Справа № 161/1413/26 Провадження №11-сс/802/44/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 22023030000000096 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 ,
Старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором в кримінальному провадженні ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гераськівка Марківського району Луганської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , також зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , працює старшим монтером з експлуатації мереж Чортківського РЕМ АТ «Тернопільобленерго», освіта вища, не одруженого, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей віком 12 та 13 років, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22023030000000096.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Волинській області ОСОБА_9 , застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 18 березня 2026 року включно.
В поданій апеляційній сказі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що під час розгляду клопотання ні слідчий, ні прокурор не довели, що менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Вказує на те, що ОСОБА_8 визнав свою вину, щиро розкаявся, співпрацює зі слідством, надав повну та достовірну інформацію про обставини справи та надав викриваючі показання стосовно інших учасників вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, має на утриманні семеро дітей, з ним двох неповнолітніх та батьків, які є пенсіонерами. Зазначає, що слідчий суддя безпідставно не визначив розмір застави. Просить ухвалу слідчого скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, міркування прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали клопотання за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно вимог ч.4 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України;
- наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме: ереховуватись від органу досудового розслідування та суду задля уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків чи потерпілих, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність;
- недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Як убачається з матеріалів провадження, 19 січня 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в цілому мотивував своє рішення.
Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_8 підозри підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження, які додані до клопотання.
Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Також слідчим суддею враховано і те, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні в'язки, однак злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, є обізнаним з формами та методами роботи правоохоронних органів, методами конспірації та може їх використовувати у разі викриття його злочинної діяльності з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст.111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За викладених обставин у сукупності апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 є недостатнім.
Що ж стосується доводів захисника про можливість визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави, то вони є безпідставними з огляду на таке.
Положеннями ч.4 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111 КК України.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, тому слідчий суддя обґрунтовано та підставно не визначив підозрюваному розміру застави з огляду на приписи ч.4 ст.183 КПК України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: