу комерційного обліку та п. 9 Наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" (далі - Положення №148).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що обсяг спожитої ТОВ "Чарівний лан" електроенергії визначено на підставі відомостей оператора системи розподілу - АТ "Харківоленерго" (лист №16-48/7881 від 22.09.2025, довідки про обсяги розподіленої електроенергії), згідно яких споживач ТОВ "Чарівний лан" спожив наступний обсяг розподіленої електричної енергії по двом точкам комерційного обліку (ЕІС-коди 62Z4062215288721 та 62Z8072140304477): у лютому 2022 року - 2378 кВт/год, у березні 2023 року - 460 кВт/год.
Проаналізувавши відомості оператора системи розподілу - АТ "Харківоленерго" колегія суддів зазначає, що останні відображають дані щомісячних обсягів виключно за інформацією засобів обліку оператора системи розподілу.
Згідно з пунктом 1 Положення №148 учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.
Підпунктами 1, 2 п. 9 Положення № 148 передбачено, що:
1) обсяги споживання електричної енергії на об'єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу КОЕЕ, крім об'єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;
2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:
з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);
приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об'єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;
приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;
у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.
Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи.
Таким чином, нормами п.п. 1, 2 п. 9 Положення № 148 як спеціального підзаконного нормативно-правового акта встановлено особливості правового регулювання відносин, пов'язаних із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об'єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.
Водночас зі змісту абз. 6 пп. 2 п. 9 Положення № 148 вбачається, що розрахунок коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу має здійснювати вказаний оператор за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №905/644/22).
Як встановлено судом, відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-1382 від 01.01.2019, адреси об'єктів ТОВ "Чарівний лан" за ЕІС-кодами точок комерційного обліку знаходяться на території Харківської області (Ізюмський район, с. Капитолівка та с. Бражківка), яка відноситься територій, де з 24.02.2022 по 24.09.2022 велися бойові дії, а також тимчасово окупованих рф (згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", який був чинний до 20.03.2025, тобто на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із висновками Верховного Суду у наведеній вище постанові, норми пп.1, 2 п.9 Положення №148 зобов'язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів. При цьому, визначення обсягів споживання електричної енергії на об'єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об'єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв'язку з пошкодженням чи руйнуванням об'єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що чинне в спірний період (лютий, квітень, травень 2022 року) законодавство в сфері електроенергетики стосовно будь-яких споживачів електричної енергії, чиї заживлені об'єкти розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, дозволяло визначення обсягів споживання електричної енергії на об'єктах таких споживачів за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року виключно із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання.
Тобто відносини щодо визначення обсягу електроспоживання таких об'єктів під час дії в Україні воєнного стану є предметом окремого правового регулювання згідно з Положенням №148.
Незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призводить до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії (права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №905/644/22, від 26.03.2024 у cправі №910/6757/23).
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що положення Кодексу КОЕЕ, так і норми Положення №148 вимагають від постачальника послуг здійснювати розрахунок середньодобового споживання електроенергії в аналогічному періоді попереднього календарного року.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією проти України відповідачем був виданий наказ №3 про тимчасове припинення роботи підприємства. У зв'язку з наведеним відповідач зазначає, що він не мав об'єктивної можливості проводити свою господарську діяльність з 24.02.2022 та, як наслідок, використовувати (споживати електричну енергію) у спірний період.
Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується сторонами цього спору, що доступу до приладів обліку електричної енергії ТОВ "Чарівний лан" у них не було з 24.02.2022, а отже, у них була відсутня можливість передати будь-які відомості щодо фактичних обсягів (визначених на підставі приладів обліку) споживання електричної енергії відповідачем у відповідний період.
Водночас позивачем та третьої особою не заперечується те, що обсяг спожитої електроенергії відповідачем у лютому 2022 року по точкам обліку коди ЕІС 62Z4062215288721 та 62Z8072140304477 розраховано оператором системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку - АТ "Харкіобленерго" шляхом визначення середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця, а саме: січня 2022 року.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що здійснений розрахунок обсягу спожитої відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року шляхом визначення середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця (січня 2022 року) не відповідає вимогам Кодексу КОЕЕ та Положення №148.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок розміру заборгованості ТОВ "Чарівний лан" за лютий 2022 року в обсязі 2.378,00 кВт*год на суму 10122,65грн, який (розрахунок) зроблено без урахування середньодобового споживання електроенергії в аналогічному періоді попереднього календарного року та без використання відповідного коефіцієнта ґрунтується на помилковому застосуванні положень п.п. 8.6.9, 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, отже такий розрахунок не може вважатися достовірним
Що стосується доводів апеляційних скарг про відповідність здійсненого розрахунку вимогам п.п. 4.12, 4.13 розділу IV ПРРЕЕ, колегія суддів зазначає, що такі розрахунки ОСР не свідчать про правильність наведених у них даних, оскільки колегією суддів встановлено неправильність проведеної самої методики розрахунків.
Виходячи із встанволених обставин справи, судова колегія наголошує, що звертаючись з відповідним позовом про стягнення заборгованості за електроенергію, яка у даному випадку споживалася на об'єкті у зоні проведення бойових дій, позивач мав надати розрахунок обсягів електроспоживання виходячи з даних (показників) їх середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії.
Однак, надані позивачем докази щодо обсягів спожитої відповідачем електроенергії у лютому 2022 року відображають дані щомісячних обсягів виключно за інформацією засобів обліку адміністратора комерційного обліку (ОСР), а не за даними (показниками) середньодобового споживання відповідача в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії.
У той же час, надані позивачем розрахунки здійснені на підставі середньодобового споживання попереднього місяця січня 2022 року (облік яких був проведений АТ "Харківобленерго" відповідно до п.8.6.9, п. 8.6.11 ККО), а не виходячи з даних середньодобового споживання аналогічного періоду попереднього року (тобто січня 2021 року), а також не містять даних про застосування відповідного коефіцієнту приросту/зниження споживання.
Отже, позивачем не доведено, що спірні розрахунки за лютий 2022 року були проведені відповідно до вимог пп. 1, 2 п. 9 Положення №148, а саме, із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електроенергії та даних її середньодобового обсягу споживання відповідачем в аналогічному періоді попереднього року.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинними документами у даній справі не підтверджено середньодобове споживання відповідачем електричної енергії в аналогічному періоді попереднього року при розрахунку сум за постачання електричної енергії за лютий 2022 року.
При цьому у господарського суду відсутня можливість самостійно здійснити відповідний перерахунок, оскільки позивачем до суду першої інстанції не надано даних щодо обсягів споживання відповідача в аналогічному періоді попереднього року та дані щодо коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії.
Відтак, позивачем не підтверджено правомірності проведеного розрахунку за вищезазначеною методикою обсягу спожитої ТОВ "Чарівний лан" електроенергії у лютому 2022 року.
Оскільки обсяги спожитої ТОВ "Чарівний лан" електричної енергії, визначені на підставі відомостей оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" (лист №16-48/7881 від 22.09.2025, довідки про обсяги розподіленої електроенергії), покладені в основу актів наданих послуг та виставлених позивачем рахунків на оплату, суд апеляційної інстанції зазначає про неправильність розрахунку вартості спожитої відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року, а відтак і недоведеність суми заборгованості, що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, ПрАТ "Харківенергозбут" просило стягнути з ТОВ "Чарівний лан" заборгованість за поставлену ним електричну енергію у період березня 2023 року.
Місцевим господарським судом встановлено, що 31.03.2023 відповідачем були передані третій особі (АТ "Харківобленерго") поточні покази приладу обліку за об'єктом "Комплекс-зерносклад, с. Капитолівка" № електролічильника 26078499, які дорівнювали 005240,48 кВт*год.
Тобто, за період з 01.02.2022 до 31.03.2023 обсяг розподіленої відповідачу електричної енергії становив 56,00 кВт*год (різниця між попередніми та поточними показами приладу обліку).
На підставі вказаного звіту позивачем був складений акт про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Чарівний лан" за березень 2023 року, згідно яким кількість спожитої відповідачем електричної енергії дорівнює 40,00 кВт*год; втрати в ТМ і ЛЕП становлять 420,00 кВт*год; а загальна кількість електричної енергії складає 460,00 кВт*год.
Крім того, відповідно до фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником - ПрАТ "Харківенергозбут", відповідачу нараховано за березень 2023 року обсяг електроенергії 460 кВт*год, вартість якої складає 2709,41грн
На підставі цих даних позивачем був сформований та направлений відповідачу рахунок за електричну енергію за березень 2023 на суму 2709,41грн, які фактично є втратами холостого ходу трансформатора.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача втрат холостого ходу трансформатора на загальну суму 2709,41грн за період березня 2023 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до додатку №11а до договору "Розрахунок витрат електричної енергії в мережах споживача" розрахунок платних витрат проводиться щомісяця відповідно до "Методики по визначенню витрат електроенергії в трансформаторах і лініях електропередач", затвердженою Міненергетики України 18.02.1998.
01.01.2014 набрали чинності Методичні рекомендації визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затверджені наказом Міненерговугілля України №399 від 21.09.2013, які рекомендовано застосовувати для визначення технологічних витрат електричної енергії в елементах електричної мережі (силових трансформаторах, лініях електропередавання і реакторах) споживачів та інших суб'єктів господарювання при виконанні розрахунків обсягів споживання, передачі, постачання і виробництва електроенергії у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 №28, та іншими нормативними документами (якщо розташування точок вимірювання електричної енергії не збігається з межею балансової належності елементів електричної мережі), для визначення технологічних витрат електричної енергії, що пов'язані з передачею електричної енергії електричними мережами суб'єктів господарювання, а також при складанні балансів електричної енергії в електричних мережах із переважно симетричним навантаженням.
У цих Методичних рекомендаціях до технологічних витрат електричної енергії відносять втрати енергії, обумовлені електромагнітними процесами у струмопровідних частинах електричної мережі і осердях апаратів при її передачі, а також кліматичні втрати та втрати енергії в ізоляції елементів мережі (далі - втрати електричної енергії).
АТ "Харківобленерго", яке виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу, що надає позивачу відомості щодо нарахувань, зазначило про те, що з початком повномасштабного вторгнення трансформатор споживача перебував у стані без навантаження, віддачі електричної енергії не відбувалось, коефіцієнт потужності був малий, тому втрати навантаження на трансформатор набагато менше, ніж при звичайному режимі роботи та не залежать від споживання електричної енергії.
За наведеного, АТ "Харківобленерго" посилалось на те, що сформовані акти про обсяги розподіленої електричної енергії за лютий 2022 року та березень 2023 року та передані покази обліку електричної енергії відповідно до додатку №10 "Фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії" №19/13979 від 28.11.2018 по споживачу ТОВ "Чарівний лан" повністю відповідають чинному законодавству та умовам договору.
У свою чергу, відповідач заперечував факт споживання електричної енергії у спірний період, посилаючись на те, що у відповідності до актів комісійного обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії від 08.05.2023 та від 18.01.2024, що також встановлено у рішенні Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 у справі №922/2436/24, виробничі об'єкти останнього були зруйновані.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до наказу №3 від 24.02.2022 ТОВ "Чарівний лан" тимчасово призупинило роботу, а тому не могло споживати електричну енергію після 24.02.2022.
Відновлення роботи відповідача відбулося лише 03.05.2023 після деокупації Ізюмського району Харківської області, про що свідчить наказ №1 від 03.05.2023.
Також відповідач зазначив, що прилад обліку №26078499 був встановлений у трансформаторній підстанції та вийшов з ладу з моменту пошкодження трансформаторної підстанції.
Крім того, нерухоме майно відповідача також було пошкоджено орієнтовано у червні 2022 року, про що свідчать Акти комісійного обстеження.
Зі змісту листа від 07.08.2024 №16-48/5761 АТ "Харківобленерго" вбачається, що 04.03.2022 внаслідок обстрілу об'єкту ТОВ "Чарівний лан" відбулося знеструмлення с. Капитолівка, Ізюмського району, Харківської області. Після деокупації вказаного населеного пункту, обстеження стану мереж та виконання відновлювальних робіт на обладнанні товариства, 11.10.2022 електропостачання було відновлено.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що факт руйнування об'єктів нерухомого майна відповідача, пошкодження та виходу з ладу трансформатора, який забезпечував енергопостачання ТОВ "Чарівний лан", у тому числі підтверджується вищевказаним листом оператора системи - АТ "Харківобленерго", який є офіційним документом, складеним у межах повноважень відповідного суб'єкта.
Разом з цим, досліджені судом матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що після 11.10.2022 на об'єктах ТОВ "Чарівний лан", які наведені у додатку до заяви-приєднання, відповідачем здійснювалося споживання електричної енергії.
Як встановлено судом, в ході судового розгляду справи сторони не заперечували того факту, що ПрАТ "Харківенергозбут" починаючи з 01.03.2022 не здійснювало та до цього часу не здійснює постачання електроенергії на об'єкти ТОВ "Чарівний лан". Тобто, після повномасштабного вторгнення на територію України відповідач не споживає електроенергію за договором.
Як свідчить зміст листа №16-48/9620 від 04.11.2025 АТ "Харківобленерго", оператор системи розподілу також підтвердив відсутність постачання електроенергії ТОВ "Чарівний лан" з початку повномасштабного вторгнення на території України, зокрема, зазначив, що:
- точки обліку відповідача не підключені до мережі lзюмського РЕМ, підприємство ТОВ "Чарiвний лан" зруйновано в результаті бойових дій та пошкоджені засоби вимірювання;
- у березні 2023 року ПЛ 6 кВ Комплекс-2, вiд якої заживлена частина об'єктів ТОВ "Чарiвний лан" в селі Капитолiвка, перебуває в зруйнованому стані внаслідок ведення бойових дій на цій території.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що факт нарахування витрат холостого ходу у березні 2023 року відповідно до додатку № 11а до договору про постачання електричної енергії від 01.02.2011 №61-1382 та до положень Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах i лініях електропередавання, за відсутності фактичного постачання ТОВ "Чарівний лан" електричної енергії у березні 2023 року є неправомірним, оскільки суперечить принципу реальності господарських операцій та вимогам чинного законодавства щодо обліку та розрахунків за спожиту електроенергію.
Оскільки в ході судового розгляду справи ані позивачем, ані третьою особою не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, що у березні 2023 року, за який здійснено нарахування електроенергії в обсязі 420,00 кВт*год., трансформатор перебував у працездатному стані та був фізично підключений до електричної мережі відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що здійснення такого нарахування на основі розрахункових даних без фактичного споживання суперечить принципу обґрунтованості грошових вимог.
З огляду на вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що при визначенні обсягів споживання ТОВ "Чарівний лан" електричної енергії у лютому 2022 та березні 2023 року не було враховано вимоги п.п. 8.6.9 - 8.6.11. розділу VІІІ Кодексу КОЕЕ та п. 9 Положення №148, а також не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами перебування трансформатора, до якого був підключений відповідач, у березні 2023 у працездатному стані та його фізичного підключення до електромережі, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту у лютому 2022 та березні 2023 року електричну енергію в загальному розмірі 12832,06грн та нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
Переглядаючи додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі №922/3478/25, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити у першій заяві по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п.т 1.20. постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву від 14.10.2025 відповідач зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 5000,00 грн, а також зробив заяву про те, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
02.12.2025 ТОВ "Чарівний лан" було подано до господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просив стягнути з позивача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
При цьому така заява подана в межах п'ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду першої інстанції від 28.11.2025.
Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У свою чергу, від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності, є занадто завищеною та безпідставною. В акті приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2025 не зазначено кількість витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг), що унеможливлює оцінку гонорару адвоката та, відповідно, розміру судових витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерію співмірності. У зв'язку з чим позивач просив суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18).
Як встановлено судом з матеріалів справи, на підтвердження факту надання правничої допомоги відповідачем надано суду наступні документи:
- договір про надання правничої допомоги від 01.10.2025 №01/10-01, укладений між адвокатом Білоголовською Л.А. та клієнтом ТОВ "Чарівний лан", за умовами якого клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу при розгляді Господарським судом Харківської області справи №922/3478/25 за грошову винагороду у фіксованому розмірі 5000,00грн;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2025 №01/10-01, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв необхідну правничу допомогу при розгляді Господарським судом Харківської області справи №922/3478/25 на суму 5000,00грн;
- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та понесених витрат за Договором про надання правничої допомоги від 01.10.2025 №01/10-01.
Як свідчить зміст підписаного між сторонами акту здавання-приймання наданих послуг за договором №01/10-01 від 01.10.2025 про надання правничої допомоги, адвокатом Білоголовською Л.А. надано клієнту (відповідачу) надані наступні послуги:
- вивчення обставин справи № 922/3478/25 та поданої позовної заяви;
- аналіз чинного законодавства та судової практики по аналогічних спорах;
- підготовка та направлення до ПрАТ "Харківенергозбут" адвокатського запиту від 03.10.2025;
- підготовка та направлення до АТ "Харківобленерго" адвокатського запиту від 03.10.2025;
- підготовка, узгодження з клієнтом відзиву на позовну заяву;
- вивчення та проведення аналізу відповіді на відзив у справі № 922/3478/25;
- підготовка, узгодження з клієнтом заперечень (на відповідь на відзив);
- вивчення та проведення аналізу пояснень АТ "Харківобленерго";
- підготовка додаткових письмових пояснень у справі №922/3478/25 в зв'язку з поданням АТ "Харківобленерго" пояснень третьої особи, узгодження правової позиції з клієнтом;
- підготовка клопотання про долучення доказів у справі №922/3478/25.
Що стосується заперечень позивача з приводу того, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2025 не зазначено кількість витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг), що унеможливлює оцінку гонорару адвоката, колегія суддів звертає увагу на правові висновки, викладені у п.п. 139 - 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №922/1964/21, про те, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Як встановлено судом, у даному випадку сторони погодили, що вартість послуг за даним договором становить 5000,00грн, тобто, сторони узгодили фіксований розмір оплати послуг адвоката.
Судова колегія наголошує, що саме лише незазначення в акті про надання правничої допомоги витрат часу адвоката на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм у оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19).
Колегія суддів відхиляє посилання скаржників на неспіврозмірність заявлених для стягнення послуг адвоката відповідача, яка, на їх думку, виражається у незначній складності даної справ, з огляду на таке.
Як вже зазначалось, умовами договору передбачено фіксований розмір вартості послуг адвоката у сумі 5000,00грн, і до матеріалів справи відповідачм надано акт здавання-прийому наданої правничої (правової) допомоги, в якому вказано детальний опис наданої правової (правничої) допомоги.
Колегія суддів приймає до уваги, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", і суд може втручатися у такі відносини (зменшувати витрати) лише у виключних випадках, зокрема, при явному завищеній суми, заявленої до відшкодування з іншої сторони.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що посилаючись на завищення відповідачем розміру витрат на правову допомогу, скаржниками, у свою чергу, не наведено обґрунтованих доводів, яка саме сума, на їх думку, є пропорційною та обґрунтованою до ціни позову.
Позивач, заперечуючи проти заяви відповідача щодо розподілу витрат на правову допомогу, не просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, із визначення суми, яку він вважає співмірною, а лише посилався на те, що розмір витрат на правову допомогу є неспівмірними із складністю справи і ціною позову та недоведеність витрат на правничу допомогу.
Одне лише посилання скаржників на недотримання критеріїв розумності, співрозмірності та справедливості не є безумовною підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої суду про те, що відповідач надав належні, достатні та достовірні докази, які у сукупності дають підстави для висновку про обґрунтованість понесених витрат на правничу допомогу у визначеному розмірі 5000,00грн, а тому витрати, які він поніс у зв'язку з укладенням договору з адвокатом із зазначенням фіксованої суми гонорару, суд першої інстанції правомірно поклав на позивача у повному обсязі.
Вирішуючи, чи відповідає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу критеріям, які слід застосовувати при визначенні розміру відповідних витрат, суд має враховує: складність справи та ціну позову; обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторони, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи.
З огляду на встановлену складність справи, предмет та ціну позову, характер спірних правовідносин, об'єм поданих представником відповідача доказів та складених процесуальних документів, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір судових витрат у розмірі 5000,00грн є співмірним з наданими адвокатом послугами та фактичними обставинами справи.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що такий розмір витрат на правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, адже такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною адвокатом роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є обґрунтованими та документально підтверджений.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача у розмірі 5000,00 грн.
Доводи апеляційних скарг позивача та третьої особи наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявників апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційні скарги ПрАТ "Харківенергозбут" та АТ "Харківобленерго" задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 та додаткове рішення від 10.12.2025 у справі №922/3478/25 підлягають залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" та Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі №922/3478/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі №922/3478/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 02.02.2026.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя П.В. Демідова
Суддя В.В. Лакіза