Справа № 368/1381/25
2/368/265/26
Рішення
Іменем України
"26" січня 2026 р. року Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, особа без самостійних вимог на стороні позивача - Кагарлицька міська рада (м.Кагарлик, пл. Незалежності, 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він та відповідачка спільно проживали та є батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження дитини відповідач не належним чином ставилась до виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки малолітню дитину залишила на свою матір, а сама проживала з іншим чоловіком.
Позивач і Відповідач не проживають разом, не мають сімейних відносин, ведуть окреме життя. На даний час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з Позивачем та перебуває на його повному утриманні і вихованні з 2021 року.
А тому позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні позивач позов підтримав і суду пояснила, що дитина проживає разом з ним та його матір'ю. Відповідачка жодних обов'язків як мати не виконує, життям дитини не цікавиться.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засдіання не з'явився, надіслали заяву в якій просять справу слухати в їх відсутність.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила та пояснила, що вони неодноразово приходили до відповідачки, вона двері квартири не відчиняла, а при зустрічі на вулиці відмовилась від розмови..
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобовязані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач і Відповідач не проживають разом, не мають сімейних відносин, ведуть окреме життя. На даний час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з Позивачем та перебуває на його повному утриманні і вихованні з 2021 року.. Вказане підтверджується: заявою відповідачки ОСОБА_2 від 14.06.2021 року про згоду матері на визначення мясця проживання та прописку її дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 ;
- довідкою №45 про зареєстрованих у житловому будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , виданою Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради 01.02.2024 року та №414 від 12.06.2025 року;
- актом депутата Кагарлицької міської ради VII скликання ОСОБА_4 від 12.06.2025 року.
Відносини у Позивача і Відповідача не склалися. Відповідач проживає окремо від Позивача і дитини, не бере участі в утриманні, вихованні, навчанні дитини, не цікавиться життям дочки.
Рішенням Кагарлицького районного суду від 25 квітня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак відповідачка аліментів не сплачує, має заборгованість в сумі 50452 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 07.07.2025 року №1601-102 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки що надана директором Комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Ромашка» Кагарлицької міської ради, ОСОБА_3 відвідує даний заклад. Має добрий загальний розвиток. Батько приділяє належну увагу вихованню дитини, бере участь у батьківських зборах, виявляє зацікавленість у розвитку дитини, відповідально ставиться до виховання своєї дочки.
Позивач працює та отримує заробітну плату, дитину утримує самостійно. Усіма питаннями щодо дитини займається Позивач, Відповідачка не бере участі в житті дочки, не цікавиться її навчанням, вихованням, розвитком. Фактично, мати в житті дитини відсутня та не має інтересу до її виховання.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона являється сусідкою матері позивача, де на даний час проживає дитина. Відповідачка також проживає в їх будинку, але дитиною не цікавиться. Дитиною займаються батько та бабуся..
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона являється матір'ю позивача, дійсно мати дитини з народження самоусунулась від виховання дочки. Спочатку дитина знаходилась на вихованні матері відповідачки, а після року дитина постійно проживає з батьком, а на даний час у неї, поскільки вона є пенсіонеркою і біля квартири, де проживає, знаходиться дитсадок та « ОСОБА_7 », де навчається дитини. Навчанням та здоров'ям дитини відповідачка не цікавиться, проживає окремо, але в одному з нею багатоквартирному будинку. Коли відповідачка гуляє на вулиці з собакою, може просто привітатись, але ніколи не запитувала дитину про її життя, навчання, коштів на проживання та одяг не надає .
Відповідно до ч.3 "Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та м.Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Разом із цим, відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-Х11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Всупереч ст. 150 Сімейного кодексу України, Відповідач не виконує своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_8 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує медичного догляду, лікування, не створює умов для отримання нею освіти.
Отже, Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків та не виявляє необхідного інтересу до життя спільного з Позивачем сина ОСОБА_8 : не приділяє йому часу, не цікавиться його здоров'ям, навчанням, інтересами, не допомагає утримувати дитину фінансово чи забезпечувати його побутово.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. і ст. 164 СК України).
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № з "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до ї внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16 ППВСУ від 30.03.2007 року № з).
Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", покладається відповідальність на кожного із батьків щодо виховання, навчання та розвитку дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.1 ст. 164 СК України, Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: і) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини: 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до положень ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ст. 243 СК України закріплено, що опіка, піклування встановлюється на дітьми, які залишились без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Згідно ч. 2 ст. 244 СК України при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Отже, дітям, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.
Таким чином, діючи виключно в інтересах дитини, а також те, що Відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, чим завдає сильних моральних переживань та страждань та шкоди психологічному здоров'ю дитини, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд вважає за доцільне позбавити її батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 164, 165,166,,167, Сімейного Кодексу України, суд-
Позов задоволити .
Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27.01.2026 року.
Суддя : Т.Є.Іванюта