ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1567/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Приватного акціонерного товариства «Одеський м'ясокомбінат» - адвокат Шерстюк П.П., адвокат Коваленко К.О.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» - адвокат Приймачук С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025, суддя суду першої інстанції Цісельський О.В., м.Одеса, повний текст рішення складено та підписано 29.09.2025
по справі №916/1567/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Одеський м'ясокомбінат»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Ойл Логістик»
про скасування державної реєстрації права іпотеки, -
Описова частина.
Приватне акціонерне товариство «Одеський м'ясокомбінат» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком», в якому просило скасувати проведену на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державну реєстрацію права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження (номери записів про обтяження № 50498790 та 50498913) на об'єкти нерухомого майна - молочно-м'ясний комплекс із реєстраційним номером 2732996651120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20 та м'ясо-молочний комплекс із реєстраційним номером 2732965551120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20А, які належать на праві власності позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявні записи про іпотеку (№ 50301913 та № 50301575) та про обтяження (№50301760 та № 50301312) за відповідачем в державних реєстрах порушують право позивача як власника майна, тобто наявність державної реєстрації права іпотеки на витребуване за рішенням суду у справі № 916/2027/23 майно, створює позивачу перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном та внесення записів до державних реєстрів про дійсного власника майна.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 позов задоволено повністю; скасовано проведену на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державну реєстрацію права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження (номери записів про обтяження № 50498790 та 50498913) на об'єкти нерухомого майна - молочно-м'ясний комплекс із реєстраційним номером 2732996651120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20 та м'ясо-молочний комплекс із реєстраційним номером 2732965551120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20А, які належать на праві власності Приватному акціонерному товариству «Одеський м'ясокомбінат»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на користь Приватного акціонерного товариства «Одеський м'ясокомбінат» витрати зі сплати судового збору у сумі 12 112,00 грн.
Господарський суд Одеської області при ухваленні рішення про задоволення позову ПрАТ «ОМК» у даній справі, послався на встановлення судом при розгляді справи № 916/2209/21 обставини вибуття м?ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ «ОМК» поза волею власника, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність набуття права власності на спірне майно ТОВ «Глобал Ойл Логістик» (далі - ТОВ «ГЛОЙЛ»), враховуючи цю обставину, суд дійшов висновку, що під час укладання іпотечного договору від 17.05.2023 та будучи обізнаним про судові рішення у справі № 916/2209/21, ТОВ «Глобал Ойл Логістик» діяло недобросовісно та розпорядилося нерухомим майном, що йому не належало.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25.
Апелянт вказав, що у даній справі ТОВ «Глобал Ойл Логістик» не було залучено у якості Відповідача (співвідповідача у справі), а ТОВ «НВП «Продагроком» не є користувачем чи володільцем спірного нерухомого майна, а є іпотекодержателем за Договором іпотеки, укладеним з ТОВ «Глобал Ойл Логістик» від 17.05.2023 № 1456, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Ю. Отже, позивачем та судом не вірно визначений суб'єктний склад учасників справи.
Апелянт зазначив, що Договір іпотеки між ТОВ «НВП «Продагроком» та ТОВ «Глобал Ойл Логістик» є чинним, не визнаний судом недійсним, а від так - законним. В свою чергу спеціальний ЗУ «Про іпотеку» не встановлює жодного типу іпотечних договорів, які б визнавалися нікчемними, крім застереження, що правочин, який обмежує право Іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.
Апелянт також вказав, що відповідно до норм Закону України «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Апелянт зазначив, що Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Одеський м'ясокомбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25.
Позивач вказав, що саме наявність зареєстрованого права іпотеки створила для Позивача перешкоди в реалізації правоможності власника на розпорядження цим нерухомим майном, що і було предметом спору. Разом з цим, Позивач не оскаржував та не просив визнати недійсним відповідний договір іпотеки.
Позивач зазначив, що ТОВ «Глобал Ойл Логістик» не набуло правового статусу добросовісного набувача (в контексті застосування приписів статей 387 - 388 ЦК України), за результатами чого було прийнято рішення суду у справі №916/2023/23 про витребування спірного майна та відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ «Глобал Ойл Логістик» про визнання його добросовісним набувачем.
Крім того, позивач вказав, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» знало або могло знати про відсутність у ТОВ «Глобал Ойл Логістик» права власності на майно, тобто діяло недобросовісно з метою забезпечення можливості ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» не виконувати своє зобов'язання перед ПрАТ «Одеський м'ясокомбінат» щодо повернення майна.
Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 без змін.
Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Апелянт вказав, що задоволення позовної вимоги про скасування запису про іпотеку, пред?явленої лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину, не відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину.
Апелянт зазначив, що законодавець не передбачив нікчемності правочину у випадку відсутності у іпотекодавця права власності на предмет іпотеки. Тому такий правочин є оспорюваним.
Апелянт також вказав, що Законом України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов?язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1567/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Аленін О.Ю., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1567/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного госопдарського суду від 27.10.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1567/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1567/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 - залишено без руху; встановдено Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 14 534,40 грн протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої були долучені докази сплати судового збору у розмірі 14 534,40 грн. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 22.12.2025; призначено справу №916/1567/25 до розгляду на 29.01.2026 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
29.01.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» - адвокат Приймачук С.І. та представники Приватного акціонерного товариства «Одеський м'ясокомбінат» - адвокат Шерстюк П.П. та адвокат Коваленко К.О.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Ойл Логістик» у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025, якою призначено справу №916/1567/25 до розгляду на 29.01.2026 о 12:30, була отримана в електронному кабінеті Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Ойл Логістик» - 02.12.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 29.01.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 по суті, не дивлячись на відсутність представника третьої особи, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
У липні 2021 ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" звернулося з позовом до ТОВ "Атрікс А" та ТОВ "Агроторг Лтд", в якому просило визнати недійсними укладені між відповідачами договори купівлі-продажу №1 від 26.07.2018, №2 від 26.07.2018 та договір іпотеки від 16.04.2019, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за №№1362, 1363, 647, а також витребувати з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ "ОМК" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
Позовні вимоги були обґрунтовані незаконністю відчуження належного позивачу об'єкта нерухомого майна - м'ясомолочного комплексу за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, переданого в іпотеку, оскільки таке відчуження відбулося за істотно заниженою ціною, за відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, необхідність укладення якого передбачена умовами договору іпотеки та без відповідного письмового повідомлення ПрАТ "ОМК" про намір продати предмет іпотеки, а також за наявності чинної заборони на його відчуження, зареєстрованої у встановленому законом порядку на підставі постанови про накладення арешту, винесеної прокурором Чорноморської транспортної прокуратури.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 та постановою КГС ВС від 11.04.2023 позов задоволено, визнаний недійсним договір купівлі-продажу №1 від 26.07.2018, укладений між ТОВ "Атрікс А" та ТОВ "Агроторг Лтд", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №1362; визнаний недійсним договір купівлі-продажу №2 від 26.07.2018, укладений між ТОВ "Атрікс А" та ТОВ "Агроторг Лтд", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №1363; визнаний недійсним договір іпотеки від 16.04.2019, укладений між ТОВ "Агроторг Лтд" та ТОВ "Атрікс А", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №647; витребуваний з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ "ОМК" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
13.04.2023 між ТОВ "Агроторг Лтд" (продавець) та ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець передав у власність покупцю, а той прийняв м'ясомолочний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20 (двадцять), загальною площею 5794,9 м2, витребуваний на користь ПрАТ "ОМК" як законного власника рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21 і яке набрало законної сили на підставі постанови Південно-західного апеляційного суду від 06.12.2022.
Відповідно відомостей з Державних реєстрів 11.05.2023 речове право на спірний об'єкт нерухомого майна державним реєстратором було погашено (об'єкт нерухомого майна закрито) на підставі поділу об'єкту майна, а за ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" було зареєстровано:
- право власності на об'єкт нерухомого майна (молочно-м'ясний комплекс), розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20 із реєстраційним номером 2732996351120. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідка щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна;
- право власності на об'єкт нерухомого майна (м'ясо молочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20А. Підставою для реєстрації також зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідка щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна.
17.05.2023 між ТОВ НВП "Продагроком" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" (Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є., за реєстр № 1456 і відповідно до п.1.1. якого іпотека для забезпечення повного і своєчасного виконання ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" основного зобов'язання, визначеного у ст. 2 цього договору, Іпотекодавець цим передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 цього договору (предмет іпотеки). Іпотекодавець передає майно в наступну іпотеку.
Пунктом 2.1. договору іпотеки передбачено, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Позичальником кожного і всіх його основних зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 02/15-ФП, укладеного 02.05.2023, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в договорі про надання поворотної фінансової допомоги. Зокрема, іпотека за цим договором забезпечує виконання таких вимог Іпотекодержателя: виплата коштів за основним зобов'язанням, ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" зобов'язаний повернути Іпотекодержателю суму коштів в розмірі, в строк і в порядку, встановленим договором № 02/15-ФП від 02.05.2023, а саме: 4 000 000 грн мають бути повернуті в строк до 01.05.2024 (п.п. 2.1.1. договору іпотеки).
Відповідно до п.п. 3.1.1. предметом договору іпотеки є:
- м'ясо-молочний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20-А, загальною площею 3039,1 м2, що складається з: літ. Б-будівля (м'ясний цех), Г-будівля (теплиця), Л-будівля (ангар), №2, IV- споруди (огорожа, мощення), шо належить на праві власності Іпотекодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданим 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С., Індексний номер витягу 332001383. Номер відомостей про речове право: 50235162. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120. Зазначене вище нерухоме манно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, площею 2, 836 га, цільове призначення: для обслуговування будівель та споруд підприємства, яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця.
- молочно-м'ясний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20, загальною площею 3437,91 м2, що складається з: літ. А - будівля (адміністративно-побутовий корпус), В-будівля (молочний цех), Д - будівля (прохідна), Е - будівля (вагова), І - будівля (прохідна), К - будівля (трансформаторна), М - тех. будівля, Н - будівля (склад), О, Л - будівля (вбиральня), У, Ц, Ф - резервуар, Х - будівля (сарай), Ч - вапняна яма, С - будівля (водонасосна), P - будівля (БТС), 1,3 - 10, №I-III, V-XXXIX - споруди (огорожі, колодязі, мощення), шо належить на праві власності Іпотекодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С., шо підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданим 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С. Індексний номер витягу: 331999919. Номер відомостей про речове право: 50235936. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732996651120. Зазначене вище нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, площею 2,836 га, цільове призначення: для обслуговування будівель та споруд підприємства, яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця.
Пунктом 4.2 договору іпотеки визначено, що сторони погоджуються, шо одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України заборону відчуження предмета Іпотеки. Така заборона відчуження діє до дати надання Іпотекодержателем нотаріусу і/або Іпотекодавцем письмового повідомлення про повну сплату ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" його основного зобов'язання або про припинення дії цього Договору.
Згідно з п.5.4 договору іпотеки у разі знищення, втрати чи пошкодження предмета іпотеки або його частини із будь-яких причин, при якому вартість предмета іпотеки на ринку нерухомості зменшується порівняно з тою, яка існує на дату укладення цього договору, Іпотекодавець зобов'язаний, за вибором Іпотекодержателя: (а) за свій кошт і в строки, погоджені із Іпотекодержателем, відновити предмет іпотеки до такого технічно і експлуатаційного стану, який існує на дату укладення цього договору; (б) замінити предмет іпотеки іншим предметом іпотеки тієї ж або іншої вартості; (в) повністю сплатити всі несплачені основні зобов'язання негайно або в строк, визначений Іпотекодержателем, в тому числі шляхом реалізації предмету іпотеки; або (г) здійснити встановлену Іпотекодержателем комбінацію дій, зазначених у пп. (а) - (в) вище.
Пунктом 9.6. договору іпотеки сторони погодили, що у разі, якщо будь-яке положення цього договору стає недійсним із будь-яких причин, це не впливає на дійсність будь яких чи всіх інших положень цього договору. У такому разі сторони без зволікань проводять переговори з метою зміни недійсного положення таким чином, щоб після зміни, воно було дійсним і максимально відображало наміри Сторін при укладенні цього Договору стосовно відповідного питання.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. на підставі договору іпотеки від 17.05.2023 була накладена заборона відчуження, зазначеного у договорі іпотеки нерухомого майна, а саме: м'ясо-молочний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20-А, загальною площею 3039,1 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120, який належить Іпотекодавцю до припинення чи розірвання договору. Заборона зареєстрована в реєстрі за № 1457.
А також була накладена заборона відчуження зазначеного у договорі іпотеки нерухомого майна, а саме: молочно-м'ясний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20, загальною площею 3437,91 м2. Заборона зареєстрована в реєстрі за № 1458, про що на оригіналі договору нотаріусом були зроблені відповідні відмітки на договору.
Окрім того, того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. до державного реєстру були внесені записи про іпотеку № 50301913 та про обтяження № 50301763 та записи про іпотеку № 50301575 та про обтяження № 50301312 на підставі укладеного 17.05.2023 договору іпотеки, серія та номер: 1456.
У травні 2023 ПрАТ "ОМК", як власник спірного майна, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом для захисту своїх порушених прав.
Розглянувши справу № 916/2027/23 за первісним позовом: ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" до відповідачів: ТОВ "Глобал Ойл Логістик" та ТОВ "Агроторг Лтд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ТОВ НВП "Продагроком" та державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна та зустрічним позовом ТОВ "Глобал Ойл Логістик" до відповідача: ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: ТОВ НВП "Продагроком" та державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про визнання добросовісним набувачем, Господарський суд Одеської області рішенням від 30.01.2024 позов ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" задовольнив частково: визнав недійсним та скасував рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - молочно-м'ясного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20; визнав недійсним та скасував рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - м'ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А; повернув з володіння ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" на користь ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.
У задоволені зустрічного позову ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" до ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" про визнання добросовісним набувачем відмовив.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі № 916/2027/23 залишено в силі постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 та КГС ВС від 17.07.2024.
Вищенаведеними судовим рішенням у справі № 916/2209/21 судом було встановлено вибуття м'ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ "ОМК" не з його волі.
На час розгляду цієї справи оспорювані записи про реєстрацію іпотеки та обтяження за витребуваним на користь позивача майном продовжують свою дію.
Позивач та відповідач не перебувають у будь-яких договірних відносинах, зокрема, щодо спірного об'єкту нерухомості
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 13 ЦК України встановлює, зокрема, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Усунення порушень права власності, що перешкоджають власнику належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, може відбуватися тим чи іншим способом, який забезпечить йому реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландіі").
У своєму рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьев проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
У абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Аналогічне викладено у частині 1 статті 326 ГПК України - судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.
У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21 витребувано з володіння ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» (Код ЄДРПОУ 42315093) на користь ПРАТ «ОМК» (Код ЄДРПОУ 30001967) об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, у той же час постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення залишено без змін.
Відповідно до приписів статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Судовими рішеннями у справі №916/2209/21 встановлено вибуття м'ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ «ОМК» не з його волі.
Таким чином з 06.12.2022 власником м'ясомолочного комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, є ПрАТ «ОМК», яке вибуло з його володіння не з його волі, оскільки рішення суду у справі № 916/2209/21 набрало законної сили.
В свою чергу, Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 по справі №916/2209/21 залишено без змін.
В подальшому, ПрАТ «ОМК» звернулося з позовом до відповідачів ТОВ "Глобал Ойл Логістик" та ТОВ "Агроторг Лтд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ТОВ НВП "Продагроком" та державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни, в якому просило суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.04.2023, укладений між ТОВ "Агроторг Лтд" та ТОВ "Глобал Ойл Логістик", посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. № 2183, з моменту його укладання;
- визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - молочно-м'ясного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20;
- визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - м'ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А;
- повернути з володіння ТОВ "Глобал Ойл Логістик" на користь ПрАТ "ОМК" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.
