справа № 361/916/24
провадження № 2-др/361/51/25
27.01.2026
Іменем України
27 січня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаря Гриценко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Защук Валентини Володимирівни, а також за заявою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільні справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
У грудні 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Защук В.В. до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 20 750 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог представник відповідача Рубанки С.В. посилалася на те, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року у справі № 361/916/24 (провадження № 2/361/2676/24) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 80 000 гривень, а в іншій частині позовних вимог відмовлено. Згідно Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2024 відповідачу ОСОБА_1 надавалася правова допомога адвокатом Защук В.В., вартість наданих послуг складає 20 750 гривень, які остання й просить стягнути з позивача на користь відповідача.
У грудні 2025 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бойкініч Р.С. також подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 30 000 гривень.
Заявлені вимоги адвокат мотивував тим, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 10/01/2024 від 10.01.2024 адвокат Бойкініч Р.С. надавав правову допомогу ОСОБА_2 , вартість наданих послуг склала 30 000 гривень. З наведених підстав, просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути вищевказану суму судових витрат з відповідача на користь позивача.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Бойкініч Р.С. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином. Від адвоката надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заявлених стороною відповідача. Представник позивача аргументував свої заперечення тим, що заявлені представником відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 750 гривень є непропорційними до розміру задоволених судом вимог. Наголошував на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, яка є незначної складності, позивач вважає очевидним те, що заявлені ОСОБА_1 витрати не відповідаютькритеріям розумності та справедливості. Крім того, наголошував на тому, що дана справа розглядалась майже 2 роки, в середньому 1 засідання суду відбувалось один раз у 3-4 місяці. Разом з цим, у перелік витрат на правничу допомогу відповідач включає юридичний облік справи, в якому передбачає щомісячну оплату в розмірі 750 грн., що в сукупності складає 10 500 грн. за 2 роки. Позивач вважає, що ці витрати не є фактично неминучими і абонентська плата 750 гривень на місяць не є обґрунтованою, оскільки адвокатом Защук В.В. не доведено факту надання щомісячних консультацій клієнту з будь-яких правових питань, пов'язаних саме з розглядом цієї справи у проміжками між судовими засіданнями. З наведених підстав, представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви Рубанки С.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 судових витрат.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Защук В.В. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином. Від адвоката надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, підтримання заявлених вимог про стягнення судових витрат на користь відповідача. Крім того, адвокат Защук В.В. подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заявлених стороною позивача. Заперечення аргументувала тим, що на підтвердження узгодженого розміру гонорару між позивачем ОСОБА_2 і адвокатом Бойкінічем Р.С. до суду протягом всього процесу розгляду справи не
надано жодного документа укладеного між ними, та разом із позовною заявою не подано орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову (правничу) допомогу, не зроблено заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у строк, визначений статтею 141 ЦПК України, та не надано доказів понесення позивачем таких витрат. Заявлена позивачем сума судових витрат не підтверджена відповідним розрахунком. Наголошувала на тому, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Представник позивачки не надав жодного доказу того, що він надавав послуги відповідачці відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» саме як самозайнята особа яка здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, а не як фізична особа-підприємець. В обґрунтування заяви про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, позивач подала копії договору №10/01/2024 від 10.01.2024, додаткову угоду №1 від 10.01.2024, та акт №2 прийому-передачі наданих послуг від 05.12.2025. У відповідача є сумніви щодо достовірності всіх цих документів, їх відповідності вимогам законодавства, та відповідач припускає, що всі вони оформлені після розгляду справи. Відповідач вважає, що позивач не довела суду те, який порядок оплати гонорару передбачений договором, а суд позбавлений можливості встановити виконаний позивачкою порядок виконання умов договору в частині оплати гонорару адвоката в заявленому позивачкою розмірі. З наведених підстав, представник відповідача просила відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат.
Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як передбачено ч. ч. 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено ч. 4 та 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа №361/916/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 80 000 гривень, в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Відтак, враховуючи заявлений ОСОБА_2 розмір позовних вимог, ціну позову, позов ОСОБА_2 вищевказаним рішенням суду від 02.12.2025 задоволено у пропорційному співвідношенні на 30%, відхилено - 70 %.
Відповідно до Договору № 10/01/2024 про надання правничої допомоги від 10 січня 2024 року ОСОБА_2 надавалася правова допомога адвокатом Бойкініч Р.С.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 10.01.2024 та Акту № 2 прийому-передачі наданих послуг від 05.12.2025, вартість наданих адвокатом позивачу правових послуг складає 30 000 гривень.
Відповідачу ОСОБА_1 надавалася правова допомога адвокатом Защук В.В. відповідно до Договору № 1 про надання правничої допомоги від 09.07.2024. Вартість наданих послуг склала 20 750 гривень, про що свідчать протокол узгодження договірної ціни від 09.07.2024., рахунки на оплату і платіжні інструкції, наявні у матеріалах справи.
За змістом наданих представником відповідача рахунків, щомісячно адвокатом нараховувалася плата за «юридичний облік справи № 361/916/24».
Згідно роз'яснень, наведених представником відповідача у заяві про ухвалення додаткового рішення, послуга «юридичний облік справи» включає в себе організовану, системну юридичну підтримку клієнта протягом усього судового процесу. В межах цієї послуги здійснюються такі дії: постійний моніторинг стану справи в підсистемі «Електронний суд», у тому числі - руху справи, надходження документів, автоматизованого розподілу, зміни статусу, призначення засідань тощо; відстеження подання процесуальних документів іншими учасниками справи (відзиви, клопотання, докази, скарги), з оперативним інформуванням клієнта про їх зміст та юридичне значення; інформаційне сповіщення клієнта про ключові події по справі (ухвали, зміна судді, виклики, надання відповідей на запити суду тощо) у зрозумілій формі без затримок; формування або перевірка внутрішнього «досьє клієнта» по справі - зі зведеними відомостями про процесуальні документи, факти, аргументи та орієнтовні перспективи;завчасне попередження про необхідність подання процесуальних документів (відповідь на відзив, пояснення, клопотання, заява, апеляція тощо) для можливістю оперативного реагування; можуть бути включені інші послуги за узгодженням між адвокатом і клієнтом.
Перевіривши надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Суд звертає увагу на те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така позиція узгоджується із висновками Постанови Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа № 362/3912/18).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Перевіривши надані адвокатом Защук В.В. види правничої допомоги, наведені в рахунках, суд дійшов висновку про необґрунтованість їх у частині щомісячних послуг «юридичний облік справи № 361/916/24» за період з серпня по грудень 2024 року, з січня по лютий 2025 року, з травня по листопад 2025 року, з огляду на те, що стороною відповідача не наведено у переліку, які саме дії здійснював адвокат у вищевказані періоди.
Так, зокрема, у рахунку від 09.07.2024 адвокатом зазначено, що юридичний облік справи у липні 2024 року полягав у складанні і поданні до суду заяви про участь у справі представника відповідача, складанні та поданні до суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Інші ж рахунки та Акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2025 конкретизації щодо наданих щомісячних послуг адвокатом відповідачу не містять.
Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача вищевказаних судових витрат на правову допомогу на «юридичний облік справи № 361/916/24» у розмірі 9 750 гривень (750 грн. х 13 міс).
Інші доводи, наведені представниками сторін у клопотаннях про зменшення судових витрат на правову допомогу, суд вважає безпідставними та необґрунтованими належними й допустимими доказами.
Отже, позивачу за рахунок відповідача має бути відшкодовано 9 000 гривень (30 000 грн. * 30%), а відповідачу за рахунок позивача - 4 775 гривень (20 750 грн. х 70 % - 9 750 грн.). Відтак, різниця становить 4 225 гривень (9000 - 4 775).
З огляду на вищевикладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесених сторонами судових витрат на правову допомогу, з урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, пропорційність витрат на правничу допомогу із предметом спору, а також часткове задоволення позовних вимог, керуючись приписами частин 3 та 10 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4 225 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Защук Валентини Володимирівни, а також за заявою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільні справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Ухвалити у цивільній справі № 361/916/24, додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 225 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН