ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" січня 2026 р. Справа№ 910/1049/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представника скаржника Терещука Ю.А. в режимі відеоконференції
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року
у справі №910/1049/25 (суддя Омельченко Л.В.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Постановою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25, серед іншого, відмовлено АТ "ПУМБ" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення його боргів та призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, АТ "ПУМБ" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25 та закрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , стягнути з боржника на користь АТ "ПУМБ" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 01.12.2025 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "ПУМБ" на постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1049/25.
11.12.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/1049/25/7255/25 від 10.12.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року апеляційну скаргу АТ "ПУМБ" на постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
22.12.2025 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2025 року надано докази сплати судового збору у розмірі 4 844,80 грн.
Ухвалою суду від 23.12.2025 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "ПУМБ" на постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 22.01.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданих відзивах на апеляційну скаргу боржник та арбітражний керуючий Белінська Н.О. просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
16.01.2026 від представника АТ "ПУМБ" Терещука Ю.О. через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь в судовому засіданні 22.01.2026 та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026 для розгляду справи №910/1049/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Козир Т.П.
Ухвалою суду від 20.01.2026 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/1049/25 за апеляційною скаргою АТ "Перший Український міжнародний банк" на постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року, а також задоволено клопотання представника скаржника та призначено проведення судового засідання 22.01.2026 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції.
21.01.2026 керуючим реалізацією майна боржника арбітражним керуючим Белінською Н.О. через систему "Електронний суд" подано клопотання про участь в судовому засіданні 22.01.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 21.01.2026 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Представник АТ "ПУМБ" в судовому засіданні 22.01.2026 року в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25 та закрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Боржник або його представники та арбітражний керуючий Белінська Н.О. в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
22.01.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у даній справі - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію процедури реструктуризації боргів боржника, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Як встановлено судом, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/1049/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито ухвалою суду від 03.03.2025 року за заявою боржника у зв'язку із відсутністю у нього фінансової можливості сплатити наявну кредиторську заборгованість у розмірі 958 893,81 грн. Керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 16.06.2025 визнано кредиторами фізичної особи ОСОБА_1 : АТ "Таскомбанк" на загальну суму 104 279,73 грн., з яких: 6 056,00 грн. - судовий збір (позачергово), 98 223,73 грн. - основний борг (друга черга); АТ "Перший Український міжнародний банк" на загальну суму 146 856,35 грн., з яких: 4 844,80 грн. - судовий збір (позачергово), 142 011,55 грн. - основний борг (друга черга).
14.08.2025 року арбітражний керуючий Белінська Н.О. звернулась до суду із заявою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення його боргів, яке з посиланням на ст.130 КУзПБ мотивовано тим, що зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації або про перехід до процедури погашення боргів.
В свою чергу, 18.08.2025 року від АТ "ПУМБ" надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/1049/25, оскільки дії боржника є недобросовісними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за взяті на себе грошові зобов'язання.
За наслідками розгляду заявлених вимог, постановою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25, серед іншого, відмовлено АТ "ПУМБ" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення його боргів та призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Постанова суду в частині відмови у задоволенні клопотання банку мотивована тим, що керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражним керуючим Белінською Н.О. вчинено всі дії у процедурі реструктуризації боргів боржника, спрямовані на виявлення і пошук майна боржника та грошових коштів для погашення наявної у нього заборгованості. При цьому, судом не встановлено ознак недобросовісної поведінки боржника, а відповідних доказів ухилення боржника від виконання своїх грошових зобов'язань АТ "ПУМБ" не надано.
Разом з тим, визнаючи боржника банкрутом, місцевим судом вказано, що протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не подано погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної АТ "ПУМБ" постанови колегія суддів вважає висновок господарського суду міста Києва передчасним та таким, що прийнятий без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУзПБ, основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є:
1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;
2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника;
3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно ч. 7 наведеної статті суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Крім того, в силу положень ч. 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом цієї норми:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч. 11 ст. 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Судова колегія наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Апеляційний господарський суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).
Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
Таке тлумачення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв'язку з п. 2 ч. 4 статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч. 1 статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п'ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов'язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Колегія суддів наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:
- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;
- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 статті 123, ч. 11 статті 126 КУзПБ.
Оскільки у частині одинадцятій статті 126 КУзПБ конкретизовано лише момент, з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
Враховуючи наведене, приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч. 11 ст. 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 року у справі № 903/806/20 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 року у справі №920/27/21.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 відкрито провадження у справі №910/1049/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Оскільки протягом тривалого часу план реструктуризації боргів боржника зборами кредиторів не схвалено керуючий реструктуризацією звернувся до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, за наслідками розгляду якого місцевим судом 13.10.2025 року прийнято оскаржувану наразі постанову.
Апеляційний господарський суд вважає, що висновок про перехід до судової процедури погашення боргів боржника в даному випадку є помилковим та передчасним з огляду на наступне.
Так, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів.
Окрім наведеного, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Водночас, місцевий господарський суд вказаних обставин справи не встановив, не дав їм жодної правової оцінки та в оскаржуваній постанові не відобразив, дотримання учасниками справи своїх процесуальних обов'язків для досягнення мети процедури неплатоспроможності фізичної особи не перевірив, обмежившись лише висновком про неприйняття зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника упродовж трьох місяців, чим допустився поверхневого підходу до вирішення даного питання, який полягає у формальному підрахунку строків та встановленні факту відсутності як рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, так і активів боржника, що свідчить про неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Судова колегія наголошує, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 130 КзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 16.12.2021 року у справі №910/8306/20 та від 25.08.2021 року у справі №925/473/20.
З матеріалів справи вбачається, що боржником разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було подано на схвалення зборів кредиторів план реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 16.06.2025 визнано кредиторами фізичної особи ОСОБА_1 : АТ "Таскомбанк" на загальну суму 104 279,73 грн., з яких: 6 056,00 грн. - судовий збір (позачергово), 98 223,73 грн. - основний борг (друга черга); АТ "Перший Український міжнародний банк" на загальну суму 146 856,35 грн., з яких: 4 844,80 грн. - судовий збір (позачергово), 142 011,55 грн. - основний борг (друга черга), а також зобов'язано керуючого ретсруктуризацією провести збори кредиторів провести збори кредиторів боржника не пізніше 04.08.2025.
17.07.2025 року було проведено повторні перші збори кредиторів у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в режимі опитування, оскільки перші збори не відбулись за відсутності кворуму.
Серед питань порядку денного було, в тому числі, розгляд плану реструктуризації боргів боржника та питання подальшої процедури у справі.
Так, за умовами наданого на схвалення плану реструктуризації станом на 17.06.2025 року середньомісячний дохід боржника - 15 484,10 грн.;
- загальні витрати боржника (в місяць) - 11 983,56 грн.
- необхідний прожитковий мінімум в місяць для боржника - 3 028 грн.;
- необхідні витрати в місяць на медичне лікування - 2 654 грн.;
- плата за комунальні послуги житла в середньому - 2 601,56 грн.;
- плата за послуги мобільного зв'язку та Інтернету - 200,00 грн.;
- плата за місяць на проїзд - 2 000,00 грн.
- необхідні витрати в місяць на корм для тварин - 1 500,00 грн.
Різниця між доходами та витратами становить 3 500,54 грн.
Таким чином, для погашення вимог кредиторів щомісяця буде виділятися 3500,00 грн., як наслідок у разі затвердження такого плану протягом п'яти років буде погашено вимоги АТ "ПУМБ" та АТ "Таскомбанк" з судового збору та частково вимоги другої черги, а також відбудеться списання решти вимог.
Тобто, умовами плану реструктуризації пропонується погашення 83,3% визнаної судом заборгованості, а також списання 16,7% такої заборгованості.
На повторних зборах кредиторів 17.07.2025 року було вирішено не схвалювати план реструктуризації боргів боржника станом на 17.06.2025 року, направити такий план на доопрацювання, розглянути пропозицію кредитора щодо збільшення щомісячної грошової виплати на 1000,00 грн., а у разі відмови від пропозиції кредитора - боржнику надати документальне підтвердження необхідних витрат на лікування, також вирішено скликати наступні збори кредиторів для розгляду оновленого плану реструктуризації боргів боржника.
