Справа № 991/10792/23
Провадження 1-кп/991/129/23
27 січня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сміла Черкаської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, у межах кримінального провадження № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
07 січня 2026 року прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 (т. 34 а.с. 117-127).
Прокурор у клопотанні зазначає обставини встановлені у ході досудового розслідування, які стали підставою для повідомлення, у тому числі, ОСОБА_6 про підозру.
Так, 11 липня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, 06 вересня 2023 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. 11 жовтня 2023 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
12 грудня 2023 року обвинувальний акт, у тому числі за обвинуваченням ОСОБА_6 , подано до суду.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2023 року стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53 680 грн та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які припинили свою дію 19 лютого 2024 року. Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року на обвинувачену ОСОБА_6 покладено додаткові обов'язки, строк дії яких неодноразово продовжувався.
Востаннє, 28 листопада 2025 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання прокурора та продовжено до 28 січня 2026 року обов'язки, покладені на обвинувачену ОСОБА_6 , а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_8 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Прокурор у клопотанні зазначив, що необхідність продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обумовлена наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризику переховуватися від суду, який прокурор обґрунтовує: тяжкістю інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; наявністю у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту, її виїздами у період 2019-2023 років за межі України; обставинами вчинення кримінальних правопорушень, зокрема наявність у ОСОБА_6 зв'язків у прикордонних та митних органах; введеним в Україні воєнним станом;
- ризику незаконного впливу на свідків, іншу обвинувачену у кримінальному провадженні, про наявність якого, на думку прокурора, свідчать ряд обставин, зокрема, характер та обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів; передбачена Кримінальним процесуальним кодексом України процедура отримання показань свідків, у тому числі і повторний допит чи допит свідків в апеляційній інстанції; можливість використання ОСОБА_6 набутих зв'язків серед службових осіб Державної прикордонної служби, народних депутатів України. Відтак, обвинувачена ОСОБА_6 може особисто чи опосередковано впливати на свідків та іншу обвинувачену у цьому кримінальному провадженні, яка є її помічником.
Прокурор посилався на те, що, застосований до обвинуваченої запобіжний захід у виді застави виправдав себе як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченою, покладених на неї процесуальних обов'язків та досягнення завдань кримінального провадження.
Окрім цього, прокурор вважав необхідним врахувати той факт, що корупційні кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченої, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Отже, не продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу.
На думку прокурора ступінь втручання в права та свободи ОСОБА_6 шляхом продовження строку дії обов'язків є незначним та пропорційним меті такого втручання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити. Звернув увагу, що про звільнення ОСОБА_8 з посади помічника народного депутата ОСОБА_6 йому стало відомо у судовому засіданні 15 січня 2026 року, тобто після складання клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .
Захисник ОСОБА_10 у судове засідання не прибув, просив здійснити розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, без його участі. Направив до суду письмові заперечення на клопотання, у яких зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України прокурор просить продовжити обов'язок, покладений на обвинувачену ОСОБА_6 , щодо прибуття за викликом прокурора та суду. У той же час обвинувачена ОСОБА_6 жодного разу такого обов'язку не порушувала. Також обов'язок щодо заборони спілкуватись зі свідком ОСОБА_9 , на думку захисника, є недієвим, оскільки останній співпрацює з правоохоронними органами, а тому відразу повідомить про будь-який вплив на нього. Тим більше, що цей свідок вже допитаний у першій інстанції. Заборона обвинуваченим спілкуватись між собою на даному етапі судового розгляду суперечить реалізації права на захист. Клопотання прокурора є формальним, у тому числі і з огляду на те, що строк дії обов'язків, які були покладені на іншу обвинувачену, на стадії досудового розслідування не продовжувався. Вказане стосується і обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо передачі на зберігання до відповідних органів державної влади документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Оскільки, враховуючи введений в країні воєнний стан, до таких документів можна віднести і паспорт громадянина України. Також захисник зазначив, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими. Ризик переховуватися від суду з плином часу (динамікою розвитку кримінального провадження) зменшується. Щодо впливу на свідків, то вказаний ризик перестав існувати. Обвинувачена ОСОБА_6 вже дала показання суду, які повністю співпадають з показаннями свідків, допитаними стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування, що виключає необхідність впливу на них. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію захисника ОСОБА_10 та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Обвинувачена ОСОБА_6 погодилась з думкою своїх захисників. Додатково зазначила, що вона належним чином виконує покладені на неї обов'язки. Клопотання прокурора є формальним та аналогічним до попередніх, змінена лише дата складання. Зокрема, дипломатичний паспорт з зазначеним у клопотанні номером, визнаний недійсним. ОСОБА_8 вже не є її помічником, а благодійний фонд не здійснює свою діяльність.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання з додатками та заперечення на нього, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 КПК України.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року, а саме: що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_9 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 1); а також те, що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_9 та ОСОБА_11 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_9 та ОСОБА_11 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 2) згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року, який міститься в електронній формі на диску (т. 34 а.с. 127).
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 991/7994/23 стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53 680 грн та покладено обов'язки, передбачені абз. 1 п. 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення, яке міститься в електронній формі на диску (т. 34 а.с. 127).
На стадії досудового розслідування строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_6 обов'язків неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 991/10534/23, що підтверджується копією судового рішення, яка міститься в електронній формі на диску (т. 34 а.с. 127).
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2023 року визнано доведеним прокурором існування ризиків переховуватися від суду та незаконного впливу на свідків та іншу обвинувачену у цьому кримінальному провадженні, і продовжено до 19 лютого 2024 року строк дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків. Судове рішення міститься у матеріалах справи (т. 3 а.с. 22-26).
Строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_6 обов'язків неодноразово продовжувався. Після закінчення строку дії попередньої ухвали за клопотанням прокурора ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року на обвинувачену ОСОБА_6 покладено до 22 квітня 2024 року додаткові обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що підтверджується судовим рішенням (т. 6 а.с. 34-40).
Надалі, ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду продовжено строк дії покладених на обвинувачену ОСОБА_6 додаткових обов'язків, у той же час обсяг та формулювання обов'язків змінювався, судові рішення містяться в матеріалах справи (т. 8 а.с. 13- 19, т. 10 а.с. 31- 37, т. 15 а.с. 31-38, т. 17 а.с. 49-55, т. 22 а.с. 97-103, т. 27 а.с. 181-186, т. 30 а.с. 32-38, 193-199, т. 31 а.с. 9-14, т. 31 а.с. 135-143, т. 33 а.с. 90-95).
Так, востаннє ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2025 року продовжено до 28 січня 2026 року строк дії покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_8 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що підтверджується матеріалами справи (т. 34 а.с. 6-11).
Тобто, станом на 27 січня 2026 року щодо обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави та діють обов'язки відповідно до ухвали від 28 листопада 2025 року.
Щодо наявності обґрунтованості підозри.
Колегія суддів звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченої.
Водночас колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень про застосування та продовження дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. Висновки з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду становитимуть порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо наявності ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Прокурор у клопотанні доводить існування двох ризиків, які, на його переконання, на цей час не зменшилися, а саме, що обвинувачена може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та іншу обвинувачену у цьому кримінальному провадженні.
Отже, при вирішенні клопотання прокурора суд надасть оцінку існуванню саме цих ризиків.
При визначенні імовірності переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду колегія суддів враховує, що остання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. При цьому згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, належить до числа корупційних. Тому звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовується, окрім випадку укладення угоди у кримінальному провадженні. У той же час не залишається поза увагою суду і характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Колегія суддів зазначає, що співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченої у виді її можливого ув'язнення, враховуючи стадію кримінального провадження (судові дебати), доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Окрім цього колегія суддів враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченої, наявність у неї паспорту громадянина України для виїзду за кордон, оформленого дипломатичного паспорту НОМЕР_1 (ухвала Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2025 року за результатом розгляду клопотання сторони захисту ОСОБА_6 про про скасування додаткового обов'язку) та досвід ОСОБА_6 у перетині державного кордону України, зокрема у період з 2019 по 2023 роки.
Також введений в країні воєнний стан, строк дії якого продовжено. Не залишається поза увагою суду те, що перевага у виїзді закордон у зв'язку з відповідними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, тому ОСОБА_6 , як мати малолітньої дитини, для супроводу дитини може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу, що підтверджується матеріалами справи, які містяться в електронній формі на диску (т. 34 а.с. 127).
Стороною захисту не надано доказів на спростування зазначених обставин.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час ризик переховуватися від суду не втратив своєї актуальності та продовжує існувати, що є підставою для продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Прокурор у клопотанні також обґрунтував продовження існування ризику незаконного впливу на свідка ОСОБА_9 можливим повторним допитом свідка та його допитом у апеляційній інстанції, а також незаконним впливом на іншу обвинувачену у кримінальному провадженні, оскільки остання є помічником народного депутата ОСОБА_6 .
Так, за матеріалами справи встановлено, що станом на дату розгляду клопотання у кримінальному провадженні суд перейшов до стадії судових дебатів, тобто суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказами. Обвинуваченні на даний час скористалися своїм правом та виступили у судових дебатах, висловивши свою позицію щодо обставин, викладених в обвинувальному акті (т. 34 а.с. 112-114).
Тому, на думку колегії суддів, ураховуючи стадію судового розгляду, вірогідність повторного допиту свідка ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні є незначною.
Щодо допиту цього свідка в апеляційній інстанції колегія суддів враховує, що подання апеляційної скарги є правом а не обов'язком учасника кримінального провадження. Окрім цього, допит свідка на стадії апеляційного провадження можливий лише у випадках неповного дослідження судом першої інстанції або дослідження з порушенням доказів, у тому числі і показання свідків (ч. 3 ст. 404 КПК України), що має бути доведене у відповідному клопотанні стороною кримінального провадження.
Також, колегія суддів враховує, що відповідно до наданої 30 грудня 2025 року захисником ОСОБА_15 копії розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України № 2377-К від 25 вересня 2025 року ОСОБА_8 звільнена з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_6 30 вересня 2025 року, отже остання не перебуває у підпорядкуванні обвинуваченої ОСОБА_6 (т. 34 а.с. 31 зв.).
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідка та іншу обвинувачену у кримінальному провадженні мінімізувався на стільки, що не враховується судом, тому відсутня необхідність у продовженні строку дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язків: утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 , та утримуватися від спілкування з ОСОБА_8 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті.
Водночас колегія суддів зазначає, що продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену у кримінальному провадженні, не може вважатись саме по собі формальністю, оскільки необхідність застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і продовження обов'язків, обумовлене у першу чергу забезпеченням виконання завдань кримінального провадження. У даному випадку таке продовження обов'язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов'язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України дію обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , належить продовжити на два місяці, тобто до 27 березня 2026 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язків підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити до 27 березня 2026 року строк дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3