Справа № 362/9056/25
Провадження № 2-о/362/39/26
28.01.26 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу.
Суд установив:
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт державної реєстрації розірвання шлюбу між заявницею та громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладеного Відділом запису актів цивільного стану Смілянського міськвиконкому Черкаської області 19 жовтня 1985 року (актовий запис № 566), та розірваного 02 березня 2004 року.
Заявлені вимоги мотивує тим, що наразі не в змозі звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян з метою реєстрації факту розірвання шлюбу у встановленому законодавством порядку. Встановлення даного факту необхідне заявниці для оформлення нового шлюбу.
Заявниця та її представник в судове засідання не з'явились, заінтересована особа явку свого представника також не забезпечила. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Від представника заявниці надійшла заява, в якій останній підтримав вимоги заяви та просив суд розглянути справу без його участі.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.
Суд установив, що 19 жовтня 1985 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Відділом запису актів цивільного стану Смілянського міськвиконкому Черкаської області, актовий запис № 566.
Рішенням Сакського районного суду АР Крим від 17 листопада 2003 року (справа № 2-3179) шлюб, зареєстрований 19 жовтня 1985 року Відділом запису актів цивільного стану Смілянського міськвиконкому Черкаської області, актовий запис №566, розірвано. Копія цього судового рішення засвідчена «Сакським районним судом Республіки Крим».
Відповідно до свідоцтва від 02 березня 2004 року № 222297, виданого ОСОБА_2 , Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя шлюб між заявницею та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 94.
Відповіддю Смілянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30 липня 2025 року № 78084/32.13-25 повідомлено, що проведеною перевіркою за наявним архівним фондом Смілянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актового запису про розірвання шлюбу, складеного відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не виявлено. Перевірку проведено з 19 жовтня 1985 року (дата державної реєстрації шлюбу) по теперішній час.
Разом із тим, в матеріалах справи міститься свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , видане 07 лютого 2024 року Відділом запису актів цивільного стану Ленінського району міста Севастополя Управління запису актів цивільного стану міста Севастополя серія НОМЕР_1 .
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про забезпечення праві свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Діяльність державних органів влади України, в тому числі судів та органів державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється на тимчасово окупованій території.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Надаючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується частиною другою статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суди можуть встановлювати факт розірвання шлюбу, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.
Встановлення факту розірвання шлюбу має для заявниці юридичне значення, так як від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна та припинення її особистих прав, а саме встановлення факту, щодо розірвання шлюбу між заявницею та ОСОБА_2 на підставі рішення рішенням Місцевого Сакського районного суду АР Крим від 17 листопада 2003 року (справа №2-3179) має юридичне значення для набуття права зареєструвати новий шлюб у встановленому законом порядку.
З метою захисту прав і свобод громадян України, якою є заявниця, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту.
З цих підстав заяву належить задовольнити.
Керуючись статтями 263-265, 293-294, 315-317, 319, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити заяву.
2. Встановити факт державної реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого Відділом запису актів цивільного стану Смілянського міськвиконкому Черкаської області 19 жовтня 1985 року (актовий запис № 566), та розірваного рішенням Сакського районного суду АР Крим від 17 листопада 2003 року (справа № 2-3179).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана заявником, заінтересованою особою протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення: 28 січня 2026 року.
Суддя О.В. Попович