Справа № 161/3503/22 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/208/26 Доповідач: Шевчук Л. Я.
22 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Прядун Ю. В.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року,
У березні 2022 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина. Він дізнався від нотаріуса про те, що його матір ОСОБА_5 за життя склала заповіт. Проте у нього є обґрунтовані підстави вважати, що на час складення заповіту його матір ОСОБА_5 не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, оскільки тривалий час хворіла. Вважає, що на час складення заповіту волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало її волі.
Покликаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним заповіт від 10 вересня 2021 року, який був складений від імені ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом на № 1-4048, стягнути з відповідача ОСОБА_2 в його користь понесені судові витрати по справі.
03 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Ситник І. В. подала суд клопотання про призначення у справі посмертної судово - психіатричної експертизи.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2023 року у цій справі клопотання представника позивача задоволено.
Постановлено призначити у цій справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Волинської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (45601, Волинська область, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 98).
На вирішення експертизи поставлено таке питання:
1) Чи розуміла ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10 вересня 2021 року під час складання заповіту значення своїх дій та чи могла керувати ними з врахуванням наявних у неї захворювань?
Всі витрати на проведення судової експертизи покладено на позивача ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок або відмову від виконання покладених на них обов'язків.
Судом окремо роз'яснено учасникам справи, що відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Матеріали цивільної справи № 161/3503/22 та п'ять медичних карток амбулаторного хворого ОСОБА_5 надано в розпорядження експертній установі.
Провадження по справі зупинено до закінчення проведення експертизи.
27 серпня 2025 року до суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 241, у зв'язку з чим провадження у справі ухвалою суду від 26 вересня 2025 року було поновлено.
22 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав суду клопотання про призначення у цій справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Клопотання обґрунтоване тим, що висновок судово-психіатричного експерта № 241 від 22 серпня 2025 року складений з істотним порушенням нормативних та методичних вимог. У висновку не відображено дослідження «Медичної картки амбулаторного хворого № 0216371» з поліклініки за місцем проживання, де спадкодавець перебував на обліку у сімейного лікаря з 06 серпня 2021 року по 20 вересня 2021 року, тобто у період складення заповіту. Відповідач вважає, що при проведенні експертизи істотно порушено принцип повноти дослідження.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року у цій справі клопотання відповідача задоволено.
Постановлено призначити у цій справі повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити таке питання:
1) Чи розуміла ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 10 вересня 2021 року під час складення заповіту значення своїх дій та чи могла керувати ними з врахуванням наявних у неї захворювань?
Повторну судово-психіатричну експертизу слід провести із урахуванням медичної картки амбулаторного хворого № 0216371 поліклініки № 3 (форма № 025/о), медичної картки стаціонарного хворого № 0015630-21 від 21 вересня 2021 року, іншої наявної медичної документації, що стосується ОСОБА_5 для повного та об'єктивного визначення її психічного стану станом на 10 вересня 2021 року.
Проведення експертизи доручено експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103А), попереджено їх про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Уповноважено Державну установу «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» самостійно визначити структурний підрозділ, який буде здійснювати експертизу.
Всі витрати на проведення судової експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Судом окремо роз'яснено учасникам справи, що відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Матеріали цивільної справи № 161/3503/22 та п'ять медичних карток амбулаторного хворого ОСОБА_5 надано в розпорядження експертній установі.
Провадження по справі зупинено до закінчення проведення експертизи.
Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Ковальов С. В. апеляційну скаргу підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з?явився, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у його відсутності.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Задовольняючи клопотання відповідача про призначення повторної судово-психіатричної експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку, що експертом під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи (висновок судово-психіатричного експерта № 241) не надано оцінку медичній картці амбулаторного хворого № 0216371, що викликає сумніви у його правильності.
Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Експертному висновку, як і решті доказів, має бути притаманні належність, допустимість, достовірність і достатність.
Відповідно до частини 2 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина 1 статті 103 ЦПК України).
За положеннями частин 1, 3, 5 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Отже, проведення повторної експертизи можливе у випадку, коли: 1) висновок експерта недостатньо обґрунтований; 2) висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи. Таким чином, повторна експертиза за клопотанням сторони може призначатися судом не в будь-якому випадку, коли сторона буде вважати це необхідним, зокрема, якщо не погоджується зі змістом висновку, а лише за наявності передбачених законом умов, із яких формується предмет дослідження судом при розгляді клопотання про призначення експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недодержання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
За матеріалами справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу визнання заповіту недійсним. Відповідач ОСОБА_2 у своєму клопотанні про призначення повторної судово-психіатричної експертизи зазначив, що на момент складення заповіту спадкодавець ОСОБА_5 була дієздатною, усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними, а тому є необхідність для визначення стану здоров'я ОСОБА_6 на час складення заповіту. Вказані обставини можуть бути встановлені лише із застосуванням спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання відповідача про призначення у справі повторної посмертної судово-медичної експертизи.
Для повного та всебічного розгляду справи необхідним є призначення повторної судово-психіатричної експертизи для повного та об'єктивного визначення психічного стану спадкодавця ОСОБА_5 станом на день складення заповіту, оскільки для цього потрібні спеціальні знання, без яких встановити необхідні обставини неможливо.
При цьому апеляційний суд зауважує, що жодний доказ, зокрема, висновок експерта, не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді