Вирок від 03.02.2026 по справі 289/555/25

Справа № 289/555/25

Номер провадження 1-кп/289/43/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасників судового провадження:

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024060000000910 від 15.12.2024 по обвинуваченню

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лутівка Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2024 року близько 23 год. 46 хв. ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ним по проїзній частині вул. Великої Лутовецької с. Лутівка Радомишльської ТГ Житомирського району Житомирської області зі сторони м. Радомишль в напрямку м. Малин Коростенського району Житомирської області.

Рухаючись указаним транспортним засобом в межах зазначеного населеного пункту поблизу будинку №62 вищевказаної вулиці, водій ОСОБА_9 , будучи достовірно обізнаним про дорожню обстановку на даній ділянці автодороги, проявив злочинну самовпевненість при керуванні транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки).

Так, рухаючись автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зазначений час та місці водій ОСОБА_9 в порушення вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д), 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, відповідно до яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій, зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, невірно оцінив дорожню обстановку та проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості перевищив максимально допустиму швидкість руху за умовами видимості елементів проїзної частини, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом за вказаних умов.

При цьому, маючи технічну можливість уникнути наїзду на перешкоду, а саме неповнолітнього пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з моменту виникнення небезпеки для руху, яку об'єктивно був спроможний виявити, водій ОСОБА_9 негайно своєчасних заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки керованого ним транспортного засобу не вжив та у смузі свого руху передньою частиною керованого ним транспортного засобу здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_13 , яка рухалась попереду біля правого краю проїзної частини у попутному з автомобілем напрямку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді: садни обличчя, тулуба, кінцівок, перелому обох кісток лівої гомілки, пірамід лівої та правої скроневих кісток, основної кістки, крововиливів у речовину головного мозку, спинного мозку, перелому 9 ребра справа, з ушкодженням пристінкової плеври, крововиливів під м'які тканини голови, в проекції великого потиличного горба, в навколониркову клітковину лівої нирки, під плевру лівої легені, задню поверхню м'яких тканин лівої гомілки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення і знаходяться в причинному зв'язку зі смертю.

Порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д), 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Крім того, після наїзду на неповнолітнього пішохода ОСОБА_13 водій ОСОБА_9 , будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, маючи можливість для надання їй допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, в порушення вимог п.п. г), ґ) п. 2.10 Правил дорожнього руху не переконався у тому, чи потребує неповнолітня потерпіла допомоги, не вжив усіх можливих заходів для надання їй першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілу до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, а натомість, з метою уникнення відповідальності за скоєне, на причетному до події транспортному засобі зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги неповнолітню потерпілу ОСОБА_13 , яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, коли водій ОСОБА_9 сам поставив потерпілу у небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілій допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, а цивільний позов визнав частково у сумі 300-400 тисяч гривень, попросив вибачення у потерпілих, зазначивши, що вказане ДТП є нещасним випадком. Вказав, що з 2015 року має посвідчення водія, керував автомобілем щодня, має 7 років стажу керування великогабаритними транспортними засобами та перевезення небезпечних вантажів. 14 грудня 2024 року близько опівночі він на своєму автомобілі поїхав з м. Радомишля у недобудову, що в с. Лутівка по вул. Велика Лутовецька, 44, щоб вимкнути теплову пушку. Їхав по дорозі Кочерів-Малин зі швидкістю близько 50 км/год., швидкісний режим не порушував, з ввімкненим ближнім світлом фар, оглядовість була в межах 20 м. В стані алкогольного сп'яніння не перебував. В цей час пролітав сніг, дорожнє покриття було слизьким, вуличного освітлення не було, погодні умови були незадовільними. Пішоходів на дорозі не бачив. У той момент, коли розминався з зустрічним транспортом, його засліпило світлом фар. Після цього, обвинувачений одразу ж відчув удар, він знизив швидкість руху, зупинився через 10-15 метрів від місця зіткнення посеред дороги, увімкнув аварійну сигналізацію, вийшов і побачив, що у автомобіля була розбита фара і тріснутий бампер. Звернув увагу на те, що він рухався по дорозі, на узбіччя не з'їжджав, після удару зупинився саме на дорозі, а не на узбіччі. Зазначив, що матеріалами справи не було зафіксовано слідів від коліс на узбіччі. Потерпілої на дорозі та узбіччі він не побачив, слідів крові не було, оглянув за допомогою ліхтарика на телефоні ділянку дороги і узбіччя довжиною двадцяти метрів у напрямку м. Радомишль, але нікого не помітив. Будь-яких ознак того, що він збив пішохода не було. Мешканці прилеглих будинків на дорогу не виходили. Оцінивши характер пошкоджень автомобіля він подумав, що збив собаку, тому не викликав поліцію і поїхав далі. Вважає, що потерпіла рухалась по центру його смуги руху і не на зустріч транспортним засобам, тому саме вона порушила Правила дорожнього руху, а саме п. 4.1., та у неї на одязі не було світловідбивних елементів. Одразу ж після події автомобіль вирішив залишити у знайомого ОСОБА_14 у с. Чудині, бо не хотів, щоб люди побачили, що він пошкодив автомобіль за який ще повністю не розрахувався. ОСОБА_21 сказав, що збив собаку та не хотів, щоб його батьки дізнались про цю ДТП. В якийсь момент обвинувачений передумав залишати автомобіль, знаходячись біля домоволодіння ОСОБА_15 , однак той перестав заводитись, тому він його залишив та пішов пішки додому. Наступного дня зранку обвинувачений взяв у батьків автомобіль та поїхав на роботу до Києва і згодом близько дев'ятої години ранку від працівника поліції дізнався, що автомобіль збив потерпілу. В розмові з поліцейським обвинувачений висловив припущення, що можливо це він тієї ночі її збив та повідомив, де він залишив свій автомобіль, що на думку обвинуваченого свідчить про те, що він не намагався приховати сліди злочину. Після розмови з поліцейським обвинувачений разом з адвокатом 16 грудня 2024 року поїхав до поліції та на лінію «102» повідомив про обставини ДТП. У відділку поліції добровільно надав показання та цього ж дня пройшов освідування на стан сп'яніння, яке показало, що в стані сп'яніння він не перебував. На підтвердження своїх показань про те, що він не бачив потерпілу ОСОБА_13 після ДТП, звернув увагу, що як потерпілі, так і працівники поліції після події намагались знайти потерпілу, проходили поряд з її тілом, однак виявити її змогли лише мешканці прилеглого будинку. Зазначив, що намагався частково відшкодувати потерпілій ОСОБА_7 заподіяну шкоду, однак вона відмовилась її приймати.

У судових дебатах ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_10 просили суд ухвалити виправдувальний вирок з підстав не доведення вини обвинуваченого у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень.

Незважаючи на те, що обвинувачений свою вину не визнав, суд вважає, що винуватість останнього у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджена наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що загибла ОСОБА_13 є її донькою. 14 грудня 2024 року її донька проходила практику у кафе «Піраміда» та повинна була повертатись додому разом із співробітницею. Ввечері по узбіччю вона як правило ходила з увімкненим ліхтариком, була уважною до обстановки на дорозі. Близько 23 години потерпілій ОСОБА_7 зателефонував друг доньки ОСОБА_16 і повідомив, що з ОСОБА_13 щось трапилось, оскільки він розмовляв з нею по телефону, однак розмова раптово обірвалась і він почув ніби вона впала. Після цього потерпіла одразу ж пішла на пошуки, через 10-15 хвилин була на місці ДТП, однак потерпілу не побачила, бо як вона згодом дізналась потерпіла лежала біля паркану. Не знайшовши доньку ОСОБА_7 звернулась до поліції і разом з поліцейськими до ранку продовжувала пошуки. Доньку знайшли наступного дня о 8 ранку. Звернула увагу на те, що на взутті ОСОБА_13 був світловібиваючий елемент. Свій цивільний позов підтримала, зазначивши, що обвинувачений заподіяну їй моральну шкоду не відшкодував, пробачення не попросив, внаслідок смерті доньки вона була вимушена проходити лікування у невропатолога, психолога та психіатра. Наразі потребує постійного лікування у психіатра. Зазначила, що їй на пошту приходили якісь кошти, однак вона відмовилась їх отримувати, бо не розуміла з якою метою ці кошти їй надсилались. Наполягала на суворості покарання обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_13 є її двоюрідною сестрою, вона дізналась про її смерть о 9 годині 15 грудня 2024 року від ОСОБА_17 , одразу ж з чоловіком приїхала на місце ДТП, де вже проводились слідчі дії, місце події було огороджено, бачила, що на землі лежав телефон, уламки автомобіля, сніг та паркан були у крові. Здалеку потерпіла побачила, що у ОСОБА_13 була розбита голова і пошкоджена нога. З розмови від ОСОБА_18 дізналась, що він розмовляв по телефону з потерпілою, однак в якийсь момент він почув удар і розмова припинилась. Потерпілу ОСОБА_13 охарактеризувала, як добру, товариську, працьовиту і цілеспрямовану. Просила суд покарати обвинуваченого суворо.

Свідок ОСОБА_19 показала, що є матір'ю обвинуваченого. Пояснила, що обвинувачений проживав окремо в АДРЕСА_3 на орендованій квартирі. 15 грудня 2024 року близько сьомої ранку обвинувачений прийшов до батьківського будинку, взяв ключі від автомобіля марки «Додж», сказавши, що автомобіль «Фольцваген» не завівся, тому поїде на роботу на батьківському автомобілі. В спілкуванні свідок відчула, що обвинувачений був напружений, однак подумала, що це через поломку автомобіля. Ознак алкогольного сп'яніння у сина не помітила. Про обставини ДТП свідок дізналась від поліції. До затримання її син працював на фірмі водієм вантажного автомобіля. Матір потерпілої відмовилась спілкуватись з нею. Свідок відправляла Укрпоштою на ім'я потерпілої кошти з метою часткового відшкодування витрат на поховання, однак остання відмовилась їх отримати. Вважає, що обвинувачений не знав про те, що збив людину. Охарактеризувала обвинуваченого, як доброго, працьовитого та гарного батька.

Свідок ОСОБА_20 показала, що обвинувачений це її колишній чоловік. 15 грудня 2024 року їй зателефонувала подружка і повідомила у с. Лутівка сталась ДТП. Через деякий час вона зателефонувала повторно і сказала, що ніби то обвинувачений скоїв вказану ДТП. Свідок зазначила, що обвинувачений працював водієм вантажного автомобіля, мав у власності мікроавтобус «Фольцваген», синього кольору. Він не часто вживав алкоголь, однак за кермо в стані сп'яніння ніколи не сідав. Після розлучення добровільно сплачував аліменти, надавав допомогу дитині.

Свідок ОСОБА_21 показав, що у середині грудня 2024 року після 23 години йому зателефонував обвинувачений і запитав, чи хтось проживає у його будинку, що розташований в с. Чудин та чи можна залишити біля нього автомобіль, на що свідок відповів, що ніхто не проживає і дозволив ОСОБА_9 залишити автомобіль. Обвинувачений сказав йому, що пошкодив автомобіль і не хотів, щоб батьки про це довідались, тому просив залишити автомобіль, щоб замінити пошкоджені деталі. З проханнями приховати автомобіль до свідка він звертався. Що це був за автомобіль та що з ним сталось обвинувачений не говорив. Наступного дня обвинувачений в телефонній розмові розповів, що йому телефонували з поліції і повідомили, що він збив людину, тому їде з Києва у Радомишль. Свідок позитивно охарактеризував обвинуваченого, рідко бачив, щоб той вживав алкоголь.

Свідок ОСОБА_22 показав, що на прохання поліцейських разом з ними оглядав відеозапис з камери відеоспостереження свого будинку, що розташований по АДРЕСА_4 , та дізнався, що 14 грудня 2024 року о 23:42 по вказаній вулиці йшла дівчина по проїзній частині дороги з м. Радомишль у напрямку до центра с. Лутівка і говорила по телефону, зміщуючись до середини дороги, потім по цій же дорозі в тому ж напрямку їхав легковий автомобіль, а після нього згодом автомобіль мікроавтобус світлого кольору, якому назустріч їхав інший мікроавтобус. Місце дороги, де сталась ДТП у поле зору камери не потрапляє. Узбіччя вказаної дороги було засніжене, а асфальтована дорога була чистою, однак мокрою. На прохання поліцейських він надав їм цей відеозапис. Свідок вказав, що ділянка дороги, де сталась ДТП за участю потерпілої є рівною, однак у цьому місці є перепад висот, оскільки наявний дренаж, тому у цьому місці транспортні засоби при роз'їзді засліплюють світлом фар.

Свідок ОСОБА_23 показала, що проживає у АДРЕСА_5 , протягом семи років. 15.12.2024 близько 8:30 год. її чоловік виїжджаючи з двору виявив потерпілу, яка лежала біля паркану домоволодіння за стовпом. По зовнішнім ознакам було видно, що вона вже була мертвою, тому швидку медичну допомогу ніхто не викликав. Потерпіла була одягнута у чорну куртку та лосини. Біля неї лежав мобільний телефон. Чоловік свідка викликав поліцію. Того дня була плюсова температура, падав не сильний сніг та було слизько і мокро. Біля її будинку пряма ділянка дороги, автомобілі на цій ділянці дороги їздять завжди дуже швидко, хоча дорожнє покриття незадовільне. Свідок зазначила, що ніколи такого не чула, щоб на цій ділянці дороги автомобілі засліплювали зустрічний транспорт.

Свідок ОСОБА_24 показав, що знає обвинуваченого, оскільки з дитинства з ним дружить. Позитивно його охарактеризував. 15.12.2024 о 8:40 год. свідок виїжджав з двору свого будинку на автомобілі, побачив тіло людини за стовпом, який розташований на відставні одного метра від дороги і одразу ж викликав поліцію. Того дня йшов сніг та на дорозі була ожеледиця. Ділянку дороги, де сталась ДТП згідно показань свідка є прямою, не має освітлення, не має тротуару та майже не має узбіччя, однак має велику кількість ям, хоча автомобілі на цій ділянці їздять завжди швидко, тому часто трапляються ДТП.

Свідок ОСОБА_25 показала, що 15 грудня 2024 року біля воріт свого будинку бачила поліцію та труп потерпілої, яка лежала у виямці біля забору, а також телефон і осколки пластмаси чорного кольору. Потерпіла була одягнута у чорну куртку, чорні лосини, білі кросівки. У неї було чорне волосся. Вночі свідок чула якийсь шум, наче собаку чи кота збили. Звикла, що автомобілі швидко їздять, бо живе біля дороги. Свідок вийшла у двір, щоб переконатись чи все добре з собакою. На вулиці йшов сніг, який танув, тому було мокро. Ділянка, де сталась ДТП є рівною та прямою, на якій є ями, однак автомобілі на цій ділянці їздять швидко.

Свідок ОСОБА_26 показав, що проживає в АДРЕСА_6 , дружить з обвинуваченим. Вони один одному допомагають ремонтувати автомобілі. Зранку 15.12.2024 йому зателефонував обвинувачений, але нічого конкретного не розповідав. В розмові свідок повідомив ОСОБА_9 , що по вулиці ходить поліція з військовими. Через пів години обвинувачений повторно зателефонував свідку і розповів, що це він скоїв ДТП, тому їде з Києва до райвідділка поліції. Свідку відомо, що ОСОБА_9 до ДТП користувався автомобілем «Фольцваген Т6», синього кольору. Обставини ДТП свідку невідомі. Свідку вказав, що дорожнє покриття, де сталось ДТП має незадовільний стан.

Свідок ОСОБА_27 показав, що 14 грудня 2024 року десь після 22:30 год., але до 24 години, він їхав на автомобілі «Рено Трафік» у с. Лутівка в бік м. Радомишль із середньою швидкістю 55 км/год. Було слизько, оскільки був вкатаний сніг, однак стан дорожнього покриття дозволяв рухатись безпечно зі швидкістю 55 км/год. Вуличне освітлення не працювало. Пішоходів свідок не бачив. Назустріч йому рухався автомобіль «Фольцваген Транспортер» теж зі швидкістю 55 км/год. Розминулись вони на ділянці дороги, де не має ям. Обвинувачений рухався на ближньому світлі.

Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується нижченаведеними дослідженими судом письмовими доказами.

Зі змісту витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024060000000910, вбачається, що 15.12.2024 внесено відомості про те, що 14.12.2024 близько 23 год. 46 хв. по вул. Велика Лутовецька в с. Лутівка Радомишльської ТГ Житомирського району (29 км + 300 м автодороги «Кочерів-Радомишль-Малин») водій «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , рухаючись по проїзній частині здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка рухалась попереду в попутному напрямку. Внаслідок даної події неповнолітній пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події (а.с. 8, 9, 115 том №2).

Згідно витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024060000000913, вбачається, що 15.12.2024 внесено відомості про те, що 14.12.2024 близько 23 год. 46 хв. по вул. Велика Лутовецька в с. Лутівка Радомишльської ТГ Житомирського району (29 км + 300 м автодороги «Кочерів-Радомишль-Малин») водій «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , рухаючись по проїзній частині здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка рухалась попереду в попутному напрямку. Внаслідок даної події неповнолітній пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події. Водій автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» ОСОБА_9 після події залишив місце пригоди та залишив в небезпеці пішохода ОСОБА_13 (а.с. 104 том №2).

У постанові Верховного Суду у справі №761/28347/15-к від 09.09.2020 суд вказав, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України №69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Відповідно вказані витяги, долучені прокурором до матеріалів кримінального провадження, суд вважає електронною базою даних, дані витяги засвідчують факт внесення відомостей до ЄРДР і належність та допустимість доказів, отриманих після внесення вказаних відомостей до реєстру.

Згідно рапорту інспектора-чергового ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від ОСОБА_24 15.12.2024 о 08 год. 41 хв. до служби «102» надійшло повідомлення про те, що він виявив під парканом невпізнане тіло померлої жінки віком до 40 років, яка вдягнута, а її тіло скручене, нібито тягнули під паркан, під стовпом. Поряд лежить дамська сумочка (а.с. 10 том №2).

Відповідно до рапорту інспектора-чергового ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від обвинуваченого ОСОБА_9 16.12.2024 о 10:27 до служби «102» надійшло повідомлення про те, що 15 грудня 2024 року близько першої години ночі, в с. Лутівка по вул. Лутовецька, рухаючись на своєму автомобілі «ФОЛЬЦВАГЕН Т6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , розминаючись з іншим автомобілем, який засліпив його світлом фар, вчинив наїзд на пішохода, вийшов з автомобіля, але потерпілого не виявив, після чого злякався та поїхав з місця події. Обвинувачений в ході розмови повідомив, що прямує до відділку поліції для явки з повинною та надання показань. Про те, що вчора він вчинив ДТП йому повідомили працівники поліції Радомишльського ВП (а.с. 13 том №2).

Згідно рапорту інспектора-чергового ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області 17.12.2024 о 01:55 до служби «102» від невстановленої особи надійшло повідомлення про те, що 14.12.2024 на його подругу ОСОБА_28 здійснив наїзд водій на автомобілі «ФОЛЬЦВАГЕН» (а.с. 14 том №2).

У відповідності до постанов Верховного Суду у справі №606/1634/15-к від 12.04.2019 та Верховного Суду у справі №225/1952/17 від 15.10.2020 рапорт немає самостійного значення, однак оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі, а відтак вказані рапорти, долучені прокурором до матеріалів кримінального провадження береться судом до уваги.

Згідно даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15 грудня 2024 року, схеми, ілюстративної таблиці та відеозапису до нього, старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Житомирській області, за участі судово-медичного експерта Малинської філії ДСУ «Житомирське обласне бюро СМЕ» та спеціаліста Житомирського НДЕКЦ МВС, було проведено огляд місця ДТП на 29 км + 300 м автодороги «Кочерів-Радомишль-Малин» на відстані 175,5 м від будинку АДРЕСА_4 Радомишльської ТГ Житомирського району та встановлено, що 15.12.2024 було похмуро, незначний снігопад, температура повітря 0°С; напрямок проведення огляду від м. Радомишль до с. Мала Рача Житомирського району, проїзна частина є горизонтальною ділянкою, дорожнє покриття асфальтобетонне, загальною шириною 5,7 м, мокре в частково обледенілому та засніженому стані, призначене для руху в двох напрямках, нерівності та пошкодження дорожнього покриття відсутні, до проїзної частини праворуч та ліворуч примикає узбіччя вкрите шаром снігу, далі за узбіччям праворуч та ліворуч розташовані будівлі сільського типу; рух на цій ділянці не регулюється; дорожні знаки відсутні; на схемі під №5 зафіксовано слід відкидання тіла на засніженому покритті узбіччя з речовиною бурого кольору, зовні схожою на кров, довжиною 0,8 м, на схемі під №10 зафіксовано біологічну речовину бурого кольору на фундаменті паркану на висоті 0,4 м від землі та довжиною 0,5 м; за формою та напрямом слідів транспортного засобу залишених на місці ДТП, автомобіль залишив місце пригоди; зафіксовано наявність відокремлених від транспортного засобу частин, а саме на схемі під №1 - уламок пластику автомобіля, під №2 - загальний осип уламків пластику автомобіля, під №3 - частина верхнього одягу загиблої, під №7 - уламки пластику автомобіля, під №8 - сумка чорного кольору; на схемі під №10 зафіксовано на паркані біологічну речовину бурого кольору зовні схожу на кров на висоті 0,4 м від землі та довжиною 0,5 м; на схемі під №4 зафіксовано слід волочіння тіла довжиною 3 м, на схемі під №5 - слід волочіння тіла з рідиною бурого кольору, зовні схожою на кров, довжиною 8 м; труп ОСОБА_13 на момент огляду знаходився в положенні лежачи на лівому боці, нижні кінцівки були зігнуті в колінному суглобі, руки витягнуті в сторону, на тілі були наявні зовнішні тілесні ушкодження: перелом лівої гомілки, садно поперекової ділянки, наявна кровотеча з вух та носа, труп був одягнутий в куртку чорного кольору, штани чорного кольору, кофту чорного кольору, кросівки білого кольору, платок білого кольору (на голові) (а.с. 15-36 том №2).

Згідно даних протоколу огляду події від 15 грудня 2024 року та ілюстративної таблиці до нього, старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Житомирській області було проведено огляд ділянки місцевості поблизу домогосподарства по АДРЕСА_7 , де виявлено автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , голубого кольору, на якому були встановлені наступні пошкодження: руйнація переднього правого зовнішнього світового приладу, відсутні декоративні накладки решітки радіатора з правого боку, передній бампер зміщений з конструктивного місця, часткова деформація правої стійки в нижній частині, в правому нижньому куті переднього вітрового скла наявні тріщини, з правої сторони наявна деформація в місці відкриття задніх дверей, відсутня циліндрична накладка на задньому бампері з правої сторони. Власником даного автомобіля ОСОБА_29 добровільно було надано згоду на проведення огляду цього транспортного засобу. В подальшому під час огляду за допомогою аплікаторів здійснено змиви з перемикача світла, рульового колеса та перемикача КПП, які упаковано в паперовий конверт, а також здійснено виріз тканини з сидіння водія, який упаковано в паперовий конверт. Згодом під час огляду з передньої правої блок фари було демонтовано електролампу ближнього і дальнього світла, яку поміщено до спецпакету №7071076 (а.с. 37-46 том №2).

Згідно даних протоколу огляду події від 15 грудня 2024 року, схеми та ілюстративної таблиці до нього, старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Житомирській області було проведено огляд ділянки в с. Лутівка по вул. Велика Лутовецька Радомишльської ТГ Житомирського району Житомирської області та зафіксовано розташування дерев'яних та бетонних опор поблизу домоволодіння АДРЕСА_5 (а.с. 47-54 том №2).

