Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 279/3786/25
2/287/624/26
28 січня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», представник позивача - адвокат Руденко Костянтин Васильович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла за підсудністю із Коростенського міськрайонного суду Житомирської області цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (надалі - позивач, ТОВ «ФК «Процент») до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.04.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачем укладено кредитний договір № 10823, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 5000,00 грн. на 365 днів (до 25.04.2025), зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50 % річних). Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 04.06.2025 утворилася заборгованість за цим договором в сумі 30503,78 грн., яка складається з 4964,00 грн. заборгованості за кредитом; 25539,78 грн. заборгованості по нарахованим та несплаченим процентами за період з 25.04.2024 по 25.04.2025, які нараховані відповідно до п. 1 2. Кредитного договору за ставкою 1.5 % за кожен день користування кредитом (547,50 % річних) та графіку платежів. Добровільно відповідачка заборгованість не погашає, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 10823 від 25.04.2024 у розмірі 30503,78 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплачений позивачем судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Викликано в судове засідання сторони по справі. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію: чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну карту № НОМЕР_2 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 25.04.2024 по 30.04.2024 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 25.04.2024 по 30.04.2024; інформацію про всі номери телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Копію ухвали для виконання направлено до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
31.10.2025 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшла інформація щодо рахунків відповідачки ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього надійшло клопотання, у якому просить розглянути справу за відсутності представника позивача. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання на розгляд справи повторно не з'явилася та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на її адресу судових повісток та опублікування оголошення на веб-сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідачка до суду не надала.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, відповідачка в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.04.2024 відповідачка ОСОБА_1 уклала із ТОВ «ФК «Процент» у режимі онлайн через сайт https://procent.com.ua кредитний договір № 10823, відповідно до умов якого відповідачка отримав кредит у сумі 5000,00 грн. на 365 днів, з поверненням кредиту в кінці строку кредитування, зі сплатою кожні 18 днів процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом на суму залишку за кредитом (547,50% річних). Відповідно до п. 1.7 договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить позичальникові. Згідно із п. 2.4.1, 4.4 договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит. У разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов'язаний протягом 18 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати. Відповідно до п. 2.1.2 договору товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору, виявлення недостовірної інформації наданої товариством перед укладенням договору, та/або отримання негативної інформації про позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання товариством фінансових послуг. У графі позичальник роздруківки вказаного кредитного договору, додатку №1 до нього, клієнтом вказана ОСОБА_1 та зазначено, що ці документи підписані нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором 458314 (а.с. 13-19).
Відповідно до п.п. 8.2, 8.2.1 договору підписуючи договір відповідачка засвідчила, що до його укладення вона уважно ознайомилася з текстом паспорту споживчого кредиту, договору та Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент», а також отримала від товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті товариства, що забезпечує вірне розуміння нею суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
25.04.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент» у режимі онлайн підписали додаток №1 до кредитного договору, а саме: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором № 10823 від 25.04.2024 одноразовим ідентифікатором 458314 (а.с. 17-18).
25.04.2024 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , яку вона вказала у кредитному договорі перераховано 5000,00 грн., що підтверджується довідкою про виплату від 03.06.2025 (а.с. 20).
Наданою інформацією Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 06.10.2025 підтверджено також, те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 25.04.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» зарахувало грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. (а.с. 81-83).
ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, у зв'язку з чим станом на 04.06.2025 у неї утворилася заборгованість за цим договором в сумі 30503,78 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 4964,00 грн. та 25539,78 грн. заборгованості за нарахованими процентами за період з з 25.04.2024 по 25.04.2025, які нараховані відповідно до п. 1 2. Кредитного договору за ставкою 1.5 % за кожен день користування кредитом (547,50 % річних) та графіку платежів (а.с. 21-26).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно із ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки дані правовідносини, які склалися між сторонами по справі випливають з договірних відносин, які є обов'язковими для виконання сторонами в повному обсязі, а тому з відповідачки підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 30503,78 грн.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно платіжної інструкції № 2628 від 06.06.2025 (а.с. 1) позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідачки.
Щодо стягнення витрат з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та ФОП ОСОБА_2 , копію акта приймання-передачі наданих послуг № 73 до договору № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, копію витягу з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 36 до договору № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, з якої вбачається, що вартість послуг за вказаним позовом становить 10000,00 грн, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів оплата за надання юридичних послуг по договору № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року на суму 110000,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 47-53).
Із наданих документів слідує, що загальна вартість наданих ФОП ОСОБА_2 послуг зі складання та направлення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості із Кравченко Т.П. становить 10000,00 грн (а.с. 52).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з такого.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа є справою незначної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», представник позивача - адвокат Руденко Костянтин Васильович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 10823 від 25.04.2024 у розмірі 30503 (тридцять тисяч п'ятсот три) грн. 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.
Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Л. В. Винар