Справа № 369/13954/25
Провадження № 1-кс/369/2375/25
30.01.2026 м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення дізнавача СД ВП №5 Бучанського РУП ГУНП Київської області у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116410000206 від 24.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним клопотанням звернувся ОСОБА_3 , в якому просив поновити строк на оскарження постанови начальника СД ВП №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 31.12.2024; скасувати постанову від «31» грудня 2024 року начальника СД ВП №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12024116410000206, внесеного в реєстр досудових розслідувань «24» листопада 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України; зобов'язати слідчого (слідчих)/дізнавача сектора дізнання відділення поліції №5 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024116410000206 від «24» листопада 2024 року та провести його у відповідності з вимогами КПК.
В обґрунтування вказаних вимог заявник посилався на те, що у вказаному кримінальному провадженні заявник є потерпілим. 31 грудня 2024 року начальник СД ВП №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12024116410000206, внесеного в реєстр досудових розслідувань 24 листопада 2024 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. Вказана постанова є необґрунтованою, а отже підлягає скасуванню. Про винесення вказаної постанови заявник дізнався лише 28.07.2025 під час особистого ознайомлення з матеріалами справи.
В судовому засіданні заявник вимоги скарги підтримав.
Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечив, посилаючись на те, що кримінальне провадження закрито правомірно через відсутність складу кримінального правопорушення.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні вказаної скарги з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора (п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення .
В судовому засіданні судом були дослідженні матеріали вказаного кримінального провадження, надані суду СД ВП №3 Бучанського РУП.
В постанові начальника СД ВП №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про закриття кримінального провадження ОСОБА_7 від 31.12.2024 зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що до ЧЧ ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла ухвала Києво-Святошинського суду про внесення відомостей до ЄРДР за зверненням ОСОБА_3 стосовно погрози вбивством. (ЄО 10678). Об'єктом злочину є особиста безпека особи. З об'єктивної сторони злочин виявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо. Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, характеру, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо. Особливе значення при цьому має сприйняття погрози самим потерпілим, а також і присутніми при цьому іншими особами.
Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього. При вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 129, той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.
Відповідно до ст. 477 КПК України провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.129 КК України, може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, тобто є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 КПК України дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої ст. 284 КПК України, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
В постанові дізнавача також зазначено, що оскільки факт погрози вбивством не знайшов свого підтвердження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024116410000206 від 24.11.2024 за кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу кримінального проступку.
В матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення заявника з матеріалами кримінального провадження та отримання ним копії постанови дізнавача, що оскаржується.
Судом встановлено, що 19.08.2024 від особи, на яку вказав заявник, ОСОБА_8 були відібрані пояснення. Цього ж дня були відібрані пояснення від заявника ОСОБА_3 .
Судом в судовому засіданні було досліджено відео щодо подій, які сталися між ОСОБА_8 та заявником ОСОБА_3 , яке зняв заявник. На відео зафіксоване, що в коридорі перед входом в квартиру стояла жінка з валізою та намагалася відчинити двері цієї квартири ключем. В коридорі також перебував охоронець охоронної фірми, який жодних дій не вчиняв. Перед жінкою стояв чоловік, який її загороджував. З пояснень заявника слідує, що вказаний чоловік був ОСОБА_8 . Заявник помічає, що ОСОБА_8 злякався та у нього тремтять руки, про що він заявив присутнім. Жінка відповідає, що це в неї тремтять руки. Тоді заявник каже, що то в нього тремтять руки. Далі на відео присутні ознаки штовханини. ОСОБА_8 , використовуючи лайливі слова, закликає заявника прибрати від нього руки та простягає руку до сумки через плече. Заявник запиту, чи достає ОСОБА_8 пістолет, та направляє камеру на кишеню сумки. ОСОБА_8 попереджає, що в нього зброя та тримає руку в кишені сумки. ОСОБА_8 каже жінці, щоб та зайшла в квартиру та продовжує тримати руку в кишені сумці. Заявник намагається приблизити камеру телефона якомога ближче до цієї кишені щоб зафіксувати вміст сумки. Починається штовханина. На наступному кадрі ОСОБА_8 дістав пістолет, спрямував його вгору та повідомив, що він буде робити попереджувальний постріл. Після чого заявник став наближатися до ОСОБА_8 з закликом щоб той зробив попереджувальний постріл. ОСОБА_8 , відвівши руку з пістолетом назад, іншою рукою намагався зупинити наближення заявника, закликаючи його прибрати від нього руки. Заявник продовжував наближатися, а ОСОБА_8 повторив, щоб заявник прибрав від нього руки. Після чого ОСОБА_8 одразу заховав пістолет до сумки та закрив кишеню на блискавку, сумку з області живота перемістив на бік, руки схрестив та притулив до себе. Після чого запитав, чи все заявник сказав. Заявник сказав, що все. Тоді ОСОБА_8 з лайкою на адресу заявника пішов до ліфта, заявник, продовжуючи зйомку, попрямував за ним. Коли за ОСОБА_8 зачинилися двері ліфта, заявник припинив зйомку.
Зважаючи на дії та слова учасників конфлікту, зафіксовані на відео та відображені в їх поясненнях, що долучені до матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_8 здійснив погрозу вбивством і що у заявника були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
А отже, суд дійшов висновку про те, що постанова дізнавача про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення відповідає обставинам справи та є правомірною. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що підстав для скасування вказаного рішення дізнавача судом не встановлено. В зв'язку з чим у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Своєю чергою питання примусового вселення заявника в спірне житлове приміщення має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 284, 303, 304, 307, 309 КПК України,
У задоволені скарги ОСОБА_3 на рішення дізнавача СД ВП №5 Бучанського РУП ГУНП Київської області у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116410000206 від 24.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали складений 02 лютого 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1