вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2026 р. Справа№ 910/3873/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Маркович В.О.
від відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Соло-СВ"
на рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2025 р. (повний текст складено 08.10.2025 р.)
у справі № 910/3873/25 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"
до Приватного підприємства "Соло-СВ"
про стягнення 2495970,51 грн,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Соло-СВ" про стягнення 2495970,51 грн, з яких: 1193458,80 грн заборгованості за непоставлений товар, 98975,33 грн 3% річних, 852227,68 грн пені та 351308,70 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про виготовлення та поставку товару від 21.04.2020 р. в частині своєчасної та повної поставки товару.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2025 р. у справі № 910/3873/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Соло-СВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" 1193458,80 грн заборгованості за непоставлений товар, 1961,85 грн 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Приватне підприємство "Соло-СВ" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази узгодження між сторонами конкретних строків поставки для кожної партії товару за рахунками 2021 року (письмових заявок, графіків поставки тощо). Рахунки-фактури є документами на оплату, а не документами, що встановлюють строки поставки.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Соло-СВ" у справі № 910/3205/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Соло-СВ" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу у справі № 910/3873/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3873/25 та призначено до розгляду на 16.12.2025 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 р. відкладено розгляд справи до 27.01.2026 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.
У судовому засіданні 27.01.2026 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача вдруге не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги.
27.01.2026 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з погіршенням стану здоров'я представника відповідача, що підтверджується консультативним висновком лікаря терапевта від 25.01.2026 р.
Також, обґрунтовуючи вказане клопотання, представник відповідача посилається на те, що в межах діяльності Адвокатського об'єднання «Сенсум» ведення клієнта - Приватного підприємства «Соло-СВ» у даній справі було передоручено адвокату Каплунову Олексію Геннадійовичу.
Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки звертаючись із вказаним клопотанням, представник відповідача не надав доказів передоручення йому ведення клієнта - Приватного підприємства «Соло-СВ» у даній справі.
Крім цього, представник відповідача був відсутній у минулому судовому засіданні 16.12.2025 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
21.04.2020 р. між Приватним підприємством "Соло-СВ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард" (далі - покупець) укладено договір про виготовлення та поставку товару (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити покупцю замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, далі - товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору.
Згідно з п. 2.1 договору ціна, кількість товару, що підлягає виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначається у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (видаткових накладних, товарно-транспортних, фактичних).
Як передбачено п. 3.1 договору, загальна сума цього договору складає загальну суму вартості поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних на товар за період дії цього договору.
За п. п. 3.2, 3.3 договору сума договору збільшується на розмір фактичних транспортних витрат, в разі замовлення транспортування, які оплачує покупець. У випадку зміни ціни на товар, що поставляється постачальником, згідно з цим договором, відповідно змінюється сума договору.
У відповідності до п. 5.2 договору, поставка товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу та в строки, що зазначені замовником в письмових замовленнях та погодженні виконавцем.
Згідно з п. 5.5 договору поставка товару здійснюється на об'єкт (и) замовника, адреси та відвантажувальні реквізити яких повідомляються виконавцю в заявках замовника.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що письмові заявки та/або зміни до них надсилаються за 3 (три) робочі дні до дати поставки, факсимільним зв'язком з підтвердженням отриманого замовлення уповноваженою особою виконавця та їх заміною на оригінали до початку завантаження товару.
За п. 6.2 договору у виняткових випадках замовник також може подавати заявку по телефону не пізніше 24 годин до початку поставки, узгодивши з виконавцем строк та/або графік поставки та надати належним чином оформлений оригінал заявки до початку завантаження товару.
У випадку, якщо виконавець не має можливості поставити замовлений товар в строк, зазначений в письмовій заявці, він повинен повідомити про це замовника в термін 1 (одного) робочого дня з моменту отримання заявки, зазначивши при цьому той строк, в який поставка буде найкоротшою та можливою (п. 6.4 договору).
Як передбачено п. 7.4 договору, оплата здійснюється замовником на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість товару. При здійсненні розрахунків замовник зобов'язаний зазначити в платіжному документі номер та дату даного договору.
Згідно з п. 7.5 договору замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 даного договору.
Пунктом 7.11 договору визначено, що кількість отриманого товару при розрахунках сторони визначають кожний місяць на підставі накладних на фактично отриманий товар, станом на 24-у годину останнього дня місяця, про що сторони підписують акт узгодження. Замовник зобов'язаний після надання виконавцем акту узгодження, підписати його та поставити печатку і в термін протягом 3-х календарних днів повернути виконавцю.
У відповідності до п. 8.3 договору за несвоєчасну поставку партії товару, згідно замовлення, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.
Сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане (п. 8.5 договору).
Згідно з п. 8.6 договору незалежно від сплати пені та штрафу сторона, що порушила договір, відшкодовує іншій стороні завдані збитки.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 10.1 договору).
На виконання умов укладеного договору, на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату товару, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 15156245,42 грн.
Відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 13962786,62 грн, що підтверджується видатковими накладними та актом звірки, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1193458,80 грн (15156245,42 грн - 13962786,62 грн). Також за порушення виконання зобов'язання позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 15156245,42 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та актом звірки.
Однак відповідачем на виконання умов договору було поставлено позивачу товар на загальну суму 13962786,62 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний представниками та скріплений печатками сторін.
Отже відповідачем не було здійснено поставку товару на загальну суму 1193458,80 грн, а саме:
- по рахунку № 140 від 28.08.2021 р. на суму 94396,80 грн недопоставлений товар під порядковим номером № 12;
- по рахунку № 173 від 05.10.2021 р. на суму 322491,60 грн недопоставлений товар під порядковим номером № 3;
- по рахунку № 176 від 05.10.2021 р. на суму 322491,60 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 2, № 3;
- по рахунку № 179 від 05.10.2021 р. на суму 322491,60 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 1, № 2, № 3;
- по рахунку № 182 від 05.10.2021 р. на суму 322491,60 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5;
- по рахунку № 211 від 24.11.2021 р. на суму 25128,00 грн недопоставлений товар під порядковим номером № 1;
- по рахунку № 214 від 24.11.2021 р. на суму 253128,00 грн недопоставлений товар під порядковим номером № 1;
- по рахунку № 216 від 24.11.2021 р. на суму 253128,00 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 1, № 6;
- по рахунку № 217 від 24.11.2021 р. на суму 253128,00 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 1, № 2, № 3, № 6, № 8;
- по рахунку № 222 від 02.12.2021 р. на суму 13603,20 грн недопоставлений товар під порядковим номером № 1;
- по рахунку № 225 від 02.12.2021 р. на суму 23556,00 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 7, № 11, № 12, № 14, № 15, № 16;
- по рахунку № 226 від 02.12.2021 р. на суму 230556,00 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17;
- по рахунку № 239 від 29.12.2021 р. на суму 54348,00 грн недопоставлений товар під порядковими номерами № 1, № 2, № 3, № 6, № 7.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень ч. 2 ст. 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Отже, покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено 100% попередню оплату товару за договором поставки від 21.04.2020 р. у розмірі 1193458,80 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними.
Позивач вказує, що на підставі п. 6.2 укладеного договору він здійснював замовлення товару по телефону. Оскільки бетонні вироби мають різну форму та вагу, логістичний відділ формував замовлення за даними параметрами та постачальник відвантажував товар у машини по розмірам і вазі, яка не перевищує нормативну. Таким чином, товар з одного замовлення міг прибувати до замовника в різних машинах та різних датах.
Відповідно до п. 5.2 договору поставка товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу та в строки, що зазначені замовником в письмових замовленнях та погоджені виконавцем.
Згідно з п. 5.5 договору поставка товару здійснюється на об'єкт (и) замовника, адреси та відвантажувальні реквізити яких повідомляються виконавцю в заявках замовника.
Як передбачено п. 6.1 договору, письмові заявки та/або зміни до них надсилаються за 3 (три) робочі дні до дати поставки, факсимільним зв'язком з підтвердженням отриманого замовлення уповноваженою особою виконавця та їх заміною на оригінали до початку завантаження товару.
За п. 6.2 договору, у виняткових випадках замовник також може подавати заявку по телефону не пізніше 24 годин до початку поставки, узгодивши з виконавцем строк та/або графік поставки та надати належним чином оформлений оригінал заявки до початку завантаження товару.
Отже за умовами укладеного договору поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок замовника, в яких зазначається товар, що замовляється, адреси, відвантажувальні реквізити та строки поставки, в свою чергу, виконавець на підставі вказаних письмових заявок позивача здійснює поставку товару.
Проте, у матеріалах справи відсутні відповідні письмові заявки, на підставі яких відповідач здійснював поставку товару та з яких можливо встановити строки поставки товару.
При цьому, за умовами договору можливе замовлення товару в телефонному режимі, однак замовлення товару в телефонному режимі не звільняє позивача від обов'язку надати відповідачу письмову заявку на поставку товару.
Відповідач своїми конклюдентними діями, а саме шляхом здійснення поставки товару на підставі усних замовлень позивача, що вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних на часткову поставку товару, підтвердив факт узгодження сторонами поставки товару у такий спосіб.
Позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між сплаченою сумою попередньої оплати у розмірі 15156245,42 грн та фактично поставленим позивачем товаром на суму 13962786,62 грн, що становить 1193458, 80 грн.
Разом з цим, враховуючи що сторонами в укладеному договорі було погоджено поставку товару на підставі письмових заявок, в яких зазначається товар, що замовляється, адреси, відвантажувальні реквізити та строки поставки, проте позивач здійснював замовлення товару в телефонному режимі, а відповідач, в свою чергу, здійснював поставку на підставі усних замовлень позивача, відсутня можливість встановити строк поставки товару по кожній заявці та, відповідно, встановити момент прострочення поставки товару.
В той же час, з матеріалів справи вбачається факт наявності передплати позивача у сумі 1193458,80 грн, оскільки станом на дату подання позову відповідачем не було поставлено позивачу товар на вказану суму, відповідно відповідач зобов'язаний повернути позивачу вказані кошти.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
18.02.2025 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 24 з вимогою про повернення у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги кошти у розмірі 1193458,80 грн.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 26.02.2025 р., що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором № 2030100108864 АТ «Укрпошта».
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був повернути передоплату у розмірі 1193458,80 грн у строк до 05.03.2025 р., тому починаючи з 06.03.2025 р. відбулось прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з повернення сплаченої суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1193458,80 грн заборгованості за непоставлений товар є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 852227,68 грн пені за період з 20.06.2022 р. по 31.12.2023 р.
Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну поставку партії товару згідно із замовленням, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.
Як було встановлено вище, за умовами укладеного договору поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок, в яких зазначається строк поставки.
Однак позивач здійснював замовлення товару в телефонному режимі, а відповідач, в свою чергу, здійснював поставку товару на підставі усних замовлень позивача, тому неможливо встановити строк поставки товару по кожній заявці та, відповідно, встановити момент прострочення поставки товару, як підставу для нарахування пені за прострочення поставки товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 852227,68 грн за період з 20.06.2022 р. по 31.12.2023 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Також за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 98975,33 грн 3% річних за період з 20.06.2022 р. по 25.03.2025 р. та 351308,70 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2022 р. по 28.02.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Як було встановлено вище, при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем було допущено помилку у даті виникнення у відповідача прострочення грошового зобов'язання, оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення сплаченої суми попередньої оплати почалось з 06.03.2025 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 1961,85 грн за період з 06.03.2025 р. по 25.03.2025 р.
При цьому, інфляційні втрати, нараховані позивачем за період з 01.07.2022 р. по 28.02.2025 р. у розмірі 351308,70 грн, не підлягають задоволенню, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося починаючи з 06.03.2025 р., тобто поза межами заявленого позивачем періоду нарахування.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2025 р. у справі № 910/3873/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Соло-СВ" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Соло-СВ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2025 р. у справі № 910/3873/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Соло-СВ".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03.02.2026 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран