Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/414/26
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/102/26
26 січня 2026 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , подані на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2026 року щодо застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42025000000001123,
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманими 21.01.2026, поданими електронною поштою 20.01.2026 (захисник ОСОБА_6 і прокурор), і через канцелярію суду 21.01.2026 (захисник ОСОБА_9 ), відповідно до п. 5-1 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ апеляційними скаргами на ухвалу, постановлену згідно зі ст. ст. 182 КПК (т. 3 а. с. 201, 208-216; т. 4 а. с. 2-4, 8-9, 14-38).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді клопотання детектива, погоджене Генеральним прокурором, задоволено частково - застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 33 280 000 (тридцять три мільйони двісті вісімдесят тисяч) грн із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
3. Наведене рішення мотивоване: (1) пред'явленням ОСОБА_7 підозри у кримінальному провадженні №42025000000001123 щодо здійснення пропозиції народному депутату надати йому та іншим народним депутатам України неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення ними в інтересах того, хто пропонує або в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їм влади чи службового становища; (2) наявністю обґрунтованої підозри вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) існуванням ризиків, наведених у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК; (4) нездатністю більш м'яких запобіжних заходів забезпечити досягнення мети їх застосування; (5) здатністю визначеної застави забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
ІІI. Вимоги та доводи осіб, які звернулися з апеляційними скаргами
4. В апеляційних скаргах просять: захисники - скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання ( ОСОБА_6 ) чи застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання ( ОСОБА_9 ); прокурор - скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання детектива задовольнити в повному обсязі, збільшивши заставу до 50 000 000 (п'ятдесяти мільйонів) грн і поклавши на підозрювану обов'язок носити електронний засіб контролю.
4.1. Апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 мотивована тим, що: (1) справу розглянуто незаконним складом суду; (2) запобіжний захід застосовано в кримінальному провадженні щодо злочину, відомості про який не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/; (3) інкриміновані дії не правильно кваліфіковані; (4) розмір застави необґрунтований та безпідставно встановлений більшим, ніж максимальний, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК для інкримінованого злочину; (5) суддя поклав на ОСОБА_7 обов'язки, які перешкоджають депутатській діяльності.
4.2. Апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 мотивована тим, що: (1) ухвала постановлена незаконним складом суду, оскільки не було дотримано порядку визначення слідчого судді; (2) не доведено наявність обґрунтованої підозри; (3) додані до клопотання докази, які отримані під час незаконного обшуку приміщення за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 13, є недопустимими; (4) відсутні ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК; (5) визначений розмір застави не відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК і є завідомо непомірним.
4.3. Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що: (1) ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину за який передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі з можливою конфіскацією майна; (2) підозрювана та її чоловік володіють суттєвими майновими ресурсами, в тому числі й отриманими поза межами офіційних джерел доходів; (3) стороною обвинувачення доведено необхідність застосувати такий розмір застави, який зазначено у клопотанні; (4) покладення обов'язку носити електронний засіб контролю необхідно для унеможливлення її переховування; (5) відсутнє обґрунтування підстав неврахування аргументів сторони обвинувачення щодо запропонованого розміру застави; (6) не обґрунтовано неможливість покласти обов'язок носити електронний засіб контролю.
IV. Узагальнені позиції сторін
5. Сторони висловили свої позиції.
5.1. В судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційних скарг сторони захисту, просячи задовольнити, але заперечував проти задоволення апеляції прокурора.
5.2. Захисник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності (т. 4 а. с. 150).
5.3. Підозрювана підтримала доводи апеляційних скарг захисників з мотивів, наведених у них. Водночас ОСОБА_7 заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Зазначила, що: (1) закону не порушувала, підозра необґрунтована; (2) ризики відсутні; (3) застосовані до неї обмеження на спілкування з іншими депутатами парламенту та на поїздки за межі Київської області територією України унеможливлюють реалізацію повноважень як народної депутатки України; (4) визначений розмір застави необґрунтований; (5) в такий спосіб її переслідують через політичну діяльність.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. В ході надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо незаконності складу суду
7. Оскаржувану ухвалу постановлено суддею, визначеним в ході авторозподілу.
7.1. Сторона захисту зазначила про прийняття вказаної ухвали незаконним складом суду, що є підставою для її скасування, оскільки: (1) слідчого суддю визначено до того як ОСОБА_7 отримала відповідне клопотання про застосування запобіжного заходу; (2) на час, коли клопотання мало б розподілятися, а не коли воно фактично передчасно було розподілене, в судді ОСОБА_10 не був найменший коефіцієнт навантаження, через що у випадку дотримання вимог п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК і правил авторозподілу саме на нього дане клопотання не могло бути розподілене.
7.2. Прокурор заперечив проти вказаного доводу, зазначивши, що розподіл клопотання відбувся законно і до початку його розгляду у сторони захисту не було заперечень стосовно порядку визначення складу суду.
7.3. За підсумками перевірки вказаного доводу колегія суддів дійшла висновку про визначення слідчого судді для розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу з дотриманням вимог діючого законодавства, враховуючи, що: (1) у суді функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система та/або її окремі підсистеми (модулі) /далі - ЄСІКС/, що забезпечують, зокрема: об'єктивний і неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді; реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху (ч. 1 ст. 35 КПК); (2) матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, які подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в ЄСІКС, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів (ч. 2 ст. 35 КПК); (3) ст. 376-1 (Незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя) КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до, зокрема, автоматизованої системи, що функціонує в суді, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в таких системах, чи інше втручання в роботу таких систем, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до таких систем; (4) ст. 361 КК передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, а ст. 376 КК - за втручання в діяльність судових органів; (5) клопотання про застосування запобіжного заходу подається в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного конкретних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу (ч. 1 ст. 184 КПК); (6) копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання (ч. 2 ст. 184 КПК).
7.4. Як вбачається з протоколу автоматизованого визначення складу суду суддю ОСОБА_10 було визначено 15.01.2026 автоматизованою системою у якості слідчого судді під час автоматизованого розподілу клопотання (т. 3 а. с. 1).
7.4.1. На відміну від ч. 2 ст. 156 (клопотання про відсторонення від посади) і ч. 3 ст. 172 (клопотання про арешт майна) КПК, які передбачають повернення клопотання, що воно не відповідає вимогам КПК, тому, хто його подав, у жодній з норм кримінального процесуального закону не передбачено подібних або інших наслідків (повернення клопотання, яке не відповідає вимогам закону, чи ін.) для сторони обвинувачення у випадку звернення слідчого, прокурора з клопотанням щодо застосування запобіжного заходу до надання його примірника підозрюваному.
7.4.2. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК).
7.4.3. І хоча п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК дійсно передбачає необхідність долучення слідчим до клопотання про застосування запобіжного заходу підтвердження того, що підозрюваному надані копії такого клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, але недотримання вимог цієї норми, яке звісно є порушенням КПК, проте не істотним, не призводить до неможливості розгляду вказаного клопотання слідчим суддею.
7.4.4. Крім того, жодна норма не наділяє канцелярію суду чи будь-кого з працівників апарату суду повноваженнями не проводити реєстрацію клопотання про застосування запобіжного заходу та здійснення його авторозподілу у разі, якщо до нього не додані всі матеріали, які повинні бути подані згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК.
7.4.5. У свою чергу жодних обгрунтованих тверджень або доказів стосовно того, що автоматизований розподіл на слідчого суддю клопотання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 у цій справі було проведено в суді першої інстанції за відсутності такого клопотання (до його фізичного надходження в суд) стороною захисту не наведено та не надано.
7.5. Наведене та відсутність у матеріалах справи даних про проведення службового розслідування зі вказаного питання, переконує колегію суддів, що розподіл цієї справи на слідчого суддю ОСОБА_10 відбувся з дотриманням вимог КПК.
7.6. Отже, твердження про незаконність складу суду не знайшли свого підтвердження.
(§2) Щодо обґрунтованості підозри
8. Слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК.
8.1. Сторона захисту стверджувала про недоведеність підозри, оскільки: (1) до клопотання не додано жодних доказів на обґрунтування того, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення; (2) слідством не встановлено мети підозрюваної підтримувати чи не підтримувати ті чи інші проєкти нормативно-правових актів; (3) доведення до відома народного депутата України переліку законопроектів за які йому або іншим народним депутатам необхідно голосувати чи не голосувати на засіданні Верховної Ради України не є злочином, а є офіційною позицією партії; (4) інкриміновані дії кваліфіковано неправильно, так як не було факту передачі неправомірної вигоди, що є обов'язковою умовою для кваліфікації за ч. 4 ст. 369 КК [по суті дії з пропозиції надання неправомірної вигоди слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 369 КК, тобто як не тяжкий злочин, що унеможливлює проведення негласних слідчих (розшукових) дій /далі - НС(Р)Д/], а тому протокол НС(Р)Д недопустимий доказ; (4) запобіжний захід застосовано в кримінальному провадженні щодо злочину, відомості про який не були внесені до ЄРДР, через що і з цієї причини долучений до справи протокол НС(Р)Д є недопустимим доказом.
8.2. Крім того, ОСОБА_7 вказала, що кримінальне провадження сфабриковане (розмови змонтовані), а переслідують її виключно через політичну позицію.
8.3. Прокурор зазначив про достатню обґрунтованість підозри наявними матеріалами, а обрання кваліфікації дій за ч. 4 ст. 369 КК обумовлено тим, що неправомірна вигода передбачалася для народних депутатів, тобто осіб, які займають особливо відповідальне становище.
8.4. За підсумками перевірки доводів апеляційних скарг суд апеляційної інстанції погоджується, що наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, інкримінованого їй стороною обвинувачення.
8.5. Так, у законодавстві України поняття «обґрунтована підозра» відсутнє, у зв'язку з чим, зважаючи на ч. 5 ст. 9 КПК, в ході оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків щодо наявності обґрунтованої підозри враховується практика Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/.
8.5.1. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» / Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (п. 184 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 28.11.2017 у справі «Мерабішвілі проти Грузії» / Merabishvili v. Georgia, заява №72508/13).
8.5.2. Отже, при перевірці обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_7 злочину, який вказано у повідомленні про підозру, з'ясовується чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, може бути причетна до вчинення кримінального правопорушення.
8.6. Погоджуючись із висновками слідчого судді стосовно наявності обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення, зазначеного у повідомленні про підозру, колегія суддів виходить із таких фактів та інформації:
8.6.1. 27.11.2025 Генеральний прокурор: (1) на підставі листа заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (вих. №01-7651 вих-25 від 24.11.2025) вніс до ЄРДР відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК, у кримінальному провадженні №42025000000001123 (т. 2 а. с. 1-4, 7); (2) 27.11.2025 вніс до ЄРДР відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК у кримінальному провадженні №42025000000001124 (т. 2 а. с. 15);
8.6.2. 02.12.2025 постановою прокурора САП ОСОБА_8 об'єднано в одне провадження матеріали кримінальних проваджень №42025000000001123 і №42025000000001124 (т. 2 а. с. 17-18);
8.6.3. 13-14.01.2026 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК (невідкладний випадок) проведено обшук у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 13, яким фактично користуються народні депутати політичної партії, у т. ч. ОСОБА_7 та інші (т. 2 а. с. 10-77);
8.6.4. 14.01.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК, а саме у висловленні 12.01.2026 пропозиції надати народному депутату України ОСОБА_11 (дане ім'я змінено стороною обвинувачення) для нього та для інших двох народних депутатів неправомірну вигоду в сумі 30000 доларів США, що згідно з офіційним курсом грн до іноземних валют, встановленим НБУ, складало 1 292 271 грн, за вчинення ним та іншими народними депутатами дій з використанням наданої їм влади та службового становища, а саме за голосування під час пленарного засідання Верховної Ради України 13.01.2026 за законопроекти таким чином, як було визначено ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 83-90);
8.6.5. на підтвердження наведеного стороною обвинувачення надано, зокрема:
(1) протокол за результатами проведення НС(Р)Д - аудіоконтролю особи від 12.01.2026, у якому зафіксовано висловлення ОСОБА_7 пропозиції надати неправомірну вигоду народним депутатам України за голосування «за» чи «проти» під час пленарних засідань Верховної Ради України (т. 2 а. с. 49-56);
(2) протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 09.01.2026, згідно з яким вказав, що в кінці грудня 2025 ОСОБА_7 повідомила йому про готовність платити щомісяця по 10 000 (десять тисяч) доларів США народним депутатам України за голосування ними у Верховній Раді таким чином, як це буде доводити вона (т. 2 а. с. 40-42);
(3) протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 12.01.2026, відповідно до якого ним зазначено, що ОСОБА_7 (а) 12.01.2026 пропонувала йому отримувати неправомірну вигоду для себе та інших двох народних депутатів України в розмірі 10 000 доларів США на одного депутата на місяць за голосування за визначені нею законопроєкти, (б) повідомила про готовність 13.01.2026 передати йому через третіх осіб неправомірну вигоду для нього та ще двох народних депутатів (т. 2 а. с. 43-46);
(4) протокол огляду інформації з мережі Інтернет (сайт Верховної Ради України) від 13.01.2026, у якому відображено порядок денний засідання Верховної Ради України на 13.01.2026 і результати голосувань за вказану дату (т. 2 а. с. 27-39);
(5) протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_11 від 13.01.2026, у якому зафіксовано листування з абонентом « ОСОБА_12 », який повідомляє як потрібно голосувати по кадрових питаннях і за Житловий кодекс (т. 2 а. с. 121-122);
(6) протокол обшуку від 13-14.01.2026 приміщення за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 13, під час якого вилучено мобільні телефони ОСОБА_7 , грошові кошти та чорнові записи (т. 2 а. с. 60-77);
(7) відомості, що містяться у мобільному телефоні, вилученому під час згаданого обшуку, включають листування у месенджері WhatsApp Iphone 14 Pro Max щодо голосування в парламенті за кадрові призначення, наявні файли із таблицями про голосування народних депутатів за законопроєкти та повідомлення із вказівками як потрібно голосувати з приводу кадрових питань 13.01.2026 (т. 2 а. с. 60, 68, 113-120).
8.7. На думку колегії суддів, наведені вище факти можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 могла вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого їй повідомлено про підозру у кримінальному провадженні стосовно пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй та третім особам неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
8.7.1. Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях підозрюваної вини у вчиненні злочину, оскільки питання винуватості вирішується після надходження обвинувального акта до суду.
8.7.2. Наразі фактів, які навела сторона обвинувачення, достатньо для того, щоб орган досудового розслідування продовжував їх перевірку, а щодо підозрюваної був застосований запобіжний захід.
8.7.3. Твердження про змонтування записів розмов, відображених у якості стенограми в протоколі НС(Р)Д, не знайшли свого підтвердження, оскільки жодних достовірних експертних висновків на їх спростування суду не надано, а посилання сторони захисту на аналіз оприлюдненого для суспільства відео-ролику суд апеляційної інстанції відхиляє, зважаючи на те, що: (1) предметом оцінки суду є матеріали судового провадження, додані до клопотання, а не презентаційні матеріали, навіть якщо їх оприлюднено на офіційному веб-сайті органу досудового розслідування; (2) недоліки в оформленні протоколу НС(Р)Д стосовно відображення у ньому тривалості розмови не вказують на те, що така розмова відповідного змісту в зазначений у протоколі час не мала місця чи її суть була зовсім іншою, а свідчать лише про некоректне відображення в протоколі часових проміжків або не точне пояснення про які часові межі фіксації у ньому йдеться.
8.8. Щодо інших доводів про недопустимість доказів, зокрема, протоколу НС(Р)Д, то вони колегією суддів на цій стадії відхиляються, оскільки наразі очевидних підстав для визнання поданих стороною обвинувачення доказів недопустимими не встановлено.
8.8.1. Адже, відомості до ЄРДР були внесені ще 27.11.2025 (т. 2 а. с. 1, 7), що підтверджується наведеним вище. Й те, що в ході проведення розслідування виявлено та зафіксовано лише один з епізодів пропонування неправомірної вигоди, у той час як досудове розслідування проводилося щодо цілого ряду подібних епізодів, не зобов'язувало слідчого, прокурора додатково внести з приводу виявленого факту відомості до ЄРДР за новим номером.
8.8.2. Крім того, довід про неправильність кваліфікації ймовірних дій ОСОБА_7 [кваліфіковані за ч. 4 ст. 369 КК, а не за ч. 1 ст. 369 КК], оскільки не відбулося фактичної передачі неправомірної вигоди, колегія суддів на стадії досудового розслідування вважає необґрунтованим.
Дійсно ч. 1 ст. 369 КК передбачає відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само за надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Водночас ч. 4 ст. 369 КК передбачає відповідальність за діяння, передбачені ч. ч. 1, 2 або 3 цієї статті, якщо, зокрема, неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
Із наведеного вбачається, що вказана в ч. 4 ст. 369 КК відсилка до ч. 1 цієї ж статті, у якій йдеться про відповідальність, у т. ч. за пропозицію надання неправомірної вигоди, дозволяє кваліфікувати пропозицію надання неправомірної вигоди особі, яка займає особливо відповідальне становище (народний депутат України), за ч. 4, а не за ч. 1 ст. 369 закону про кримінальну відповідальність.
8.9. Оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК, у розумінні ч. ч. 4 і 5 ст. 12 КК вважається тяжким [за злочин передбачено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі від 5 до 10 років], то проведення НС(Р)Д у цій справі, результати яких наведені у відповідному протоколі, відповідало вимогам ч. 2 ст. 246 КПК.
8.10. Також колегія суддів вважає безпідставним твердження про політичне переслідування ОСОБА_7 , зважаючи на загальні формулювання про нього зі сторони підозрюваної, яка чітко навіть не зазначила хто і через політичну позицію з приводу чого саме використовує механізми кримінального процесу проти неї з іншою ціллю, аніж для виконання завдань кримінального провадження.
8.11. Отже, на цій стадії підстав для визнання доказів недопустимими не встановлено, а підозра для цілі застосування запобіжного заходу достатньо обґрунтована.
(§3) Щодо наявності/відсутності ризиків
9. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
9.1. Сторона захисту вказала на відсутність вказаних ризиків, мотивуючи це тим, що: (1) підозрювана не має наміру переховуватись; (2) суворість можливого покарання не може свідчити про наявність ризику переховування, порушує принцип презумпції невинуватості; (3) ОСОБА_7 не вчиняла спроб переховуватися; (4) ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, відсутній, оскільки за версією слідства злочин вже закінчений, усі докази знаходяться у сторони обвинувачення; (5) ризики незаконного впливу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення не підтверджені, а законна діяльність підозрюваної як депутата не свідчить про їх наявність.
9.2. Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту, зазначивши про наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, які правильно встановив слідчий суддя.
9.3. За підсумками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідчий суддя правильно встановив наявність п'яти ризиків.
9.4. Надаючи саме таку оцінку, суд враховує зміст ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК, виходячи з яких при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави», зважаючи на який існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК, ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
9.5. На думку суду, наведені слідчим суддею в ухвалі обставини переконливо й не абстрактно демонструють існування ризиків, зазначених стороною обвинувачення.
9.5.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується: (1) підозрою ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого корупційного кримінального правопорушення, за вчинення якого її може очікувати покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років (т. 2 а. с. 83-90); (2) наявністю статусу народної депутатки України та значних фінансових ресурсів (т. 2 а. с. 123-133; т. 3 а. с. 93-144); (3) наявністю широкого кола знайомств, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних і державних органів, а також контактів за межами країни, що зумовлює реальну можливість переховування, в т. ч. залишення території України; (4) наявністю трьох дійсних паспортів громадянки України для виїзду за кордон (т. 2 а. с. 82, 133-135); (5) фактами перетину впродовж останніх трьох років державного кордону (т. 2 а. с. 133-135). Ці факти у їх сукупності та взаємозв'язку свідчать про існування зазначеного ризику.
9.5.2. Також слідчий суддя правильно встановив існування ризику незаконного впливу на свідків, експерта та спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, існування якого підтверджується: (1) наявністю у підозрюваної, зважаючи на її посаду, досвід, авторитет і зв'язки, реального владного і політичного впливу на свідків, зокрема, інших народних депутатів, їхніх помічників, працівників Апарату Верховної Ради України, а також на експертів або спеціалістів, який може бути реалізований з метою зміни або відмови від показань, політичного тиску або публічних заяв, спрямованих на дискредитацію розслідування, через погрози політичного або репутаційного характеру, обіцянки кар'єрних преференцій чи фінансового заохочення; (2) встановленою КПК процедурою отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК); (3) протоколом НС(Р)Д аудіоконтролю особи від 12.01.2026, у якому йдеться про те, що до злочинної діяльності, пов'язаної з наданням неправомірної вигоди народним депутатам України за вчинення ними дій з використанням наданої їм влади та службового становища підозрювана ймовірно залучила також інших осіб, які на даний час не встановлені. Зокрема, в розмові 12.01.2026 ОСОБА_7 називає невстановлену особу на ім'я ОСОБА_13 , яка має передати 13.01.2026 неправомірну вигоду в розмірі 30 000 доларів США для народного депутата ОСОБА_11 і ще 2 народних депутатів України. В цій же розмові підозрювана повідомляє, що в неї є 2-3 особи, які будуть «привозити, віддавати» неправомірну вигоду (т. 2 а. с. 49-56).
Водночас стороною обвинувачення не наведено жодних об'єктивних відомостей, що саме на цих 66 (шістдесят шість) депутатів українського парламенту, імена яких зазначені в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді, може впливати підозрювана. Адже, суд апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами не може перевірити ким саме зі вказаних в ухвалі депутатів Верховної Ради України є особа на ім'я ОСОБА_11 , у той час як прокурор не навів даних про передачу будь-кому зі вказаних депутатів неправомірної вигоди за наведених у цій справі обставин. Натомість ОСОБА_7 надала логічні та послідовні пояснення стосовно мети збору нею, як головою фракції та парламентарем, виявленої у неї під час обшуку аналітики стосовно голосування депутатів у Верховній Раді України.
