Справа № 362/7117/25
Провадження № 2-о/362/27/26
02.02.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
у складі судді Медведєва К.В.,
секретаря судового засідання Рицької Г.О.,
розглянув в судовому засіданні в місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП» про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви вказує на те, що він перебував із ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дітину: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20.06.2024 шлюб між заявником і ОСОБА_3 розірвано.
Заявник зазначає, що він 04.07.2025 звернувся до свого роботодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДИЗАЙН ГРУПП» із заявою, в якій просив встановити для заявника скорочений робочий день у зв'язку із тим, що він самостійно виховує неповнолітнього сина.
Того ж дня роботодавець надав письмову відповідь, в якій зазначив про те, що режим скороченого робочого дня буде встановлено для заявника після надання документів, які підтверджують що заявник самостійно та одноособово виховує свого неповнолітнього сина.
До суду надійшла заява заінтересованої особи ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП», в якій заінтересована особа повідомила суду, що ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП» не порушує норми чинного законодавства і не проти встановлення для ОСОБА_1 скороченого робочого дня, проте ОСОБА_1 не надано жодного документа, який може юридично підтвердити факт одноосібного та самостійного виховання неповнолітнього сина. Також в заяві заінтересована особа просила розглядати справу за відсутності заінтересованої особи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.10.2025.
В судове засідання учасники справи, які повідомлені належним чином, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 12.11.2025.
В судове засідання заінтересована особа, яка повідомлена належним чином, не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Заслухавши думку представника заявника, розгляд справи відкладено на 25.11.2025.
В судове засідання 25.11.2025 представник заявника звернулася із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншій справі. Розгляд справи відкладено на 16.01.2026.
В судовому засіданні 16.01.2025 завершено розгляд справи та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголошено перерву до 21.01.2026.
21.01.2026 судове рішення не було оголошено через хворобу судді, тому судове рішення оголошується після одужання судді.
В судовому засіданні 16.01.2026 представник заявника підтримала заяву та зазначила, що спору між сторонами не має, заявник лише прагне в судовому порядку підтвердити факт одноосібного виховання дитини. При цьому, за твердженням представника, заінтересована особа не проти задоволення заяви ОСОБА_1 , треба лише надати підтвердження цього факту.
Вивчивши заяву та матеріали, що до неї додані, суд встановив.
ОСОБА_1 , заявник, є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області від 12.02.2016 актовий запис № 41.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 05.05.2022 року у справі № 229/7282/21 шлюб між заявником і ОСОБА_3 розірвано.
Заявник та його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 31.05.2024 №3237-7002047472 та від 31.05.2024 №3237-7002047513.
Заявник звернувся із письмовою заявою від 04.07.2025 до директора ТОВ «ПРОДИЗАЙН ГРУПП», в якій зазначив, що після розірвання шлюбу з колишньою дружиною самостійно виховує сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим заявник просить встановити йому скорочений робочий день.
ТОВ «ПРОДИЗАЙН ГРУПП» листом від 07.07.2025 № 4/7 повідомило заявника, що для позитивного вирішення поставленого питання, йому пропонується надати документи, які підтверджують той факт, що він одноосібно та самостійно виховує неповнолітнього сина - ОСОБА_2 . Також в цьому листі наголошено, що станом на даний час зазначені докази заявником не подано, у зв'язку із чим не вбачається підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви.
Згідно довідки ОСББ «ЮВІЛЕЙНИЙ-1» від 09.07.2024 № 150 заявник та його син проживають за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 за даною адресою не приживає та не проживала.
Згідно довідки від 18.07.2025 ОСОБА_5 зареєстрований у сімейного лікаря ОСОБА_6 , дитину реєстрував батько ОСОБА_1 , який є законним представником дитини в Єдиній Системі Охорони Здоров'я України. За період знаходження на обліку його мати, ОСОБА_3 , не зверталася разом з дитиною до сімейного лікаря, не брала участі у виконанні і дотриманні лікарських призначень і рекомендацій.
Згідно довідки від 23.07.2025 №047 виданої Васильківською гімназією №6 Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 навчається в 4 класі Васильківської гімназії №6.
Згідно акту обстеження умов проживання № 183 від 31.07.2025 проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , та зроблено висновок, що дитина знаходиться на повному утриманні та забезпеченні батька.
Суду надано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 від 08.08.2025, яка в заяві зазначає, що з 01.09.2022 року вона не бачила ОСОБА_3 , а заявник самостійно здійснює догляд, виховання та матеріальне забезпечення свого сина.
Також суду надано нотаріально посвідчені заяву ОСОБА_8 від 08.08.2025, тотожного змісту.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) роз'яснено, що для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. […] Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Окрім того, як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
З матеріалів заяви вбачається, що звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на ст. 315 ЦПК України, ОСОБА_1 просить встановити факт здійснення ним самостійного виховання дітей з метою встановлення режиму скороченого робочого дня ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП».
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП» відмовило заявнику у встановленні режиму скороченого робочого дня на підставі ненадання ОСОБА_1 документів, які підтверджують той факт, що заявник одноосібно та самостійно виховує неповнолітнього сина - ОСОБА_2 .
Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП» виник трудовий спір, щодо не визнання роботодавцем за заявником права на встановлення для нього скороченого робочого дня у зв'язку з ненаданням заявником відповідних доказів.
При цьому суд враховує те, що саме з часу згаданої відмови, ОСОБА_1 почав вживати заходів для отримання відповідних документів, які отримані заявником вже після відмови ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП». Вказані документи заявник на адресу ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП» не надавав, як це запропоновано ТОВ «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП» у листі від 07.07.2025 № 4/7.
Отже, як вбачається з матеріалів справи встановлення такого факту пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що в даному випадку має місце спір про право заявника на встановлення для нього скороченого робочого дня.
Окрім того, у відповідності до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.
Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Отже, захист порушених прав у зв'язку з невиконанням, неприйнятті участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов'язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.
Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов'язків завжди є важливими й актуальними. Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов'язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.
Тому за неналежне виконання обов'язку щодо виховання дітей, передбачена відповідальність.
Обов'язки батьків висвітлені у ст. 150 СК України, згідно якої батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Згідно частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У разі, якщо батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини, згідно частини першої статті 161 СК України, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження у розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України (Постанова ВП ВС від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22).
У силу вимог ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, оскільки вимога, з якою заявник звернувся до суду має спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює, що він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Керуючись статтями 258-261, 293, 315, 353, 354, 355 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО ДИЗАЙН ГРУПП» про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику право звернення до суду за вирішенням спору в порядку позовного провадження.
Копію ухвали направити Заявнику.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Медведєв К.В.