Справа № 372/3947/23
Провадження 2-51/26
ухвала
Іменем України
21 січня 2026 року м.Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінченко О.М.
при секретарі Куник О.В.,
прокурора Курінний С.О.,
представників Сахошко М.О., Климов О.Ю.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки
В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Зінченко О.М..
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2023 року справа прийнята до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
05.11.2025 року прокурором Київської обласної прокуратури було подано до суду заява про зміну предмету позову.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 подав до суду клопотання про залишення позову без руху, в зв'язку застосуванням у даній справі положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року за № 4292-ІХ, та надання часу прокурору для усунення недоліків, оскільки прокурором не внесені кошти на депозитивний рахунок суду.
Представник ОСОБА_4 підтримала дане клопотання та просить його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання та вказав що позов подано ще до внесення змін законодавства, тому не потрібно вносити кошти, крім того вказав, що дія Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року за № 4292-ІХ не може бути застосована до правовідносин у даній справі, оскільки закон не має зворотної дії в часі.
Представник третьої особи Семко В.Ю. підтримав позицію прокурора.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися.
Суд вислухавши сторони ознайомившись з матеріалами справи встановив.
За змістом позовних вимог, поданий прокурором позов у даній справі є негаторним (на підставі ст. 391 ЦК України).
Негаторний позов - це позов про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. І умовами його пред'явлення є: 1) позивач є власником речі; 2) поведінка відповідача є протиправною; 3) на момент пред'явлення позову протиправна поведінка має тривати і перешкоджати користуватися майном його власнику.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Цей спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов'язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» було внесено зміни, зокрема, до ст.ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України, закон набрав чинності 09.04.2025.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Так, ч. 2 ст. 391 ЦК України передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Отже, оскільки ч. 2 ст. 391 ЦК України, яка є матеріальним підґрунтям для негаторного позову, відсилає до положень статей 387 і 388 цього Кодексу, які у свою чергу, покладаються в основу віндикації, то необхідним є також врахування у даному спорі положень закону, які регулюють витребування майна від добросовісного набувача.
Частиною 3 ст. 388 ЦК України встановлено, що держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:
1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;
2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:
а) до об'єктів критичної інфраструктури;
б) до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
в) до об'єктів та земель оборони;
г) до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння;
ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння;
д) до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
Суд зауважує, що в пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" метою запропонованих змін визначено: 1) вдосконалення правозастосування у правовідносинах щодо витребування майна у добросовісного набувача шляхом чіткого розмежування віндикаційного та негаторного позовів та можливості їх заявлення; 2) вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади та подальшого відшкодування шкоди за рахунок винних осіб на користь держави чи територіальної громади; 3) посилення правових засад захисту прав та інтересів добросовісного набувача у випадку вибуття майна з власності держави чи територіальної громади.
Отже мета вказаного Закону співвідноситься з метою цивільного судочинства, визначеної частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, ефективним захистом порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Судом прийнято до уваги, що за змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
В ході розгляду даної справи суду необхідно оцінити наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна, оскільки судове рішення, ухвалене за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень ст.ст. 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не зможе вважатися таким, що відповідає нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Суд зауважує, що на даній стадії судового провадження суд не вирішує питання належності, допустимості, достовірності чи достатності доказів, дослідження яких відбувається лише під час розгляду справи по суті, а оцінка під час ухвалення судового рішення, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд зазначає, що хоча позов подано прокурором до набрання чинності вищезгаданими змінами, суд вважає, що внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов'язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом №4292-ІХ.
Враховуючи вищевикладене, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для вирішення спору.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також було внесено зміни, зокрема, до ч. 4 ст. 177 і ч. 2 ст. 185 ЦПК України, доповнивши їх наступним змістом: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; «якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Так, вищевказані зміни до норм процесуального закону внесені після відкриття провадження у справі, водночас норми вищевказаних статей ЦК України, підлягатимуть застосування судом під час ухвалення судового рішення у даній справі, оскільки мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, добросовісність якого, в свою чергу, може бути спростована виключно в ході розгляду справи.
З приводу твердження прокурора про незастосування положень Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 року щодо його зворотності дії в часі слід зазначити, що дійсно в Основному Законі України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Однак, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи, але це положення стосується людини і громадянина (фізичної особи). Крім того, положення Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 року пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у даній справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідачу - фізичній особі, звільняючи її від обов'язку пред'явлення окремого позову до держави чи територіальної громади в разі задоволення позову вищевказаної категорії та захищають такого добросовісного набувача шляхом перерерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду. Тому цей Закон має зворотню дію в часі, в тому числі і абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України та ст. 390, 391 ЦК України, якими врегульовано порядок компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
З огляду на вказані норми закону суд дійшов висновку про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання заяви про зміну предмету позову 05 листопада 2025 року.
Таким чином, після відкриття провадження у справі судом встановлено недоліки щодо поданої заяви про зміну предмету позову, які перешкоджають судочинству, оскільки умовою вирішення даного спору є попереднє внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду.
Із урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що заява заступника Київської обласної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі: Козинської селищної ради, слід залишити без руху, надавши прокурору строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків, а саме:
- долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 3223155400:03:040:0047, площею 0,1080 га., чинної на дату подання заяви про зміну предмету позову;
- внесення на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661) прокурором або Обухівською районною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч. 11 ст. 187 ЦПК України).
Керуючись Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», ст.ст. 2, 4, 12, ч. 4 ст. 177, ч. 2 ст. 185, ч. 11 ст. 187, ст.ст. 189, 191, 196-200, 258-261 ЦПК України, суд,
Заяву про зміну предмету позову заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможньої О. в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування із незаконного володіння, - залишити без руху, надавши стороні позивача строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення повного тексту ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Надати заступнику керівника Київської обласної прокуратури який діє в інтересах держави в особі: Козинської селищної ради строк для усунення недоліків позову протягом п'яти днів з дня вручення повного тексту ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде залишена без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 26.01.2026 року.
Суддя О.М. Зінченко