Провадження № 2-а/359/11/2026
Справа № 359/12314/25
Іменем України
12 січня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомленням учасників справи без технічної фіксації справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне право-порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, яким просить суд : скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5883480 від 07 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністра-тивного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 червня 2023 року старшим інспектором ВР ПП Бориспільського РУП майором поліції Бондарчуком О.А. винесено постанову про накладення на позивача адміністра-тивного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №528024, якою притягнуто ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністра-тивної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаче-ного ч.1 ст.178 КУпАП з одночасним накладенням штрафу у розмірі 85 грн. 00 коп.
Позивач вказує, що підставою для складення даної постанови стало те, що інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенант поліції Якимчук В.Ю. неправомірно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 340 грн. Підставою для винесення постанови інспектор вказав зупинку транспортного засобу 07 жовтня 2025 року о 11 годині 45 хвилини у м. Києві по проспекту Миколи Бажана, в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Такі висновки відповідача є незаконними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не здійснював зупинку у районі метро Харківська, дана обставина відбулась у зв'язку з зупинкою двигуна автомобіля. Отже, факт вчинення адміністративного правопорушення не доведений, а постанова винесена без належних та допустимих доказів.
Враховуючи викладене, вважає вищевказану постанову незаконною та протиправною, а тому просить суд її скасувати.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
24 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість. Так, на думку відповідача, позивачем не доведено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та відповідно не спростовано правомірність дій відповідача при винесенні оскаржуваної постанови. При цьому відповідачем вказано, що зі змісту матеріалів відеофіксації, який у якості доказу відповідачем приєднуються до відзиву на позов, вбачається, що транспортний засіб, який зареєстровано за позивачем було припарковано, в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим порушено вимоги цього дорожнього знаку ПДР України, і дане порушення є очевидним, окрім того відповідачем зазначено, що позивач не заперечує зупинку вказаного транспортного засобу в зоні дії даного знаку.
26 грудня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити, на обґрунтування свої вимог позивач також надав диск з відеоматеріалами.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використан-ням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2025 року інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенант поліції Якимчук В.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 5883480 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у зв'язку з вчиненням порушення правил зупинки транспортних засобів, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. У постанові зазначено, що автомобіль BMW 525TDS, д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено на проспекті М.Бажана у місті Києві в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
За результатами розгляду справи інспектором накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.00 коп.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з паркуванням транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Відповідно підпункту «в» пункту 8.4 Правил дорожнього руху дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно розділу 33 Правил дорожнього руху знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП, зокрема, порушення правил зупинки, стоянки - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відео-запису) - відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абз. 3 ч. 1 ст. 279-3 цього Кодексу, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Пунктом 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 03 грудня 2009 року № 1342, визначено, що користувач зобов'язаний поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху сплатити збір за паркування та вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування; розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ так, щоб забезпечити його видимість для перевірки.
Відповідно примітки до статті 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідаль-ності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністра-тивне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частинами 2 і 3 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення норматив-ного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що надані відповідачем докази, не дозволяють однозначно встановити факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд звертає увагу, що тільки належна фото-відеофіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення на нього адміністративного стягнення та вважається належним доказом по справі.
Дослідивши наданий представником відповідача відеозапис було встановлено, що на ньому зафіксовані обставини про те, що 07 жовтня 2025 о 11 год. 44 хв. поліцейські під'їхали до автомобіля BMW 525TDS, д.н.з. НОМЕР_1 на проспекті М.Бажана у місті Києві. Працівник поліції повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде винесено постанову за те, що він стоїть в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». ОСОБА_1 заперечував факт зупинки транспортного засобу та повідомив, що автомобіль здійснив зупинку у зв'язку з його поломкою.
З досліджених відеозаписів позивача встановлено, що транспортний засіб BMW 525TDS, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з технічною несправністю було перевезено на евакуаторі на СТО до м. Бориспіль.
Також суд враховує і те, що матеріали відеофіксації, які додані до відзиву, хоча й містить відеозображення транспортного засобу позивача, втім відео не містить чітких ідентифіку-ючих ознак того, що автомобіль перебуває саме в межах дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено».
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Крім того, фактичні дані, які містяться на відеозаписах підтверджують доводи позивача про те, що автомобіль зламався, тобто була здійснена вимушена зупинка транспортного засобу через його технічну несправність.
Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови не надано.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідаль-ності за ч. 1 ст.122 КУпАП.
У відповідності до вимог п. 1 ст.247КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За змістом вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 751/4821/17.
Всупереч цим приписам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав відповід-них доказів на спростування доводів позивача та підтвердження правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, перед-баченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне право-порушення.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5883480 від 07 жовтня 2025 року слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо інших доводів позивача, зазначений у позові, суд згідно ч. 2ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 7, 183, 251, 268, 283-284 КУпАП, ст. 2, 8, 9, 72-78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5883480 від 07 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд Бориспільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 12 січня 2026 року.
Суддя Яковлєва Л.В.