Справа № 369/25012/25
Провадження № 2-ві/369/7/26
26.01.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Іларіонові І.О.,
за участю:
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву ОСОБА_1 про відвід судді Хацько Наталії Олександрівни від участі у розгляді цивільної справи № 369/25012/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця Голяченка Івана Павловича, АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про визнання дій приватного виконавця Голяченка І.П. не правомірними, скасування постанови про накладання арешту, зобов'язання приватного виконавця повернути грошові кошти та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Наталії Олександрівни перебувала вищевказана цивільна справа.
08 січня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, яка зареєстрована канцелярією суду 09 січня 2026 року за Вх.№ 1216/26, про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Наталії Олександрівни від участі у розгляді цивільної справи № 369/25012/25.
Заява про відвід мотивована тим, що ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду від 31 грудня 2025 року про повернення без розгляду позову, як скарги, тоді як вона скаргу не подавала. Вважає, що суддя проігнорувала порушення приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», також суддя проігнорувала заяву про роз'яснення судового рішення від 06 січня 2026 року, яку не розглянула, а направила лист з відповіддю щодо направлення на адресу позивача ухвал суду від 31 грудня 2025 року різного змісту.
Як зазначає заявник, такий стан справ дає підстави сумніватися в об'єктивності та неупередженості судді Хацько Наталії Олександрівни, у зв'язку із чим, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 36, ч. 2 та ч. 2 ст. 39, ст. ст. 40, 41 ЦПК України, ОСОБА_1 заявляє про відвід судді Хацько Наталії Олександрівни, який просила задовольнити та передати справу на розгляд іншому судді.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О. від 20 січня 2026 року заявлений відвід було визнано необґрунтованим та передано заяву про відвід для її вирішення в іншому складі суду у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2026 року заяву про відвід судді Хацько Н.О. було передано на розгляд судді Фінагеєвій І.О.
Згідно зі ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 подану заяву про відвід підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Вивчивши подану заяву, заслухавши думку заявника, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо («П'єрсак проти Бельгії»); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант («Прокол проти Люксембургу»); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі («Дактарас проти Литви»); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення («Макгоннелл проти Сполученого Королівства») тощо. Так, у справі «Деміколі проти Мальти» було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Вивчивши заяву про відвід судді Хацько Н.О., суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Наталії Олександрівни від розгляду цивільної справи № 369/25012/25 не підлягає до задоволення, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. 36 ЦПК України, в яких визначено підстави для відводу судді.
Заявником до заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а сама заява містить лише припущення певних обставин. Крім того, доводи, на які посилається заявник в заяві про відвід судді, не є підставою для відводу судді, а зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями головуючого судді, що в свою чергу може бути предметом дослідження при апеляційному оскарженні рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40, 182, 260, 261 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Хацько Наталії Олександрівни від участі у розгляді цивільної справи № 369/25012/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця Голяченка Івана Павловича, АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про визнання дій приватного виконавця Голяченка І.П. не правомірними, скасування постанови про накладання арешту, зобов'язання приватного виконавця повернути грошові кошти та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 28 січня 2026 року.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА