29.01.2026
Єдиний унікальний № 371/818/25 провадження № 2/371/240/26
29 січня 2026року м. Миронівка
ЄУН 371/818/25
Провадження № 2/371/240/26
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 24 липня 2020 року ТОВ «Займер» та відповідач уклали договір про надання фінансового кредиту № 138672. Відповідач підписав договір електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами договору відповідач отримав у позику грошові кошти та зобов?язався повернути суму позики та нараховані відсотки відповідно до умов договору.
Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов?язався повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Проте відповідач не виконував належним чином зобо?язання за договором про надання фінансового кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість.
28 жовтня 2021 року ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» уклали договір факторингу № 01-28/10/2021, за умовами якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК Кеш ТУ Гоу» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 138672 від 24 липня 2020 року.
Сума заборгованості відповідача за договором про надання фінансового кредиту, визначена у витязі з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року та у розрахунку заборгованості за договором №138672 від 24 липня 2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту складала 5200,00 грн, з яких 1000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 4200,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам договору про надання фінансового кредиту, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, відповідач своїх зобов?язань за умовами договору не виконав.
Звертаючись до суду, представник позивача зазначив, що після укладення договору факторингу відповідач будь-яких дій, направлених на виконання умов договору не вчиняв, заборгованість не погасив.У зв?язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором, право вимоги за яким набув позивач відповідно до договору факторингу, складає 5200,00 грн.
Вказану суму заборгованості, судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10500,00 грн просив стягнути з відповідача в судовому порядку.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
24 червня 2025 року та 24 липня 2025 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження направлено відповідачу за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
18 липня 2025 року та 14 серпня 2025 року до суду повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф. 20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано відсутність адресата за зазначеною адресою.
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У зв'язку з наведеним, за відсутності відповідача за адресою зареєстрованого місця проживання, суд вважає, що судовий виклик (судове повідомлення) вручено йому належним чином.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідно до положень статті 274 ЦПК України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, зважаючи на ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суд встановив такі фактичні обставини.
20 липня 2020 року між ТОВ «Займер» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 138672. Договір підписано відповідачем електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ознайомився з Правилами надання грошових коштів у кредит, в тому числі на умовах повернення кредиту в кінці строку кредитування, які розміщені на сайті товариства, Номер рахунку банківської картки позичальника зазначено в пункті 7 договору у графі «реквізити та підписи сторін»: НОМЕР_1 (а.с. 8-9).
Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит в розмірі 1000,00 грн.
Згідно даних інформаційної довідки №819/04 від 09 квітня 2025 року, виданої ТОВ «Платежі онлайн» 24 липня 2020 року о 06:50:03 на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 зараховано 1000,00 грн, опис трансакції: видача кредиту №138672 (а.с. 12).
У кредитному договорі погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом, яка визначається у розмірі 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,00 % на добу, строк кредитування 30 днів. Тим процентної ставки - фіксована.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, за умовами якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Кеш Ту Гоу» право грошової вимоги за кредитним договором № 138672 від 20 липня 2020 року (а.с. 13-16).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
На підставі пункту 6 договору факторингу у відповідності до умов цього договору клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 355 346 652,97 грн (триста п'ятдесят п'ять мільйонів триста сорок шість тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні) 97 коп станом на дату підписання сторонами цього договору.
Оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку. За цим договором клієнт передає, а фактор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості.
Для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, клієнт надає фактору документацію в порядку, передбаченому цим договором.
Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання виконання фактором вимог підпункту 7.2 пункту 7 договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов'язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до підпункту 7.2 пункту 7 договору.
Підпунктом 7.2 пункту 7.2 договору передбачено, що фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в підпункті 7.1 пункту 7 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, двома платежами: 722 417,04 гривні - протягом п'яти робочих днів з дати підписання сторонами цього договору та 722 417,04 гривні - протягом 20 робочих днів з дати підписання цього договору.
Згідно даних платіжних доручень № 1653 від 02 листопада 2021 року, №432 від 02 листопада 2021 року та №1672 від 23 листопада 2021 року ТОВ «Кеш Ту Гоу» сплатило на рахунок ТОВ «Займер» 1 444 834,08 грн за відступлення права вимоги (а.с. 17-18).
Відповідно до даних витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Кеш Ту Гоу» право грошової вимоги за кредитним договором № 138672 від 24 липня 2020 року. Сума заборгованості відповідача за договором фінансового кредиту, визначена у реєстрі боржників та розрахунку заборгованості станом на 28 жовтня 2021 року, складає 5200,00 грн, з яких 1000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 4200,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 19, 44-49).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (далі за текстом - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним
(частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 наведеного Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктами 6, 12 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частинами 12,13 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання коштів уклала договір про надання фінансового кредиту ТОВ «Займер» за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто одноразового ідентифікатора.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другоюьстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, підписавши договір про надання фінансового кредиту електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, на підставі укладеного електронного договору, який вважається укладеними у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов?язки, які походять із договору позики.
З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ТОВ «Займер» та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання коштів у кредит, погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитом, в тому числі і при неналежному виконанні договірних зобов'язань.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Умови договору про розмір кредиту, порядок його надання та погашення, розмір та порядок сплати процентів за користування коштами, були викладені у підписаному відповідачем договорі ппро надання фінансового кредиту.
У порушення норм закону та умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки попереднього кредитора ТОВ «Займер», ні на рахунок ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу».
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» за договором № 138672 від 24 липня 2020 року у розмірі 5200,00 грн.
Відомостей про погашення заборгованості матеріали справи не містять, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 5200,00 грн, що визначений у розрахунках заборгованості, є обґрунтованими. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Щодо відступлення права вимоги
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі наведених положень суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло до позивача. Відповідач зобов?язання не виконав, кошти на погашення заборгованості не надав ні первісному кредитору, ні ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу».
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно правил статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту та суми заборгованості за процентами, підтверджені матеріалами справи.
Позивач довів обґрунтованість усіх заявлених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім судового збору представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, сплачені за надану правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов?язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотань про зменшення розміру судових витрат відповідач не подавав, разом з тим суд звертає увагу на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За умовами договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов?язаня з надання юридичної допомоги в обсязі та умовах, визначених договором.
Довіреністю від 30 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» в особі директора Осипенко І.С. уповноважив Пархомчука С.В. представляти і захищати права, свободи та інтереси довірителя у судах усіх рівнів.
У позовній заяві представником позивача зазначено (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (в тому числі витрат на професійну правничу допомогу), які товариство понесло та очікує понести у зв?язку із розглядом справи. Загальний розмір таких витрат становить 12 922,40 грн. До витрат на правничу допомогу належать: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №138672 від 24 липня 2020 року - 2 000,00 гривень, складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг, аналіз судової практики - 5 000,00 гривень, складання інших клопотань, заяв до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи - 3000,00 гривень, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в представником ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» надано копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладеного ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» з адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, довіреності від 30 грудня 2024 року, акту про отримання правової допомоги від 08 липня 2025 року, рахунку №08.07.2025-29 від 08 липня 2025 року, платіжної інструкції №39447 від 08 липня 2025 року (а.с. 24-27, 61, 66-67), наведено розрахунок судових витрат та виконаних адвокатом робіт у змісті позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов?язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв?язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом встановлено, що представником позивача Пархомчуком С.В. виготовлено та надіслано позовну заяву ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до Миронівського районного суду Київської області через Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». На надсилання досудової вимоги відповідачу позивачем витрачено 38,00 гривень, що підтверджується даними списку №20425-01-1-4-35 від 01 лютого 2025 року (а.с. 21).
Представником позивача понесено витрати в сумі 65,00 гривень на відправку поштової кореспонденції при повторному надсиланні копії позовної заяви відповідачу та 65,00 гривень при надсиланні відповідачу копії заяви про розподіл судових витрат.
Вказане підтверджується даними опису вкладення у цінний лист, списку № квітень 11 від 18 квітня 2025 року, опису 0505338181510 вкладень у цінний лист та списку №СВ №72 від 16 липня 2025 року (а.с. 29-30, 62-65). Загальна сума підтверджених витрат щодо надсилання поштової кореспонденції становить 130,00 гривень. Інших доказів на понесення таких витрат представником позивача до суду не надано.
У акті про отримання правової допомоги від 08 липня 2025 року зазначено, що вартість інших клопотань, заяв до суду, складання процесуальних документів, моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи складає 3000, 00 гривень.
Проте представником не подано суду документів на підтвердження того факту, що ним дійсно були виконані такі роботи та/або складалися інші процесуальні документи в межах розгляду вказаної судової справи, крім заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Суд при під час вирішення питання щодо розміру витрат на правничу допомогу також враховує, що вказана справа є справою незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та ціну позову, яка є значно меншою за розмір заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу.
Визначаючи розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, до 5000 грн.
Не зважаючи на ті обставини, що не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат позивача, враховуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Всього з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 7422,40 грн (2422,40 +5000,00).
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 138672 від 24 липня 2020 року, з урахуванням суми основного боргу та заборгованості за процентами, в розмірі 5200 гривень 00 копійок, понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок, всього 12 622 (дванадцять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 29 січня 2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: юридична адреса: офіс номер 7, будинок під номером 82, вулиця Кирилівська, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Суддя Л.О. Капшук