справа № 991/267/26
провадження № 11-сс/991/94/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
29 січня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.01.2026 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р. відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, -
19.01.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду захисником подані доповнення до апеляційної скарги.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене прокурором САП ОСОБА_8 , та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, з визначенням застави у розмірі 3,5 млн. грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, знищення речей чи документів, які мають значення для провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення, тощо. Стверджує, що ОСОБА_7 є особою призовного віку і не має підстав для отримання відстрочки від мобілізації, що унеможливлює його виїзд за кордон. Крім того, він виїжджав за межі території України після початку досудового розслідування у даному провадженні та, відповідно, мав можливість переховуватись від кримінального переслідування, однак не скористався цією нагодою, що свідчить про відсутність цього ризику. Натомість, доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 листувався з ОСОБА_10 щодо можливості виїзду за межі України у зв'язку з досудовим розслідуванням не становлять реальних ризиків переховування від слідства. Також, в матеріалах клопотання відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_7 вчиняє чи вчиняв тиск на свідків у провадженні, а наведені в оскаржуваній ухвалі посадові особи низки юридичних осі, від спілкування з якими ОСОБА_7 має утримуватись, не перебувають на території Одеської області, що унеможливлює їх спілкування з підозрюваним. Крім того, відсутні докази того, що ОСОБА_7 може знищити речі чи документи, які мають значення для провадження. Окремо захисник звертає увагу на непомірність застави, визначеної підозрюваному оскаржуваною ухвалою, оскільки слідчий суддя проігнорував факт накладення арешту на все його майно, що унеможливлює його реалізацію з метою внесення застави. Крім того, ОСОБА_7 має захворювання, є єдиним годувальником в сім'ї та на його утриманні перебуває вагітна від нього ОСОБА_11 , з якою вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах, а також двоє її малолітніх дітей.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор САП ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що ухвала слідчого судді є обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить жодних доводів, що були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Зауважив, що слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали в повному обсязі досліджено та враховано як обставини кримінального провадження, так і відомості, що характеризують особу підозрюваного.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_10 з травня по грудень 2019 року, будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», розуміючи, що підприємство готується до приватизації, про що вже були прийняті відповідні рішення Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, вирішив протиправно обернути на свою користь чуже майно - а саме, майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання. При цьому, знаючи про наявність виконавчого провадження про стягнення з ДП «Чоразморшлях» коштів на користь фізичних і юридичних осіб на загальну суму 37 737 221,10 грн., розуміючи, що відчуження державного майна, належного ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання, без погодження з органом управління та ФДМУ неможливе, розробив злочинний план, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом примусового відчуження майна органами виконавчої служби на користь заздалегідь визначених осіб за заниженою вартістю.
Розуміючи, що реалізувати злочинний план самостійно неможливо, ОСОБА_10 залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_7 , як пособника ОСОБА_12 , яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», як співорганізатора ОСОБА_13 , який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю. Роль ОСОБА_13 у досягненні спільної злочинної мети полягала у забезпеченні фінансування злочину, створенні товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду якого буде передано нерухоме майно, придбане ОСОБА_7 на торгах, а саме ТОВ «Чорномор-Бризбуд». Роль ОСОБА_7 полягала у забезпеченні придбання на торгах майнового комплексу за заниженою вартістю шляхом спотворення результатів торгів, не допустивши перемоги у торгах непідконтрольного учасника, реєстрації майна на своє ім'я та його подальшій передачі до статутного капіталу товариства, створеного ОСОБА_13 . У свою чергу, ОСОБА_12 як пособник, будучи директором та оцінювачем ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада», видала завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна ДП «Чоразморшлях» із визначенням істотно заниженої вартості - 6 455 494,74 грн., для надання органу, що здійснює виконавче провадження.
Натомість, згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 24.11.2021 р., ринкова вартість відповідного об'єкта становить 59 717 000 грн.
Реалізуючи зазначене, ОСОБА_7 , взявши участь у процедурах торгів та реєстрації виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, на своє ім'я, не допустивши перемоги в електронних торгах непідконтрольного учасника, шляхом приховування реального вигодонабувача - ОСОБА_13 , у змові із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , заволодів вказаним виробничим будинком з господарськими будівлями та спорудами вартістю 59 717 000 грн., що складає об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У подальшому, згідно протоколу зборів учасників ТОВ «Чорномор-Бризбуд» від 13.07.2020 р. ОСОБА_7 увійшов до складу учасників раніше створеного ОСОБА_13 ТОВ «Чорномор-Бризбуд» із внеском до статутного капіталу товариства вказаного виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами, та розподілом часток таким чином: ОСОБА_13 - 16,66% частки у статутному капіталі, що складає 3 млн. грн., ОСОБА_7 - 83,34% частки в статутному капіталі, що складає 15 млн. грн. 14.07.2020 року ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі з ОСОБА_14 , який діяв від імені ОСОБА_13 , та згідно з якими ОСОБА_7 передав ОСОБА_13 83,34% частки у статутному капіталі ТОВ «Чорномор-Бризбуд», що складає 15 млн. грн., вийшовши з числа учасників товариства. В забезпечення виконання ОСОБА_15 зобов'язань перед ОСОБА_16 за договором позики ТОВ «Чорномор-Бризбуд», власником якого є ОСОБА_17 , як майновим поручителем, надано в іпотеку нерухоме майно - вищевказаний виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Відтак, ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_13 , з метою надання правомірного вигляду володіння останнім майном, набутим злочинним шляхом, з метою приховування джерел його походження, володіючи таким майном, розпорядився ним та вчинив правочини з передачі до статутного капіталу ТОВ «Чорномор-Бризбуд» виробничого будинку із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, вартістю 59 717 000 грн.
19.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалюючи рішення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у клопотанні.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.
Разом з тим, розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчим суддею було зменшено до 3,5 млн. грн. При цьому, враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний коштів у визначеному раніше розмірі 4 208 920 грн. не вніс. На думку слідчого судді, наразі такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.
У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України та визначені в ухвалі слідчого судді від 21.11.2025 р.
4. Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не ставить під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, а оскаржує доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та розмір застави, визначений слідчим суддею.
Відповідно, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в цій частині.
4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність чотирьох ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.
Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про офіційний дохід підозрюваного, який є достатнім для тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, згідно до протоколу огляду від 14.11.2024 р. мобільного телефона iPhone 13 Pro, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , у телефоні виявлено листування між останнім та абонентом « ОСОБА_18 » (за версією органу досудового розслідування - ОСОБА_7 ) щодо можливості виїзду за межі України у зв'язку із здійсненням досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 129-139).
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 є особою призовного віку та не має підстав для виїзду за межі України не нівелюють існування ризику переховування, оскільки наявність вищевказаного листування, яке може свідчити про намір відшукати можливість для виїзду за межі України, вказує на ймовірність ухилення підозрюваного від участі у кримінальному провадженні. При цьому, законодавчі обмеження щодо виїзду за кордон не виключають можливості перетину державного кордону поза офіційними пунктами пропуску. Крім того, при оцінці наявності цього ризику колегія суддів враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.
Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, слідчий суддя правильно врахував відсутність у ОСОБА_7 підтверджуючих документів щодо законності походження коштів на придбання виробничого будинку із господарськими будівлями та спорудами, який розташований у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, а також оцінив виявлені у його телефоні повідомлення про переведення коштів через низку юридичних осіб як ймовірне створення умов для приховування або знищення цих документів.
Доводи апеляційної скарги про підтвердження походження коштів ОСОБА_7 у розмірі 13,5 млн. грн. для оплати вартості вказаного нерухомого майна, яке останній придбав під час аукціону, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки версія сторони захисту щодо походження цих коштів не є сталою. Зокрема, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 30.03.2022 р., кошти, якими він розраховувався за придбання виробничого будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованого у смт. Олександрівка, є його особистими (т. 1 а.с. 115-119). Натомість, сторона обвинувачення стверджує, що на теперішній час не віднайдено документів, які б підтверджували законність походження коштів у сумі 13,5 млн. грн., оскільки згідно матеріалів клопотання загальна сума задекларованих ОСОБА_7 доходів за 1998-2020 р.р. становить 14 382 205 грн., що ставить під сумнів здійснення ним розрахунку за цей об'єкт нерухомості. При цьому, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 05.05.2023 р., кошти у сумі 15 млн. грн. він нібито отримав від ОСОБА_19 за передачу до статутного капіталу ТОВ «Чорномор-Бризбуд» вищевказаного виробничого будинку із господарськими будівлями та спорудами. В той же час, під час апеляційного розгляду сторона захисту надала документи на підтвердження того, що начебто ОСОБА_7 отримав грошові кошти у розмірі 15 млн. грн. у якості тимчасової позики взамін на передачу у власність третіх осіб належного йому нерухомого майна (т. 4 а.с. 205-210).
Крім того, під час огляду інформації в мобільному телефоні ОСОБА_7 виявлено обмін повідомленнями, у яких він надсилав реквізити ТОВ «Укрфуд Лимитед» та ПП ФГ «Фафоритагропосєев» із пропозиціями переведення коштів із безготівкової форми у готівкову. Ці обставини можуть свідчити про те, що ОСОБА_7 ймовірно забезпечив виведення та подальше обготівковування коштів у сумі 11 154 692,72 грн. з рахунків ТОВ «Байкорп» на користь інших юридичних осіб, а саме: ТОВ «ФГ «Джанат-Юг», ПП ВТФ «Агро-Ленд», ТОВ «Євро Сіетл», ПП «ВКФ «Ітекпром», ТОВ «Укрфуд Лимитед», ТОВ «Прайм Трейдент», ПП ФГ «Фаворитагропосєв», ТОВ «Партнер Оілтрейд» (т. 3 а.с. 107-202). Водночас, наразі органом досудового розслідування не віднайдено договори, акти виконаних робіт, прийому-передачі товарів та послуг, укладені між ТОВ «Байкорп» та вищезазначеними юридичними особами. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних у провадженні, слідчий суддя врахував, що у провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . Крім того, наразі не допитано ряд свідків, зокрема ОСОБА_20 , який перебуває за межами України, та ОСОБА_21 , що створює умови для можливого впливу на їх процесуальну поведінку. Також, існує ризик впливу на службових осіб низки суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ «ФГ «Джанат-Юг», ПП ВТФ «Агро-Ленд», ТОВ «Євро Сіетл», ПП «ВКФ «Ітекпром», ТОВ «Укрфуд Лимитед», ТОВ «Прайм Трейдент», ПП ФГ «Фаворитагропосєв», ТОВ «Партнер Оілтрейд». Крім того, як вже зазначалось вище, під час огляду мобільного телефона, вилученого у ОСОБА_10 , зафіксовано листування з абонентом « ОСОБА_18 » (ймовірно ОСОБА_7 ), яке стосується обговорення обставин досудового розслідування у даному провадженні та можливості виїзду за межі країни, що свідчить про підтримання комунікації між підозрюваними з використанням сторонніх засобів зв'язку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого суді про існування ризику незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити інкриміноване, слідчий суддя слушно взяв до уваги те, що ОСОБА_7 інкриміновано виведення та перетворення в готівку коштів у сумі 11 154 692,72 грн. із рахунків ТОВ «Байкорп», а також внесення об'єкта у статутний капітал ТОВ «Чорномор-Бризбуд» за отримання від ОСОБА_19 15 млн. грн. - тобто, легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом. Окрім того, після вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_7 ймовірно сприяв іншим особам у вчиненні аналогічних дій, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, легалізацією незаконних коштів, переведенням їх з безготівкової форми у готівку та вчиненням фіктивних фінансових операцій. На переконання колегії суддів, наведені обставини свідчать про стійку кримінальну поведінку ОСОБА_7 , що проявляється не лише у вчинених ним діях, а й у сприянні іншим особам у вчиненні аналогічних правопорушень. Відтак, ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення може існувати.
Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів допиту, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, комп'ютерів, тощо, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності всіх вищезазначених ризиків.
4.2. Щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам провадження, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки наявність певних соціальних зв'язків підозрюваного за місцем його проживання в Україні, зокрема, роботи та родини, з урахуванням відомостей про його майновий стан, не є достатньо міцними, аби утримати від реалізації встановлених ризиків, зокрема, переховування.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема і ті, які визначені ч. 1 ст. 178 КПК України.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, в апеляційній скарзі захист не порушує питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поруки, особистого зобов'язання чи домашнього арешту, натомість, ставить вимогу про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в цілому, чому вже надана оцінка у попередніх розділах цієї ухвали, а відтак, колегія суддів не вдається до додаткової оцінки обставин, що стосуються вирішення даного питання.
4.3. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Як вбачається зі змісту клопотання, злочини, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжкими. При цьому, злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у відповідності до примітки ст. 45 КК України, відноситься до корупційних.
Згідно з абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів. Випадки корупції, пов'язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.
Відтак, корупція є однією з основних загроз національній безпеці, яка підриває фінансову систему, наслідками чого може бути втрата країною політичних та економічних позицій на міжнародній арені, погіршення її іміджу, міжнародна ізоляція, скорочення чи навіть повне припинення зовнішніх інвестицій.
При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3,5 млн. грн.., слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 21.11.2025 р., у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 4 208 920 грн., та до цього часу підозрюваний коштів у визначеному вище розмірі не вніс. Більше того, він утримується під вартою вже більше двох місяців.
Оцінюючи розмір визначеної слідчим суддею застави в контексті доводів апеляційної скарги про її непомірність, колегія суддів також враховує, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , пов'язані із заволодінням майном державного підприємства вартістю 59 717 000 грн. та розтратою коштів цього підприємства у сумі 11 149 505,36 грн., а отже, заподіяні державі збитки є досить значними.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисту про наявність у ОСОБА_7 утриманців - громадянки ОСОБА_11 , з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та двох її неповнолітніх дітей, колегія суддів зазначає, що жодних доказів наведених обставин стороною захисту не надано.
Керуючись своїм внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 двох особливо тяжких злочинів, один з яких є корупційним (що в апеляційній скарзі не заперечується), доведеність існування чотирьох ризиків, виходячи з принципу збереження балансу інтересів сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 3,5 млн. грн., з урахуванням зменшення її майже на 1 млн. грн.., з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Наведене спростовує доводи захисту про неврахування слідчим суддею конкретних обставин даного провадження, особи підозрюваного та його майнового стану. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги про необхідність визначення іншого розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин даного кримінального провадження, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та відсутність ризиків, під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.01.2026 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4