9.5.3. Існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується: (1) наявністю у підозрюваної доступу до службових приміщень Верховної Ради України, а також можливості впливу на помічників-консультантів, з допомогою яких може знищити або приховати документи, що підтверджують протиправну діяльність; (2) нематеріальним характером значної частини доказів у даному кримінальному провадженні (електронні носії, переписка в месенджерах, чорнові записи), що полегшує їх швидке знищення або модифікацію; (3) вжиттям ОСОБА_7 заходів з метою конспірації своїх злочинних дій (зафіксована в протоколі НС(Р)Д фраза підозрюваної «тут все в порядку, не хвилюйтесь, нормально, ми перевіряємо практично щотиждень, при чому самою найновітнішою технікою, яка взагалі є в країні») і використанням нею месенджеру «Signal» для спілкування щодо події злочину з метою приховування таких дій (т. 2 а. с. 50); (4) встановленням існування на вилучених у ході обшуку офісу політичної партії за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 13, яким, зокрема, користується ОСОБА_7 , мобільних телефонах систематичного видалення переписок, шляхом застосовування режиму автовидалення повідомлень, в тому числі і після початку проведення обшуку (т. 2 а. с. 60-81); (5) перебуванням досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні на початковій стадії збирання доказів і тривалістю відповідних процесуальних дій.
9.5.4. Крім того, слідчий суддя правильно встановив наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який підтверджується: (1) можливістю підозрюваної, використовуючи свій депутатський статус, ініціювати політичний тиск на органи досудового розслідування, публічно дискредитувати детективів, прокурорів і суд; (2) здатністю зловживати парламентськими процедурами (депутатські звернення, запити) з метою втручання у хід розслідування; (3) можливістю створення штучних процесуальних перешкод, зокрема, шляхом подання масованих скарг і клопотань, спрямованих не на захист, а на затягування кримінального процесу; (4) приховуванням ОСОБА_7 факту пропозиції неправомірної вигоди народним депутатам України, шляхом організації вжиття заходів щодо убезпечення своїх злочинних дій від фіксації зі сторони правоохоронного органу, яке мало б дозволити уникнути кримінальної відповідальності - використання інтернет месенджерів, заборона надавати свій номер телефону третім особам і повідомляти про будь-які зв'язки з нею (зафіксована в протоколі НС(Р)Д фраза підозрюваної «ви мій телефон не давайте», «щоб все таки ні ці люди, ні ваш помічник не знав, що це від мене»).
9.5.5. Існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження злочину, який інкримінується, підтверджується: (1) пов'язаністю інкримінованих дій з постійною законодавчою діяльністю (т. 2 а. с. 83-90); (2) відсутністю в діях ОСОБА_7 факту добровільного припинення протиправної поведінки, та її рішучістю при висловленні пропозиції надання неправомірної вигоди, що вказує на націленість систематично (зафіксована в протоколі НС(Р)Д фраза підозрюваної «один раз в месяц, єто постоянно действующая история для каждого человека») надавати таку вигоду у разі виконання чи невиконання відповідних дій, за які вона пропонувалась (т. 2 а. с. 49-56); (3) плануванням підозрюваною не обмежуватись пропозицією та наданням неправомірної вигоди лише ОСОБА_11 і 2 народним депутатам, а подальшого її надання за голосування значно більшій групі народних депутатів України (т. 2 а. с. 51).
9.6. Ймовірність настання наведених ризиків у вказаній судом апеляційної інстанції частині не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
9.6.1. Наведене не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_7 здійснюватиме відповідні дії. Але не виключає реальної можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
9.6.2. Тому, суд вважає, що існування ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя, доведено.
(§4) Щодо застосованого запобіжного заходу
10. В ухвалі слідчий суддя зазначив, що застосування до підозрюваної іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава, не забезпечить досягнення його мети.
10.1. Сторона захисту не погодилася із висновками слідчого судді, вказавши про можливість застосування до ОСОБА_7 такого більш м'якого запобіжного заходу як особисте зобов'язання, враховуючи (1) недоведеність обґрунтованості підозри та ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, і (2) неврахування обставин, передбачених ч. 1 ст. 183 КПК, які слід було врахувати.
10.2. Прокурор зазначив, що слідчий суддя, належним чином оцінивши обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, правильно визначив вид застосованого запобіжного заходу.
10.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, застосувавши до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави, ураховуючи наведене нижче.
10.3.1. Так, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти установленим ризикам. Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК).
10.3.2. Отже, інші більш м'які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення ймовірності цього, із огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини.
10.4. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрювана при застосуванні до неї більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на неї процесуальні обов'язки чи здійснить одну із дій, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, але вимагає наведення конкретних фактів, котрі у своїй сукупності можуть вказувати на те, що він має реальну можливість вчинити такі дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому.
10.5. Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою є особисте зобов'язання та особиста порука, в той час як більш суворими/обтяжливими - ізоляційні запобіжні заходи у виді домашнього арешту та тримання під вартою.
10.6. Вирішуючи чи обирати запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваної; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваної в місці її постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваної постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваної; 7) майновий стан підозрюваної; 8) наявність судимостей у підозрюваної; 9) дотримання підозрюваною умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до неї раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення вона підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
10.7. Санкцією ч. 4 ст. 369 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Тобто досудове розслідування у кримінальному провадженні стосується розслідування обставин вчинення ОСОБА_7 тяжкого кримінального правопорушення й існує ймовірність її притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді, зокрема, реального позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років (т. 2 а. с. 83-90).
10.8. Водночас ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (65 років), проживає у селищі Козин, Обухівського району, Київської області, одружена, має повнолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_3 , є народною депутаткою України, володіє достатніми майновими ресурсами (т. 2 а. с. 72, 123-132).
10.9. Ураховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді застави з покладенням процесуальних обов'язків зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження, зважаючи на наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні тяжкого злочину, не пов'язаного з посяганням на життя і здоров'я людини, тяжкість покарання за інкриміновані дії, доведеність існування п'яти ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК, і враховуючи особу підозрюваної (її вік, сімейний та соціальний статус, майновий стан), наявність міцних соціальних зв'язків і постійних місця роботи та проживання, репутацію, відсутність судимості, тощо.
10.9.1. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а також інші запобіжні заходи, менш суворі ніж застава, не будуть достатніми запобіжними заходами. Адже зважаючи на характер вчинених дій, спосіб їх вчинення, посаду та майновий стан підозрюваної, у разі застосування таких заходів не було б взагалі стримуючих ОСОБА_7 факторів, які б спонукали її належним чином виконувати свої процесуальні обов'язки. Водночас застосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням відповідних обов'язків, враховуючи її особу, характер інкримінованого правопорушення та стадію кримінального провадження, здатне попередити настання ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК.
10.9.2. Тому, підстав для зміни виду запобіжного заходу не встановлено.
(§5) Щодо розміру застави та покладених обов'язків
11. Слідчий суддя, враховуючи відомості про матеріальний стан підозрюваної, визначив ОСОБА_7 заставу у розмірі 33 280 000 грн, яка, на його думку, для неї є помірною та здатна забезпечити належну процесуальну поведінку, зокрема, виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а ймовірність її втрати є фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків. Крім того, на підозрювану ним було покладено обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
11.1. Сторона захисту зазначила, що визначений розмір застави жодним чином не обґрунтований та не доведено виключності випадку, який унеможливлює застосування до ОСОБА_7 застави в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК. Також стверджувала, що обов'язки, передбачені п. п. 2, 4 ч. 5 ст. 194 КПК, перешкоджають їй здійснювати свою депутатську діяльність і подібні обмеження до народних депутатів України взагалі не можуть бути застосовані.
11.2. Прокурор вказав, що до підозрюваної необхідно застосувати заставу в розмірі 50 млн грн і додатково до покладених обов'язків зобов'язати її носити електронний засіб контролю, що, на його думку, зможе належним чином гарантувати виконання покладених обов'язків, запобігши встановленим ризикам. Зазначив, що можливість втрати застави є фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків і підозрювана ймовірно має приховані активи, отримані поза межами офіційних джерел.
11.3. За наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку, що слідчий суддя у повній мірі дослідив обставини справи, роль у них підозрюваної та, зважаючи на майновий стан ОСОБА_7 і її родини, правильно визначив суму застави.
11.4. Порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК.
11.4.1. Так, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 2 абз. 1, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК).
11.4.2. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
11.4.3. Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого її ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
11.4.4. Водночас сума застави повинна бути оцінена з врахуванням особи підозрюваного, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива її втрати, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні (п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
11.5. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких обставин, згідно з якими:
11.5.1. ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК, який стосується пропозиції надання народному депутату України неправомірної вигоди в сумі 30000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ, складало 1 292 271 грн (т. 2 а. с. 83-90);
11.5.2. відповідно до поданої суб'єктом декларування ОСОБА_7 декларації за період 2024 року (а) у неї станом на 31.12.2024 сукупно перебували у власності грошові активи у розмірі понад 4,3 млн доларів США (з яких 4 млн. позичені третій особі - ОСОБА_14 ) та понад 2 млн грн (т. 2 а. с. 123-132), і (б) нею задекларовано наявність значної кількості ювелірних виробів (т. 2 а. с. 123, 127-128);
11.5.3. чоловіку підозрюваної ОСОБА_7 належать корпоративні права у ТОВ «Леді Ю» в Україні (вартість частки 35 000 грн) і ТОВ «ПРОСТОР ОУ» в Естонії (вартість частки 80 500 грн) (т. 2 а. с. 123-132).
11.6. Ураховуючи особу ОСОБА_7 , наявність обґрунтованої підозри вчинення тяжкого корупційного злочину, її майновий стан, визначений розмір застави хоч і є досить значним, але, як вбачається з матеріалів справи, не є явно непомірним.
11.7. Крім того, з огляду на обставини справи, наявність у власності 4 млн доларів США і зв'язки підозрюваної як лідерки парламентської фракції в найвищому законодавчому органі України, визначення застави у більшому розмірі, ніж передбачений зазвичай для осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не є свавільним, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання нею покладених обов'язків.
11.8. Отже, визначена сума застави відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК, а її сплата з одночасним покладенням обов'язків дозволить запобігти встановленим ризикам, оскільки можливість її втрати утримуватиме підозрювану ОСОБА_7 від вчинення відповідних дій.
12. Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_7 відома в країні політична діячка [лідерка політичної партії, колишня двічі Прем'єр-міністерка України, багаторічна членкиня парламенту, до якого обиралася неодноразово], медійна особа (її впізнаваність як на території України, так і за її межами загальновідома), запобігти реалізації ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду можна у разі внесення встановленої застави із визначенням їй обов'язку здати паспорти для виїзду за кордон. Тому, підстави для покладення на підозрювану обов'язків не відлучатися за географічні межі Київської області та носити електронний засіб контролю відсутні.
12.1. Тому, обов'язок не відлучатися за географічні межі Київської області, покладений на підозрювану слідчим суддею, слід скасувати як такий, що за наведених обставин є надмірним втручанням у права, оскільки може перешкодити виконанню народній депутатці України - голові парламентської фракції її обов'язку підтримувати зв'язки з виборцями, передбаченого ч. 2 ст. 7 і п. 11 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про статус народного депутата України», в частині можливості особистих зустрічей з ними.
12.2. У зв'язку з цим прокурору слід відмовити в задоволенні його апеляційної скарги й у частині необхідності покладення обов'язку носити електронний засіб контролю.
13. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати покладений на підозрювану обов'язок, передбачений п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК, оскільки стороною обвинуваченого не наведено переконливих відомостей, що саме на цих 66 (шістдесят шість) депутатів українського парламенту, імена яких зазначені в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді, може впливати підозрювана. За таких обставин покладення відповідного обов'язку є невиправданим і може завадити підозрюваній як народній депутатці України виконувати передбачені п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про статус народного депутата України» професійні обов'язки.
14. Водночас підстав для скасування покладених на підозрювану слідчим суддею обов'язків, передбачених п. п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, не встановлено.
VI. Висновки
15. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
15.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді колегія суддів має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК).
15.2. Оскільки у ході вирішення клопотання слідчий суддя хоч і правильно встановив наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, але не врахував, що внесення суми застави із покладенням обов'язку здачі паспортів для виїзду за кордон здатні запобігти реалізації ризику переховування й не доведено можливості незаконного впливу підозрюваної саме на зазначених в клопотанні народних депутатів, апеляційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню зі скасуванням обов'язків, зазначених у п. п. 2, 4 ч. 5 ст. 194 КПК. Доводи ж апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження, а тому вона не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 132, 176-178, 182, 193, 194, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 407, 411, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисників задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2026 року скасувати в частині покладення на ОСОБА_7 обов'язків не відлучатися за географічні межі Київської області та утримуватися від спілкування з народними депутатами України.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у покладенні на ОСОБА_7 обов'язків не відлучатися з м. Києва та Київської області (місця проживання підозрюваної) без дозволу слідчого, прокурора або суду, та утримуватися від спілкування з народними депутатами України.
В задоволенні апеляційних скарг захисників в іншій частині та апеляційної скарги прокурора відмовити, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4