Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1435/25
2/287/567/26
30 січня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», представник позивача Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позицій сторін у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», позивач), інтереси якого згідно договору про надання правової допомоги та ордеру про надання правничої допомоги здійснює адвокат Усенко Михайло Ігорович (далі - представник позивача, Усенко М.І.) звернулося до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.01.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 100408833, за умовами якого відповідач отримав кошти в сумі 4000 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені цим кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем ОСОБА_1 не було внесено. ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, проте останній зі свого боку не виконав умов кредитного договору. Пункт 7.1 цього кредитного договору № 100408833 від 12.01.2024 року визначає, що договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Укладаючи кредитний договір сторони вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та (або) смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 не був би укладений. Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника. 28.05.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т. Відповідно до умов цього договору, відбулося відступлення права вимоги, та позивач ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги і за кредитним договором № 100408833 від 12.01.2024 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем ОСОБА_1 . Позивач ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» зазначає, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором були передані позивачу від первинного кредитора згідно договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 року. Сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 13274 грн. 00 коп., відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги з них: 1) прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4000 грн. 00 коп.; 2) прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 8994 грн. 00 коп.; 3) прострочена заборгованість за комісією становить - 280 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, позивач просить суд прийняти позовну заяву до розгляду та задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №100408833 від 12.01.2024 року у сумі 13274 грн. 00 коп., суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 20.11.2025 року йому вручена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 067049333576. Проте, відповідач свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до Олевського районного суду Житомирської області не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали вказаної цивільної справи передані судді Русину М.Г. для розгляду.
Суддею Русиним М.Г. провадження по справі не відкривалося та цивільну справу до розгляду призначено не було.
04.11.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та зазначену цивільну справу передано для розгляду судді Винару Л.В.
Оскільки, відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, надіслано запит до Олевської міської ради Житомирської області з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1
19.11.2025 року на запит суду від Олевської міської ради Житомирської області надійшла інформація зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 відповідно до Реєстру територіальної громади зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Олевського районного суду Житомирської області Винара Л.В. від 20.11.2025 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд цивільної справи визначено провести у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заяви та клопотання учасників справи.
У судове засідання, представник позивача не з'явився, до суду надав письмове клопотання з проханням проводити розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, за адресою реєстрації та шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду. Про поважні причини неявки суду не повідомив. Будь які клопотання та відзив на позов від нього не надходили.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Виходячи із наведених вище норм права, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.
Судом встановлено, що 12.01.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про споживчий кредит № 100408833, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 4000 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до пунктів 1.5.2 і 1.6. цього договору, та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені цим договором. Відповідно до предмету договору, сума становить - 4000 грн. 00 коп., кредит надається стоком на 105 днів, проценти протягом пільгового періоду - 714 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 1,19% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, протягом поточного періоду - 8280 грн. 00 коп., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Пункт 7.1. цього договору визначає, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору (а. с. 9-20).
Судом встановлено й те, що ТОВ «МІЛОАН» було надано відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 4000 грн. 00 коп. на його банківський рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 80526603 від 12.01.2024 року (а. с. 27).
З виписки по особовому рахунку за договором про споживчий кредит № 100408833 від 12.01.2024 року та відомості про щоденні нарахування та погашення за цим договором відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останній порушував графік обов'язкових платежів, не здійснюючи обов'язкові платежі чи погашення отриманого кредиту (а. с. 28-30).
28.05.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т. Відповідно до умов даного договору, відбулося відступлення права вимоги і за договором про споживчий кредит № 100408833 від 12.01.2024 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 . Сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 13274 грн. 00 коп., з них: залишок по тілу кредиту - 4000 грн. 00 коп.; залишок по відсотках -8994 грн. 00 коп.; залишок по комісії - 280 грн. 00 коп. (а.с. 31-53).
Відтак, позивач ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», з урахуванням передачі права вимоги за укладеним договором відступлення вимоги, виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу ОСОБА_1 кошти за кредитним договором у встановленому в цьому договорі розмірі та на узгоджених між ними умовах, проте останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань у наведеній частині, у зв'язку з чим допустив спірну заборгованість.
При цьому, розмір спірної заборгованості за вищевказаним договором відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частини 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У свою чергу, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Слід зазначити, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання», згідно з приписами ЦК України, мають різний зміст. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 ст. 631 ЦК України), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Своєю чергою, поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.
Судом встановлено, що між сторонами у справі (з урахуванням договору відступлення вимоги № 108-МЛ/Т, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору № 100408833 від 12.01.2024 року, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв'язку з чим такий правочин, згідно із ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язань за цим кредитним договором, допущену заборгованість ним у встановленому порядку та сумі не погашено.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість, яка складається в загальній сумі 13274 грн. 00 коп.
При цьому судом також було враховано, що розмір спірної заборгованості за вказаним договором відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у справі, які полягають у сплаті позивачем ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 422 грн. 40 коп. які підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп. позивач ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надало суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та адвокатським об'єднанням «АПОЛОГЕТ», копію акту № 390 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 20.05.2025 року, копію детального опису наданих послуг від 20.05.2025 року до акту № 390 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06.05.2025 року, ордер і копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виписку з ЄДРЮОФОПГФ.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду заперечення щодо витрат позивача ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп., водночас, суд, враховуючи принцип співмірності таких витрат, вважає, що витрати на правову допомогу у даній конкретній справі належить обмежити до 3000 грн. 00 коп., які стягнути на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 .
Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись ст.ст. 509,517,525,526,530,610,626,628,629,1050,1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», представник позивача Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №100408833 від 12.01.2024 року у загальній сумі 13274 (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді коштів на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Л.В. Винар