Справа №:754/2929/25
Провадження №: 1-кс/755/4703/25
"23" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 22025000000000130 від 06.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,
у провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 22025000000000130 від 06.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_3 подала заяву про відвід судді ОСОБА_4 у справі № 755/2929/25, у зв'язку з її упередженістю, яка полягає у істотних порушеннях порядку автоматизованого розподілу судових справ. Оскільки, фактичний час надходження заяви про відвід до Дніпровського районного суду м. Києва не відповідає часу її реєстрації та авторозподілу в автоматизованій системі документообігу суду.
Крім того, заявниця зауважує, що суддею протягом тривалого часу не вирішено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, що, за твердженням ОСОБА_3 , настало ще ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ігнорування відповідних письмових та усних клопотань свідчить про особисту зацікавленість судді в подальшому розгляді справи.
Також заявниця звернула увагу, що суддею не надано належної оцінки скаргам на повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри та визнання речових доказів, поданим до початку та під час підготовчого судового засідання, що на думку ОСОБА_3 , суперечить вимогам КПК України.
Відтак, з огляду на вищевикладене, просила задовольнити заяву про відвід судді ОСОБА_4 .
Заявниця ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, причини неявки та їх поважність не повідомила.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у судове засіданя не з'явився, однак подав до суду заяву, з якої вбачається, що відвід заявниці мотивований тим, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 організовує фальсифікацію матеріалів справи № 754/2929/25, а також не розглядає клопотання ОСОБА_3 про закриття цього провадження, у тому числі у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, та відповідне не приймає таких рішень.
Однак, зазначив, що з аналогічних мотивів ОСОБА_3 заявлялись відводи судді ОСОБА_4 , які розглянуті Дніпровським районним судом м. Києва та по ним прийняті рішення про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_3 (рішення від 16.09.2025, провадження 1-кс/755/3380/25; рішення від 13.10.2025, провадження 1-кс/755/3839/25; рішення від 25.11.2025, провадження 1-кс/755/4402/25; рішення від 27.11.2025, провадження № 1-кс/755
Відтак, вважає що заява ОСОБА_3 від 09.12.2025 про відвід судді ОСОБА_4 є повторною та має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, оскільки заяви про відвід подаються ОСОБА_3 перед кожним судовим засіданням та. відповідно судовий розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_6 по суті не відбувається. У зв'язку з чим просив залишити дану заяву без розгляду.
Особа, якій заявлено відвід - суддя ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду заяви повідомлена належним чином, пояснень з приводу заявленого відводу не направила.
Вивчивши заяву про відвід судді, дослідивши додані до неї додатки та заяву прокурора, суд дійшов такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
Реалізація гарантій незалежності здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій щодо забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина (ст. 3, 8, 55 Конституції України).
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій незалежності суддів.
З положень ст. 26 КПК України вбачається, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Між тим слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Оцінюючи доводи, зазначені у заяві про відвід, суд вважає, що підстави для його заявлення є сумнівними та такими, що не ґрунтуються на вимогах ст.75 КПК України.
При розгляді даної заяви про відвід відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя застосовує як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Зокрема наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Зважаючи на викладене, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
При дослідженні заяви, на думку суду, заявницею не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді ОСОБА_4 та унеможливлювали ухвалення нею об'єктивного рішення у справі. Між тим заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України.
Подана заява фактично зводиться до незгоди заявниці з процесуальними діями судді ОСОБА_4 , що відповідно до вимог КПК України не є підставою для відводу судді.
Із положень ст. 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 126, 129 Конституції України вбачається, що незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення і не є підставою для відводу судді.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine) від 10 грудня 2009 року № 4785/02, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Fey v. Austria», рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Wettstein v. Switzerland», заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Pullar v. The United Kingdom», рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У зв'язку із цим відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 .
За таких обставин, керуючись вимогами ст. 75, 80-82, 369, 371, 372 КПК України,суд
у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 22025000000000130 від 06.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_7