ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
02 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4928/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Одеса- Ромашкін С.В., в порядку самопредставництва;
від Міністерства оборони України, м. Київ-Добров Ю.І., в порядку самопредставництва;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», м. Одеса- не з'явився;
від Споживчого товариства “СУЗІР'Я БУДОВА», м. Одеса- не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД», м. Одеса- не з'явився;
від ОСОБА_1 - Тарасенко О.Ю., на підставі ордеру.
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Одеса (вх.№3358)
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Демченко Т.І. повний текст рішення складено та підписано 11.04.2025 року
у справі:№916/4928/24
за позовом Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Одеса
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», м. Одеса
2. Споживчого товариства “СУЗІР'Я БУДОВА», м. Одеса
3. Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД», м. Одеса
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства оборони України, м. Київ
про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності правочину
У листопаді 2024 року Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м.Одеса звернулось до Господарського суд Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», м. Одеса, Споживчого товариства “СУЗІР?Я БУДОВА», м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД», м. Одеса, в якій з урахуванням зміни позовних вимог, просило суд:
визнати недійсним договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчим товариством “СУЗІР?Я БУДОВА», Товариством з обмеженою відповідальністю “БАУБУД»;
застосувати наслідки недійсності договору №1/Г-19 шляхом визнання відсутніми передбачених договором №1/Г-19 прав у Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчого товариства “СУЗІР?Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД» щодо об?єктів будівництва та збудованих об?єктів на земельній ділянці в місті Одесі по проспекту Гагаріна, 19-21.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що оскаржуваний договір укладений без урахування вимог основного договору №227/УПБ-70 Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей. Укладаючи договір про спільну діяльність, Товариство з обмеженою відповідальністю “УВГП-СТСТЕМА» не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності. Договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 позбавляє державу частки загальної площі збудованого житла, чим порушує права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на соціальний захист шляхом отримання житлового забезпечення, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 року залучено до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_2 , адвоката Дімітріу В.В. (представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 , адвоката Ткача С.А. (представник ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про залучення їх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
Суд, зокрема, дійшов висновку, що оскільки спір у цій справі стосується права держави в особі Міністерства оборони України за договором №227/УПБ-70Д, укладеним Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Одеса із Товариством з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА» на отримання частки в загальній площі житла об?єкту по АДРЕСА_1 в розмірі близько 13% для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, тоді як заявники посилаються на порушення їхніх прав з боку Споживчого товариства “СУЗІР?Я БУДОВА», м. Одеса, як асоційованих членів цього товариства на оформлення права власності на жилі та нежилі приміщення, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для залучення їх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
19.02.2025 судом першої інстанції було розглянуто заяви Громадської організації “Опора», м. Одеса про залучення у справі в якості третьої особи та відмовлено у їх задоволенні з огляду на те, що зі змісту цих заяв не зрозумілі вимоги Громадської організації: заява не містить прохання щодо залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вони не оформлені у відповідності до вимог ст. 180 Господарського процесуального кодексу України та не відповідають вимогам ст. 162, 164, 172, 173 цього кодексу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 року відмовлено у задоволенні заяв адвоката Дімітріу В.В. від 05.03.2025, 24.03.2025 та 28.03.2025 про повернення розгляду справи на стадію підготовчого засідання для розгляду заяв про залучення до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з тих підстав, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. Натомість, заявник не наводить обставин, що створили перешкоди заявникам або їхньому представнику ОСОБА_13 для вчасного звернення із таким клопотанням у межах установленого законом строку.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі №916/4928/23 задоволено позовну заяву Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», м. Одеса, Споживчого товариства “СУЗІР'Я БУДОВА», м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД», м. Одеса про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 29.08.2016 №1/Г-19 та застосування наслідків недійсності правочину; визнано недійсним з моменту укладання договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчим товариством “СУЗІР?Я БУДОВА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАУБУД»; застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутніми передбачені договором про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 права у Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчого товариства “СУЗІР?Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД» щодо об?єктів будівництва та збудованих об?єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчого товариства “СУЗІР?Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД» судовій збір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у цій справі є обґрунтованими та підтвердженими наданими доказами.