Крім того, 26.07.2023 ТОВ "Глобал Ойл Логістик" звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ПрАТ "ОМК" про визнання добросовісним набувачем об'єктів нерухомості:
- м'ясо-молочного комплексу, загальною площею (кв.м): 3039.1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2732965551120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20-А;
- молочно-м'ясного комплексу, загальною площа (кв.м): 3437.9 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2732996651120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 вирішено:
«Позов Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДАГРОКОМ» та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - молочно-м'ясного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20.
Визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - м'ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А.
Повернути з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на користь Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ» об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.
У задоволенні решти позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ» відмовити.
У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДАГРОКОМ» та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання добросовісним набувачем відмовити.»
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі № 916/2027/23 залишено в силі постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 та КГС ВС від 17.07.2024.
При цьому, виходячи з висновків, зроблених судами трьох інстанцій у справі №916/2027/23, вбачається що ТОВ "Глобал Ойл Логістик" не набуло правового статусу добросовісного набувача (в контексті застосування приписів статей 387 - 388 ЦК України), у зв'язку із чим дійшли висновку про наявність правових підстав для витребування спірного майна, при цьому відмовивши у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ "Глобал Ойл Логістик" про визнання його добросовісним набувачем.
Однак, всупереч рішенню у справі № 916/2027/23, яке набуло законної сили і яким визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 та № 67556396 від 11.05.2023 та зобов'язано повернути спірне нерухоме майно (м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20) з володіння ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" на користь позивача, останнім були вчинені дії щодо передання спірного об'єкту нерухомості, який належить на праві власності позивачу, в іпотеку відповідачу на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, у зв'язку із чим до державного реєстру були внесені записи про іпотеку №№ 50301913, 50301575, разом із відповідними записами про обтяження №№ 50301760, 50301312.
За приписами статті 388 ЦК України статус добросовісного набувача гарантує неможливість витребування власником у нього спірного майна, придбаного за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, крім випадків, які прямо передбачені цією статтею, зокрема, до них належить і такий випадок, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно.
Окремої уваги заслуговує послідовність дій щодо спірного нерухомого майна.
11.04.2023 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі №916/2209/21 щодо повернення спірного нерухомого майна ПрАТ «ОМК» були залишені в силі.
13.04.2023 між ТОВ «Агроторг ЛТД» (Продавець) та ТОВ "Глобал Ойл Логістик" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, який був посвідчений Приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу Падалка Р.О. за № 2183, відповідно до яких продавець передав у власність покупця вищевказаний м'ясомолочний комплекс.
Тобто, будучи обізнаним про рішення у справі №916/2209/21, ТОВ «Агроторг ЛТД» протиправно відчужило спірне нерухоме майно, належне ПрАТ «ОМК», з метою ухилення від виконання рішення у справі №916/2209/21.
Крім того, 15.05.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ПрАТ «ОМК» (справа №916/2027/23) до ТОВ «Агроторг ЛТД» та ТОВ "Глобал Ойл Логістик".
Одразу після надходження даної позовної заяви, ТОВ "Глобал Ойл Логістик" будучи обізнаним про наявність рішення по справі №916/2209/21 та позову у справі №916/2027/23, 17.05.2023 уклало з ТОВ НВП "Продагроком" договір іпотеки.
Тобто передача ТОВ "Глобал Ойл Логістик" спірного нерухомого майна в іпотеку ТОВ НВП "Продагроком" свідчить про те, що третя особа вчинила дані дії з метою майбутнього блокування виконання рішень у справах №916/2209/21 та №916/2027/23, що в свою чергу свідчить про недобросовісність ТОВ "Глобал Ойл Логістик".
З огляду на викладене вище, виходячи з встановлення судами в межах справи № 916/2209/21 обставини вибуття м'ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ «ОМК» поза волею власника, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність набуття права власності на спірне майно ТОВ "Глобал Ойл Логістик", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час укладання іпотечного договору від 17.05.2023 ТОВ "Глобал Ойл Логістик" діяло недобросовісно та розпорядилося нерухомим майном, що йому не належало.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог статей 73, 76, 77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
За змістом ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" закріплений у ст.79 ГПК України підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказаний стандарт доказування реалізує принцип, що необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
З огляду на викладені вище обставини, враховуючи послідовність дій щодо передачі спірного нерухомого майна в іпотеку, участь ТОВ НВП "Продагроком" у розгляді справи №916/2027/23, колегія суддів вважає, що більш вірогідними є обставини того, що ТОВ НВП "Продагроком" було обізнаним про недобросовісність ТОВ "Глобал Ойл Логістик" та фактично став учасником схеми з унеможливлення виконання судових рішення у справі №916/2209/21 та №916/2027/23 і ненадання можливості ПрАТ «ОМК» розпоряджатися належним йому майном. Тобто дані обставини свідчать про те, що ТОВ НВП "Продагроком" є недобросовісним іпотекодержателем.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.
Таким чином, за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).
Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.
До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов'язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та ін.
Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель мас право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем с державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою цієї статті; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону, що узгоджується з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за змістом якого іпотека підлягає державній реєстрації як речове право, похідне від права власності.
Пункт 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначав обтяження як заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину. Для цілей цього Закону обтяженням вважається також:
- намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, щодо якої встановлено переважне право її купівлі, продати її особі, яка не є суб'єктом такого переважного права;
- переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі на підставі відповідного правочину.
Аналіз вище наведених норм Законів України "Про іпотеку" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави дійти висновку про те, що за загальним правилом власник обтяженого іпотекою нерухомого майна може володіти та користуватись ним, однак обмежується у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись таким майном.
Схожі висновки викладені в абзаці 11 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 № 8-р/2020 у справі № 3- 67/2019(1457/19) та постанові об'єднаної палати КЦС ВС від 03.07.2023 у справі № 523/8641/15.
В той же час, як встановлено судом та не заперечується учасниками даної справи, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини (зобов'язання), будучи власником майна позивач не обтяжував його укладенням із відповідачем договорів іпотеки. Жодних зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем немає.
Втім, наявні у державному реєстрі записи про іпотеку №№ 50301913, 50301575 та про відповідні обтяження №№ 50301760, 50301312 за відповідачем порушують право позивача як власника спірного нерухомого майна, тобто незаконність державної реєстрації за відповідачем права іпотеки на витребуване за рішенням суду у справі № 916/2027/23 спірне нерухоме майно створює позивачу перешкоди у здійсненні самостійного розпорядження своєю власністю та внесення записів до державних реєстрів про дійсного власника цього майна.
У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права мас відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
ВП ВС неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах ВП ВС від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п. 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (п.п. 8.47)).
Крім того, відповідно до висновків ВП ВС, викладених в п. 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, п. 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та п.п. 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 визначено, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
У постанові ВП ВС від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 вказано наступне:
«За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язальними відносинами.
Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають зобов'язальний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.
Так у ситуації, коли майно передане власником за правочином, який є оспорюваним, ефективним способом захисту може бути, зокрема, позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину.
Водночас коли власник та особа, яка зареєструвала за собою право іпотеки на його нерухоме майно, не перебували у зобов'язальних відносинах, власник майна може скористатись речово-правовими способами захисту. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у пунктах 109, 110 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).»
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правоможність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (див. п. 99 постанови ВП ВС від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).
В межах розгляду даної справи були встановлені наступні обставини:
- позивач є законним власником спірного нерухомого майна, яке вибуло з його володіння поза його волею;
- відомості про реєстрацію права власності на поділений спірний об'єкт нерухомості за ТОВ "Глобал Ойл Логістик" були внесені до державного реєстру, при цьому судовими рішеннями по справам № 916/2209/21 та № 916/2027/23 встановлено, що ТОВ "Глобал Ойл Логістик" не набуло права власності на спірний об'єкт нерухомості та було зобов'язано повернути його ПрАТ "ОМК", як дійсному власнику цього майна, що на час розгляду цієї справи не було здійснено, а натомість, третя особа відповідача розпорядилася спірним об'єктом нерухомості, передавши його в іпотеку відповідачу, на підставі чого до державного реєстру були внесені відповідні відомості про реєстрацію на спірний об'єкт нерухомості права відповідача як іпотекодержателя та відповідних заборон .
З огляду на дані обставини, а також враховуючи, що позивач, як власник, не передавав спірний об'єкт нерухомості в іпотеку за договором іпотеки від 17.05.2023, не був стороною цього правочину та не перебував з відповідачем та третьою особою відповідача в зобов'язальних відносинах, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про незаконність державної реєстрації за відповідачем права іпотеки на об'єкт нерухомого майна, що належить позивачу, що, в свою чергу, створює позивачу перешкоди у здійсненні ним правоможності самостійно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.
У даному випадку, суд першої інстанції вірно звернувся до принципу mutatis mutandis, викладеному ВП ВС у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у п. 88 постанови ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
За висновками ВП ВС, викладеними, зокрема, у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та п. 100 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Враховуючи те, що позивач є законним власником спірного нерухомого майна, що підтверджено рішенням у справі № 916/2027/23, то суд першої інстанції вірно вказав, що позивач є володіючим власником, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном, що виникли через дії відповідача та третьої особи відповідача, з якими він не перебував у зобов'язальних відносинах, а позивачем було вірно обраний спосіб захисту його порушеного права як власника спірного нерухомого майна.
У практиці ВП ВС закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, пункт 98 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).
Отже, державна реєстрація права іпотеки на спірний об'єкт нерухомості за відповідачем - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним такого права, а відповідні записи в Реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації правоможності як власника на розпорядження цим нерухомим майном (див. пункт 49 постанови ВП ВС від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц).
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на момент подання позовної заяви, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").
Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Реєстру регламентована Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами цього Закону, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (див. mutatis mutandis висновки ВП ВС, викладені у п. 127 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Таким чином, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено незаконною реєстрацією права іпотеки на його нерухоме майно за відповідачем, з яким він не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права іпотеки, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права іпотеки відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.
При цьому в силу положень абз. 1 ч. 3 ст. 26 зазначеного вище Закону, відомості про право іпотеки відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Реєстру відомостей про припинення права іпотеки відповідача на підставі судового рішення (див. mutatis mutandis висновки ВП ВС, викладені в п.п. 132, 133 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку про те, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами статті 388 ЦК України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (п. 34).
При цьому, в пункті 49 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 ВП ВС зробила висновок, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
У подальшому ВП ВС поширила цей підхід та вказала, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту в тому випадку, коли особа відступила право вимоги, яке їй не належить (у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт), а також коли відбулось відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору в будь-якого суб'єкта), що не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою (див. п.п. 139-141 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
ВП ВС вважає такий підхід застосовним і до спірних правовідносин, які склались у цій справі, адже укладення договору іпотеки від 17.05.2023 між ТОВ НВП "Продагроком" та ТОВ "Глобал Ойл Логістик" не створило для ПрАТ "ОМК", як дійсного власника спірного об'єкта нерухомості, жодних правових наслідків. При цьому сам договір іпотеки, на відміну від внесених до Реєстру на його підставі оспорюваних записів, не створює для позивача перешкоди в розпорядженні належним йому нерухомим майном, а тому не вимагає визнання його недійсним.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням висновків об'єднаної палати КГС ВС, викладених в постанові від 06.08.2021 у справі № 910/20607/17 та вищезазначених висновків ВП ВС, для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до державного реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов'язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред'явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи.
В свою чергу, рішення суду про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.
При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.
Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню господарського судочинства, яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суд не повинен відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки ВП ВС, викладені в п.п. 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Отже, у цій справі, за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд, насамперед, має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.
Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч.1. ст. 14 ГПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 ст 13 ГПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., постанови ВП ВС від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (п.п. 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (п.п. 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (п.п. 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (п.п. 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (п.п. 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (п.п. 11, 12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п. 31)).
Позивач обґрунтовує заявлені ним вимоги про скасування проведеної на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державної реєстрації права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження наявністю в нього права власності на спірне нерухоме майно та незаконністю реєстрації за відповідачем права іпотеки на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, що створює для позивача перешкоди в реалізації правоможності власника на розпорядження цим нерухомим майном.
