Постанова від 29.01.2026 по справі 911/136/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. Справа № 911/136/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.01.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025

повний текст рішення складено 09.09.2025

у справі № 911/136/17 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національного банку України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіус-Пі"

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кастомс брокерідж сервіс"

про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Златобанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну про зміну предмета позову в редакції заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" (відповідач), в якому вкладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

(1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" право іпотеки на нерухоме майно, що належать на праві приватної власності ТОВ "Продбакалія", яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685, а саме:

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, реєстраційний номер 860262332224;

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, реєстраційний номер 860253232224;

- насосну загальною площею 49,8 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, реєстраційний номер 860274032224;

- земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, реєстраційний номер 877146132224;

- земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, кадастровий номер 3222482004:02:001:0015, реєстраційний номер 877113532224;

- земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" на праві приватної власності, яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685;

(2) в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 34/1/13-KL від 13.02.2013, укладеним між АТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд" в сумі 437 373 340,62 грн, яка складається з: 109 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту; 160 386 791,65 грн заборгованості по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024; 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015; 17 096 897,53 грн пені; 5000,00 грн штрафу; 867 496,53 грн 3% річних; 140 643 086,02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022 звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між АТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд" посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685, а саме: на нерухоме майно, що належать ТОВ "Продбакалія":

1) торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, реєстраційний номер 860262332224;

2) торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, реєстраційний номер 860253232224;

3) насосну загальною площею 49,8 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, реєстраційний номер 860274032224;

4) земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, кадастровий номер 3222482004:02:001:0028;

5) земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, кадастровий номер 3222482004:02:001:0015;

6) земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги мотивовано порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором № 34/1/13-КL від 13.02.2013, виконання якого забезпечено договором іпотеки від 31.07.2013, у зв'язку з чим позивачем заявлено позов про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2018 ухвалено розгляд справи № 911/136/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалами Господарського суду Київської області провадження у справі неодноразово зупинялось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/136/17 позов задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" право іпотеки на:

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 3 212,6 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, реєстраційний номер 860262332224;

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 2 142,3 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, реєстраційний номер 860253232224;

- земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" на праві приватної власності, яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685.

В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 34/1/13-KL від 13.02.2023, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" в сумі 276 986 548,97 грн, яка складається з 109 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту, 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 17 096 897,53 грн пені, 5 000,00 грн штрафу, 867 496,53 грн - 3% річних та 140 643 086,02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд", посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме на:

- насосну загальною площею 49,8 кв. м, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, реєстраційний номер 860274032224;

- земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення 160 386 791,65 грн заборгованість по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 34/1/13-КL від 13.02.2013, виконання якого забезпечено договором іпотеки від 31.07.2013, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання за позивачем права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки. В частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення 160 386 791,65 грн заборгованості по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 судом першої інстанції відмовлено з підстав відсутності у позичальника грошового зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом після спливу строку повернення кредиту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/136/17, 29.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/136/17 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) судом першої інстанції в порушення положень ст. 46 ГПК України прийнято до розгляду 3 (три) нові позовні вимоги майнового та немайнового характеру, а також прийнято до розгляду заяву, якою одночасно змінено предмет та підстави позову; (2) позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову; (3) через неодноразову неявку належним чином повідомленого позивача позов на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України підлягав залишенню без розгляду; (4) заявлені до стягнення витрати ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" у справі № 911/136/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/136/17.

05.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/136/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/136/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025 та призначено розгляд справи на 11.12.2025.

24.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, ухваленим з врахуванням з'ясованих фактичних обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

В судовому засіданні 11.12.2025 оголошувалась перерва до 29.01.2026.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/136/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 для розгляду справи № 911/136/17 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

26.01.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято справу № 911/136/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025 та призначено справу до розгляду на 29.01.2026.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/136/17 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" (позичальник) укладено кредитний договір № 34/1/13-КL (надалі - кредитний договір), в редакції додаткових угод до нього № 1 від 30.04.2013, № 2 від 29.07.2013, № 3 від 30.08.2013, № 4 від 24.10.2023, № 5 від 04.12.2013, № 6 від 27.12.2013, № 7 від 26.12.2014, № 8 від 22.01.2015, якими змінено, зокрема, ліміт заборгованості за кредитною лінією та строк повернення кредиту.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.5., 2.4., 4.1., 7.6. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується у повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору. Кінцева дата повернення кредиту не пізніше 23.02.2015 включно. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислення з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості. Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

31.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (з урахуванням договорів про внесення змін від 24.10.2013, від 04.12.2013, від 28.12.2013), посвідчений 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685 (надалі - договір іпотеки), відповідно до пунктів 1.1., 1.2.1., 1.2.1.1., 1.2.1.3., 1.2.2., 1.2.2.3., 2.6., 4.1., 5.1., 5.3. якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем кредитного договору № 34/1/13-КL від 13.02.2013 та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (основне зобов'язання), за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний, зокрема, повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 160 000 000,00 грн, (кредит), з кінцевим терміном повернення не пізніше 29.12.2014 чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 22% річних, а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням.

Предметом іпотеки за вказаним договором є наступне нерухоме майно:

- торгівельно-розважальний центр, площею 5 404,7 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, опис об'єкта: торгівельно-розважальний центр р.п. 2013, зазначений за планом під літ. "А", підвал - "під А", розвантажувальна рампа - "а", прибудова - "а1", насосна - "Б", резервуар - І, свердловина - ІІ, свердловина - ІІІ, біосептик - ІV (предмет іпотеки 1);

- державна реєстрація речових прав на предмет іпотеки 1 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведена 09.12.2013 державним реєстратором Гаражун Р.Ю. реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області з присвоєнням реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна: 240649132224;

- заставна вартість предмета іпотеки 1 визначається сторонами на рівні 62 999 494,00 грн;

- земельна ділянка площею 1,3921 га, розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування торгово-розважального центру з офісно-готельним комплексом, кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269 (предмет іпотеки 2);

- право власності на предмет іпотеки 2 зареєстровано державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000;

- заставна вартість предмета іпотеки 2 визначається сторонами на рівні 11 971 500,00 грн; надалі за текстом цього договору предмет іпотеки 1 та предмет іпотеки 2 разом та окремо іменуються - предмет іпотеки.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, що складає предмет іпотеки, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадку невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі щодо продовження строку дії кредитного договору, зміни (зокрема збільшення) розміру (суми) кредиту, зміни (зокрема збільшення) процентної ставки та інше.

В разі будь-якої реорганізації та/або зміни форми власності чи організаційно-правової форми іпотекодавця, правонаступництва, набуття (передачі) прав, зокрема, цей договір та створена за ним іпотека залишатиметься обов'язковою та чинною для іпотекодавця, його правонаступників, набувачів і цесіонаріїв, незалежно від того чи внесні до нього відповідні зміни, що стосуються заміни сторони чи ні.

05.03.2014 між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Златобанк" укладено договір застави майнових прав № 12/ЗМИ, на підставі якого банк передав у заставу НБУ майнові права за кредитними договорами, укладеними між ним і юридичними та фізичними особами, зазначеними у додатку № 1, зокрема за кредитним договором № 34/1/13-КL, а також зобов'язався не вносити змін до кредитного договору та забезпечувальних договорів без попередньої згоди НБУ.

08.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2450, яким сторони вирішили:

- розірвати (припинити дію) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685;

- даний договір є підставою для зняття заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, та підставою для вилучення відповідних записів щодо заборони відчуження і записів про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - договір про розірвання), копія якого наявна в матеріалах справи.

Державна реєстрація 28.12.2013 обтяжень на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки та відповідно припинення 08.08.2014 таких обтяжень згідно з договором про розірвання договору іпотеки підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 15644351, № 15647453, № 15646057 від 28.12.2013 та № 25362722, № 25362223, № 25361619, № 25360927 від 08.08.2014.

Постановою Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено у ПАТ "Златобанк" з 14.02.2015 тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації АБ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно якого розпочато процедуру ліквідації АБ "Златобанк" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ "Златобанк" Славінського В.І. строком на 1 рік - з 13.05.2015 по 12.05.2016 включно.

20.05.2015 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" направлено ТОВ "Бакалія-Трейд" повідомлення № 100 від 20.02.2015 про нікчемність договору від 08.08.2014 року про розірвання договору іпотеки, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ФК "Домініон".

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2024/15 стягнуто з ТОВ "Бакалія-Трейд" на користь ПАТ "Златобанк" заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 456 779,08 грн; заборгованість по поверненню кредитних коштів - 159 917 289,81 грн; пеню - 17 096 897,53 грн; штраф - 5000,00 грн; 3% річних - 867 496,53 грн.

03.11.2015 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49207950 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/2024/15.

31.08.2016 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 911/3818/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016, визнано недійсним (нікчемним) договір від 08.08.2014 про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 приватним нотаріусом, з моменту його укладення.

В процесі виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2024/15 відбулась неодноразова зміна власника переданих в іпотеку земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, станом на момент подання позову останнім власником відповідного майна в державному реєстрі зареєстровано ТОВ "Нагваль-Фіш", яке здійснило поділ обтяженого майна, а саме:

1) земельної ділянки кадастровий номер 3222482004:02:001:0269 на 3 (три) земельні ділянки:

- земельну ділянку кадастровий номер 3222482004:02:001:0028 площею 0,8647 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222482004:02:001:0015 площею 0,4297 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222482004:02:001:0016 площею 0,0977 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б;

2) торгівельно-розважального центру площею 5404,7 кв.м на 3 (три) об'єкти:

- насосна загальною площею 49,8 кв.м, розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, реєстраційний номер 860274032224.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами:

(1) договорами міни № БВ-103, № БВ-104 від 03.08.2015, укладеними між ТОВ "Бакалія-Трейд" та ТОВ "Радіус-ПІ", на підставі яких ТОВ "Радіус-ПІ" набуло у власність торгівельно-розважальний центр, площею 5404,7 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224); земельну ділянку площею 1,3921 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000);

(2) протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Радіус-ПІ" від 13.08.2015 № 13/1, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Радіус-ПІ" від 13.08.2015, актом приймання-передачі та грошової оцінки майна, протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Нагваль-Фіш" від 13.08.2015 № 18, на підставі яких передано та прийнято до статутного капіталу ТОВ "Нагваль-Фіш" майновий внесок ТОВ "Радіус-ПІ" - торгівельно-розважальний центр та земельну ділянку з кадастровим номером 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000);

(3) висновком № 01-02 від 18.02.2016 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна; протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Нагваль-Фіш" від 18.02.2016 № 24 та нотаріально посвідченою заявою ТОВ "Нагваль-Фіш" від 02.03.2016 стосовно поділу торгівельно-розважального центру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224) та земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000) з утворенням 3 (трьох) об'єктів нерухомого майна та 3 (трьох) земельних ділянок;

(4) протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Нагваль-Фіш" від 27.10.2017 № 41, актом приймання-передачі та грошової оцінки майна від 27.10.2017, протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Продбакалія" від 27.10.2017 № 15, на підставі яких передано та прийнято до статутного капіталу ТОВ "Продбакалія" майновий внесок ТОВ "Нагваль-Фіш" - новоутворені внаслідок поділу 3 (три) об'єкта нерухомого майна та 3 (три) земельні ділянки;

(5) інформаційною довідкою № 379409248 від 21.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (щодо об'єкта нерухомого майна);

(6) інформаційною довідкою № 400037899 від 21.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (щодо суб'єкта);

(7) листом ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 29-10-0.331-10034/2-24 від 21.10.2024.

06.06.2024 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - договір відступлення), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.06.2024 за реєстровим № 965, відповідно до пунктів 1, 2, 16 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки, та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, надалі за текстом, відповідно - основні договори та права вимоги.

Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеними цим договором.

За цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, зокрема:

- право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною;

- право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами;

- право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних);

- право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами;

- право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників;

- права, що випливають із судових справ. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною.

Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на договірне списання коштів за рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення банком відступлено новому кредитору права вимоги за кредитним договором № 34/1/13-KL від 13.02.2013 до позичальника (боржника) - ТОВ "Бакалія-Трейд" у розмірі 472 115 246,31 грн, з них: 159 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту станом на 06.06.2024 та 312 197 956,50 грн заборгованості по відсотках станом на 06.06.2024. Також погоджено, що до нового кредитора переходить право вимоги до боржників усіх сум кредиту, процентів, комісій, неустойок (пеней, штрафів) в розмірі та/або у випадках, передбачених умовами кредитного договору; визначено перелік договорів, права вимоги за якими відступаються, зокрема укладені з ТОВ "Бакалія-Трейд": кредитний договір № 34/1/13-KL з додатком до нього та всіма додатковими договорами, а також договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим № 2685 з усіма договорами про внесення змін до такого договору.

За актом приймання-передачі документів від 06.06.2024 банк передав, а новий кредитор прийняв оригінали кредитного договору № 34/1/13-KL від 13.02.2013 з додатком до нього та усіма додатковими договорами, а також договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим № 2685 з усіма договорами про внесення змін до нього.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом:

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що право власності на спірне нерухоме майно набуто ним у встановленому законом порядку, у державному реєстрі відсутні будь-які обтяження цих прав або інші записи, які б ставили під сумнів законність їх набуття у власність або свідчили про наявність прав третіх осіб на них. Крім того, задоволення позову матиме наслідком втручання у мирне володіння належним відповідачу майном.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), зазначено, що суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 18.04.2023 у справі № 909/952/21.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання. Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань.

Так, за статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов'язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина 1 статті 572 Цивільного кодексу України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

За визначеннями термінів, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Тобто таке забезпечувальне зобов'язання має акцесорний, додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати самостійно.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

За приписами статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин 1, 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк", як кредитодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд", як позичальником, укладено кредитний договір № 34/1/13-КL, в редакції додаткових угод до нього № 1 від 30.04.2013, № 2 від 29.07.2013, № 3 від 30.08.2013, № 4 від 24.10.2023, № 5 від 04.12.2013, № 6 від 27.12.2013, № 7 від 26.12.2014, № 8 від 22.01.2015, якими змінено, зокрема, ліміт заборгованості за кредитною лінією та строк повернення кредиту.

За змістом пунктів 1.1., 1.4., 1.5., 2.4., 4.1., 7.6. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується у повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору. Кінцева дата повернення кредиту не пізніше 23.02.2015 включно. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислення з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості. Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З метою виконання зобов'язань за кредитним договором, 31.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк", як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд", як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки (з урахуванням договорів про внесення змін від 24.10.2013, від 04.12.2013, від 28.12.2013), посвідчений 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685, відповідно до пунктів 1.1., 1.2.1., 1.2.1.1., 1.2.1.3., 1.2.2., 1.2.2.3., 2.6., 4.1., 5.1., 5.3. якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем кредитного договору № 34/1/13-КL від 13.02.2013 та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (основне зобов'язання), за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний, зокрема, повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 160 000 000,00 грн, (кредит), з кінцевим терміном повернення не пізніше 29.12.2014 чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 22% річних, а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням.

Судом встановлено, що предметом іпотеки за вказаним договором є наступне нерухоме майно:

- заставна вартість предмета іпотеки 1 визначається сторонами на рівні 62 999 494,00 грн;

В подальшому, 08.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2450, яким сторони вирішили:

Як свідчать матеріали справи, державна реєстрація 28.12.2013 обтяжень на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки та відповідно припинення 08.08.2014 таких обтяжень згідно з договором про розірвання договору іпотеки підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 15644351, № 15647453, № 15646057 від 28.12.2013 та № 25362722, № 25362223, № 25361619, № 25360927 від 08.08.2014.

1) земельної ділянки кадастровий номер 3222482004:02:001:0269 на 3 (три) земельні ділянки:

2) торгівельно-розважального центру площею 5404,7 кв.м на 3 (три) об'єкти:

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами:

(7) листом ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 29-10-0.331-10034/2-24 від 21.10.2024.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

В постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20 зроблено висновки щодо того, що межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення такого права, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20)

Як встановлено судом, 06.06.2024 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк"(первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 34/1/13-КL від 13.02.2013, виконання якого забезпечене договором іпотеки 31.07.2013.

Відповідно до пунктів 1, 2, 16 договору відступлення банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки, та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, надалі за текстом, відповідно - основні договори та права вимоги.

Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеними цим договором.

- право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами;

- право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних);

- право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами;

- право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників;

Як зазначає позивач, на підставі рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2024/15 та ухвали Господарського суду Донецької області від 25.10.2024 у справі № 905/1010/24 підтвердженим є розмір заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 639 184 505,47 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 159 917 289,81 грн, заборгованості по відсотках за період з 01.05.2015 по 06.06.2024 - 312 197 956,50 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015 - 8 456 779, 08 грн, пені - 17 096 897,53 грн, штрафу - 5000,00 грн, 3% річних - 867 496,53 грн, інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022 - 140 643 086,02 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиціальні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиціального значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиціальне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2024/15 та ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.10.2024 у справі № 905/1010/24 щодо заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 639 184 505,47 грн, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, повторного доведення при розгляді справи № 911/136/17 не потребують.

При цьому, позивач зауважив, що згідно додатку № 1 до договору відступлення до ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс" перейшло право вимоги у розмірі 472 115 246,31 грн, з яких: 159 917 289,81 грн - заборгованості по тілу кредиту та 312 197 956,50 грн - заборгованості по відсотках.

В подальшому, на підставі договору від 19.12.2024 частину належного права вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі кредитного договору № 34/1/13-KL, ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс" відступило новому кредитору, а саме 200 000 000,00 грн, визнаних та включених до реєстру вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.10.2024 у справі №905/1010/24, з яких: 50 000 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 150 000 000,00 грн - заборгованості по відсотках станом на 06.06.2024.

За доводами позивача, розмір заборгованості ТОВ "Бакалія-Трейд" перед ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс" зменшився та становить 437 373 340,62 грн, з них: заборгованості по тілу кредиту - 109 917 289,81 грн, заборгованості по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 - 160 386 791,65 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015 - 8 456 779,08 грн, пені - 17 096 897,53 грн, штрафу - 5000,00 грн, 3% річних - 867 496,53 грн, інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022 - 140 643 086,02 грн.

Враховуючи підтверджену рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2024/15 заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 186 343 462,95 грн, яка ані добровільно, ані в примусовому порядку не сплачена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором № 34/1/13-KL на загальну суму 186 343 462,95 грн, з яких: заборгованості по поверненню кредитних коштів - 159 917 289,81 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8 456 779,08 грн, пені - 17 096 897,53 грн, штрафу - 5000,00 грн, 3% річних - 867 496,53 грн.

Водночас, з огляду на те, що строк повернення кредиту до 23.02.2015, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позичальника грошового зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом після спливу цього строку.

Висновуючи про відсутність у позичальника відповідного обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування (за користування простроченим кредитом), судом враховано, що:

- при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту);

- для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо;

- у разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав);

- зі змісту кредитного договору № 34/1/13-KL вбачається, що сторонами цього правочину не було узгоджено порядок нарахування та ставку процентів річних за період після настання строку кредитування (23.02.2015), як міри відповідальності, у тому числі і в розумінні ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України як процентів у іншому розмірі;

- згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Схожу позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2025 у справі № 922/2553/24.

Таким чином, у позичальника відсутній обов'язок по сплаті процентів за користування кредитом за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 в розмірі 160 386 791,65 грн.

Щодо порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання в період з 01.10.2015 по 21.02.2022 згідно рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2024/15 суд зазначити наступне.

Так, за приписами частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою ст. 625 названого Кодексу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

З огляду на встановлений судом факт порушення виконання відповідачем в період з 01.10.2015 по 21.02.2022 грошового зобов'язання згідно рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2024/15, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 140 643 086,02 грн.

За встановлених обставин, обґрунтованим та документально підтвердженим є розмір заборгованості відповідача перед позивачем за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором № 34/1/13-KL від 13.02.2013 в сумі 276 986 548,97 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту - 109 917 289,81 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 456 779, 08 грн, пені - 17 096 897, 53 грн, штрафу - 5000,00 грн, 3% річних - 867 496, 53 грн, інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022 - 140 643 086,02 грн.

Як встановлено судом, зобов'язання за кредитним договором за кредитним договором № 34/1/13-KL від 13.02.2013 забезпечено договором іпотеки, предметом іпотеки за яким є торгівельно-розважальний центр (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) та земельна ділянка з кадастровим номером 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000).

З наявних у матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ТОВ "Продбакалія" є власником нерухомого майна:

- торгівельно-розважального центру загальною площею 3212,6 кв.м, розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (реєстраційний номер 860262332224);

- торгівельно-розважального центру загальною площею 2142,3 кв.м, розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (реєстраційний номер 860253232224);

- насосної загальною площею 49,8 кв.м, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (реєстраційний номер 860274032224);

- земельної ділянки площею 0,8647 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, реєстраційний номер 877146132224);

- земельної ділянки площею 0,4297 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (кадастровий номер 3222482004:02:001:0015, реєстраційний номер 877113532224);

- земельної ділянки площею 0,0977 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224).

При цьому слід зазначити, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 379409248 від 21.05.2024 вбачається, що спірне нерухоме майно зареєстровано з новими реєстраційними номерами, тобто внаслідок поділу торгівельно-розважального центру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) та земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000), що додатково підтверджуються протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Нагваль-Фіш" від 18.02.2016 № 24, висновком № 01-02 від 18.02.2016 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, листом ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 29-10-0.331-10034/2-24 від 21.10.2024 та нотаріально посвідченої заяви ТОВ "Нагваль-Фіш" від 02.03.2016 стосовно поділу торгівельно-розважального центру та земельної ділянки.

За встановлених обставин, підставним є висновок, що поділ спірного майна не припиняє чинності іпотеки, встановленої згідно дійсного іпотечного договору та зареєстрованої у передбаченому законом порядку, враховуючи чинність договору іпотеки, оскільки в силу положень статті 5 Закону України "Про іпотеку" при поділі предмета іпотеки договір іпотеки та відповідна іпотека зберігають свою силу на створені нові об'єкти (частини). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 910/13153/23.

В даному випадку також слід зазначити, що в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права.

Чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмету іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент його придбання.

Будь-яких обмежень або виключень, які б дозволяли звільнити особу, що придбала іпотечне майно від переведених на нього обов'язків іпотекодавця на підставі того, що при укладенні договору купівлі-продажу вона не знала про наявність іпотечного обтяження, законом не передбачено (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 910/13153/23).

Доводи відповідача щодо правомірності набуття ним права власності на спірне нерухоме майно судом оцінюються критично, оскільки позивачем не оспорюються підстави набуття відповідачем права власності на спірне майно.

Додатково суд зазначає, що правочин, визнаний судом недійсним, не породжує юридичних наслідків з моменту його вчинення, тоді як запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього передбачених законом підстав - договору іпотеки та судового рішення про визнання права іпотекодержателя (подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження №12-44гс20).

Більше того, функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі, попри те будь-яке речове право, зокрема й право іпотеки, має ґрунтуватися на певному правовому титулі, тобто державна реєстрація такого права на майно не може бути абстрактною і не мати правової підстави свого виникнення та збереження.

Відтак, поділ переданого в іпотеку майна з присвоєнням йому інших реєстраційних номерів та ідентифікуючих даних унеможливлює здійснення повторної реєстрації іпотеки на таке поділене майно за іпотечним договором без вирішення спору про право та прийнятого судом відповідного рішення.

Таким чином, відчуження предмета іпотеки та його поділ під час припиненої без належних на те підстав іпотеки не спричиняє юридичного дефекту такої іпотеки та не позбавляє кредитора права на відновлення свого статусу іпотекодержателя за дійсним та чинним іпотечним договором.

Враховуючи перехід до позивача права вимоги за договором іпотеки, відчуження іпотечного майна до нового власника, його подальший поділ, неодноразове передання у власність третіх осіб, зокрема, у власність відповідача, за відсутності записів про іпотеку та обтяження на таке майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "ФК "Ю-Бейс" про визнання за ним права іпотеки на: (1) торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (реєстраційний номер 860262332224); (2) торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (реєстраційний номер 860253232224); (3) насосну загальною площею 49,8 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (реєстраційний номер 860274032224); (4) земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, реєстраційний номер 877146132224); (5) земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (кадастровий номер 3222482004:02:001:0015, реєстраційний номер 877113532224); (6) земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224), що належать ТОВ "Продбакалія", яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685.

Висновуючи про задоволення такої вимоги, судом враховано, що такий спосіб захисту порушеного права кредитора є належним та ефективним для відновлення його прав як іпотекодержателя, і вказане кореспондує з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, у постановах Верховного Суду від 03.07.2024 у справі № 910/11472/21 від 17.06.2025 у справі №910/13153/23.

Так, у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.

Поряд з тим судом також враховано, що державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає відповідна іпотека, а не правочин з відступлення прав за іпотечним договором, а тому чинність такого правочину не залежить від факту реєстрації іпотеки як зобов'язання.

Саме ж лише нездійснення державної реєстрації іпотеки за результатами проведення торгів з продажу майна (активів) банку, що ліквідується, які були проведені з дотриманням вимог законодавства, за обставин цієї справи:

- не може вражати саме іпотечне зобов'язання настільки, аби бути підставою для припинення самої іпотеки;

- не позбавляє кредитора можливості відновити своє право іпотекодержателя у відповідно обраний спосіб, який дозволить як провести необхідну реєстрацію, так і реалізувати означене право.

Тобто оцінювати потрібно передовсім правову підставу такого права, а не його формальну реєстрацію у відповідному державному реєстрі, оскільки справедлива правова підстава (justus titulus) має переважне значення під час з'ясування питання належності особі права.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 (провадження №14-202цс21).

З огляду на вищевикладене, виходячи з умов договору іпотеки та встановлений судом факт порушення позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором на загальну суму 276 986 548,97 грн., у відповідача, як власника забезпеченого іпотекою майна, існує обов'язок по задоволенню грошових вимог позивача за рахунок звернення стягнення на: (1) торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (реєстраційний номер 860262332224); (2) торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (реєстраційний номер 860253232224); (3) насосну загальною площею 49,8 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (реєстраційний номер 860274032224); (4) земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0028); (5) земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (кадастровий номер 3222482004:02:001:0015); (6) земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (кадастровий номер 3222482004:02:001:0016) шляхом продажу такого майна на електронному аукціоні.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції враховано, що сутність права іпотеки полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що отримане позивачем згідно договору про відступлення право іпотеки є первинним (перша зареєстрована іпотека), отже є пріорітетним по відношенню до інших зареєстрованих в подальшому іпотек.

Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, враховуючи передбачене законом та договором право позивача, як іпотекодержателя, на задоволення своїх грошових вимог за рахунок іпотечного майна, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволення про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" права іпотеки на: (1) торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (реєстраційний номер 860262332224); (2) торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (реєстраційний номер 860253232224); (3) насосну загальною площею 49,8 кв.м, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (реєстраційний номер 860274032224); (4) земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, реєстраційний номер 877146132224); (5) земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (кадастровий номер 3222482004:02:001:0015, реєстраційний номер 877113532224); (6) земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" на праві приватної власності, яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685. В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором 34/1/13-KL від 13.02.2023, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" в сумі 276 986 548,97 грн, яка складається з 109 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту, 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 17 096 897,53 грн пені, 5 000,00 грн штрафу, 867 496,53 грн - 3% річних та 140 643 086,02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд", посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2685, а саме на: (1) торгівельно-розважальний центр загальною площею 3 212,6 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10 (реєстраційний номер 860262332224); (2) торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (реєстраційний номер 860253232224); (3) насосну загальною площею 49,8 кв. м, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (реєстраційний номер 860274032224); (4) земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, кадастровий номер 3222482004:02:001:0028; (5) земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, кадастровий номер 3222482004:02:001:0015; (6) земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Щодо доводів скаржника про неправомірність втручання у мирне володіння майном колегія суддів зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція)).

У практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

За висновком суду, доводи скаржника про неправомірність втручання у мирне володіння майном є юридично неспроможними, оскільки предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, тоді як вимоги у даній справі спрямовано на захист приватних інтересів позивача, які не можуть нівелюватись приватними інтересами іншої особи, яка порушує відповідні права та інтереси позивача, як законного кредитора у зобов'язальному та забезпеченому іпотекою правовідношенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про доведеність позовних вимог та часткове задоволення позову.

Щодо доводів скаржника про необґрунтованість та неспівмірність із складністю справи заявлених до стягнення витрат ТОВ «ФК «Ю-Бейс» на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ю-Бейс» задоволено частково, то витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 348 315,00 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, проте по суті їх не спростовують, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції положень ст. 46 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

У статті 14 Господарського процесуального кодексу України зазначко, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/5763/23, від 23.04.2024 у справі № 910/12744/22, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

Відповідно до частин третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 69 - 71 постанови від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 зазначила, що частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак, зокрема, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (на яку посилається скаржник) зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Поряд з цим суд зазначає, що зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ГПК України.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 914/1027/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема про те, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" надійшла заява про зміну предмета позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), згідно якої позивач просить суд:

(1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" право іпотеки на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі та належать на праві приватної власності ТОВ "Продбакалія", яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685 (пункт 2 означеної заяви);

2) в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 34/1/13-KL від 13.02.2013, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд" в сумі в сумі 437 373 340,62 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 109 917 289,81 грн, заборгованості по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 - 160 386 791,65 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015 - 8 456 779, 08 грн, пені - 17 096 897,53 грн, штрафу - 5000,00 грн, 3% річних - 867 496,53 грн, інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022 - 140 643 086,02 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між АТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд" посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме: на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі та належать ТОВ "Продбакалія", шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Приймаючи до розгляду подані позивачем заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту поданих позивачем заяв вбачається, що такі заяви по суті не змінюють підстав поданого позову, у тому числі і правових, оскільки в основу обґрунтування цих заяв покладено первісно викладені банком у позові обставини неналежного виконання зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами з одночасним: доповненням позовних вимог новою вимогою - про визнання за позивачем права іпотеки на спірне нерухоме майно, оскільки саме такий спосіб є належним та ефективним, що призведе до поновлення забезпечення (іпотеки) на поділене та передане в статутний капітал інших осіб нерухоме майно; зміною способу звернення стягнення на спірне нерухоме майно, як предмет іпотеки - шляхом проведення електронного аукціону під час проведення виконавчих дій, з огляду на те, що першочергова вимога банку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права його продажу є позасудовим способом, який не може бути встановлений рішенням суду та в межах цієї справи не є ефективним.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з позовом та у подальшому із заявою про зміну предмета позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" посилалося на несплату відповідачем заборгованості за кредитним договором № 34/1/13-KL від 13.02.2013, виконання якого забезпечене договором поруки. Як первісні, так і змінені позовні вимоги стосуються зобов'язань відповідача за зазначеними правочинами і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин.

За висновком колегії суддів, позивач доповнив предмет позову новими вимогами та залишив незмінними його підстави, а доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних зміною підстав позову не вважається, тому відсутні підстави стверджувати про недотримання у цьому разі норм статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів скаржника про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України через неодноразову неявку належним чином повідомленого позивача в судове засідання колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколів судового засідання та ухвал суду, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" з'являлись у підготовчі та судові засідання, надавали пояснення по суті спору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Тож, враховуючи процесуальні обставини, які склалися в межах даної справи, зважаючи на те, що явку учасників судового процесу ухвалами суду не було визнано обов'язковою, на переконання колегії суддів, відсутні підстави вважати наявними обставини для залишення позову без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/136/17 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продбакалія" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/136/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2025 у справі № 911/136/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 911/136/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.02.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Тищенко

Попередній документ

133780183

Наступний документ

133780185

Інформація про рішення:

№ рішення:	133780184
№ справи:	911/136/17
Дата рішення:	29.01.2026
Дата публікації:	05.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без розгляду (10.04.2026)
Дата надходження:	18.02.2026
Предмет позову:	визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

01.10.2024 17:00	Господарський суд Київської області
21.10.2024 12:00	Господарський суд Київської області
12.11.2024 16:30	Господарський суд Київської області
03.12.2024 16:30	Господарський суд Київської області
06.01.2025 12:15	Господарський суд Київської області
13.01.2025 12:20	Господарський суд Київської області
04.02.2025 16:30	Господарський суд Київської області
18.02.2025 16:50	Господарський суд Київської області
25.03.2025 16:00	Господарський суд Київської області
22.04.2025 15:15	Господарський суд Київської області
27.05.2025 17:40	Господарський суд Київської області
30.06.2025 12:40	Господарський суд Київської області
21.07.2025 11:45	Господарський суд Київської області
19.08.2025 17:25	Господарський суд Київської області
26.08.2025 14:50	Господарський суд Київської області
11.12.2025 14:15	Північний апеляційний господарський суд
29.01.2026 14:00	Північний апеляційний господарський суд
09.03.2026 12:30	Господарський суд Київської області
07.04.2026 14:40	Касаційний господарський суд