справа № 361/12461/25
провадження № 1-кп/361/447/25
27.01.2026
27 січня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130001493 від 27.07.2025 відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Красилівка Броварського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 361 КК України,
26 січня 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12025111130001493 від 27.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 361 КК України відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Таке клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені статтею п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, а саме можливість обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити нові злочини. У клопотанні зазначено, що застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити її належну процесуальну поведінку. Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень. Особиста порука, домашній арешт та застава не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченої. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити таке клопотання.
Обвинувачена проти задоволення клопотання не заперечувала. Захисник підтримала позицію обвинуваченої.
Суд, заслухавши учасників судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.
Частинами 1-3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях суд зазначає таке.
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 26 липня 2025 року, приблизно о 16 год. 30 хв., вона, перебуваючи біля багатоквартирного житлового будинку №50 по вулиці Чорних Запорожців у м. Бровари Київської області, підійшла до ОСОБА_6 , почала з ним спілкуватися та в ході розмови звернула свою увагу на мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Not 12 Pro», який належить ОСОБА_6 , після чого у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману. Того ж дня, тобто 26 липня 2025 року, приблизно о 16 год. 32 хв., ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, переслідуючи корисливий мотив, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, перебуваючи за вказаною вище адресою, а саме: Київська область, м. Бровари, вул. Чорних Запорожців, біля будинку №50, скориставшись ситуацією, що її дії не викликають підозри, попросила у ОСОБА_6 його мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Not 12 Pro», під приводом здійснення дзвінка. Надалі, приблизно о 16 год. 35 хв., ОСОБА_4 впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, тримаючи в руках мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Not 12 Pro», оперативною пам'яттю 8/256 Gb, темно-сірого кольору, S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 попрямувала у невідомому напрямку, зникнувши з місця вчинення кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_4 , 26 липня 2025 року, після того як шляхом обману заволоділа мобільним телефоном «Xiaomi» моделі «Redmi Not 12 Pro», S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , належним ОСОБА_6 , у якому встановлений додаток «Google Pay» та прив'язана платіжна банківська карта АТ Універсалбанк «Monobank» з використанням якої здійснюється доступ до грошових коштів розміщених на банківських розрахункових рахунках НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , перебуваючи у м. Бровари Київської області, (точного місця досудовим розслідуванням не встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне незаконне збагачення, шляхом зняття грошових коштів з банківських карток потерпілого, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ, який неодноразово продовжувався та діяв на всій території України, в подальшому продовжений Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025, затверджений Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX, умисно, протиправно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні мобільний телефон «Xiaomi» моделі «Redmi Not 12 Pro», S/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , належний ОСОБА_6 , яким вона раніше заволоділа шляхом обману, у якому встановлений додаток «Google Pay» та прив'язані платіжні банківські карти АТ Універсалбанк «Monobank» з використанням яких, здійснюється доступ до грошових коштів розміщених на банківських розрахункових рахунках НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , ОСОБА_4 таємно повторно викрала з банківської карти НОМЕР_5 , о 17 год. 11 хв., 1 000 гривень перерахувавши їх на банківську картку № НОМЕР_6 , о 17 год. 11 хв., 9 700 гривень перерахувавши їх на банківську картку № НОМЕР_6 , о 18 год. 35 хв., 70 гривень 60 копійок, розрахувавшись за оплату товару в магазині «Кафетерій», в результаті чого викрала з розрахункового рахунку НОМЕР_5 грошові кошти на загальну суму 10 770 гривень 60 копійок. Після чого, ОСОБА_4 таємно повторно викрала з банківської карти НОМЕР_4 , о 17 год. 13 хв., 15 000 гривень, перерахувавши їх на інший банківський рахунок «Челендж Р2Р», о 17 год. 13 хв., 15 600 гривень, перерахувавши їх на банківську картку № НОМЕР_7 , о 17 год. 15 хв., 30 000 гривень, перерахувавши їх на інший банківський рахунок «Челендж Р2Р», о 17 год. 15 хв., 31 200 гривень, перерахувавши їх на банківську картку № НОМЕР_6 , о 19 год. 47 хв., 9 164 гривень, перерахувавши їх на інший банківський рахунок «Челендж Р2Р», о 19 год. 47 хв., 9 530,56 гривень, перерахувавши їх на банківську картку № НОМЕР_7 , в результаті чого викрала з розрахункового рахунку НОМЕР_4 грошові кошти на загальну суму 110 494 гривні 56 копійок, розпорядившись ними на власний розсуд та спричинивши своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 121 265 гривень 16 копійок.
Відтак, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 , 26 липня 2025 року, маючи доступ до мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi Not 12 Pro», S/N: НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , належного ОСОБА_6 , у період часу з 17 год. 13 хв. по 19 год. 47 хв., 26 липня 2025 року, перебуваючи в місті Бровари, Київської області, точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом підбору пін-коду для входу в систему мобільного додатку «Monobank», встановленого на вказаному мобільному телефоні, усвідомлюючи, що вона не має права законного доступу до нього, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, без дозволу власника, здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи облікового запису потерпілого ОСОБА_6 в автоматизованій інформаційній системі АТ «Універсал Банк», а саме вхід до банківських рахунків АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_4 , які згідно ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є такими, що становлять банківську таємницю та незаконно увійшла в систему мобільного додатку «Monobank», встановленого на вказаному мобільному телефоні, тим самим здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи АТ «Універсал Банк» «Monobank», а саме вхід до банківських рахунків АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , зареєстрованих та належних ОСОБА_6 , тим самим, отримала можливість розпоряджатися коштами та функціями вищевказаних банківських рахунків та всупереч волі ОСОБА_6 , шляхом здійснення електронних транзакцій у мережі інтернет незаконно обернула на свою користь грошові кошти останнього.
Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційної (автоматизованої) системи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України.
Так, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні, а не під час підготовчого судового засідання.
Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК суд зазначає таке.
ОСОБА_4 , будучи раніше судимою, обвинувачується у скоєнні кількох злочинів, зокрема, злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання його винуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.
Однак, ризик втечі обвинуваченої не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що у обвинуваченої немає соціальних зв'язків. які можуть стримати її від переховування від слідства та суду. З огляду на такі обставини суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачена може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого і свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачена обізнана з даними осіб, які є потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні. Відтак, існує значний ризик, що у разі обрання обвинуваченій більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, вона зможе безперешкодно спробувати психологічно або фізично впливати на потерпілого та свідків з метою щоб ці особи змінили показання надані на стадії досудового розслідування або відмовились їх надавати суду. Отже, суд погоджується з існуванням ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд констатує таке.
Обвинувачена ОСОБА_4 може продовжити скоєння кримінальних правопорушень, оскільки, будучи раніше судимою, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та обвинувачується у скоєнні нових умисних майнових корисливих злочинів. За таких обставин ризик вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень є цілком імовірним.
Стосовно можливості застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.
Особисте зобов'язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченої для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на кількість та тяжкість інкримінованих їй правопорушень.
Особиста порука не може бути застосована до обвинуваченої, оскільки не має заяв від потенційних поручителів.
Щодо запобіжних заходів у вигляді застави та домашнього арешту за місцем фактичного проживання, то на переконання суду їх неможливо застосувати, тому що у обвинуваченої немає джерела доходу для сплати застави та постійного місця проживання. де вона зможе перебувати під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, у ОСОБА_4 немає стійких соціальних зв'язків, які б стримали її від переховування від слідства та суду.
Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченої не перешкоджають продовження щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до закінчення досудового розслідування, строком на 60 діб, до 27.03.2026 включно.
Прокурор у клопотанні не просив суд визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням особи обвинуваченої, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 90 840,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і її розмір буде помірним для обвинуваченої, враховуючи її майновий стан.
З наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 199, 315, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, до 27.03.2026 включно.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_4 заставу у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі, де особа утримується.
У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок обвинувачена звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- не залишати межі Київської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками по даній справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 15 год. 15 хв. 30 січня 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суддя ОСОБА_1