Висновком експерта Малинської філії ДСУ «Житомирське обласне бюро СМЕ» №135 від 30.01.2025 підтверджується те, що причиною смерті ОСОБА_13 явились перелом кісток основи черепу, з крововиливами в речовину головного мозку, які ускладнились травматичним шоком важкого ступеню, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання, функцій центральної нервової системи. Смерть її настала в дуже короткий проміжок часу (хвилини) після отримання тілесних ушкоджень. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді ссадин обличчя, тулубу, кінцівок, перелому обох кісток лівої гомілки, пірамід лівої та правої скроневих кісток, основної кістки, крововиливів у речовину головного мозку, спинного мозку, перелому 9 ребра справа, з ушкодженням пристінкової плеври, крововиливів під м'які тканини голови, в проекції великого потиличного горба, в навколониркову клітковину лівої нирки, під плевру лівої легені, задню поверхню м'яких тканин лівої гомілки, які мають ознаки тяжкого ступеню тяжкості, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення, могли виникнути від дії твердих тупих предметів, майже одномоментно з значною силою прикладання і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Потерпіла в момент первинного контакту з травмуючим об'єктом перебувала задньою лівою частиною тіла з послідуючим відкиданням тіла. Потерпіла під час наїзду могла рухатись і перебувала у вертикальному положенні. При судово-токсикологічному дослідженні крові не виявлено етиловий спирт. На думку експерта, малоймовірно було б врятувати життя потерпілої в зв'язку з швидким настанням смерті, при наданні своєчасної медичної допомоги (а.с. 63-64 том №2).

Вказаний висновок узгоджується з висновком експерта №11 (комісійної судово-медичної експертизи) від 07.02.2025, згідно якого безпосередньою причиною смерті ОСОБА_13 був перелом кісток основи черепа з крововиливами в речовину головного мозку, які є складовими спричиненої потерпілій тупої поєднаної травми тіла. В момент первинного контакту ОСОБА_13 знаходилась у вертикальному чи близького до нього положенні тіла, повернена до виступаючих частин рухомого автомобіля задньою лівою стороною тулубу. Місцем первинного контакту виступаючих частин транспортного засобу була ліва гомілка, при цьому напрямок дії травмуючої сили був зліва направо, ззаду наперед. Після спричинення виявлених тілесних ушкоджень здійснення потерпілою яких-небудь цілеспрямованих дій є вкрай малоймовірним. Враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень можливість врятувати життя потерпілої навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги можна виключити (а.с. 24-25 том №3).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 15 грудня 2024 року за участі статиста ОСОБА_30 та потерпілої ОСОБА_6 , схеми та ілюстративної таблиці до нього, під час поступового зближення автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» на статиста, якого було розміщено в імовірному місці наїзду автомобіля на пішохода, а саме в смузі руху в напрямку с. Мала Рача на відстані 2,3 м від лівого краю проїзної частини та на відстані 175,5 м від будинку АДРЕСА_4, було встановлено, що видимість пішохода в ближньому світлі фар вказаного автомобіля настає на відстані 70,5 м. Зустрічний автомобіль було розташовано в смузі руху в напрямку м. Радомишль на відстані 0,5 м від лівого краю проїзної частини з увімкненим ближнім світлом фар. Розмістивши зустрічний автомобіль від передньої частини автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» на відстані 0, 20, 30, 40 та 50 метрів встановлено, що з робочого місця водія пішохода видно, зустрічний транспортний засіб оглядовості не заважає, на відстані 10 метрів - оглядовість водія обмежена, а транспортний засіб заважає оглядовості пішохода. Далі з робочого місця водія автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» було проведено вимірювання відстані видимості елементів дороги, яка становила 50 м при увімкненому ближньому світлі фар (а.с. 80-93 том №2).

Заявою ОСОБА_22 від 15.12.2024 підтверджується те, що останній надав слідчому оптичний дискз відеозаписами за 14.12.2024 за період з 23:43:10 по 23:46:08 зафіксовані камерою відеоспостереження у його господарстві, яка фіксує події на вулиці Великій Лутовецькій (а.с. 94 том №2).

Відповідно до заяви від 16 грудня 2024 року завідувач Малинської філії ДСУ «Житомирське обласне бюро СМЕ» надав слідчому дозвіл на проведення огляду в приміщенні секційної Малинського моргу трупа ОСОБА_13 та вилучення одягу і взуття потерпілої без ухвали суду (а.с. 116 том №2).

Згідно даних протоколу огляду події від 16 грудня 2024 року та фототаблиці до нього, старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Житомирській області було проведено огляд приміщення моргу Малинської філії ДСУ «Житомирське обласне бюро СМЕ», у ході якого було виявлено та вилучено одяг потерпілої ОСОБА_13 , а саме чорну куртку, чорного кольору жіночі штани, білий шарф та білого кольору жіночі черевики (а.с. 117-123 том №2).

Протоколами отримання зразків для проведення експертизи від 16.12.2024 та 20.12.2024 підтверджується відібрання у обвинуваченого ОСОБА_9 зразків букального епітелію та крові (а.с. 127, 148 том №2).

Висновком експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/106-24/18772-ІТ від 27.12.2024 підтверджується те, що на момент ДТП гальмова система, рульове керування, ходова частина, зовнішні світлові прилади (окрім лапм ближнього, дальнього світла, денного ходового вогню передньої блок-фари головного світла) автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебували в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану гальмової системи, рульового керування та ходової частини вказаного автомобіля не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних непрацездатностей систем, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли знаходитись в причинному зв'язку із настанням події ДТП. Встановити характерні ознаки раптової відмови або технічних непрацездатностей зовнішніх світлових приладів, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли знаходитись в причинному зв'язку із настанням події ДТП не виявилось можливим у зв'язку із відсутністю на момент огляду лампи ближнього та дальнього світла передньої правої блок-фари головного світла та неможливістю встановлення працездатності лампи денного ходового вогню передньої правої блок-фари головного світла автомобіля (а.с. 136-145 том №2).

Згідно висновку експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/106-24/18773-ІТ від 30.12.2024 виявлені на автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , механічні пошкодження ударно-динамічного характеру, характерні для наїзду транспортного засобу на пішохода, сконцентровані в передній правій кутовій частині автомобіля, виражені слідами тріщин, розломів та відломів фрагментів полімерного матеріалу, концентричних та радіальних тріщин скла, згинів та вминань металу з подряпинами власного лакофарбового покриття. Виявлені на цьому автомобілі механічні пошкодження ударно-динамічного характеру, характерні для контактування з об'єктом обмеженої площини, сконцентровані в правій боковій частині автомобіля, виражені слідами згинів та вминань металу, зчосів та відшарувань власного лакофарбового покриття. З технічної точки зору, місце наїзду вказаного автомобіля на пішохода розташоване по вул. Великій Лутовецькій в с. Лутівка біля правого краю смуги руху по напрямку до с. Мала Рача, перед уламком пластику автомобіля (позиція №1 на схемі), який зафіксовано на відстані 175,5 м від ближнього кута буд. №62 (у повздовжньому напрямку), на відстані 6,75 м від осьової лінії дорожньої розмітки (у поперечному напрямку) (а.с. 153-159 том №2).

Згідно висновку експертів Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №КСЕ-19/106-24/18766 від 30.12.2024 уламки автомобіля, які вилучені під час огляду місця ДТП та пошкоджені деталі автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складали єдине ціле та ці уламки мають спільну лінію розділення з пошкодженими деталями наведеного автомобіля, які були відокремлені способом розлому (а.с. 164-180 том №2).

Висновком експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/106-24/18767-БД від 30.12.2024 підтверджується те, що на вилученій запаховій інформації з автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявні сліди одорологічного походження, що придатні до ідентифікації особи. Вказана запахова інформація співпадає із зразками крові відібраними у обвинуваченого ОСОБА_9 (а.с. 195-201 том №2).

Відповідно до листа Житомирського обласного центру з гідрометеорології №996-2-754/996-03 від 19.12.2024 за спостереженнями метеостанції Житомир, яка найближче розташована до с. Лутівка Радомишльської ТГ Житомирського району, погодні умови 14 грудня 2024 року о 23 год. були такими: хмарно, вітер - південно-західний, середня швидкість 2 м/с, максимальна 4 м/с, температура повітря - 5,5° морозу, відносна вологість повітря - 80%, метеорологічна дальність видимості становила 4 км, а 15 грудня 2024 року о 02 год.: хмарно, вітер - південно-західний, середня швидкість 3 м/с, максимальна 6 м/с, температура повітря - 3,9° морозу, відносна вологість повітря - 87%, метеорологічна дальність видимості становила 4 км. На дорогах спостерігалась ожеледиця та слабкий серпанок (а.с. 204 том №2).

Листом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області від 24.12.2024 №05-03/2573 підтверджується те, що на автомобільній дорозі Т-06-08 Малин-Кочерів з 29 по 30 км станом на 23.12.2024 були встановлені дорожні знаки: 5.68 (км 29+000 праворуч), 1.1 (км 29+310 праворуч), 1.35 (км 29+700 ліворуч), 5.68 (км 30+000 праворуч) та наявна дорожня розмітка: 1.1, 1.5 та 1.6. Ремонтні роботи не проводились. Зовнішнє освітлення на автомобільній дорозі відсутнє. Максимальна допустима швидкість на даній ділянці дороги передбачена Правилами дорожнього руху (а.с. 206 том №2).

Листом КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради від 20.12.2024 №01-06/1753 підтверджується те, що 14 грудня 2024 року виїзд бригади екстреної медичної допомоги на місце скоєного ДТП за участю потерпілої ОСОБА_13 не здійснювався (а.с. 208 том №2).

Згідно висновку судово-медичного експерта-криміналіста відділення судово-медичної криміналістики ДСУ «Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи №235-МК від 31.12.2024 у вилученому одязі потерпілої ОСОБА_13 , а саме на куртці та лівому кросівку виявлені пошкодження. Пошкодження на куртці схожі між собою по своїй характеристиці країв, кінцівок, форми та являються розривами. Пошкодження утворились від прямої дії тупого твердого предмету або таких же предметів, а саме від зачепу об виступаючі частини травмуючого фактору. Ділянки поверхневого стертя матеріалу, які розташовуються на одязі могли утворитися від дотичної та ковзної дії тупого твердого предмету або таких же предметів, якими могли бути як травмуючий засіб, так і дорожнє покриття. На підошві лівого кросівка у носовій частині виявлено сліди ковзання, які являються неспецифічними слідами дорожньо-транспортної пригоди та дзеркальним показником, що виникли в результаті тертя підошви взуття по дорожньому покриттю після удару частинами автомобіля. Напрямок слідів ковзання був косо-повздовжнім, а саме спереду назад, тому ковзання постраждалої в момент ДТП було направлено ззаду наперед. Враховуючи вищевказане не виключається можливість, що ОСОБА_13 у момент первинного контакту з травмуючим фактором була повернута до нього задньою поверхнею тіла. Наявність слідів ковзання на лівому кросівку свідчить про фіксоване положення однієї кінцівки до дорожнього покриття, тому не виключається можливість, що в момент первинного контакту з травмуючим фактором ОСОБА_13 могла бути у вертикальному положенні або близькому до нього та могла рухатися в момент первинного контакту з травмуючим фактором (а.с. 211-215 том №2).

Згідно протоколу огляду предметів від 26.12.2024 старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Житомирській області оглянув наявні в матеріалах кримінального провадження відеозаписи (а.с. 238 том №2), згідно яких на одному із них тривалістю 16 секунд зафіксовано зображення проїзної частини вулиці Велика Лутовецька с. Лутівка поблизу будинку №62 14 грудня 2024 року о 23:46 год. Під час перегляду встановлено, що погодні умови були в задовільному стані, опадів не було, стан дорожнього покриття у мокрому стані, узбіччя та прилегла територія забудов засніжена, темна пора доби. По обидва боки проїзної частини наявні забудови у вигляді будинків міського типу. Проїзна частина вказаної вулиці поблизу будинку №62 не освітлюється електроосвітленням. Будь-які перешкоди для руху транспортних засобів по двох напрямках для руху відсутні, крім того об'єкти, що обмежують оглядовість та видимість відсутні. О 23:46:03 на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з увімкненим світлом фар, який рухається по вказаній вулиці у напрямку м. Малин. Зустрічний транспорт не проглядається. О 23:46:12 в напрямку м. Радомишль рухається автомобіль, який розминається з автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER». При перегляді іншого відеозапису тривалістю 45 секунд зафіксовано зображення проїзної частини вулиці Велика Лутовецька с. Лутівка поблизу будинку №62 14 грудня 2024 року о 23:43:14. В поле зору потрапляє потерпіла ОСОБА_13 , одягнена у темну куртку, світлий головний убір, світле взуття, яка рухається по вул. Велика Лутовецька в с. Лутівка в напрямку м. Малин зі сторони центру м. Радомишль повз будинок №62 у часовий проміжок 23:43:13 - 23:43:54, в темпі повільної ходьби по краю проїзної частини (а.с. 218-222 том №2).

Оглядом оптичного диску з відеозаписами з камер спостереження встановлених у господарстві ОСОБА_31 по вул. Великій Лутовецькій, 62 в с. Лутівка підтверджуються зафіксовані фактичні дані у вищевказаному протоколі огляду предметів від 26.12.2024 (а.с. 238 том №2).

Згідно висновку експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/106-25/11-ФП від 26.02.2025, виходячи з кадрів відеограми файлу, швидкість автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», рух якого спостерігається у проміжок часу від 23:46:02 до 23:46:08, становила близько 64±2 км/год. Швидкість автомобіля «Renault Traffic», рух якого спостерігається у проміжок часу від 23:46:11 до 23:46:17, становила близько 52±2 км/год. Час з моменту коли передня частина автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» починає покидати поле зору камери системи відеоспостереження та до моменту коли передня частина автомобіля «Renault Traffic» потрапляє у поле зору камери відеоспостереження становить 4,45 с (а.с. 228-236 том №2).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 27 грудня 2024 року за участі свідка ОСОБА_27 , схеми та ілюстративної таблиці до нього, вказаний свідок за погодних умов, які частково не відповідали погодним умовам в момент ДТП вказав, що керований ним автомобіль рухався в напрямку м. Радомишль на відстані 0,3 м від розмітки 1.5 ПДР зі швидкістю 50 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар, а автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» рухався у напрямку с. Мала Рача на відстані 0,8 м від розмітки 1.5 ПДР зі швидкістю 60 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар. Роз'їзд транспортних засобів відбувся на відстані 24,2 м від будинку АДРЕСА_4 (а.с. 239-248 том №2).

Згідно протоколів огляду місця події від 30.12.2024 у с. Лутівка та в м. Радомишль слідчий провів огляд автомобіля «Renault Traffic», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який за параметрами схожий на автомобіль, який проїздив в місці ДТП і визначив, що його довжина становила 5 м, а також автомобіль «VOLKSVAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , довжина колісної бази якого складала 3,43 м (а.с. 1-2, 3-4 том №3).

Висновком експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/106-25/366-ІТ від 10.02.2025 підтверджується те, що у заданій дорожній ситуації, безпечна швидкість руху автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за видимістю елементів проїзної частини 50 м, при увімкненому ближньому світлі фар, визначається рівною не більше 34,2…47,1 км/год. Обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3 та 12.4 ПДР. При русі зі швидкістю 50 км/год. у діях останнього невідповідностей вимогам п. 12.4 ПДР не вбачається, однак при русі зі швидкістю 60 км/год. вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 ПДР. За умови видимості елементів проїзної частини 50 м, при русі зі швидкістю 50-60 км/год. в діях обвинуваченого ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п. 12.2 ПДР (а.с. 13-19 том №3).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 19 лютого 2025 року за участі підозрюваного ОСОБА_9 , схеми та ілюстративної таблиці до нього, за дорожньої обстановки наближеної до тієї при якій сталась ДТП, однак при відсутності снігопаду, наявності вуличного освітлення та сухого асфальту, ОСОБА_9 зазначив, що керований ним автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» рухався в напрямку м. Малин на відстані 0,1 м від лінії дорожньої розмітки 1.5 ПДР (осевої лінії), зі швидкістю 50-60 км/год., з увімкненим ближнім світлом фар. При цьому, зустрічний автомобіль рухався в напрямку м. Радомишль на відстані 0,7 м від лінії дорожньої розмітки 1.5 ПДР, зі швидкістю 80-100 км/год., однак з яким саме світлом фар обвинувачений вказати не зміг, лише зауважив, що це світло фар його засліпило. Роз'їзд вказаних автомобілів згідно показів обвинуваченого відбувся на відстані 179,1 м від будинку АДРЕСА_4. Наїзд на пішохода відбувся в смузі руху в напрямку м. Малин на відстані 2,2 м від осевої лінії та на відстані 184,1 м від вказаного будинку №62 (а.с. 32-45 том №3).

Висновком експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №135/25-25 від 27.02.2025 підтверджується те, що допустима швидкість руху автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 по видимості елементів проїзної частини дороги 50 м при увімкненому ближньому світлі фар, приблизно складає 34…47 км/год. В даній дорожній обстановці, відповідно до заданих вихідних даних обвинувачений не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху, рухаючись з фактичною швидкістю руху (64 км/год.), але мав таку можливість рухаючись з допустимою швидкістю руху (34…47 км/год.) по умовах видимості елементів проїзної частини дороги. З технічної точки зору ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.3 ПДР та в його діях вбачається невідповідність технічним вимогам пункту 12.2 ПДР. В даній дорожній обстановці пішохід повинен був діяти відповідно до вимог розділу 4 «обов'язки та права пішоходів» ПДР. З технічної точки зору та згідно проведеного дослідження причиною виникнення даної ДТП слід вважати невідповідність дій водія автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» ОСОБА_9 вимогам пункту 12.2 ПДР (а.с. 52-57 том №3).

Згідно висновку експерта №31-СЕ-19/106-25/4408-ІТ від 21.03.2025 (комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та транспортно-трасологічної експертизи) комісія експертів, зіставивши локалізацію виявлених тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_13 , пошкоджень одягу з механічними пошкодженнями кузова автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» вважає, що контактуючими, травмуючими, слідоутворюючими елементами кузова вищевказаного транспортного засобу були: бампер - утворення переломів обох кісток лівої гомілки на межі нижньої та середньої третини, крововилив в м'язи лівої гомілки, сліди ковзання на підошві лівого кросівка; передня блок-фара головного світла, права частина кришки моторного відсіку - утворення садна в поперековій ділянці зліва, крововиливу в ліву навколониркову клітковину та під вісцеральну плевру лівої легені, пошкодження по задній поверхні куртки зсередини; права частина переднього вітрового скла - утворення крововиливу під м'які покриви голови, перелому кісток склепіння та основи черепа, пошкодження задньої поверхні коміра куртки ззовні; передня права стійка кузова, переднє праве крило, заднє крило - утворення садна в ділянці гребня лівої здухвинної кістки, пошкоджень задньої поверхні куртки ззовні під час ковзання тіла по даних деталях при його волочінні. Крововилив в середостіння утворився в результаті загального струсу тіла внаслідок передачі йому значної кількості кінетичної енергії при первинному контакті. Садна на обличчі, перелом в проекції передньої поверхні правого колінного суглобу, перелом 9-го ребра справа могли утворитися в результаті волочіння, тертя та удару об ґрунт тіла. З технічної точки зору місце наїзду автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» на пішохода розташоване по вулиці Велика Лутовецька в с. Лутівка Радомишльської територіальної громади Житомирського району, біля правого краю смуги руху по напрямку до с. Мала Рача, перед уламком пластику автомобіля (позиція №1 на схемі), який зафіксовано на відстані 175,5 метра від ближнього кута будинку №62 (у повздовжньому напрямку), на відстані 6,75 метра від осьової лінії дорожньої розмітки (у поперечному напрямку). Локалізація та характер виявлених ушкоджень на тілі і пошкоджень на одягу з урахуванням слідів волочіння не суперечить технічним даним, які вказують на місце наїзду. Характер виявлених тілесних ушкоджень, наявність виражених ознак загального струсу тіла, а також механічних пошкоджень елементів кузова автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» дозволяє вважати, що в момент наїзду на пішохода швидкість транспортного засобу могла складати 60-80 км/год. (а.с. 71-77 том №3).

Оглядом у судовому засіданні кросівка потерпілої ОСОБА_13 , який був предметом дослідження вищевказаної експертизи, встановлено, що цей кросівок не містить світлоповертальних елементів.

Суд звертає увагу, що вищевказаний рапорт інспектора-чергового ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області (а.с. 13 том №2), яким зафіксовано звернення обвинуваченого ОСОБА_9 16.12.2024 о 10:27 до служби «102» містить частково недостовірні відомості. Зокрема, фактичні дані, які зафіксовано у цьому рапорті частково суперечать фактичним даним, які судом встановлено з дослідженого у судовому засіданні звукозапису телефонного дзвінка обвинуваченого до служби «102» (а.с. 159а том №3). На відміну від вказаного рапорту на звукозаписі ОСОБА_9 вказав, що зустрічний автомобіль засліпив його дальнім світлом фар. Також обвинувачений не повідомляв про те, що виходив з автомобіля, а лише зазначив, що він зупинився, не виявивши потерпілого перелякався та поїхав далі.

Водночас, суд не покладає в основу вироку та критично оцінює показання свідка ОСОБА_32 , оскільки остання не була очевидцем подій, що стосуються вказаного ДТП та повідомила в суді обставини, які лише на її суб'єктивну думку стосуються обставин справи, зазначивши, що була свідком того, як через два тижні після ДТП до власника кафе «У Карпуся» приїздили працівники поліції і оглядали відеозапис з камери цього кафе, на якому було зафіксовано мікроавтобус темного кольору біля якого стояв невідомий свідку чоловік. Яким чином ця інформація стосується даного кримінального провадження свідок пояснити не змогла.

Також, суд не покладає в основу вироку та визнає неналежними наступні докази: акт про застосування службового собаки від 15.12.2024 (а.с. 11 том №2), висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2024 (а.с. 125 том №2), висновок судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/106-24/18768-ІТ від 13.01.2025 (а.с. 185-188 том №2), протокол тимчасового доступу до документів (інформації), які містять охоронювану законом таємницю (про відсутність інформації) від 22.01.2025 (а.с. 237 том №3), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.01.2025 з описом та DVD-R диском на якому виконано напис GD-25-00438/кі від 08.01.25 289/2562/24 (а.с. 239-241 том №3), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23.01.2025 з описом та DVD-R диском на якому виконано напис ПрАТ «Київстар» Вх 499, 500 Вих1032, 1033/з/кт (а.с. 243-245 том №3), оскільки жодних даних про обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, дані докази не містять. Тобто ці докази не містять жодних даних, як на підтвердження, так і на спростування вини ОСОБА_9 в інкримінованих йому злочинах.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_9 повністю узгоджуються з наданими стороною обвинувачення доказами і жодним доказом не спростовуються, з огляду на наступне.

Так показання обвинуваченого про те, що він не бачив пішохода на дорозі та після скоєння зіткнення припустив, що збив собаку, а також те, що не зміг виявити потерпілу на узбіччі суд оцінює критично з наступних підстав.

Обвинувачений у судовому засіданні зазначив, що після того як він відчув удар зупинився, вийшов, оглянув автомобіль, а також оглянув за допомогою ліхтарика на телефоні ділянку дороги і узбіччя довжиною двадцяти метрів у протилежному для руху напрямку, але нікого не помітив.

Натомість вказані показання не узгоджуються з дослідженим звукозаписом дзвінка обвинуваченого на службу «102» (а.с. 159а том №3), на якому останній повідомив, що після зіткнення зупинився, не виявивши потерпілого перелякався та поїхав далі. На цьому записі обвинувачений не зазначав, що виходив з автомобіля і оглядав місце ДТП.

І навпаки в судовому засіданні обвинувачений звернув увагу суду на те, що після ДТП він не бачив на узбіччі потерпілу ОСОБА_13 , а правдивість цих показань на його думку підтверджується показаннями потерпілих, які разом з пошуковою групою поліції не змогли виявити потерпілу на узбіччі.

Такі доводи обвинуваченого, на думку суду, є неспроможними. Безрезультатність пошуків ОСОБА_13 потерпілими та працівниками поліції, на думку суду, пояснюється тим, що вони достовірно не знали у якому саме місці та що саме трапилось з потерпілою ОСОБА_13 .

Слід зауважити, що обвинувачений точно знав на якому відрізку дороги відбулось зіткнення. У протоколі огляду місця ДТП від 15.12.2024 та схемі до нього (а.с. 15-24 том №2) зафіксовано сліди волочіння тіла потерпілої: на схемі під №4 - довжиною 3 м, а на схемі під №5 - довжиною 8 м. Суд вважає, що обвинувачений, який згідно його показань з ліхтариком оглядав узбіччя дороги після ДТП, не міг не помітити вказані сліди на снігу.

Також слід звернути увагу на те, що згідно висновків судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/106-24/18773-ІТ від 30.12.2024 (а.с. 153-159 том №2) та комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та транспортно-трасологічної експертизи №31-СЕ-19/106-25/4408-ІТ від 21.03.2025 (а.с. 71-77 том №3) місце наїзду на потерпілу розташоване біля правого краю смуги руху по напрямку до с. Мала Рача, перед уламком пластику автомобіля (позиція №1 на схемі), який зафіксовано на відстані 175,5 м від ближнього кута будинку №62 по вулиці Великій Лутовецькій в с. Лутівка (у повздовжньому напрямку), на відстані 6,75 м від осьової лінії дорожньої розмітки (у поперечному напрямку).

Згідно схеми до протоколу огляду місця ДТП від 15.12.2024 (а.с. 24 том №2) смуга дороги у напрямку с. Мала Рача, тобто в попутному для руху автомобіля обвинуваченого напрямку, має ширину 2,85 м. Отже, місце наїзду на потерпілу розташоване на узбіччі на відстані 3,9 м від краю смуги руху.

Встановлене експертним шляхом місце наїзду на потерпілу ОСОБА_13 повністю спростовує показання обвинуваченого, що він рухався виключно по своїй смузі і не з'їжджав на узбіччя, а також те, що наїзд на потерпілу відбувся саме внаслідок порушення ОСОБА_13 вимог Розділу 4 ПДР, оскільки вона, на думку ОСОБА_9 , рухалась посеред смуги руху спиною до попутного транспорту та в темну пору доби без світлоповертальних елементів на одязі.

До того ж, суд критично оцінює доводи обвинуваченого про те, що зустрічний автомобіль під керуванням ОСОБА_27 під час роз'їзду засліпив його, внаслідок чого ОСОБА_9 здійснив наїзд на потерпілу, яку в свою чергу не зміг побачити саме через засліплення, оскільки такі доводи спростовуються схемою до протоколу огляду місця ДТП від 15.12.2024 (а.с. 24 том №2), де місце пригоди зафіксовано на відстані 175,5 м від будинку АДРЕСА_4 , а також даними протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_27 від 27.12.2024 (а.с. 239-248 том №2), під час якого останній показав, що роз'їзд транспортних засобів відбувся на відстані 24,2 м від вказаного будинку №62. Тобто навіть, якщо автомобіль ОСОБА_27 і засліпив обвинуваченого, однак це не могло стати причиною наїзду на пішохода ОСОБА_13 , оскільки місце наїзду на потерпілу знаходиться за 150 м від місця роз'їзду транспортних засобів.

Доводи обвинуваченого про відсутність слідів від коліс його автомобіля на узбіччі спростовуються ілюстративною таблицею до вказаного протоколу огляду, де на зображенні 2 зафіксовано сліди коліс автомобіля на засніженому узбіччі дороги, поряд з уламками автомобіля та виявленим тілом потерпілої, а також даними вказаного протоколу огляду місця ДТП, де у розділі 21 зазначено, що за формою та напрямом слідів залишених на місці ДТП автомобіль залишив місце пригоди (а.с. 21, 27 том №2).

З вказаних ілюстративної таблиці та схеми протоколу огляду місця ДТП також видно, що дорога біля місця ДТП не містить тротуарів та пішохідних доріжок, однак незначна товщина снігового покриву на узбіччі дороги не створює перешкод для руху пішоходів в один ряд, тримаючись якомога правіше, як це визначено пунктом 4.1 ПДР. Таким чином, у потерпілої ОСОБА_13 була відсутня необхідність рухатись по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів.

До того ж, судом враховується поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 одразу ж після скоєння ДТП, а саме його намагання приховати пошкоджений автомобіль, що вбачається, зокрема з показань свідка ОСОБА_21 , який у суді показав, що обвинувачений вирішив залишити вказаний автомобіль біля будинку його домоволодіння, що розташоване у с. Чудин, після того, як дізнався від свідка про те, що у даному будинку ніхто не проживає. Автомобіль хотів приховати там саме з метою ремонту та заміни пошкоджених деталей. Такі дії підтверджують не тільки те, що обвинувачений знав про наїзд на потерпілу, а й те, що він усвідомлював наслідки скоєного, тому хотів знищити сліди злочину, замінивши пошкоджені деталі.

Версію обвинуваченого ОСОБА_9 згідно якої він не хотів, щоб хтось побачив пошкодження на автомобілі, саме у зв'язку із тим, що він не розрахувався за цей автомобіль з його власником, суд вважає неправдоподібною, оскільки пошкодження автомобіля внаслідок ДТП не створювало для ОСОБА_9 негативних матеріальних наслідків, окрім тих, які вже настали.

Отже, показання обвинуваченого, які є суперечливими та не відповідають фактичним даним, що містяться у вищевказаних досліджених судом доказах, викликають сумнів у їх достовірності та судом розцінюються, як захисна позиція обвинуваченого ОСОБА_9 з метою уникнення відповідальності за скоєні злочини.

Зауваження обвинуваченого, що у висновку судової фототехнічної експертизи від 26.02.2025 (а.с. 228-236 том №2) експертом під час визначення швидкості автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» було взято невірну довжину цього автомобіля суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Як вбачається з вказаного висновку експертизи, відповідаючи на питання «Якою була швидкість автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_9 , з моменту появи вказаного автомобіля в полі зору відеокамери до моменту його зникання, виходячи з даних відеозапису «20241214234600_234617» рух якого зафіксовано у проміжок часу з 23:46:02 до 23:46:08?» експерт визначав швидкість руху автомобіля за відповідною формулою, у якій слід було вказати довжину колісної бази автомобіля, що у формулі позначена літерою S. Згідно розшифровки під формулою експерт зазначив довжину колісної бази автомобіля, як 2,75 м. Натомість у самій формулі експерт вказав цю довжину, як 3,43 м, що відповідає довжині колісної бази автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка була встановлена під час огляду цього автомобіля слідчим і зафіксована у протоколі огляду місця події від 30.12.2024 (а.с. 3-4 том №3). Відтак, відсутні підстави вважати, що експерт допустився помилки під час підрахунку швидкості вказаного автомобіля.

Твердження захисника про те, що в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки смерть потерпілої настала відразу на місці ДТП та згідно досліджених висновків судово-медичних експертиз життя потерпілої не можливо було врятувати навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, є безпідставними та не узгоджуються з судовою практикою, відповідно до якої момент настання смерті не є визначальним для прийняття рішення щодо відсутності в діях засудженого зазначеного складу злочину (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (провадження № 51-1171км19, справа №742/654/18).

Суб'єктивна сторона вказаного злочину полягає у прямому умислі. Завідоме залишення без допомоги особи означає, що винний усвідомлює, що інша особа перебуває у небезпечному для життя стані, а він зобов'язаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє у цьому.

Тобто, склад злочину буде відсутній лише у тому випадку, якщо водій автомобіля, який збив пішохода, переконавшись у тому, що пішохід мертвий та надання допомоги не потребує, залишить останнього на дорозі.