Виходячи з мети позову ПрАТ "ОМК", який спрямовано на усунення перешкод у здійсненні позивачем права розпорядження належною йому власністю, а також наведених у позові обґрунтувань, колегія суддів погоджується з висновком про те, що вимога про скасування проведеної на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державної реєстрації права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження (номери записів про обтяження № 50498790 та 50498913) на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності позивачу, підлягає задоволенню, адже саме така вимога забезпечить належне поновлення прав позивача.
Щодо доводів апелянта про неправильно визначений склад відповідачів у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
У даному випадку, позов направлено саме на скасування проведеної на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державної реєстрації права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності позивачу.
При чому іпотекодержателем у даному випадку зазначено саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком».
Таким чином, вказані реєстраційні дії були вчинені в інтересах ТОВ «НВП «Продагроком», з яким у ПрАТ «Одеський м'ясокомбінат» були відсутні будь-які договірні правовідносини
Відповідно до ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Тобто відповідачем у справі є особа, з якою у позивача наявний господарський спір.
З аналізу вказаних норм та встановлених обставин, вбачається, що має місце господарський спір саме між Позивачем та ТОВ «НВП «Продагроком», в чиїх інтересах було здійснено реєстраційну дію, тобто відповідачем у цьому спорі є саме ТОВ «НВП «Продагроком».
У даному випадку, позивач не оскаржує сам договір іпотеки від 17.05.2023, а тому відсутні підстави для залучення ТОВ «Глобал Ойл Логістик» у якості відповідача у даній справі.
При цьому ТОВ «Глобал Ойл Логістик» є третьою особою на стороні Відповідача, оскільки рішення суду може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Глобал Ойл Логістик».
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що договір іпотеки від 17.05.2023 є чинним, а тому відсутні підстави для скасування оспорюваних записів, оскільки суд дійшов висновку, що ТОВ "Глобал Ойл Логістик" на час укладення договору іпотеки не було власником майна, яке передало в іпотеку, незаконно передало об'єкт нерухомого майна, що належить позивачу в іпотеку відповідачу, окрім того п. 5.4 договору іпотеки передбачений порядок дій сторін цього договору у разі знищення, втрати чи пошкодження предмета іпотеки або його частини із будь-яких причин.
Зокрема, згідно з п.5.4 договору іпотеки у разі знищення, втрати чи пошкодження предмета іпотеки або його частини із будь-яких причин, при якому вартість предмета іпотеки на ринку нерухомості зменшується порівняно з тою, яка існує на дату укладення цього договору, Іпотекодавець зобов'язаний, за вибором Іпотекодержателя: (а) за свій кошт і в строки, погоджені із Іпотекодержателем, відновити предмет іпотеки до такого технічно і експлуатаційного стану, який існує на дату укладення цього договору; (б) замінити предмет іпотеки іншим предметом іпотеки тієї ж або іншої вартості; (в) повністю сплатити всі несплачені основні зобов'язання негайно або в строк, визначений Іпотекодержателем, в тому числі шляхом реалізації предмету іпотеки; або (г) здійснити встановлену Іпотекодержателем комбінацію дій, зазначених у пп. (а) - (в) вище.
Тобто у даному випадку, ТОВ «НВП «Продагроком» вправі звернутися до ТОВ "Глобал Ойл Логістик" з вимогою про виконання пункту 5.4. договору іпотеки.
Посилання апелянта на те, що відповідно до норм Закону України «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, не приймається колегією суддів до уваги, адже з огляд на обставини, встановлені в межах справ № 916/2209/21 та № 916/2027/23 ТОВ "Глобал Ойл Логістик" ніколи не було добросовісним власником спірного нерухомого майна, весь час єдиним дійсним власником даного майна було саме ПрАТ «Одеський м'ясокомбінат».
Таким чином, в результаті ухвалення рішень у справах № 916/2209/21 та № 916/2027/23 не відбувся перехід права власності до нового власника, а було поновлено право власності дійсного власника такого нерухомого майна, яке порушувалося недобросовісними набувачами.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову у даній справі.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 по справі №916/1567/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.02.2026.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
О.Ю. Аленін