іменем України
03 лютого 2026 року м. Кропивницький
справа № 383/951/25
провадження № 22-ц/4809/273/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року у складі судді Бондаренка В.В.,
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви посилалося на те, що 29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №114896141 у формі електронного договору з використанням електронного підпису на загальну суму 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» своє право вимоги заборгованості, зокрема, згідно з реєстром прав вимоги від 07 листопада 2023 року №257 до договору факторингу перейшло право вимоги за договором позики від 29 листопада 2021 року №114896141.
У подальшому право вимоги до відповідача перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») на підставі укладеного 27 травня 2024 року та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №27/0524-01, та згідно з реєстром прав вимоги від 27 травня 2024 року №1.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» своє право вимоги заборгованості до відповідача за вказаним кредитним договором. Згідно з реєстром боржників від 04 червня 2025 року б/н до договору факторингу від 04 червня 2025 року №04/06/25-Ю до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за договором позики від 29 листопада 2021 року №114896141.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань та має заборгованість по кредитному договору у сумі 22839 грн 60 коп, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7000 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 15839 грн 60 коп, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, просив суд стягнути зазначену заборгованість з відповідача на свою користь.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 29 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №114896141 в електронній формі на загальну суму 7000 грн. Відповідачем підписано кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2QZ27(а.с.13-16).
Як свідчить платіжне доручення від 29 листопада 2021 рокуТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 7000 грн (а.с.33).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2021 року №114896141 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 22839 грн 60 коп, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 15839 грн 60 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.77).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з п.1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (а.с.42-47).
Додатковими угодами від 31.12.2020 №26, 31.12.2021 №27, 31.12.2022 №31, 31.12.2023 року №32, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжували строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024 відповідно (а.с.48-54).
Згідно з реєстром прав вимоги від 01 лютого 2023 року №171 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 29 листопада 2021 року №114896141 у загальній сумі 18250 грн 40 коп, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11250,40 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.54 зворот-55).
27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.57-61).
Відповідно до реєстру прав вимоги від 27 травня 2024 року №1 ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 29 листопада 2021 року №114896141 у загальній сумі 22839 грн 60 коп, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 15839 грн 60 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.61 зворот-62).
04 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, за яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.64-68).
Відповідно до реєстру боржників від 04 червня 2025 року б/н ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 29 листопада 2021 року №114896141 у загальній сумі 22839 грн 60 коп, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 15839 грн 60 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.69-70).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право вимоги від первісного кредитора перейшло до нових кредиторів у 2018 році, а кредитний договір укладений у 2023 році. Права вимоги є похідними від кредитного договору, відтак не може бути укладеним раніше кредитного договору.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).
Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону.
Статтею 12 Закону визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з норм цього Закону, укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 29 листопада 2021 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору про споживчий кредит, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Також встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі.
Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частина перша статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав такі висновки: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 під правом вимоги розуміються усі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с.61).
Отже, договором факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 встановлено, що предметом відступлення за ним є, у тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що кредитний договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договір факторингу, за яким позивач набув права вимоги до відповідача, тому у задоволенні позову слід відмовити, оскільки договори факторингу, надані до матеріалів справи, є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
Тобто, приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.
Тому відповідні висновки суду першої інстанції про неможливість переходу права вимоги до відповідача у справі за правочином, який укладено раніше, ніж договір, права за яким передаються, є такими, що суперечать обставинам справи, з яких вбачається продовження строку дії договорів факторингу і на період часу, коли укладався кредитний договір з відповідачем та коли в останнього виникла заборгованість, вимоги щодо стягнення якої заявлено у цій справі, та нормам ст.1078 ЦК України.
Колегія суддів також вважає доведеною обставину, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, а відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.
Сторони відповідно до ст.6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, норма абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (додатковою угодою від 31.12.2020 №26 сторони виклали текст договору факторингу №28/1118-01 у новій редакції), за яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.5.3.4. додаткової угоди від 31.12.2020 №26 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 фактор має право нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов'язкові платежі за кредитними договорами (а.с.59 зворот).
Відповідно до реєстру прав вимоги від 01 лютого 2023 року №171 до договору факторингу №28/1118-01 сума боргу, яка перейшлавід ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором від 29 листопада 2021 року №114896141 склала 18250 грн 40 коп, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11250,40 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.54 зворот-55).
На думку апеляційного суду поданий розрахунок ТОВ «Манівео» щодо заборгованості ОСОБА_1 у сумі 18250 грн 40 коп відповідає умовам кредитного договору (підпункти 1.9.1, 1.9.2. пункту 1.9., пункт 1.12.2) щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою 0,77 % впродовж перших 30 днів та зміни її на індивідуальну процентну ставку в розмірі 1,93 % в день, після закінчення дисконтного періоду, подальше нарахування процентів за ставкою 2,98 % в день від суми залишку кредиту (а.с.13,75-76).
Крім того, після переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу, останній донарахував відсотки за користування кредитними коштами в межах 90-денного строку кредитування після закінчення дисконтного періоду (а.с.77).
Як убачається з п.2.2 додаткової угоди від 31.12.2020 №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором (а.с.48 зворот).
А відтак, сторони договору факторингу - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» узгодили перехід прав нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах строків кредитування 30 днів дисконтного періоду та 90 днів, що розпочинаються після закінчення дисконтного періоду, з огляду на те, що нарахування ТОВ «Таліон Плюс» відсотків за користування кредитними коштами в межах 90 днів, які відраховуються після спливу 30-ти денного дисконтного періоду відповідає умовам договору факторингу.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальником не повернуті, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».
Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.1 ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 22839 грн 60 коп заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2021 року №766070020, яка складається із 7000 грн заборгованості по тілу кредиту та 15839 грн 60 коп грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та подання апеляційної скарги по справі у розмірі 3633,60 грн, а всього 6056 грн.
Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 зазначено, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
ТОВ «Юніт Капітал» заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн. На підтвердження таких витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надано: копію договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року №05/06/25-01, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», протокол погодження вартості послуг адвоката, копію додаткової угоди №25770575645 до договору від 05 червня 2025 року №05/06/25-01, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року на суму 7000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Тараненка А.І., копію довіреності уповноваженого адвоката Тараненка А.І. бути представником ТОВ «Юніт Капітал» від 05 червня 2025 року (а.с.7881).
Клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції матеріали справи не містять.
Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судами першої інстанції, а також беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, апеляційний суд вважає, що вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу слід задовольнити та визначити в сумі 7000 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) заборгованість за кредитним договором від 29 листопада 2021 року №114896141 у розмірі 22839 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді С.М.Єгорова
О.Л.Карпенко