ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 лютого 2026 року Справа № 903/657/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на рішення Господарського суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року у справі №903/657/25 (суддя Бідюк С.В.)
за позовом Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник", м. Житомир
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде", м. Київ
про стягнення 675 905,88 грн
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року у справі №903/657/25 задоволено позов Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" про стягнення 675 905,88 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року у справі №903/657/25 задоволено частково заяву представника Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" від 21 жовтня 2025 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2026 року у справі №903/657/25 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на рішення Господарського суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року у справі №903/657/25. Рішення Господарського суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року у справі №903/657/25 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року у справі №903/657/25 залишено без змін.
20 січня 2026 року від Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2026 року у справі №903/657/25 прийнято заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" про ухвалення додаткового рішення до розгляду. Розгляд заяви Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснити без повідомлення учасників справи.
21 січня 2026 року від ТОВ "Ватценроде" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому заявник просить суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Колегія суддів, розглянувши заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, дійшла висновку про наявність правових підстав для його часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу Приватною ремонтно-будівельною фірмою "Комунальник" повідомлено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, на правничу допомогу, які позивач поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 15000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть подані відповідно до частини 8 статті 141 ГПК України.
В заяві про ухвалення додаткової постанови Приватна ремонтно-будівельна фірма "Комунальник" зауважила, що стороною позивача помилково вказано номер статті Господарського процесуального кодексу України - стаття 141, замість правильної - статті 129. Тобто, у відзиві на апеляційну скаргу позивач мав на увазі зміст частини 8 статті 129 ГПК України стосовно того, що докази понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Доводи ТОВ "Ватценроде", викладені у запереченнях на заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" про ухвалення додаткової постанови, зводяться до твердження про недотримання позивачем вимог частини 8 статті 129 ГПК України щодо заявлення та підтвердження судових витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, посилання позивача у відзиві на частину 8 статті 141 ГПК України замість частини 8 статті 129 ГПК України є очевидною технічною помилкою, яка не спотворює зміст поданої заяви, не вводить суд або іншу сторону в оману, не позбавляє відповідача можливості зрозуміти процесуальну позицію позивача.
При цьому слід враховувати, що частина 8 статті 141 ЦПК України за своїм змістом є аналогічною частині 8 статті 129 ГПК України, оскільки регулює ідентичне питання, а саме порядок та строки подання доказів судових витрат після ухвалення рішення суду.
З урахуванням принципу jura novit curia (суд знає закон) суд не пов'язаний правовою кваліфікацією, запропонованою стороною, та зобов'язаний застосовувати правильну норму матеріального чи процесуального права незалежно від її формального зазначення учасником справи.
Твердження відповідача про те, що позивач нібито не зробив заяви у розумінні частини 8 статті 129 ГПК України, ґрунтується виключно на надмірному формалізмі та буквальному тлумаченні норми без урахування її цілі. Фактично у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено орієнтовний розмір судових витрат та прямо повідомлено про намір подати докази таких витрат після ухвалення рішення суду.
Посилання ТОВ "Ватценроде" на положення частини 4 статті 13 ГПК України про процесуальні ризики сторін є необґрунтованим, оскільки позивач вчинив усі необхідні процесуальні дії, спрямовані на заявлення судових витрат, а відповідач не зазнав жодних негативних наслідків чи обмежень своїх процесуальних прав. Формальна помилка у номері статті не може розцінюватися як невчинення процесуальної дії. Застосування настільки суворого формального підходу суперечило б засадам справедливості, змагальності та пропорційності, а також усталеній практиці Верховного Суду, який неодноразово наголошував на недопустимості надмірного формалізму.
Постанова у справі №903/657/25 ухвалена 14 січня 2026 року, таким чином, останнім днем строку для подання позивачем доказів надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції є 19 січня 2026 року. Таким чином, представником позивача дотримано вимоги процесуального законодавства щодо попереднього визначення розміру витрат та порядку подання доказів на їх підтвердження.
До заяви про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат представником позивача додано копії: договору про надання правничої допомоги №20/06 від 20 червня 2025 року, ордеру на надання правничої допомоги серії АМ №1176316 від 24 грудня 2025 року ПРБФ "Комунальник" адвокатом Українець О.Л., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000991 від 07 листопада 2018 року, посвідчення адвоката України №000991 від 07 листопада 2018 року, акту приймання передачі наданої правничої допомоги від 19 січня 2026 року.
Так, з наданих доказів вбачається, що за змістом пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги №20/06 від 20 червня 2025 року предметом договору є зобов'язання адвоката в наданні клієнту правничої допомоги у визначених в даному пункті формах і видах.
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного вище договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами на підставі акту приймання-передачі наданої правничої допомоги. Сплата гонорару (винагороди) адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у готівковий чи безготівковий спосіб після підписання сторонами акту приймання передачі наданої правничої допомоги протягом трьох календарних днів.
Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 19 січня 2026 року за договором про надання правничої допомоги №20/06 від 20 червня 2025 року адвокатом позивачеві надано наступні послуги на загальну суму 15000,00 грн: підготовка та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Ватценроде" від 24 грудня 2025 року (12000,00 грн). Участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 14 січня 2026 року (3000,00 грн).
Дослідивши вищевказані документи, суд апеляційної інстанції зазначає, що подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75 - 78 ГПК України.
Однак, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №904/5726/19, від 16 листопада 2022 року у справі №906/513/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21та інші).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, колегією суддів встановлено, що заявником не наведено переконливих доводів стосовно співмірності заявлених до стягнення витрат у розмірі 15000,00 грн із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на надання відповідачу 3 професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Колегія суддів частково погоджується із запереченнями ТОВ "Ватценроде" щодо заявлених до стягнення витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція ПРБФ "Комунальник" дійсно була сформована ще під час розгляду справи у суді першої інстанції та фактично є продубльованою у суді апеляційної інстанції, зокрема у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, судом апеляційної інстанції було залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 31 жовтня 2025 року у справі №903/657/25, яким присуджено до стягнення з ТОВ "Ватценроде" на користь ПРБФ "Комунальник" 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Тобто, послуги з правничої допомоги поглинаються та вже є частково відшкодованими.
З огляду на встановлені обставини у системному взаємозв'язку з правовими приписами частини 5 статті 129 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані представником позивача докази у підтвердження понесених витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлена представником позивача сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи №903/657/25 у суді апеляційної інстанції в сумі 15000,00 грн є завищеною щодо іншої сторони, що не відповідає принципам господарського судочинства, зокрема забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.
Отже, оцінивши доводи заяви про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на зазначені вище критерії їх оцінки та керуючись статтями 2, 123, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на користь БРПФ "Комунальник" з ТОВ "Ватценроде" слід стягнути 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.
В задоволені решти заяви представника позивача в розмірі 5000 грн слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд.29, пов. 6, каб. 605, код ЄДРПОУ 39030336) на користь Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" (10014, м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, буд.3, ЄДРПОУ 20425612) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
У задоволені решти заяви відмовити.
3. Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання додаткової постанови.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "03" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.