ОСОБА_1 , м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилася, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/4928/24 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржниця наголошує на тому, що:
згідно умов договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 та додаткових угод до нього, усі фінансові витрати на будівництво будинків покладені на СТ “СУЗІР'Я БУДОВА», а усі витрати Товариством з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА» були компенсовані;
в свою чергу, між громадянкою України ОСОБА_1 та Споживчим товариством “СУЗІР'Я БУДОВА» укладено договір асоційованого членства в Споживчому товаристві за №4/169 від 11 квітня 2018 року. В результаті укладання вищезгаданого договору ОСОБА_1 набула статусу пайовика Споживчого товариства “СУЗІР'Я БУДОВА»;
за умовами договору №119/М СТ “СУЗІР'Я БУДОВА» зобов'язано було закріпити машиномісце за ОСОБА_1 та після здачі будинку в експлуатацію передати їй цей об'єкт, підписати акт прийому-передачі та видати довідку про повну виплату паю. Однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 здійснено повну оплату частки за проінвестоване нею машиномісце, передати його апелянту відмовляються, у зв'язку із чим вона змушена була звернутися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про визнання права власності на цій об'єкт будівництва, де відповідачами є СТ “СУЗІР'Я БУДОВА», СТ “СУЗІР'Я ПЛЮС», Товариство з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА» та Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (справа №522/20566/24-Е);
рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі №916/4928/24 про задоволення позову ПУ КБ Міністерства оборони України до ТОВ “УВГП-СИСТЕМА», СТ “СУЗІР'Я БУДОВА», ТОВ “БАУБУД» про визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 та застосування наслідків недійсності правочину, беззаперечно впливає на інтереси ОСОБА_1 та є інструментом недобросовісних позивача та відповідачів у цій справі задля позбавлення її прав на проінвестоване нею машиномісце згідно укладеного з СТ “СУЗІР'Я БУДОВА» договору асоційованого членства в Споживчому товаристві;
доказом використання оскаржуваного рішення позивачем з метою позбавлення апелянта її прав на проінвестоване нею машиномісце слугує клопотання від 31 липня 2025 року Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про долучення оскаржуваного рішення до матеріалів судової справи №522/20566/24-Е, яка знаходиться на розгляді Приморського районного суду;
відсутні підстави для визнання недійсним усього договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29 серпня 2016 року, оскільки майновий інтерес позивача полягає лише в отримані 20% від загальної площі житла “Об'єкту», з вирахуванням площі квартир, вже отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП- СИСТЕМА» на виконання умов договору №227/УПБ-70Д;
визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29 серпня 2016 року та застосування наслідків його недійсності, жодним чином не призведе до поновлення прав Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. В той же час, згідно умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 та додаткових угод до нього, Товариство “УВГП-СИСТЕМА» може виконати взяті на себе зобов'язання перед Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України шляхом надання квартир в інших новозбудованих житлових будинках в м. Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в п.3.4. договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, тому ефективним способом захисту в даному випадку, є пред'явлення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА» про примусове виконання обов'язку в натурі;
позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки у даній справі Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (позивач) просить визнати недійсним договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016;
позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень;
суд першої інстанції надав невірну оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, не з'ясував дійсних обставин справи, порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке жодним чином не призведе до поновлення прав позивача, а лише є підставою для ініціювання судових процесів по позбавленню прав членів СТ “СУЗІР'Я БУДОВА», в тому числі, ОСОБА_1 , на проінвестоване нею машиномісце, за кошти якої будувався цей об'єкт.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 року прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Одеса (вх.№3358) на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі № 916/4928/24 колегією суддів у новому складі; поновлено ОСОБА_1 , м. Одеса строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; призначено розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі № 916/4928/24 у закритому судовому засіданні на 27.10.2025 року о 14:45 год.
24.09.2025 року через підсистему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№3358/25/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції закрити апеляційне провадження, за вищезазначеною апеляційною скаргою, а у випадку незакриття апеляційного провадження просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві позивач зазначає, що особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме. Проте, позивач вказує, що скаржник в апеляційній скарзі не зазначив, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Позивач звертає увагу суду на те, що питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржниці не вирішувалося, як і відсутні в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення висновки та судження про її права та обов'язки;
всі обставини та договір, на який посилається скаржниця мали місце значно пізніше, ніж договір про спільну діяльність від 29.08.2016 №1/Г-19 та не можуть бути предметом розгляду у даній справі, оскільки під час визнання договору недійсним встановленню підлягають обставини, що мали місце саме на момент його укладення відповідно до положень законодавства які регулюють питання недійсності договорів;
Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є замовником будівництва житла для військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей за адресою АДРЕСА_1 . Для досягнення мети від 25.11.2004 №227/УПБ-70Д в якості інвестиції Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України внесено право на здійснення будівництва на земельній ділянці, належної йому на праві постійного користування, саме для військовослужбовців Збройних Сил України;
під час укладання спірного договору про спільну діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «УВГП-СИСТЕМА» взагалі не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договору про спільну діяльність з СТ “СУЗІР'Я БУДОВА» в цілому, що обумовлює недійсність всього договору та виключає дійсність будь-яких його частин;
скаржник, в обґрунтування позиції про відсутність підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, посилається на те, що договірні відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА» за договором №227/ УПБ-70Д від 25.11.2004 передбачають право надання позивачу житла в інших об'єктах. Але таке посилання є безпідставним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА» не надає та не пропонує надати житло в інших об'єктах, крім того, що вже було надано. Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА» не реалізувало своє право надання позивачу житла в інших об'єктах відносно залишку площі в розмірі більш, ніж 10 000 кв.м житла, та тому позивач має право на отримання більш, ніж 10 000 кв.м житла саме в об'єкті будівництва;
скаржниця повністю ігнорує склад учасників будівництва та фактичні обставини його здійснення, зокрема те, що позивач зі свого боку для реалізації будівництва надав земельну ділянку, щодо якої має право постійного користування, а саме - для будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їхніх сімей;
доводи скаржниці взагалі не підлягають розгляду, тому, що вона не є стороною у справі - позивачем або відповідачем, тоді як відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом за заявою саме сторони та встановлено часове обмеження подання такої заяви - до винесення рішення;
рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі №916/4928/24 відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, є законним та обґрунтованим, підстави для скасування судового рішення відсутні.
13.10.2025 року через підсистему “Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Міністерство оборони України надійшло клопотання в якому останнє просило суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 по справі №916/4928/24, яке прийнято до розгляду і в якому третя особа наполягає на тому, що оскаржуваним рішенням суду не були вирішені права та обов'язки скаржника.
Судове засідання 27.10.2025 року по справі №916/4928/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі №916/4928/24, не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя-доповідач по справі ОСОБА_14 відповідно до наказу в.о. голови суду від 15.10.2025 року №289-в перебувала у відрядженні з 24.10.2025 по 28.10.2025 та суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Таран С.В. перебувала на лікарняному у зв'язку тимчасовою непрацездатністю з 16.10.2025 по 31.10.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 року справу № 916/4928/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№3357 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 призначено до розгляду на 08.12.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 року зупинено провадження у справі №916/4928/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№3358) на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 до перегляду у касаційному порядку ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та повернення матеріалів справи №916/4928/24 до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Судове засідання, призначене на 08.12.2025 року, не відбулося у зв'язку з тим, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2025 у справі № 916/4928/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_15 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у цій же справі, прийнято до розгляду справу № 916/4928/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та витребувано з Господарського суду Одеської області / Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/4928/24 за позовом Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчого товариства “СУЗІР'Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Після повернення з суду касаційної інстанції матеріалів даної справи та залишення без змін постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 10.12.2025 ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у цій же справі, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 року поновлено апеляційне провадження у справі №916/4928/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 по справі №916/4928/24; призначено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 у закритому судовому засіданні на 02.02.2026 року.
В судовому засіданні представники Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Одеса, Міністерства оборони України, м. Київ, просили суд апеляційної інстанції закрити апеляційне провадження.
Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати з мотиві, викладених письмово.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про електронну доставку ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду до їх електронного кабінету.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перш ніж переходити до розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія повинна визначитися щодо наявності у скаржника права апеляційного оскарження, бо в даному випадку до суду апеляційної інстанції звернувся не учасник справи. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов'язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто, поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.
