Справа № 991/5184/25
Провадження 1-кп/991/77/25
23 січня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Севастополь, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
07 січня 2026 року прокурор ОСОБА_5 подав до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 24 а.с. 47-73).
У клопотанні прокурор зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2023 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено розмір застави та додаткові обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
01 листопада 2023 року за ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 19 325 800 грн.
28 грудня 2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків на два місяці, тобто до 28 лютого 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2024 року на ОСОБА_6 покладено строком на два місяці обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року (крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
18 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду зменшено розмір застави до 5 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 140 000 грн.
У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 22 травня, від 19 червня, від 19 серпня, від 16 жовтня, від 11 грудня 2024 року, від 10 лютого та від 09 квітня 2025 року продовжено строк дії обов'язків.
24 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні засобами поштового зв'язку направлено до суду.
Ухвалами суду від 06 червня, 05 серпня, 02 жовтня та 28 листопада 2025 року строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , продовжено, востаннє до 28 січня 2026 року.
У клопотанні прокурор зазначив короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Також зазначив, що отримані в ході досудового розслідування докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. У той же час, повідомлена під час досудового розслідування ОСОБА_6 підозра повністю відповідає вимогам обґрунтованості, що неодноразово підтверджено рішеннями слідчих суддів та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Разом з тим, останній вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки доказів сторони обвинувачення щодо висунутого обвинувачення законом не передбачена (вони будуть досліджуватися у ході подальшого судового провадження).
Прокурор у клопотанні посилається на те, що наразі існує необхідність у продовженні строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки визнані доведеними судом ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Так, застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави виправдав себе як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення завдань кримінального провадження.
Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховуватися від суду прокурор послався на: (1) тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , (2) те, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, а також у кримінальному провадженні № 42017000000004969, є корупційними, а отже звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, є неможливим (крім як у випадку укладання угод у кримінальному провадженні), (3) те, що ОСОБА_6 має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, (4) те, що попри обмеження можливості чоловікам виїзду за межі України на період дії режиму воєнного стану протягом 2022-2023 років обвинувачений 21 раз виїжджав за кордон, (5) наявність широкого кола зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від суду, у тому числі шляхом залишення території України; (6) майновий стан ОСОБА_6 та ОСОБА_25 , з якою обвинувачений у період з 05 жовтня 2002 року по 03 лютого 2021 року перебував у шлюбі, а також на значні суми коштів, якими володіє обвинувачений.
Продовження існування ризику незаконного впливу на свідків та обвинувачених у кримінальному провадженні прокурор обґрунтував: (1) характером та обставинами вчинення, інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, (2) можливістю використання останнім набутих зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних та судових органів задля впливу, зокрема на працівників товариств, які пов'язані з корпорацією «Укрбуд» та які фактично перебували у нього в підпорядкуванні. Також можливий вплив і на обвинувачених у цьому провадженні, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 здатий впливати і відповідно впливав на останніх щодо вчинення ними дій та прийняття рішень, (3) тим, що відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками під час судового розгляду.
У клопотанні прокурор зазначив, що зазначені ризики, з урахуванням направлення обвинувального акта до суду, актуалізувалися. Зокрема, ОСОБА_6 відкрито матеріали (протоколи), які містять показання, що надавались свідками під час досудового розслідування.
Встановлені в ході досудового розслідування та відображені прокурором у клопотанні обставини вчинення кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, роль обвинуваченого у їх вчиненні, розмір спричиненої матеріальної шкоди, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків дають підстави вважати, що жодні інші, більш м'які запобіжні заходи, окрім застави (з покладанням відповідних обов'язків), не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_6 .
Також, прокурор вважає необхідним врахувати той факт, що вчинені кримінальні правопорушення мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Зазначив, що дії ОСОБА_6 були спрямовані на заволодіння державними коштами, що дискредитує державу на міжнародному рівні та заважає подоланню збройної агресії Російської Федерації. Застосований стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід та покладені обов'язки відповідають суспільному інтересу. Отже, непродовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу. При цьому ступінь втручання в права та свободи ОСОБА_6 шляхом продовження строку дії обов'язків є незначним та пропорційним меті такого втручання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 , з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_6 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов'язків, передбачених п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. В обґрунтування своєї позиції, зокрема посилався на те, що: (1) прокурор до клопотання долучив копії документів, які не є процесуальним джерелом доказів, а тому суд позбавлений можливості оцінити наявність підстав для обвинувачення ОСОБА_6 у можливому вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність відповідних ризиків; (2) твердження прокурора про існування ризику переховуватися від суду є лише припущенням; (3) обґрунтування ризику переховуватися від суду кваліфікацією злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та нібито невідворотністю покарання є неналежним, оскільки тяжкість покарання не є безумною підставою для існування ризику переховування обвинуваченого від органу правопорядку; (4) посилання на майновий стан родини ОСОБА_6 як фінансову можливість переховуватися від суду є безпідставним, оскільки належна поведінка обвинуваченого забезпечена заставою, яка може бути звернена в дохід держави; (5) майновий та фінансовий стан обвинуваченого не є ризиком, а навпаки підґрунтям належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Незрозумілим є посилання прокурора на майновий стан колишньої дружини ОСОБА_6 , а також на те, що обвинувачений у період 2022-2023 року виїжджав за кордон. Оскільки обвинуваченому було відомо про наявність цього кримінального провадження, разом з тим останній все одно повертався в Україну; (6) тяжкість покарання за інкриміновані обвинуваченому злочини не може вважатись достатньою підставою для висновку суду про наявність обґрунтованих ризиків недотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки; (7) визначений ОСОБА_6 розмір застави є суттєвим для останнього, а тому може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого; (8) також наявність у ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон не може бути належною підставою для обґрунтування ризику переховування від суду, оскільки паспорти здані останнім до Державної міграційної служби України; (9) стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження здійснення обвинуваченим впливу на свідків, як за час досудового розслідування так і судового розгляду; (10) при застосуванні слідчим суддею запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 були визнані доведеними більше ризиків, а ніж ті про які зазначає наразі прокурор у клопотання. У той же час обсяг покладених на обвинуваченого обов'язків за цей час фактично не змінився; (11) з дати застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу минуло більше ніж півтора року, водночас обов'язки, які були покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу, не змінились. У той же час на стадії досудового розслідування у 2023 році протягом 20 днів на обвинуваченого не було покладено жодного обов'язку і ОСОБА_6 не вчинив жодних дій, які б могли свідчити про його неналежну поведінку; (12) прокурор у клопотанні не обґрунтував необхідність застосування такого розміру застави; (13) сторона захисту звертає увагу, що ОСОБА_6 має серйозні і тривалі проблеми зі здоров'ям та потребує постійного контролю з боку лікарів. Останній неодноразово з метою подальшого кваліфікованого і повного обстеження виїжджав за межі України, зокрема до Німеччини та Ізраїлю, оскільки отримати необхідну медичну допомогу в Україні неможливо через відсутність належного обладнання. Відповідно до рекомендацій лікарів такі обстеження необхідно проводити не рідше ніж один раз на рік. ОСОБА_6 неодноразово отримував запрошення від лікарні Ассута на проходження обстеження. З цією метою обвинувачений звертався, зокрема до прокурора та суду для отримання дозволу на виїзд за кордон, однак йому було відмовлено. Превалювання конституційного принципу верховенства права особи над положеннями кодексів та законів України, а також вищої юридичної сили Конституції України, при виникненні конкуренції норм права, а також конфлікту державного та суспільного інтересу із правом конкретної людини на життя та здоров'я як найвищої соціальної цінності в Україні, питання щодо обов'язків, покладених на обвинуваченого, повинно бути вирішено на його користь, оскільки таке рішення має на меті збереження життя людини, що має ціннісний пріоритет над всіма законами та нормами права. Письмові заперечення захисника ОСОБА_7 долучені до матеріалів справи (т. 24 а.с. 102-116).
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків з додатками суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема продовжує строк дії запобіжного заходу, що не може перевищувати двох місяців.
Главою 18 КПК України врегульовано питання щодо застосування, зміни, скасування запобіжних заходів.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року щодо можливої розтрати службовими особами Міністерства оборони України та привласнення ТОВ «Укрбудмонтаж», ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», суб'єктами господарювання, які пов'язані з компаніями «Укрбуд», коштів, в особливо великих розмірах, виділених в рамках контрактів з «Реконструкції технічної території арсеналу» на побудову захищених арсеналів і складів, розташованих в с. Цвітоха Хмельницької області, с. Богданівка Кіровоградської області та м. Калинівка Вінницької області; а також щодо того, що під час виконання державного контракту № 362/5/18/7, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», перший заступник начальника ГШ ЗСУ ОСОБА_10 , начальник ЦУБ ВС ЗСУ ОСОБА_12 та начальник УЗЖ ЦУБ ВС ЗСУ ОСОБА_26 умисно використали службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» попередньої оплати (на надмірний строк та в надмірному обсязі) без законних на те підстав. Внаслідок цього ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» (юридична особа, підконтрольна ОСОБА_11 ) одержала попередню оплату (аванс) на загальну суму 312 458 028,12 грн без законних на те підстав; в свою чергу ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 заволоділи відповідними коштами. Після вчинення цих суспільно небезпечних протиправних діянь у ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з'явилась можливість розпорядитись відповідними коштами. У той же час вони знали, що після одержання цих коштів можливим є як встановлення джерела їх походження, факту володіння ними, так і вжиття заходів до унеможливлення їх використання шляхом накладення арешту, конфіскації тощо. Враховуючи це, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, умисно, вчинили фінансові операції, метою яких було фактичне використання цих коштів, зокрема приховання і маскування їх, джерела їх походження та місцезнаходження. Так, шляхом вчинення фінансових операцій з коштами в особливо великому розмірі на загальну суму 312 457 705,75 грн, одержаними злочинним шляхом, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, фактично використали ці кошти, приховали і замаскували їх, володіння ними, джерело їх походження та місцезнаходження. Відомості згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, який міститься в електронній формі на диску (т. 24 а.с. 73).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 991/9452/23, враховуючи виправлення описки у судовому рішенні, стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено заставу у сумі 7200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 19 324 800 грн, та покладено обов'язки, передбачені абз. 1 п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копіями судових рішень, які містяться в електронній формі на диску (т. 24 а.с. 73).
Згідно з платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи, застава була внесена ОСОБА_6 у сумі 8 352 300 грн та заставодавцями: ОСОБА_27 - 1 973 500 грн, ОСОБА_28 - 7 000 000 грн.
У зв'язку із закінченням строку дії попередньої ухвали, якою були покладені обов'язки на підозрюваного ОСОБА_6 , ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2024 року у справі № 991/2217/24 покладені додаткові обов'язки на ОСОБА_6 , а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року (крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що підтверджується судовим рішенням, яке міститься в електронній формі на диску (т. 24 а.с. 73).
Тобто, обсяг додаткових обов'язків, які почали діяти з 25 березня 2024 року, став меншим порівняно з тим, який був визначений слідчим суддею в ухвалі від 01 листопада 2023 року під час застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6
18 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/3182/24 зменшено розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 до 15 140 000 грн, що підтверджується судовим рішенням яке міститься в електронній формі на диску (т. 24 а.с. 73).
На стадії досудового розслідування, що не заперечувалось учасниками судового провадження, ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався.
Після надходження обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року до суду, ухвалами суду від 06 червня, 05 серпня, 02 жовтня та 28 листопада 2025 року продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , востаннє до 28 січня 2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та обвинуваченими у кримінальному провадженні щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві і Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (т. 6 а.с. 149-157, т. 8 а.с. 172-181, т. 10 а.с. 134-143, т. 13 а.с. 173-186).
Тобто, станом на 23 січня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 15 140 000 грн, частина яких внесена особисто обвинуваченим, та діють обов'язки згідно з ухвалою суду від 28 листопада 2025 року.
Щодо обґрунтованості підозри.
Колегія суддів звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого.
Водночас колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень щодо застосування та продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. Висновки з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду становитимуть порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім цього, як вже неодноразово зазначав суд, зокрема в ухвалі від 05 серпня 2025 року, колегія суддів не бере до уваги посилання сторони захисту ОСОБА_6 щодо неналежності доказів наданих прокурором на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень. Оскільки, з огляду на стадію кримінального провадження, суд наразі здійснює дослідження доказів сторін з метою перевірки доведеності обґрунтованості обвинувачення і надасть оцінку цим доказам у судовому рішенні.
Щодо наявності ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор стверджував про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням направлення до суду обвинувального акта актуалізувались, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
При визначенні імовірності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду колегія суддів враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, які класифікується як особливо тяжкі злочини. При цьому згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем, належить до числа корупційних. Тому звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовується (окрім випадку укладення угоди у кримінальному провадженні).
Колегія суддів враховує і те, що ОСОБА_6 обвинувачується, у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11 грудня 2017 року, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209 КК України. Отже співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у виді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження
Тобто, на переконання суду, наявність у ОСОБА_6 процесуального статусу обвинуваченого у двох кримінальних проваджень, тяжкість покарання, яка передбачена за інкриміновані злочини у сукупності з безальтернативністю можливого реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховуватися від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності.
Окрім цього колегія суддів враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого (рухоме та нерухоме майно, яке належить йому як на праві приватної власності так і на праві спільної сумісної власності). Також те, що ОСОБА_6 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, і у період дії воєнного стану неодноразово виїжджав за кордон, що підтверджується матеріалами справи, які містяться в електронній формі на диску (т. 24 а.с. 73).
У той же час не залишається поза увагою суду і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на даний час продовжений до 03 лютого 2026 року. Також роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час ризик переховуватися від суду не втратив своєї актуальності та продовжує існувати, що є підставою для продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві і Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Колегія суддів оцінює критично доводи захисника ОСОБА_7 про відсутність підстав для продовження обов'язків, передбачених п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, з огляду стан здоров'я ОСОБА_6 та зазначає, що наведеним захисником у запереченнях доводам суд вже неодноразово надавав детальну оцінку, востаннє в ухвалі суду від 18 листопада 2025 року за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на виїзд за кордон з метою лікування обвинуваченого ОСОБА_6 , у задоволенні якого було відмовлено (т. 12 а.с. 2-11). Жодних нових доказів захисник суду не надав, натомість вчергове у письмових запереченнях зазначив: «докази викладених у даному клопотанні обставин та відповідні медичні документи неодноразово надавались органу досудового розслідування, прокурору та суду, тому повинні міститись у матеріалах кримінального провадження № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року та судової справи № 991/5184/25». Тобто, всі ці документи вже були враховані судом при ухваленні рішень, які стосувалися зазначеного питання.
Визнаючи доведеним прокурором продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань. Наслідком такого впливу, серед іншого, може бути надання свідками у подальшому неправдивих показань.
16 вересня 2025 року прокурором подано до суду клопотання про виклик свідків у судове засідання для їх допиту у кримінальному провадженні. Тобто, стороні захисту вже відомі ці особи (т. 9 а.с. 172).
Не залишається поза увагою колегії суддів і те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у співучасті з іншими особами, які є обвинуваченими у цій справі, а тому вплив щодо формування позиції у справі може мати сприятливі наслідки для інтересів ОСОБА_6 .
Зазначене обумовлює необхідність продовження строку дії обов'язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 : утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та обвинуваченими у кримінальному провадженні щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Колегія суддів зазначає, що продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого у кримінальному провадженні, не може вважатись саме по собі формальністю, оскільки необхідність застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і продовження обов'язків, обумовлене у першу чергу забезпеченням виконання завдань кримінального провадження. У даному випадку таке продовження обов'язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов'язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Враховуючи доведеність існування ризиків: переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, стадію кримінального провадження, а саме судовий розгляд (дослідження письмових доказів сторони обвинувачення), колегія суддів вважає, що наявні підстави для продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язків на два місяці, тобто до 23 березня 2026 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 належить задовольнити.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити до 23 березня 2026 року строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- не відлучатись за межі України без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та обвинуваченими у кримінальному провадженні щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві і Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3