Справа № 365/841/25
Номер провадження: 2-а/365/1/26
Іменем України
29 січня 2026 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Солдатової Т.М.
за участі
секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.
представника відповідача Сороколіт І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в режимі відеоконференцзв'язку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, з особливостями, визначеними законом для окремих категорій термінових адміністративних справ, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України протиправною та її скасування,
10 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого уповноваженого представника - адвоката Костенка О.М., звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вище вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АВ № 00008165 від 30.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно ОСОБА_1 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик Світланою Іванівною, щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн 00 коп. та закрити справу. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у відповідності до підтверджених судових витрат, при цьому надати додатковий п'ятиденний строк для подання належних доказів понесених витрат, після ухвалення рішення суду.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 30 вересня 2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик Світланою Іванівною винесено постанову АВ № 00008165 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України (далі - постанова серії АВ № 00008165 від 30.09.2025), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн за те, що 29.09.2025 о 17 год. 04 хв. за адресою: М-05, км 36+303, Київська область, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , яким відповідальна особа допустила рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,300% (2,12 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Постанова вручена позивачу 09.10.2025. Закінчення строку оскарження постанови припадає на 18.10.2025 (субота), тому згідно з ч. 6 ст. 120 КАС України останнім днем строку є перший після нього робочий день - 20.10.2025, а відтак позивачем не пропущений строк для оскарження постанови.
З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки порушень п. 22.5 ПДР України не допускав, а із наданої відповідачем фіксації транспортного засобу неможливо встановити вагу вантажу, який перевозиться, а тим паче, встановити, що було допущене перевищення нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме: загальної маси транспортного засобу на 5,300% (2,12 тон). Відповідачем не надано жодного документу, який би підтверджував, що позивач порушив п. 22.5 ПДР, а також доказів того, що зважувальне обладнання, яким проводилося зважування, має відповідну сертифікацію згідно вимог діючого законодавства. Постанова не містить інформації про тип транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення вантажу, яким у даному випадку є спеціалізований напівпричіп н/пр - контейнеровоз (з пристр. самовивантаж) та дозволена загальна маса якого є вищою, ніж у звичайних контейнеровозів.
Згідно долучених фотознімки перевірки постанови встановлено, що транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 у зазначений в оскаржуваній постанові час та місці рухався напівпричепом. Зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та напівпричіпу вбачається, що тип автомобіля DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 - вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, тип причепу марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 - спеціалізований напівпричіп н/пр контейнеровоз (з пристр. самовивантаж).
Оскаржуваною постановою від 30.09.2025 підтверджується, що фактичні зафіксовані параметри ТЗ є: кількість вісей - 6 шт., спарені колеса - 3 вісь, загальна маса - 46800 кг, тобто фактично позивачем використовувався трьохвісний тягач і трьохвісний напівпричіп. Проте не враховано, що трьохвісний напівпричіп є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно гранична фактична маса становить 44 т, а не 40 т, як зазначено в постанові.
Після реєстрації транспортного засобу та відображення у реєстраційному свідоцтві відомостей про належність такого напівпричепу до категорії спеціалізованих напівпричепів - контейнеровозів, власник цього транспортного засобу має законне право розраховувати, що при визначенні їх вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення пункту 22.5 ПДР в частині, що стосується такого транспортного засобу не повинна перевищувати 44 тони.
Самостійна зміна посадовою особою суб'єкта владних повноважень гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності.
Даний транспортний засіб пройшов відповідні експертні дослідження, сертифікацію, як того вимагає Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ № 1388 від 07.09.1988 року та щорічно проходить обов'язковий технічний контроль транспортних засобів.
Посадову особу Укртрансбезпеки не обмежували в реалізації повноважень, передбачених п. 4 Інструкції № 512, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб, проте відповідачем взагалі не досліджено питання, який саме причіп, напівпричіп або інший причіпний пристрій використовувався у даному випадку.
В даному випадку, з урахуванням допустимої маси транспортного засобу 44 тонни, перевищення з урахуванням максимальної похибки буде становити -1,880 тон, що у відсотках становить -4,272%. Для настання відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України необхідно, щоб перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм складало від 5%. В даному випадку відсутнє перевищення вказаних норм, оскільки його показник становить -4,272%, що виключає кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України за відсутністю складу правопорушення.
Наявні в матеріалах фотознімки із фотофіксацією транспортного засобу, не є доказом, що напівпричіп не є контейнеровозом. Також, вказані знімки не підтверджують доводи відповідача про відсутність маркування та опломбування на контейнеровозі, згідно Правил № 363, оскільки вказані обставини могли бути встановлені Укртрансбезпекою лише при особистому огляді спірного транспортного засобу. Проте доказів вчинення таких дій відповідачем не надано.
Окрім цього, в постанові від 30.09.2025 серії АВ № 00008165 не зазначено марку, модель, державний номерний знак причепу, тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу. Дана постанова містить лише марку, модель, державний номерний знак тягача, масу перевищеної вагової норми та її відсоток, тобто, величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи, і за таких підстав оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М. своєю ухвалою від 15.10.2025 прийняла адміністративний позов до розгляду та відкрила провадження у справі, призначила судове засідання на 12 год. 00 хв. 24.10.2025, постановила розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, з особливостями, визначеними законом для окремих категорій термінових адміністративних справ, призначила у справі розгляд справи по суті, запропонувала відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Судове засідання, призначене на 24 жовтня 2025 року не відбулося.
22 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» уповноважений представник відповідача Сороколіт І.В. подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Також, 22.10.2025 представник позивача Сороколіт І.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі оскільки вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 5,5. Перевищення нормативних габаритних параметрів транспортного засобу, визначених п. 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу (10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16% щодо навантаження на осі), як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT).
З 28.02.2024 почали діяти зміни до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174, які не передбачають обов'язкову фіксацію в метаданих та постанові державного номерного знаку причепу та визначення його типу.
Факт належної фіксації руху транспортного засобу позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а також справності технічного засобу WIM 5,5, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, підтверджується: сертифікатом перевірки типу UA.TR.001 76-20; сертифікатом відповідності UA.TR.001 35 323-20; свідоцтвом про повірку № 6042 від 13.12.2024.
Відповідно до чинної редакції Правил дорожнього руху для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом допустимим навантаженням є 40 т. Для застосування збільшених нормативів (42 т або 44 т) визначальною обставиною є саме сукупність факторів: здійснення перевезення напівпричепом (контейнеровозом) одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері або змінному кузові. Позивач не зазначає, на якій підставі він не враховує інші критерії, передбачені п. 22.5 ПДР, а саме наявність контейнера або знімного кузова.
Державна служба України з безпеки на транспорті не заперечує той факт, що перевезення здійснювалося напівпричепом-котейнеровозом, тобто платформою, на яку може встановлюватись контейнер або інше обладнання. Однак, конструкція, яка міститься на платформі не відповідає вимогам ані визначенню «контейнер», ані «змінний кузов».
З фотознімків доданих до оскаржуваної постанови встановлено, що вказані у постанові сідельний тягач з напівпричепом перевозили предмет з ознаками контейнеру, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх. Вказаний предмет не містив маркування, пломбування та інших характеристик, які встановлені законом.
Крім того, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору.
Конвенція про безпечні контейнери містить вичерпний перелік ознак, яким має такий контейнер відповідати.
На матеріалах фотофіксації відсутні фітинги та маркування, яке має бути нанесене на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства.
В справі відсутні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортним засобом здійснювалися безпечні вантажні перевезення в спеціальних контейнерах, згідно з їх призначенням.
Аналогічну позицію висловлено у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 382/994/25, від 15.10.2025 у справі № 752/12919/24, від 09.12.2025 у справі № 752/3430/25.
Постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, відповідає всім критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку № 1174, Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908 (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення).
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на одинарну вісь.
За нормативно встановленою формою не передбачено обов'язкового зазначення в постанові причепу, його типу та державного номерного знаку, на відсутність яких вказує позивач. Опис обставин правопорушення здійснюється в автоматичному режимі та перевіряється уповноваженою особою та має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, а Інструкція № 512, як підзаконний нормативно-правовий акт, визначає перелік інформаційних даних, які можуть, а не повинні, міститися у постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
Оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Ухвалою від 27.10.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача Сороколіт І.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судові засідання, призначені на 26.11.2025 та 23.12.2025 відкладені за клопотанням представника відповідача.
В судове засідання, призначене на 20.01.2025 позивач та його представник не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити позов повністю.
Представник відповідача Сороколіт І.В. в судовому засіданні надала пояснення аналогічні тим, що містяться у відзиві на позовну заяву, та просила відмовити в задоволенні позову.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази та, надавши їм належну правову оцінку, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що передбачено в частині другій статті 19 Конституції України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III. Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
За приписами частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. ПДР закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч. 2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд перевіряє законність та обґрунтованість винесення постанови та досліджує, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.
В силу норми п. 1 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512, (далі - Інструкція № 512) уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП, за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - cистема), необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова).
При цьому, під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з нормами п. 4, 5, 6 розділу ІІ Інструкції № 512 опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа: 1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки; 2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення; 3) невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизовному режимі таку інформацію до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ФП ЄІС МВС). При цьому постанова не виноситься.
На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання: 1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису; 2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису; 3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.
Судом встановлено, що головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик Світланою Іванівною 30.09.2025 винесена постанова серії АВ № 00008165 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Оскаржувана постанова була особисто вручена позивачу 09.10.2025.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 5,5, головний спеціаліст установила, що 29.09.2025 о 17 год. 04 хв. за адресою: М-05, км 36+303, Київська область, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , яким відповідальна особа ОСОБА_1 допустила рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,300% (2,12 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та постановила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. У графі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт., спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2610 мм, 2-3: 1360 мм, 3-4: 5060 мм, 4-5: 1340 мм, 5-6: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 6350 кг, 2 - 5550 кг, 3 - 9400 кг, 4 - 8550 кг, 5 - 8500 кг, 6 - 8500 кг; загальна маса - 46800 кг.
Відповідно до підпункту б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль - 18 тон; трьохвісний автомобіль - 25 (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тон); чотирьохвісний автомобіль - 32 тони; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тон. Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони. Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 тон.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами регламентована статтею 132-1 КУпАП.
Зі змісту ч. 2 ст. 132-1 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. За вчинення такого правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу, зокрема, в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови саме з мотивів неврахування уповноваженою особою відповідача того, що транспортний засіб позивача є саме контейнеровозом, в результаті чого, при розрахунку перевищення допустимого показника загальної маси, виходив із максимально допустимої маси в 40 тонн.
У свою чергу, аналізуючи пункт 22.5 Правил дорожнього руху України та зміст оскаржуваної постанови суд приходить до висновку, що під час розгляду відомостей із матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 5,5, головний спеціаліст Солов'янчик С.І. визначила транспортний засіб позивача як трьохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, у зв'язку із чим прийшла до висновку про дозволену максимальну масу такого транспортного засобу 40 тон.
З такими висновками посадової особи відповідача суд не погоджується з наступних підстав.
Оскаржувана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення: https://wim.dsbt.gov.ua/r/а/AВ00008165/. В матеріалах справи містяться роздруковані з веб-сайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі» та «АРМ-аудиту - Перегляд зафіксованої події № 11414462», знімки транспортного засобу, зафіксовані в момент вчинення правопорушення - 21.10.2025 о 10 год. 47 хв., з яких вбачається, що в автоматичному режимі був зафіксований транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
З наданих суду письмових доказів встановлено, що транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 - це вантажний спеціалізований сідловий тягач марки DAF модель XF 105.460, повна маса якого - 26100, маса без навантаження - 7200.
У свою чергу відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб із державним номерним знаком НОМЕР_2 марки ЗМІЇВ-ТРАНС, за своїми технічними характеристиками є спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровозом (з пристр.самовивантаж), повна маса якого - 43000, маса без навантаження - 7300 (а.с. 24-25).
Відтак, з матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб вантажний спеціалізований сідловий тягач марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався разом з іншим транспортним засобом марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 , який є спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровозом (з пристр.самовивантаж). Тобто, фактично рухалися два транспортні засоби, а саме: спеціалізований сідловий тягач марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , який має 3 вісі, та спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 , який також має 3 вісі, але в оскаржуваній постанові при визначенні загальної маси транспортного засобу та при притягненні позивача до відповідальності, було враховано лише один транспортний засіб в результаті чого в даній постанові відсутні дані щодо марки, моделі, державного номерного знаку спеціалізованого напівпричіпу н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 , приєднаного до сідлового тягача марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 .
Статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначена класифікація транспортних засобів, відповідно до якої транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.
Частиною третьою ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р., № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (зі змінами) затверджено та уведено в дію підзаконний нормативно-правовий акт, яким встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Пунктом 3 Порядку № 1388 регламентовано, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
На власників транспортних засобів покладено обов'язок зареєструвати (перереєструвати) протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (п. 7 Порядку № 1388).
Відповідно до п. 10 Порядку № 1388 перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстру виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником.
На зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку), присвоюється буквено-цифрова комбінація номерних знаків з їх видачею або без такої (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), а також дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових та/або звукових сигнальних пристроїв (п. 16 Порядку № 1388).
Тобто, після отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в якому відображено, що він відноситься до категорії спеціалізованих напівпричепів контейнеровозів, власник цього транспортного засобу має законне право розраховувати, що при визначенні його вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення п. 22.5 Правил дорожнього руху в частині, що стосується контейнеровозів, відповідно до яких максимально допустима фактична маса такого транспортного засобу не повинна перевищувати 44 тони.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що з матеріалів справи, а саме з фотознімків доданих до оскаржуваної постанови, встановлено, що вказані у постанові сідельний тягач з напівпричепом перевозили предмет з ознаками контейнеру, до конструкцій якого внесено зміни - додано тентований верх. Вказаний предмет не містив маркування та пломбування.
Враховуючи, що правильне визначення типу транспортного засобу впливає на кваліфікацію дій уповноваженої особи під час здійснення руху відповідним транспортним засобом, уповноважена особа Укртрансбезпеки, встановивши, що «сідельний тягач з напівпричепом перевозили предмет з ознаками контейнеру», керуючись Інструкцією № 512, з метою повного та об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, мала б вчинити дії, передбачені пп. 2) п. 5 Інструкції № 512. Проте таких дій вчинено не було.
Суд враховує пункти 17.2-17.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, згідно з якими забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Відповідачем у відзиві зазначено, що з фотознімків доданих до оскаржуваної постанови, встановлено, що вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом перевозив предмет з ознаками контейнеру, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх. Всупереч вимогам Правил № 363 позивачем не надано доказів перевезення контейнера з відповідним маркуванням.
Проте, суд зазначає, що можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.
Аналогічний висновок викладений в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 357/11078/24 від 09.12.2024 року, у справі № 357/11077/24 від 04.12.2024 року, а також в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 365/798/24 та від 17.06.2025 у справі № 365/230/25.
Водночас, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за якою позивача було притягнено до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, а не за порушення правил маркування контейнерів.
Аналіз п. 22.5 Правил дорожнього руху та ч. 2 ст. 132-1 КУпАП свідчить про те, що розмежування максимально допустимого навантаження транспортних засобів не дає можливості відповідачу самостійно змінювати ваговий параметр транспортного засобу в залежності від дотримання чи не дотримання перевізником Правил перевезення вантажів, виду та характеру вантажу, наявності чи відсутності необхідного маркування контейнера.
Оскільки ключовим при проведенні такого визначення мають бути технічні характеристики самого транспортного засобу, визначені заводом-виробником та підтверджені посадовими особами під час його державної реєстрації. Відповідно з моменту проведення реєстрації транспортного засобу держава визнає та офіційно приймає його на облік із зазначенням у реєстраційному свідоцтві притаманних йому технічних характеристик. Самостійна зміна посадовою особою суб'єкта владних повноважень гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності.
У свою чергу суд звертає увагу, що у випадку здійснення власником такого транспортного засобу його самовільного переобладнання та експлуатації без приведення реєстраційних документів на нього у відповідність із притаманними такому напівпричепу технічними характеристиками, за умови належної фіксації такого факту відповідною посадовою особою, може бути підставою для притягнення відповідальної особи до відповідальності. Натомість таке порушення не охоплюється диспозицією ст. 132-1 КУпАП.
З огляду на встановлення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.
За таких обставин суд дійшов висновку, що при встановлені технічних характеристик транспортних засобів марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 , головний спеціаліст ОСОБА_2 повинна була ідентифікувати їх як трьохвісний автомобіль (тягач) із трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) та визначати можливе перевищення ним фактичної маси виходячи із максимально дозволеної для контейнеровозів у розмірі 44 тони, а не 40 тон, як було враховано ним при проведенні розрахунків.
В даному випадку, з урахуванням допустимої маси транспортного засобу 44 тони, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу виглядає так: (46800 - 44000 - (10% х 46800) / 44000 х 100% = -4,272 %.
Для настання відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП необхідно щоб перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм складало від 5 %. В даному випадку перевищення вказаних норм судом не встановлено, що виключає кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Також під час розгляду справи суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відповідачем не були встановлені достатні та необхідні відомості щодо технічних характеристик транспортного засобу, який рухався через автоматичний пункт вагового контролю, внаслідок чого була помилково визначена дозволена максимальна маса такого транспортного засобу у розмірі 40 тон, і відповідно необґрунтовано встановлено перевищення максимально дозволеної загальної маси транспортного засобу. У свою чергу за умови належної фіксації та опрацювання отриманої інформації з визначенням максимально допустимої ваги такого транспортного засобу у розмірі 44 тони при встановленій з урахуванням допустимої похибки загальної маси транспортного засобу марки DAF модель XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричіпом н/пр-контейнеровоз (з пристр.самовивантаж) марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 46,750 тони виключає наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони вказаного правопорушення.
Натомість самостійна зміна посадовою особою відповідача технічних характеристик транспортного засобу є порушенням принципу належного врядування та правової визначеності. У свою чергу можливе самовільне переобладнання транспортного засобу та його подальша експлуатація може бути підставою відповідальності іншого виду за умови належної фіксації такого порушення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у зв'язку із чим позов підлягає до задоволення зі скасуванням оскаржуваної постанови та закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві зазначається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не проводився, але може бути уточнений протягом розгляду справи. У позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у відповідності до підтверджених судових витрат, при цьому, надати додатковий п'ятиденний строк для подання належних доказів понесених витрат, після ухвалення рішення суду.
У зв'язку з вище зазначеним питання щодо стягнення із відповідача понесених позивачем судових витрат в межах цього рішення суд не вирішував.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 132-1, 245, 280, 283, 287, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19, 77, 139, 242-246, 250, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00008165 від 30.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА), адреса місцезнаходження: вулиця Антоновича, будинок 51, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845.
Головуюча суддя Т.М. Солдатова