При цьому, дослідивши умови плану реструктуризації та наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що окрім відповідних розписок, зроблених боржником власноруч, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності щомісячних витрат на медичне лікування та їх розміру, як і відсутні такі докази щодо витрат на проїзд та на корм для тварин, а тому кредитором було обґрунтовано запропоновано збільшити щомісячну суму виплат кредиторам на 1000,00 грн., з 3500,00 грн. до 4500,00 грн., що дозволить здійснити погашення вимог кредиторів у повному обсязі.
При цьому, за розрахунками суду, збільшення щомісячної суми виплат кредиторам навіть на 686,00 грн. дозволить у повному обсязі погасити вимоги визнаних судом кредиторів без необхідності їх прощення (списання).
Судова колегія наголошує, що легітимною метою процедури банкрутства (неплатоспроможності) є саме задоволення вимог кредиторів, тобто погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Отже, задекларований та офіційний дохід боржника дозволяє в даному випадку у повній мірі виконати запропоновані кредиторами умови та здійснити погашення вимог кредиторів у визначений планом термін.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всупереч рішення зборів кредиторів, вказана пропозиція боржником залишена без реагування, жодних пояснень чи пропозицій з цього приводу боржником не надано та у справі відсутні, зміни (уточнення) до плану реструктуризації боргів боржника не внесено та на погодження (схвалення) зборів кредиторів такий план в оновленій редакції не виносився, як наслідок керуючим реструктуризацією наступні збори кредиторів для розгляду оновленого плану реструктуризації боргів боржника не скликались та голосування за розгляд оновленого плану реструктуризації на зборах кредиторів не проводилось.
Вказані обставини свідчать про те, що кредитори, зокрема АТ "ПУМБ", не ухилялись від можливості розгляду та схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , а виходили з обставин відсутності реального та обґрунтованого плану, який би відповідав вимогам КУзПБ та враховував пропозиції, викладені кредиторами на зборах 17.07.2025 року.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову, наведеного вище не врахував та у мотивувальній частині постанови не надав оцінки ані обставинам невиконання боржником та арбітражним керуючим вимог зборів кредиторів від 17.07.2025 року, ані підставам, які унеможливили подання суду на затвердження погодженого боржником та схваленого кредиторами плану реструктуризації.
Разом з тим, до винесення на збори кредиторів питання схвалення належного плану реструктуризації боргів боржника, з урахуванням пропозиції АТ "ПУМБ", судова колегія позбавлена можливості дізнатись позицію кредиторів на предмет його схвалення або відхилення та, за наслідками його дослідження, самостійно оцінити план на відповідність його вимогам КУзПБ та дійти однозначного висновку про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Крім того, слід також зазначити, що визнаючи боржника банкрутом лише з підстав того, що протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не подано погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, судом першої інстанції залишено поза увагою та не враховано, що попереднє засідання суду, на якому було визнано кредиторів боржника та затверджено відповідний реєстр, відбулось 16.06.2025 року, тобто вже після спливу тримісячного строку з дня відкриття провадження у даній справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
В свою чергу, відсутність у справі визнаних судом кредиторів сама по собі не дозволяла подати суду погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника у межах визначеного КУзПБ строків.
Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що при винесенні постанови від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25 Господарським судом міста Києва не взято до уваги висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20, в частині заборони застосування формального підходу підрахунку строків, передбачених приписами КУзПБ, не встановлено неоплатності боржника при переході до процедури погашення боргів, тобто недостатності майна для задоволення вимог кредиторів шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника, а також не враховано всіх обставин справи, які об'єктивно вплинули на підстави не подання до суду у встановленні законодавством строки погодженого з боржником та схваленого зборами кредиторів плану реструктуризації боргів.
На вказані вище обставини, які були встановлені апеляційним судом, суд першої інстанції уваги не звернув та дійсних обставин, що мають значення для розгляду справи, не з'ясував, у зв'язку з чим дійшов помилкового та передчасного висновку про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм права під час прийняття оскаржуваної постанови.
З урахуванням вищенаведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а справа №910/1049/25 - направленню до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію процедури реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду на стадію процедури реструктуризації боргів боржника, розподіл судових витрат скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в даному випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на постанову Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25 задовольнити частково.
2.Постанову господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі №910/1049/25 скасувати.
3.Матеріали справи №910/1049/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію процедури реструктуризації боргів боржника.
4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 04.02.2026 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
Т.П. Козир