Справа № 369/1129/26
Провадження № 2-о/369/298/26
30 січня 2026 року м.Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., перевіривши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення факту права власності на майно, у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів,-
Заявник ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою, в якій просить встановити факт, що має для нього юридичне значення, а саме встановити право власності на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 за померлим спадкодавцем ОСОБА_4 у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів.
Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану.
При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Зі змісту заяви, вбачається що заявник ставить питання про встановлення право власності на нерухоме житло за померлим, у зв'язку з втратою документів.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.
Власник майна, відповідно до ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтями 16, 392 ЦК України встановлено, що власник має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності.
За загальним правилом право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Аналогічна за своїм змістом позиція міститься у п. 3.1. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" 16.05.2013 № 24-753/0/4-13.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Частиною першоюстатті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченостаттею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що встановлення юридичного факту права власності за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі №570/997/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
З урахуванням викладеного приходжу до переконання, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення факту права власності на майно за померлим, у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів слід відмовити, оскільки є спір про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.260,272,315, 353 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення факту права власності на майно у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів - відмовити.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 право звернутися до суду із заявою в порядку позовного провадження.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її виготовлення.
Суддя Наталя Хацько