Справа 206/5663/25
Провадження 2/206/337/26
27 січня 2026 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Малихіної В.В.,
за участі секретаря Тимченко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
08 жовтня 2025 року позивач звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. В обґрунтування даного позову представник позивача зазначив, що позивач є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 де мешкає із своєю сім'єю. Вказана квартира наразі не приватизована та була отримана його батьком ОСОБА_7 на сім'ю із п'яти чоловік на підставі ордера № 7 від 11 січня 1960 року, виданого начальником 6-ї дистанції будівель та споруд Сталінської залізної дороги Міністерства шляхів сполучення УРСР. На той час до складу сім'ї входили: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ). Ще у 1986 році особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 було переоформлено на його ім'я у зв'язку з тим, що батько отримав квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Його батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабуся ОСОБА_10 померла у 1981 році. Сестра ОСОБА_12 із 09.09.2016 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Після зміни паспорту 28.12.2000 року зареєстрованими у квартирі є позивач з 01.06.1978 року, його дружина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_13 після досягнення віку 17 років була зареєстрована в квартирі 07.02.1997 року, донька ОСОБА_14 була зареєстрована в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_4 після досягнення віку 17 років. ОСОБА_15 була зареєстрована в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно довідки про склад сім'ї виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур від 29.09.2025 року 3559 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Його донька ОСОБА_2 у 2011 році виїхала разом із своєю донькою, його онукою ОСОБА_3 до АР Крим, де у 2019 році отримала російський паспорт, разом з нею за вищевказаною адресою зареєстрована та мешкає і онука ОСОБА_3 , яка теж вже отримала російський паспорт. Тобто, його донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 понад 6 місяців без поважних причин про що складено Акт про обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 від 16 вересня 2025 року, який підписано мешканцями будинку АДРЕСА_4 , та завірений Начальником дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР І Бородіною. Відповідач не проживають у спірній квартирі, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в квартирі немає, спірною квартирою вони не цікавляться, мають своє житло у ТОТ Крим. Перешкод в користуванні жилим приміщенням їм не чинять. Просив суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
30 жовтня 2025 року ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.
Треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином.
Таким чином, суд вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні підстави.
Судом встановлено, що позивач є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 де мешкає із своєю сім'єю. Вказана квартира наразі не приватизована та була отримана його батьком ОСОБА_7 на сім'ю із п'яти чоловік на підставі ордера № 7 від 11 січня 1960 року, виданого начальником 6-ї дистанції будівель та споруд Сталінської залізної дороги Міністерства шляхів сполучення УРСР. На той час до складу сім'ї входили: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ).
У 1986 році особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 було переоформлено на його ім'я у зв'язку з тим, що батько отримав квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Його батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабуся ОСОБА_10 померла у 1981 році.
Сестра ОСОБА_12 із 09.09.2016 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Після зміни паспорту 28.12.2000 року зареєстрованими у квартирі є позивач з 01.06.1978 року, його дружина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_13 після досягнення віку 17 років була зареєстрована в квартирі 07.02.1997 року, донька ОСОБА_14 була зареєстрована в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_4 після досягнення віку 17 років. ОСОБА_15 була зареєстрована в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки про склад сім'ї виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур від 29.09.2025 року 3559 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Позивач посилається на ті обставини, що його донька ОСОБА_2 у 2011 році виїхала разом із своєю донькою, його онукою ОСОБА_3 до АР Крим, де у 2019 році отримала російський паспорт, разом з нею за вищевказаною адресою зареєстрована та мешкає і онука ОСОБА_3 , яка теж вже отримала російський паспорт.
Тобто, його донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 понад 6 місяців без поважних причин про що складено Акт про обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 від 16 вересня 2025 року, який підписано мешканцями будинку АДРЕСА_4 , та завірений Начальником дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР І Бородіною.
Відповідач не проживають у спірній квартирі, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в квартирі немає, спірною квартирою вони не цікавляться, мають своє житло у ТОТ Крим. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач, ні інші члени сім'ї відповідачам не чинять.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно зі ст. ст. 379, 382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачі протягом більше ніж 6 місяців фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд вважає доведеним, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понад 6 місяців не проживають за місцем реєстрації, що відповідно до ст. 71 ЖК України є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Визнання особи такою, що втратила право користування житлом, тягне за собою зняття цієї особи з реєстрації в даному приміщенні.
Таким чином позовні вимоги позивача про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.391, 405 ЦК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити .
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Малихіна