Як передбачено ч. 1, 3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з'ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинне безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні має міститися судження про права та обов'язки такої особи у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція послідовно та неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі №912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі №914/1334/20, від 04.10.2023 у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23, від 10.06.2024 у справі №910/4552/23, від 11.09.2024 №922/3904/23.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси (тобто може мати потенційний вплив, зокрема через виникнення в інших осіб прав регресу чи інших вимог до особи), то це не може бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі №904/6084/21, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 та постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19, від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, від 13.07.2023 у справі № 910/3428/19, від 27.05.2025 №914/1295/16, від 27.01.2026 №926/2715/24, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/10364/16, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20).
Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи вирішене оскаржуваним судовим рішенням безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 у справі №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Верховний Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно "inter partes" (лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).
Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Так, у даному випадку предметом розгляду справи №916/4928/24 було встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчим товариством “СУЗІР?Я БУДОВА», Товариством з обмеженою відповідальністю “БАУБУД» та застосування наслідків недійсності договору №1/Г-19 шляхом визнання відсутніми передбачених договором №1/Г-19 прав у Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчого товариства “СУЗІР?Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД» щодо об?єктів будівництва та збудованих об?єктів на земельній ділянці в місті Одесі по проспекту Гагаріна, 19-21.
Оскаржуваним рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі №916/4928/23 задоволено позовну заяву Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Одеса, визнано недійсним з моменту укладання договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчим товариства “СУЗІР?Я БУДОВА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАУБУД»; застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутніми передбачені договором про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 права у Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-СИСТЕМА», Споживчого товариства “СУЗІР?Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю “БАУБУД» щодо об?єктів будівництва та збудованих об?єктів на земельній ділянці по проспекту Гагаріна, 19-21.
Дослідивши текст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, судова колегія встановила, що ані описова, ані мотивувальна, ані резолютивна частини не містять жодних суджень чи висновків суду про права, інтереси чи обов'язки скаржниці, в той же час, як її апеляційна скарга скаржника містить доводи, що відносяться до розгляду справи по суті (який судом апеляційної інстанції не здійснюється), скаржницею не доведено належними засобами доказування її стосунку до її правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачами у даній справі щодо недійсності правочину з підстав, визначених позивачем.
В даному випадку слід зазначити, що питання, унормовані ст.50 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що у справі можуть приймати участь треті особи без права самостійних вимог, прав та обов'язків яких може стосуватися судове рішення, і питання, унормовані ст.254 Господарського процесуального кодексу України щодо права апеляційного провадження особами, щодо яких судовим рішенням було вирішено їх права та обов'язки, мають різні правові конструкції, тому судовою колегією розглянуто питання саме, чи було вирішено оскаржуваним рішенням суду права та обов'язки скаржника. При цьому, сама скаржниця посилається на те, що рішення може в майбутньому вплинути на її права та обов'язки, та стосується її правовідносин асоційованого членства за договором, які виникли пізніше, ніж оспорюваний правочин і не були предметом розгляду даної справи. Тобто, ці питання не підпадають взагалі під дію норм ст.254 Господарського процесуального кодексу України, як зазначалося вище за текстом ухвали.
Відтак, враховуючи те, що скаржницею не доведено суду апеляційної інстанції наявність у неї права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, як особою, яка не брала участі у справі, бо вона не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин, які склалися між сторонами, судова колегія вважає, що у даному випадку скаржницею оскаржується рішення суду першої інстанції, в якому жодним чином судом не вирішувалося під час розгляду даного спору питання щодо її прав та обов'язків.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що судом касаційної інстанції був здійсненний розгляд подібних правовідносин у даній справі і постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2025 року ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі №916/4928/24 про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_16 залишено без задоволення.
Також, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2025 року ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі №916/4928/24 про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_15 та ОСОБА_19 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 залишено без змін, а касаційні скарги ОСОБА_15 та ОСОБА_19 залишено без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 не є учасником справи, за якою відкрите апеляційне провадження, а суд першої інстанції не вирішував питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі:№916/4928/24.
Керуючись ст. 234, 254, 255, 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі: №916/4928/24.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина ухвали проголошені в судовому засіданні 02.02.2026 року.
Повний текст ухвали складено 03.02.2026 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Л.В. Поліщук
С.В.Таран