справа № 361/744/26
провадження № 2/361/315/26
Іменем України
29 січня 2026 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Ведмідь Н.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зобов'язання надати інформацію, -
встановив:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України про зобов'язання надати інформацію про реєстрацію примусового припинення за ОСОБА_2 прав на його нерухомість.
Статтями 175, 177 ЦПК України встановлено обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 5 статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно положення статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України, захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес.
Отже, відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.
Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.
В порушення вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:
- чіткий зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, позивач посилається на судові рішення Броварського міськрайонного суду Київської області як на доказ, що порушує її права володіти та користуватися нерухомим майном, однак відповідні копії до матеріалів справи не долучено.
Таким чином, позивачу слід викласти обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, більш чітко та зрозуміло, яке правове обґрунтування заявлених вимог, та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини та що позивач просить суд визначити у рішенні стосовно відповідача, а також не зазначено, яким чином слід відновити порушене право позивача.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити:
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін та інших учасників справи;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, позовну заяву подано без дотримання вимог закону, наведених вище.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частинами першої та другої статті 9 Закону України »Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Дані щодо підтвердження оплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до автоматизованої системи документообігу суду КП »Д-3». При цьому виконується автоматичне поєднання записів про оплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, із записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Казначейства.
Перед початком розгляду справи перевіряється наявність у справі підтвердження оплати та, у разі, якщо вона відсутня, здійснюється пошук відповідного підтвердження оплати в ручному режимі, після чого такі записи поєднуються. Відповідно існує два режими поєднання записів: автоматичний та ручний.
Під час надходження з Казначейства підтверджень оплати судового збору КП »Д-3» виконує в автоматичному режимі поєднання записів карток судового збору з відповідними записами підтверджень про їх оплату. Тобто, на момент перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, така інформація перевірена та міститься в системі.
Згідно ст. 4 Закону України ?Про судовий збір? визначено ставки судового збору, розмір яких, з урахуванням прожиткового мінімуму, з 01.01.2026 року становить за подання позовної заяви:
- майнового характеру, яка подана фізичною особою, яка подала позов сплачується судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1347,20 грн. (за кожну позовну вимогу);
- немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1347,20 грн. (за кожну позовну вимогу).
Відповідно до постанови Верховного суду України № 905/98/20, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.
Згідно з частинами першої та другої статті 9 Закону України »Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 6 Закону України ?Про судовий збір? передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору .
Відповідно ст. 5 Закону України ?Про судовий збір? передбачений перелік позивачів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору у зв'язку з нечітким формулюванням позовних вимог та відсутністю визначеної ціни позову. При цьому доказів сплати судового збору при подачі позову до суду або доказів, які звільняють від його оплати позивачем не надано.
Позивачу необхідно усунути вказані недоліки шляхом чіткого формулювання позовних вимог, визначення ціни позову та подання доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 4, 5 Закону України »Про судовий збір», ст.ст. 49, 175 - 177, 185, 260 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків, що не перевищує 7 (семи) календарних днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Ведмідь