Злочин, передбачений ст. 135 КК, вважається закінченим з моменту ненадання допомоги або залишення в небезпеці незалежно від того, чи настали тяжкі наслідки, чи ні. Крім того, не має значення якщо хтось інший надав допомогу залишеному в небезпеці.

Як встановлено судом, після вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_13 водій ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що пішохід отримала тілесні ушкодження та залишилась на місці пригоди, позбавлена реальної можливості до самозбереження, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, самовільно залишив місце події.

Відповідно до п. 2.3. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

Пунктом 12.2. ПДР визначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Відповідно до п. 12.3. ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Згідно п. 2.10. ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 рішення у справі «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Водночас, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом повністю підтверджена вищенаведеними належними і допустимими доказами, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 відповідає пред'явленому обвинуваченню, а тому суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги потерпілої ОСОБА_13 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадній стан, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, а також за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 .

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_9 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути співмірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Суд враховує, що обвинувачений має молодий вік, вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується, як такий щодо якого скарг від сусідів та мешканців села не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, має на утриманні малолітню дитину.

В той же час, суд враховує тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, один із яких відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином (ч. 1 ст. 135 КК України), а інший - тяжким злочином (ч. 2 ст. 286 КК України), та наслідком яких є загибель людини.

Суд бере до уваги невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів і відсутність його каяття у вчинені цих злочинів.

Вибачення обвинуваченого перед потерпілими та його заява у суді про часткове визнання цивільного позову на суму 300-400 тисяч гривень, на переконання суду, не є пом'якшуючими обставинами, оскільки таке вибачення обвинуваченого суперечить його правовій позиції, згідно якої він свою вину категорично не визнав та намагався перекласти всю відповідальність за скоєне на потерпілу ОСОБА_13 .

Отже, приймаючи до уваги зазначені обставини у їх сукупності, позицію прокурора, який у судових дебатах просив призначити покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, а також думку потерпілих, які втративши близьку людину, при призначенні покарання наполягали на його суворості, суд, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому враховуючи вказану думку потерпілих, однак відсутність обтяжуючих обставин, а також те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що покарання обвинуваченому з застосуванням ст. 70 КК України необхідно призначити не у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, але наближеному до максимального.

Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілою про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди (а.с. 50-62 том №1), суд вважає, що його необхідно задовольнити частково у зв'язку із наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. ст. 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її заподіяла, якщо шкода заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Згідно п. 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи із положень статті 129 КПК України, статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості. Тобто, вирішення даного питання законодавцем віднесено до дискреційних повноважень суду (судового розсуду).

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних потерпілій моральних страждань, стан її здоров'я.

Оцінюючи вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди, яка оцінена нею в загальній сумі 10 000 000 гривень, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв'язку з втратою доньки, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпілій в результаті протиправних дій ОСОБА_9 безумовно завдано суттєвих моральних страждань.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 переживає постійні душевні страждання після смерті доньки, втратила душевний спокій, весь час перебуває у стані постійного напруження та стресу, суттєво були порушені її нормальні життєві зв'язки, змушена докладати значних зусиль для організації свого життя, що підтверджується відповідними медичними документами та її показаннями у судовому засіданні (а.с. 60, 62, 221-224 том №1).

У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року №752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові Об'єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Таким чином, суд визнає доведеними ті обставини, що потерпіла зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю доньки.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги вимоги законодавства, суд дійшов висновку про те, що потерпілій ОСОБА_7 з вини ОСОБА_9 була заподіяна моральна шкода, а наведені обставини свідчать про те, що внаслідок зазначених вище подій, що є предметом даного судового розгляду, суттєво та назавжди порушений нормальний життєвий ритм її життя. Неправомірні дії обвинуваченого погіршили соціальне благополуччя потерпілої та вимагають від неї додаткових зусиль для нормалізації свого життя.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпіла, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_7 слід стягнути 1 000 000 гривень моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Відповідно до ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати пов'язані із проведенням судових експертиз у загальній сумі 30983 грн. 60 коп., які складаються з витрат, пов'язаних із проведенням інженерно-транспортних судових експертиз у загальному розмірі 18016 грн 40 коп. (а.с. 146, 160, 189 том №2, а.с. 20 том №3), витрат, пов'язаних із проведенням комплексної судової транспортно-трасологічної та судової трасологічної експертизи у сумі 3183 грн 60 коп. (а.с. 181 том №2), витрат, пов'язаних із проведенням судової орологічної експертизи у сумі 3207 грн 36 коп. (а.с. 202 том №2), витрат, пов'язаних із проведенням судової фототехнічної експертизи у сумі 3183 грн 60 коп. (а.с. 237 том №2) та витрат, пов'язаних із проведенням судової автотехнічної експертизи у сумі 3392 грн 64 коп. (а.с. 58 том №3).

Долю речових доказів (а.с. 65, 66-67, 95, 128, 149 том №2, а.с. 103 том №3) суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Ураховуючи, що судом частково задоволено цивільний позов, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України відсутні підстави для скасування арешту з земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 1825085501:04:001:0136, земельної ділянки, площею 0,2287 га, кадастровий номер 1825085501:04:001:0137, земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 1825085500:05:000:0629, та житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , які належать обвинуваченому та на які ухвалою Радомишльського районного суду від 28 травня 2025 року накладено арешт (а.с. 176 том 1).

Натомість арешти, що накладено ухвалами Корольовського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2024 року та 24 грудня 2024 року на уламки пластику автомобіля, які були вилучені 15.12.2024 під час огляду місця ДТП, та на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_29 , виріз тканини з сидіння водія, електролампу ближнього та дальнього світла передньої блок фари, змиви з перемикача світла, з рулевого колеса, перемикача КПП, з ручки правих дверей та ручки передніх лівих дверей вказаного автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» слід скасувати (а.с. 98, 101-102 том №2).

Враховуючи, що обвинуваченому судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, з метою належного виконання вироку, а також запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від виконання вироку суду, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на 2 місяці з дня ухвалення вироку суду.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання ОСОБА_9 визначити шляхом повного складання призначених покарань у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_9 рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання, зарахувавши строк його тримання під вартою з 17.12.2024 по 27.08.2025, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, та термін цілодобового домашнього арешту з 28.08.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Строк додаткового покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог цивільного позову відмовити.

Речові докази, а саме:

- уламки пластику автомобіля, які були вилучені 15.12.2024 під час огляду місця ДТП (а.с. 65 том №2) - знищити;

- автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_29 (а.с. 66-67 том №2) - повернути власнику;

- виріз тканини з сидіння водія, електролампу ближнього та дальнього світла передньої блок фари, змиви з перемикача світла, з рулевого колеса, перемикача КПП, з ручки правих дверей та ручки передніх лівих дверей автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , паперові конверти, в яких містяться марлеві тампони з зразками крові та зразки букального епітелію ОСОБА_9 (а.с. 128, 149 том №2) - знищити;

- взуття білого кольору потерпілої ОСОБА_13 , яке було вилучено згідно протоколу огляду місця події від 26.12.2024 та поміщено до спеціального пакету №WAR 1728199 (а.с. 103 том №3) - знищити;

- лазерний носій інформації «DVD-R», на якому наявні відеозаписи з назвами «20241214234600_234617», «20241214234310_234357», що знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати пов'язані із проведенням судових експертиз у загальній сумі 30983 (тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 60 копійок.

Скасувати:

- арешт з уламків пластику автомобіля, які були вилучені 15.12.2024 під час огляду місця ДТП, який накладено ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24 грудня 2024 року;

-арешт з автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_29 , вирізу тканини з сидіння водія, електролампи ближнього та дальнього світла передньої блок фари, змивів з перемикача світла, з рулевого колеса, перемикача КПП, з ручки правих дверей та ручки передніх лівих дверей вказаного автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», який накладено ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2024 року.

Продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, на строк до набрання вироком законної сили, але не довше ніж два місяці із дня ухвалення вироку суду, тобто до 03 квітня 2026 року, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного вище місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».

Зобов'язати ОСОБА_9 прибувати до суду за кожного вимогою та цілодобово носити електронний засіб контролю.

Вирок в частині продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання Відділенню поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1