Справа № 161/1408/26 Провадження №11-сс/802/41/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 ,
Старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , із визначенням застави в сумі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Клопотання мотивує тим, що СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025030000000825 від 20 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
19 січня 2026 року о 18 год. 50 хв. ОСОБА_8 у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
20 січня 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 - відмовлено.
Обрано щодо підозрюваного ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.03.2026 року включно.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце свого проживання - АДРЕСА_1 , - з 00:00 год. до 05:00 год., окрім часу оголошення на території Волинської області повітряної тривоги для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття).
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_10 обов'язки: прибувати на виклик до слідчих, прокурорів, визначених у даному провадженні, а також до суду у попередньо визначений та погоджений час на протязі терміну розслідування кримінального провадження, а в разі неможливості з'явитись через поважні причини - завчасно повідомити про це зазначену (их) посадову (их) особу (осіб); не відлучатися із Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України (в разі наявності).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України негайно звільнено підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та зобов'язано невідкладно прибути до місця свого проживання.
Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що хоча слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, однак не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам. А тому, слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та, відповідно до примітки ст. 45 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, однак підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, є особою молодого віку, колишній військовослужбовець, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2024 року народження, прийшов до висновку про доцільність та можливість застосування запобіжного заходу, визначеного ст. 176 КПК України, зокрема у виді домашнього арешту, заборонивши залишати місце його проживання - АДРЕСА_1 , - з 00:00 год. до 05:00 год., окрім часу оголошення на території Волинської області повітряної тривоги для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, просить його скасувати та постановити нове, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 266 240 гривень. Вказує про те, що слідчим суддею не обґрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає і про те, що суд першої інстанції, при визначенні міри запобіжного заходу, не врахував всі обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 . Вважає, що судом не взято до уваги наведені стороною обвинувачення доводи, не оцінено у сукупності усі обставини, які відповідно до положень КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, підозрюваного та його захисника, які її заперечили та просили залишити без задоволення, апеляційний суд приходить до наступного висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
За положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про засосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 слідчим суддею дотримані в повній мірі.
Статтею ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176 - 178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Судом встановлено, що СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025030000000825 від 20 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
19 січня 2026 року о 18 год. 50 хв. ОСОБА_8 у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
20 січня 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами..
При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить запобіганню доведеним в ході розгляду провадження ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею правильно враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання таким ризикам, як переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як домашній арешт.
Твердження сторони обвинувачення щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
Вищевказані доводи прокурора, а також інші, які викладені в апеляційній скарзі на думку апеляційного суду, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в застосуванні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ані слідчим, ані прокурором не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
А тому, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зокрема - домашнього арешту, є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Будь-яких порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому дане судове рішення є законним та обґрунтованим.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 - відмовлено та обрано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.03.2026 року включно, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді