02.02.26 363/7474/25
02 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
представник позивача звернулася до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на те, що 05 грудня 2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2989 ОСОБА_1 без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а тому порушила питання про визнання протиправною та скасування даної постанови і закриття провадження у справі.
Свої вимоги мотивує тим, що постанова №1257 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач перебував і перебуває на військовому обліку за основним місцем реєстрації в Полтавській області, що підтверджується військовим квитком та даними реєстру територіальної громади. В свою чергу, жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що позивач не перебував на військовому обліку за місцем проживання, перебування чи реєстрації, під час притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 251 КУпАП, відповідачем не здобуто. При цьому, адресу, яку вказав ОСОБА_1 у протоколі від 30 листопада 2025 року, а саме: АДРЕСА_1 - це адреса тимчасового перебування, де він знаходився декілька днів.
Виходячи із зазначеного, не зрозумілим є те, яким чином ІНФОРМАЦІЯ_3 встановив, що позивач порушив правила ведення військового обліку, оскільки ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку за основним місцем свого проживання: АДРЕСА_2 .
Також зазначила, що під час винесення постанови відповідачем порушено порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема недотримано вимоги КУпАП щодо фіксації обставин правопорушення, роз'яснення процесуальних прав та належного розгляду справи.
За вказаних обставин вважає постанову необґрунтованою та складеною без дотримання вимог чинного законодавства, коли в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, всупереч вимогам Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на військовий облік не став, облікові дані у встановлений законом строк не уточнив, за належним чином врученим викликом до ТЦК та СП не з'явився і військово-лікарську комісію не пройшов, у зв'язку з чим постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ухвалена в межах компетенції, з дотриманням процедури та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 30 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_3 30 листопада 2025 року о 10 год. виявлено, що ОСОБА_1 , в порушення п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, будучи військовозобов'язаним, під час дії особливого періоду, за місцем свого проживання на військовому обліку не перебуває, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №2989 від 05 грудня 2025 року, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 30 листопада 2025 року о 10 год. встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, будучи військовозобов'язаним, під час дії особливого періоду, за місцем свого проживання на військовому обліку не перебуває, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 18 жовтня 2009 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно відповіді з ЄДДР №2257156 від 21 січня 2026 року, ОСОБА_1 з 25 серпня 2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно даних військово-облікового документу «Резерв +» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , номер в реєстрі Оберіг - 131020211396896900015, ВОС - 790037, дата ВЛК - 01 грудня 2025 року (придатний), дата уточнення даних - 03 грудня 2025 року.
Крім того, позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2025 року, з якої вбачається, що місцем знаходження (податковою адресою) ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).
Відповідно до зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Правила №1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до п.п. 6-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою КМУ №559 від 16 травня 2024 року, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
Порталу;
Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа).
Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності):
1) прізвище;
2) власне ім'я (усі власні імена);
3) по батькові (за наявності);
4) дата народження;
5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (за наявності);
7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність;
8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів;
9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів);
10) військово-облікова спеціальність для військовозобов'язаних та резервістів;
11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку);
12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку);
13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;
14) адреса місця проживання;
15) номери засобів зв'язку (за наявності);
16) адреси електронної пошти (за наявності);
17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом;
18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі;
19) відцифрований образ обличчя особи (за наявності);
20) відомості про вручення мобілізаційного розпорядження (за наявності) - у разі технічної реалізації.
QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код військово-облікового документа містить відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 7, 8, 11-13, 17 пункту 8 цього Порядку.
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
Військово-обліковий документ в електронній формі може бути роздрукований. У такому випадку він повинен містити QR-код військово-облікового документа, придатний для зчитування.
Формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто громадянином України засобами Порталу, Порталу Дія або у разі особистого звернення районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, його відділом, а також центрами надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (виключно протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, за умови уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номера телефону, адреси електронної пошти (за наявності) через центри надання адміністративних послуг).
Громадянин України може звернутися до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу, в якому громадянин перебуває на військовому обліку, та особисто отримати у день звернення сформований та роздрукований військово-обліковий документ в електронній формі. Якщо громадянин України за станом здоров'я не може пересуватися (є особою з обмеженою мобільністю) або визнаний в установленому порядку недієздатним, що підтверджується відповідними документами, такий військово-обліковий документ може бути виданий особі, яка здійснює за ним догляд, або його опікуну.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Перевірка військово-облікового документа в електронній формі (зокрема роздрукованого) здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі (зокрема роздрукованого) у формі інформаційного повідомлення.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв'язку з тим, що він, 30 листопада 2025 року о 10 год., будучи військовозобов'язаним, під час дії особливого періоду, за місцем свого проживання не перебував на військовому обліку.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 18 жовтня 2009 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується його військовим квитком серії НОМЕР_1 , який з 25 серпня 2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року, обов'язок перебування на військовому обліку пов'язується саме із задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання особи. Факт тимчасового перебування позивача за іншою адресою, що не є його місцем реєстрації чи задекларованого проживання, сам по собі не свідчить про порушення правил військового обліку та не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
Разом з тим, відповідачем жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що позивача знято з військового обліку за місцем своєї реєстрації або, що він зобов'язаний ставати на військовий облік за іншою адресою, суду не надано.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували зміну позивачем задекларованого чи зареєстрованого місця проживання, а також факту порушення ним вимог чинного законодавства.
Одне лише посилання викладене у витягу з військово-облікового документу позивача «Резерв+», в частині зазначення того, що позивач не став на військовий облік за новою адресою, оскільки в самому ж витягу адресою його проживання зазначено адресу зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_2 , підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил №1487 бути не можуть.
В справі відсутні докази факту зміни позивачем місця проживання, які б вказували на наявність у нього обов'язку ставати на військовий облік за іншою адресою. За відсутності доказів зміни задекларованого або зареєстрованого місця проживання, такі відомості не можуть вважатися належним, достатнім і допустимим доказом порушення правил військового обліку та доводів позивача не спростовують.
З цих підстав суд відкидає доводи відзиву про те, що оскаржувана постанова є законною та винесеною відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, коли одна лише роздруківка, в якій зазначено, що ОСОБА_1 змінив місце проживання та протягом 7-ми днів згідно ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», належним, допустимим і достатнім доказом вважатися не може, яка має незрозуміле походження, реквізитів офіційного документа не містить, як і не містить відомостей про дату її формування, джерело отримання інформації, підпис уповноваженої особи чи посилання на відповідний реєстр, а відтак не підтверджує ані факту зміни позивачем місця проживання, ані виникнення у нього обов'язку щодо взяття на військовий облік у семиденний строк.
Також суд вважає необхідним зазначити, що сама тільки відсутність відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у електронному вигляді, на порушення позивачем правил військового обліку вказувати не може, коли військово-облікові документи, як в електронному, так і в паперовій формі мають однакову юридичну силу, а військовозобов'язаний не має законодавчо визначеного обов'язку вживати заходи до внесення своїх військово-облікових даних в систему електронного обігу.
Висновок в протоколі й оспорюваній постанові про інше є безпідставним і незаконним.
Отже, відповідачем в суді не доведено наявності підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відтак, з урахуванням викладеного вище, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Беручи до уваги викладене, за вказаних умов оскаржувану постанову не можна визнати законною, яка підлягає скасуванню, а позов про це задоволенню.
Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,
вирішив:
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 2989 від 05 грудня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя